Кавінтон таблетки (Cavinton tablets)
Вінпоцетин - 5 мг
фармакодинаміка. Вінпоцетин — зʼєднання з комплексним механізмом дії, яке сприятливо впливає на метаболізм у головному мозку і покращує його кровопостачання, а також покращує реологічні властивості крові.
Вінпоцетин виявляє нейропротекторні ефекти: препарат послаблює шкідливу дію цитотоксичних реакцій, спричинених стимулюючими амінокислотами. Препарат інгібує потенціалзалежні Na+- та Ca2+-канали, а також рецептори NMDA і AMPA. Препарат посилює нейропротекторний ефект аденозину.
Вінпоцетин стимулює церебральний метаболізм: препарат збільшує захоплення глюкози та O2 і споживання цих речовин тканиною головного мозку. Препарат підвищує стійкість головного мозку до гіпоксії; збільшує транспортування глюкози ‒ виняткового джерела енергії для головного мозку ‒ через ГЕБ; зсуває метаболізм глюкози у бік енергетично більш сприятливого аеробного шляху; вибірково інгібує Ca2+-кальмодулінзалежний фермент цГМФ-ФДЕ; підвищує рівень цАМФ і цГМФ у головному мозку. Препарат підвищує концентрацію АТФ і співвідношення АТФ/АМФ; посилює обмін норадреналіну і серотоніну у головному мозку; стимулює висхідну норадренергічну систему; має антиоксидантну активність, у результаті дії всіх вищезазначених ефектів вінпоцетин чинить церебропротекторну дію.
Вінпоцетин покращує мікроциркуляцію у головному мозку: препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, зменшує патологічно підвищену вʼязкість крові, збільшує здатність еритроцитів до деформації та інгібує захоплення аденозину; покращує транспортування O2 у тканинах шляхом зниження афінітету O2 до еритроцитів.
Вінпоцетин селективно збільшує кровотік у головному мозку: препарат збільшує церебральну фракцію серцевого викиду; знижує судинний опір у головному мозку, не впливаючи на параметри системної циркуляції (АТ, серцевий викид, частоту пульсу, загальний периферичний опір); препарат не спричиняє «ефекту обкрадання». Окрім того, на тлі прийому препарату покращується надходження крові у пошкоджені (але ще не некротизовані) ділянки ішемії з низькою перфузією («зворотний ефект обкрадання»).
Фармакокінетика.
Всмоктування. Вінпоцетин швидко всмоктується, Cmax у плазмі крові досягається через 1 год після перорального застосування. Основним місцем всмоктування вінпоцетину є проксимальні відділи ШКТ. Зʼєднання не зазнає метаболізму у момент проходження через кишкову стінку.
Розподіл. У ході досліджень з пероральним застосуванням препарату у щурів радіоактивно мічений вінпоцетин у найвищій концентрації виявляли у печінці і ШКТ. Cmax у тканинах можна було виявити через 2–4 год після застосування препарату. Концентрація радіоактивної мітки у головному мозку не перевищувала концентрації у крові.
У людини: звʼязування з білками крові становить 66%. Абсолютна біодоступність вінпоцетину при пероральному застосуванні — 7%. Vd становить 246,7±88,5 л, що означає виражене звʼязування речовини у тканинах. Значення кліренсу вінпоцетину (66,7 л/год) у плазмі крові перевищує його значення у печінці (50 л/год), що вказує на позапечінковий метаболізм зʼєднання.
Виведення. При багаторазовому пероральному застосуванні препарату у дозі 5 і 10 мг вінпоцетин демонструє лінійну кінетику; рівноважні концентрації у плазмі крові становлять 1,2±0,27 і 2,1±0,33 нг/мл відповідно. Т½ у людини становить 4,83±1,29 год. У ході досліджень, проведених з використанням радіоактивно міченого зʼєднання, було виявлено, що основний шлях виведення здійснюється через нирки і кишечник у співвідношенні 60:40%. Найбільша кількість радіоактивної мітки у щурів і собак виявлялася у жовчі, але істотної ентерогепатичної циркуляції не відзначалося. Аповінкамінова кислота (АВК) виділяється нирками шляхом простої клубочкової фільтрації, Т½ цієї речовини змінюється залежно від дози і способу застосування вінпоцетину.
Метаболізм. Основним метаболітом вінпоцетину є АВК, яка у людей утворюється у 25–30%. Після перорального застосування AUC АВК у 2 рази перевищує таку після в/в введення препарату, що вказує на утворення АВК у процесі пресистемного метаболізму вінпоцетину. Іншими виявленими метаболітами є гідроксивінпоцетин, гідрокси-АВК, дигідрокси-АВК-гліцинат і їх конʼюгати з глюкуронідами та/або сульфатами. У будь-якого з вивчених видів кількість вінпоцетину, яка виділилася у незміненому вигляді, становила лише кілька відсотків від прийнятої дози препарату.
Важливою і значущою властивістю вінпоцетину є відсутність необхідності спеціального підбору дози препарату для пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок, зважаючи на метаболізм препарату і відсутність кумуляції (накопичення).
Зміна фармакокінетичних властивостей в особливих обставинах (наприклад у певному віці, за наявності супутніх захворювань). Оскільки вінпоцетин показаний для терапії пацієнтів переважно літнього віку, у яких відмічали зміни кінетики лікарських препаратів — зниження всмоктування, інший розподіл і метаболізм, зниження виведення — необхідно було провести дослідження з оцінки кінетики препарату саме у цій віковій групі, особливо при тривалому застосуванні. Результати таких досліджень продемонстрували, що кінетика вінпоцетину у пацієнтів літнього віку суттєво не відрізняється від такої у молодих людей і, крім цього, відсутня кумуляція. При порушенні функції печінки або нирок можна застосовувати звичайні дози препарату, оскільки вінпоцетин не накопичується в організмі таких пацієнтів, що дає змогу тривалий час приймати препарат.
неврологія. Для лікування різних форм цереброваскулярної патології: стани після перенесеного порушення мозкового кровообігу (інсульту), вертебробазилярної недостатності, судинної деменції, церебрального атеросклерозу, посттравматичної і гіпертонічної енцефалопатії. Сприяє зменшенню психічної і неврологічної симптоматики при цереброваскулярній патології.
Офтальмологія. Для лікування хронічної судинної патології судинної оболонки ока та сітківки.
Оториноларингологія. Для лікування старечої туговухості перцептивного типу, хвороби Меньєра та шуму у вухах.
для перорального застосування. Звичайні дози препарату становлять 5–10 мг 3 рази на добу (15–30 мг/добу). Таблетки необхідно приймати після їди.
Тривалість лікування визначає лікар індивідуально.
Порушення функції нирок або печінки
Пацієнтам із захворюваннями нирок або печінки особливого підбору доз не потрібно.
Діти. Застосування препарату Кавінтон дітям протипоказано.
період вагітності, годування грудьми. Протипоказано застосовувати жінкам репродуктивного віку, які не застосовують надійний метод контрацепції.
Гіперчутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин.
Застосування препарату дітям протипоказано (через відсутність даних відповідних клінічних досліджень).
Кавінтон є безпечним препаратом, що було підтверджено дослідженнями з оцінки безпеки, які включали дані про десятки тисяч пацієнтів і продемонстрували, що навіть ті небажані ефекти, які виникали найчастіше, не підпадали під категорію «часто >1/100)» згідно з визначенням MedDRA, тобто побічні ефекти з найбільшою імовірністю виникнення, реєструвалися з частотою менше 1%. З цієї причини у таблиці нижче відсутня категорія частоти «часто».
Небажані реакції зазначені нижче з поділом за класами систем органів та із зазначенням частоти виникнення згідно з термінологією MedDRA:
| Клас системи органів (MedDRA 12.1) | Нечасто (≥1/1000–<1/100) | Рідко (≥1/10 000–<1/1000) | Дуже рідко (<1/10 000) |
| З боку крові та лімфатичної системи | Лейкопенія, тромбоцитопенія | Анемія, аглютинація еритроцитів | |
| З боку імунної системи | Гіперчутливість | ||
| З боку метаболізму та харчування | Гіперхолестеринемія | Зниження апетиту, анорексія, цукровий діабет | |
| Психічні розлади | Безсоння, порушення сну, неспокій, ажитація | Ейфорія, депресія | |
| З боку нервової системи | Головний біль | Запаморочення, дисгевзія, ступор, геміпарез, сонливість, амнезія | Тремор, судоми |
| З боку органа зору | Набряк соска зорового нерва | Гіперемія конʼюнктиви | |
| З боку органа слуху та лабіринту | Вертиго | Гіперакузія, гіпоакузія, шум у вухах | |
| З боку серця | Ішемія/інфаркт міокарда, стенокардія, брадикардія, тахікардія, екстрасистолія, відчуття серцебиття | Аритмія, фібриляція передсердь | |
| З боку судинної системи | Артеріальна гіпотензія | АГ, припливи, тромбофлебіт | Коливання АТ |
| З боку ШКТ | Дискомфорт у животі, сухість у роті, нудота | Біль у животі, запор, діарея, диспепсія, блювання | Дисфагія, стоматит |
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | Еритема, гіпергідроз, свербіж, кропивʼянка, висип | Дерматит | |
| Загальні порушення | Астенія, слабкість, відчуття жару | Дискомфорт у грудній клітці, гіпотермія | |
| Результати лабораторних та інструментальних досліджень | Зниження АТ | Підвищення АТ, підвищення рівня ТГ у крові, депресія сегмента ST на ЕКГ, збільшення/зменшення кількості еозинофілів, зміна активності печінкових ферментів | Збільшення/зменшення числа лейкоцитів, зменшення кількості еритроцитів, зменшення протромбінового часу, збільшення маси тіла |
у випадку підвищеного внутрішньочерепного тиску, при введенні антиаритмічних засобів, а також у разі аритмій і синдрому подовженого інтервалу QT препарат можна застосовувати після ретельного зважування користі і ризику терапії.
Подовження інтервалу QT
Рекомендується ЕКГ-контроль у разі наявності синдрому подовженого інтервалу QT або при одночасному прийомі лікарського препарату, що сприяє подовженню інтервалу QT.
Допоміжна речовина
У випадку непереносимості лактози необхідно враховувати, що лікарський засіб містить лактозу: 1 таблетка Кавінтону містить 140 мг лактози. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, повною лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.
Репродуктивність. Не впливає на фертильність.
Мутагенність. Вінпоцетин не чинить мутагенної дії.
Канцерогенність. Вінпоцетин не чинить канцерогенної дії.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У період вагітності, годування груддю та жінкам репродуктивного віку, які не застосовують надійний метод контрацепції, застосування вінпоцетину протипоказане.
Дослідження репродуктивності. Згідно з результатами досліджень, вінпоцетин не впливав на фертильність тварин чоловічої та жіночої статі. Пероральне введення вінпоцетину тваринам під час вагітності спричиняло токсичність для розвитку, включаючи вади розвитку при клінічно значущих експозиціях у розрахунку на мг/м2 поверхні тіла. Крім того, у тварин при застосуванні високих доз зафіксована ембріо-фетальна летальність.
Вагітність. Вінпоцетин проникає крізь плаценту, але у плаценті та у крові плода виявляється у більш низьких концентраціях, ніж у крові матері. Під час досліджень на тваринах зафіксовано репродуктивну токсичність, в тому числі вади розвитку. У ході досліджень на тваринах застосування великих доз вінпоцетину супроводжувалося у деяких випадках плацентарною кровотечею і викиднем, переважно у результаті посилення плацентарного кровотоку.
Годування груддю. Вінпоцетин екскретується у грудне молоко. Під час досліджень із застосуванням міченого вінпоцетину радіоактивність грудного молока була у 10 разів вища, ніж у крові матері. Кількість, що виділяється з грудним молоком протягом 1 год, становить 0,25% від застосованої дози препарату. Оскільки вінпоцетин проникає у грудне молоко, а даних щодо впливу на організм новонародженого немає, застосування вінпоцетину у період годування груддю протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень з вивчення впливу на здатність до керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами не проводили, але слід враховувати імовірність виникнення під час застосування препарату сонливості, запаморочення та вертиго.
у ході клінічних досліджень при одночасному застосуванні вінпоцетину з блокаторами β-адренорецепторів, такими як клоранолол і піндолол, а також при одночасному застосуванні з клопамідом, глібенкламідом, дигоксином, аценокумаролом або гідрохлоротіазидом жодної взаємодії між цими лікарськими препаратами не виявлено. У поодиноких випадках деякий додатковий ефект виявлено при одночасному застосуванні α-метилдопи і вінпоцетину, тому на тлі застосування цієї комбінації препаратів необхідно здійснювати регулярний контроль АТ.
Хоча дані клінічних досліджень не підтвердили взаємодії, рекомендується дотримуватися обережності у разі одночасного застосування вінпоцетину з лікарськими препаратами, що впливають на ЦНС, а також у разі супутньої антиаритмічної та антикоагулянтної терапії.
випадків передозування не відзначено. Тривале застосування вінпоцетину у добовій дозі 60 мг також безпечне. Навіть одноразове застосування внутрішньо 360 мг вінпоцетину не спричиняло будь-якого клінічно значущого небажаного ефекту з боку серцево-судинної системи або інших ефектів.
при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла. Препарат зберігати у недоступному для дітей місці!
Вінпоцетин широко застосовують в Угорщині, Білорусі, Україні та Росії. У зазначених країнах проведено безліч досліджень вінпоцетину. Дані пілотного дослідження (n = 30) продемонстрували поліпшення показників гострого ішемічного інсульту. У дослідженні, проведеному в Російській Федерації (n = 100), отримані результати, що свідчать про позитивну динаміку зворотніх судинних захворювань, в тому числі швидкоминущої недостатності мозкового кровообігу. [Deshmukh 2009]. У великому багатоцентровому дослідженні [n = 4865] повідомлялося про зменшення представленості скарг, вираженості неврологічних синдромів та поліпшенні бальних оцінок за шкалою рухової активності Тіннетті та когнітивної шкалою MMSE [Чаканова, 2010]. У Кокранівського огляді повідомлялося, що вінпоцетин в дозі 30-60 мг/добу може бути ефективним при деменції. Разом з тим, слід зазначити, що для даного огляду було відібрано невелику кількість якісних клінічних досліджень [Szatmari, 2003; Bereczki, 2008; Deshmukh 2009]. У невеликому рандомізованому контрольованому клінічному дослідженні, проведеному у 30 дорослих з нормальним АТ з наявністю цереброваскулярних порушень в анамнезі, були досліджені ефекти вінпоцентину з прийомом або без підсилювача когнітивних функцій піритинолу на в’язкість крові та модуляції кровотоку. Після 2 тижнів лікування введення вінпоцетину в дозі 10 мг/добу призвело до значного (p<0,05) поліпшення більшості, але всіх, показників в'язкості крові (наприклад, фібриногену в плазмі крові, в'язкості крові, індексу жорсткості еритроцитів) та в'язкості цільної крові з низькою швидкістю зсуву (p <0,01) [Alkuraishy, 2014]. У неконтрольованому пошуковому дослідженні за участю 30 дорослих з ураженням дрібних судин головного мозку були отримані результати, що свідчать про значний судинорозширювальний ефект вінпоцетину в правій півкулі головного мозку (p <0,05) через 3 міс при призначенні препарату в дозі 5 мг 3р /добу. Зміни судин в лівій півкулі головного мозку були статистично незначущими. Показники неврологічних і когнітивних функцій, виміряні за допомогою модифікованої шкали Ранкіна і короткої шкали оцінки психічного статусу, значно покращилися в порівнянні з вихідним рівнем, (p <0,001) [Jovanovic, 2013]. Безпека і ефективність винпоцетина при в/в введенні як доповнення до стандартної комплексної терапії у пацієнтів з гострим інфарктом головного мозку була досліджена в Китаї в рандомізованому відкритому контрольованому багатоцентровому дослідженні (n = 610; 469 - отримували вінпоцетин, 141 пацієнта були контрольною групою). У пацієнтів з гострим інфарктом головного мозку, що виник протягом 48 год –14 діб від початку захворювання, підтвердженим за допомогою МРТ, з наявністю неврологічної симптоматики, але відсутністю внутрішньочерепного крововиливу. Додавання вінпоцетину (30 мг в/в 1 р/добу протягом 7 днів) до стандартної терапії сприяло значному поліпшенню оцінок повсякденної активності пацієнта через 14 днів після лікування (p<0,001), а також когнітивних (р = 0,008) та неврологічних функцій (р<0,001), показників якості життя (р = 0,004) при оцінці через 90 діб після закінчення лікування в порівнянні з пацієнтами, які отримували стандартну терапію без вінпоцетину. Транскраніальна доплерографія підтвердила поліпшення мозкового кровообігу у пацієнтів, які отримували вінпоцетин, в порівнянні з пацієнтами, які його не отримували. Вінпоцетин добре переносився та спостерігалось 2 незначних небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням вінпоцентину: запаморочення та діарея. [Zhang, 2016].