Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)
Лікарські препаратиАрутимол® (Arutimol®)

Арутимол® (Arutimol®) Лікарські препарати

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Арутимол<sup>&reg;</sup> (Arutimol<sup>&reg;</sup>)
Форма випуску
Краплі очні, розчин
Дозування
5 мг/мл
Об'єм
5 мл
Виробник
Сертифікат
UA/4073/01/02 від 29.12.2020
Міжнародна назва

Арутимол інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Тимолол є неселективним β-блокатором, який не чинить симпатоміметичної або місцевоанестезуючої (мембраностабілізуючої) дії. Тимолол інгібує β1-рецептори, локалізовані переважно у серцевих м’язах, а також β2-рецептори.
Тимолол зменшує стимулюючий ефект катехоламіну на серце. У результаті сповільнюється провідність AV-блокади, зменшується частота серцебиття і хвилинний об’єм серця. Блокада β-адренорецепторів у бронхах і бронхіолах призводить до підвищення резистентності дихальних шляхів через відсутність протидії для парасимпатичної діяльності.
Місцева дія на очі
Очні краплі Арутимол® зменшують як підвищений, так і нормальний внутрішньоочний тиск.
Точний механізм дії тимололу, що проявляється у зменшенні внутрішньоочного тиску, до цього часу невідомий. Однак флуорофотометричні та тонографічні дослідження свідчать про те, що ефект тимололу може бути зумовлений зменшенням секреції водянистої вологи. Деякі дослідження також показали покращення відтоку водянистої вологи.
У деяких пацієнтів після тривалого лікування було відзначено пониження чутливості до тимололу, як і до інших препаратів, що знижують внутрішньоочний тиск.
Довгострокові дослідження з участю 164 пацієнтів, досліджуваних щонайменше 3 роки, показали, що після досягнення стабілізації внутрішньоочного тиску не виникало жодних серйозних змін цього тиску.
На відміну від міотичних засобів тимолол зменшує внутрішньоочний тиск, не впливаючи на акомодацію та розмір зіниці. Відсутність міозу особливо важлива для пацієнтів із катарактою. У випадку переходу пацієнта від міотичних засобів до тимололу необхідно провести корекцію рефракції після зменшення міотичної дії.
Фармакокінетика. Дія препарату настає, як правило, через 20 хв після місцевого застосування, досягає максимуму приблизно через 1–2 год. Ефект триває до 24 год.
Рівень концентрації тимололу на першій і другій годині піcля введення 2 крапель тимололу 0,5% становить 150 нг/100 мг. За 7 год рівень концентрації зменшується до 10 нг/100 мг.
Радіоактивність, еквівалентну 1–10 нг тимололу/100 мг тканини, було зафіксовано у рогівці, третій повіці, райдужній оболонці/циліарному тілі.
Системна абсорбція: дослідження показали, що тимолол хімічно абсорбується після місцевого очного застосування. Дослідження показало, що тимолол було знайдено у сечовині всіх здорових добровольців і пацієнтів (тимолол малеат і його метаболіти екскретуються переважно нирками).
Рівень у крові: концентрації тимололу у плазмі крові після місцевого застосування рекомендованих клінічних доз часто неможливо детектувати (менше 2 мг/мл), причому ні після одноразового введення дози, ні після двотижневого лікування.
Cmax у плазмі крові після застосування 2 крапель препарату 2 рази на добу становили 9,6 нг/мл. Це спостерігалося через 30–90 хв після застосування.

Показання Арутимол

підвищений внутрішньоочний тиск (очна гіпертензія); глаукома (хронічна відкритокутова глаукома); глаукома після видалення кришталика (глаукома при афакії).

Застосування Арутимол

для закапування в очі.
Очні краплі закапувати у нижній кон’юктивальний мішок.
На початку лікування закапувати по 1 краплі препарату Арутимол®, краплі очні, 0,25% або Арутимол®, краплі очні, 0,5% двічі на добу.
Якщо внутрішньоочний тиск встановлюється на бажаному рівні під час регулярних оглядів, дозу можна зменшити до 1 краплі препарату Арутимол®, краплі очні, 0,25% або Арутимол®, краплі очні, 0,5% 1 раз на добу.
Як і всі антиглаукоматозні препарати, Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% загалом призначені для довгострокового застосування.
Початкове зниження тиску може становити до 50%, а потім можливе зменшення ефекту (тахіфілаксія). У період з 3-го по 12-й місяць зниження тиску стабілізується. Тому є важливим регулярний контроль тиску, особливо в перші дні після застосування крапель очних тимололу. При пероральному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів передбачається зниження внутрішньоочного тиску, тому важливо перевіряти, чи все ще необхідне місцеве застосування крапель очних тимололу. При систематичному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів додатковий ефект речовин місцевого застосування, як правило, значно менший.
При використанні носослізної оклюзії або при заплющенні повік на 2 хв системна абсорбція знижується. Це може призвести до зменшення системних побічних ефектів і збільшення локальної активності.
У пацієнтів із сильно пігментованою райдужною оболонкою зниження тиску може відбуватись із затримкою або нижчою мірою.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.
Недоношені діти та немовлята
Дуже рідко спостерігалося апное у новонароджених, що може пояснюватися фізичною недозрілістю цих пацієнтів. Не рекомендується застосовувати цей препарат для лікування новонароджених і недоношених дітей у зв’язку з можливим впливом тимололу на ЦНС. Було помічено, що у деяких випадках застосування очних крапель тимололу для лікування новонароджених і недоношених дітей призводило до значного підвищення рівня тимололу у плазмі крові дітей порівняно з дорослими.

Протипоказання

застосування препарату Арутимол®, крапель очних, протипоказано при наявності наступних захворювань:
- бронхіальна гіперреактивність;
- БА або БА в анамнезі;
- хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів;
- синусова брадикардія;
- синдром слабкості синусового вузла, зокрема синоаурикулярна блокада;
- AV-блокада II або III ступеня, що не контролюється кардіостимулятором;
- виражена серцева недостатність;
- високий ступінь AV-блокади;
- застійна серцева недостатність;
- кардіогенний шок.
Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% не слід також призначати у разі підвищеної чутливості до будь-якого з компонентів препарату, при тяжкому алергічному риніті або дистрофічних розладах рогівки.
Слід уникати одночасного призначення місцевих блокаторів β-адренорецепторів, таких як тимолол, та перорального або в/в ведення препаратів групи антагоністів кальцію пацієнтам, які страждають на серцеву недостатність, тому що можуть виникнути порушення AV-провідності, лівостороння серцева недостатність та артеріальна гіпотензія.
Лікування пацієнтів із порушеннями кровопостачання мозку слід проводити обережно. Якщо після застосування очних крапель тимололу спостерігаються симптоми зниженого кровопостачання мозку, слід розглянути альтернативні методи лікування.
Лікування пацієнтів із м’язовою слабкістю слід проводити обережно: при застосуванні тимололу очних крапель спостерігалися випадки підвищення м’язової слабкості, а саме такі міастенічні симптоми, як двоїння в очах, опущення повік і загальна слабкість.
Краплі очні тимололу не рекомендується застосовувати для лікування пацієнтів, у яких спостерігається підвищення очного тиску вночі.

Побічна дія

як і інші офтальмологічні препарати місцевого застосування, тимололу малеат абсорбується в системний кровообіг. Це може спричинити небажані реакції, подібні тим, які спостерігалися при застосуванні системних β-блокуючих агентів. Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого офтальмологічного застосування є нижчою, ніж при систематичному застосуванні. Зазначені побічні реакції включають реакції, які спостерігались у межах класу офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів.
Додаткові побічні реакції спостерігалися при застосуванні офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів і можуть потенційно виникнути при застосуванні препарату Арутимол®. Повідомлялося про додаткові побічні ефекти в клінічному досвіді із системним тимололом малеатом, і їх можна вважати потенційними ефектами офтальмологічного тимололу малеату. Також перераховані побічні реакції, які спостерігаються в класі офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів, і потенційно можуть виникати при застосуванні препарату Арутимол®.
З боку імунної системи
Системні алергічні реакції, зокрема ангіоневротичний набряк, кропив’янка, локалізовані і генералізовані висипи, свербіж, анафілактичні реакції, набряк обличчя, почервоніння.
Анафілактичні реакції.
Під час прийому блокаторів β-адренорецепторів пацієни з атопією в анамнезі або тяжкою анафілактичною реакцією на різні алергени можуть бути більш чутливими до повторного застосування таких алергенів і нечутливі до звичайних доз адреналіну, яким зазвичай лікують анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин і харчування
Гіпоглікемія/цукровий діабет, гіперглікемія. Оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати ознаки та симптоми гострої гіпоглікемії, пацієнтам, схильним до спонтанної гіпоглікемії або з лабільним цукровим діабетом, блокатори β-адренорецепторів слід призначати з обережністю.
Гіпертиреоз
Блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати ознаки гіпертиреозу. Неспецифічна тромбоцитопенічна пурпура.
Психічні розлади
Безсоння, депресія, нічні кошмари, втрата пам’яті, галюцинації.
З боку нервової системи
Синкопе, порушення мозкового кровообігу, церебральна ішемія, посилення симптомів міастенії gravis, запаморочення, парестезії і головний біль, мігрень.
Системні: вертиго, локальна слабкість.
Порушення з боку органа зору
Порушення зору, включаючи рефракційні зміни (внаслідок відміни міотичної терапії в деяких випадках), диплопію, птоз та хоріоїдальне відшарування після фільтруючої операції (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Ознаки та симптоми подразнення очей (наприклад, печіння, поколювання, свербіж, сльозотеча, почервоніння), блефарит, кератит, точковий кератит, біль в очах, ірит, кон’юнктивіт, зниження гостроти зору, світлобоязнь, сухість очей, виділення з очей, свербіж очей, утворення лусочок по краях повік, запалення передньої камери ока, набряк повік, кон’юнктивальна гіперемія, увеїт, астенопія, екзема повік, еритема повік, свербіж повік, набряк кон’юнктиви, пігментація рогівки, затуманення зору, знижена чутливість рогівки, ерозія рогівки. Про випадки кальцифікації рогівки повідомлялося дуже рідко у зв’язку із застосуванням очних крапель, що містять фосфати, у деяких пацієнтів із значно пошкодженою рогівкою.
Захворювання рогівки. Офтальмологічні блокатори β-адренорецепторів можуть спричинити сухість очей. Слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями рогівки.
З боку серця
Брадикардія, дискомфорт у ділянці грудної клітки, біль у грудях, прискорене серцебиття, набряки, набряк обличчя, почервоніння, аритмія, застійна серцева недостатність, AV-блокада, зупинка серця, погіршення серцевої діяльності.
Системні: AV-блок (ІІ або ІІІ ступеня), синоатріальний блок, набряк легенів, погіршення артеріальної недостатності, погіршення стенокардії, вазодилатація.
У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ІХС, стенокардія Принцметала та серцева недостатність) та артеріальною гіпотензією слід уважно оцінити лікування блокаторами β-адренорецепторів та розглянути лікування препаратами з іншими діючими речовинами. Необхідно спостерігати за пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями на предмет виявлення ознак погіршення їх стану, а також можливого виникнення побічних рекцій. Через негативний вплив на час проведення імпульсу блокатори β-адренорецепторів слід призначати з великою обережністю пацієнтам із блокадою серця I ступеня, інфарктом міокарда, підвищенням АТ.
З боку судин
Артеріальна гіпотензія, інсульт, шум у вухах, клаудікація, феномен Рейно, похолодання кінцівок. З обережністю слід призначати лікування пацієнтам із тяжкими порушеннями периферичного кровообігу (наприклад, тяжка форма хвороби Рейно або синдрому Рейно).
З боку дихальної системи
БА, бронхіт, ХОЗЛ, стридорозне дихання.
Тимолол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із ХОЗЛ легкого або середнього ступеня тяжкості та лише у випадку, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.
Системні: хрипи.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення
Бронхоспазм (переважно у пацієнтів з уже існуючою бронхоспастичною хворобою), задишка, кашель, закладеність носа, дихальна недостатність.
Шлунково-кишкові розлади
Спотворення смаку, нудота, диспепсія, діарея, сухість у роті, болі в животі, блювання.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Облисіння, псоріазоподібні висипи або загострення псоріазу, шкірні висипи.
Системні: пітливість, ексфоліативний дерматит, системний червоний вовчак.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Біль у м’язах, артропатія, артралгія, болі в кінцівках.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Статева дисфункція, така як імпотенція, зниження лібідо, хвороба Пейроні.
Системні: ускладнене сечовипускання.
Порушення загального характеру
Астенія/підвищена втомлюваність, зниження фізичної витривалості, підвищена пітливість, ексфоліативний дерматит, сонливість, ускладнене сечовипускання.
Системні: біль у кінцівках, зниження толерантності до фізичних вправ.
У деяких пацієнтів зі значно пошкодженою рогівкою дуже рідко спостерігалися випадки кальцифікації рогівки через фосфат, що міститься в очних краплях.
Після припинення лікування ефект препарату може тривати протягом кількох днів. Якщо лікування тимололом, очними краплями, припинити після тривалого застосування, його дія щодо зниження внутрішньоочного тиску може тривати 2–4 тиж. При закапуванні лише в одне око блокатори β-адренорецепторів можуть знижувати внутрішньоочний тиск і нелікованого ока також.

Особливості застосування

тільки для офтальмологічного застосування.
Під час лікування препаратом Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% необхідно регулярно стежити за внутрішньоочним тиском і рогівкою.
Як і інші офтальмологічні препарати місцевого застосування, тимолол абсорбується системно. β-адренергічний компонент Арутимол®, крапель очних, 0,25%/0,5% може спричинити такі ж побічні реакції, зокрема з боку серцево-судинної системи, легенів, та інші побічні реакції, які спостерігаються при застосуванні системних блокаторів β-адренорецепторів. Частота виникнення системних побічних реакцій при місцевому офтальмологічному застосуванні є нижчою, ніж при системному застосуванні.
Порушення з боку серця
Слід критично оцінити доцільність терапії блокаторами β-адренорецепторів для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ІХС, стенокардія Принцметала та серцева недостатність) і артеріальною гіпотензією і розглянути можливість терапії іншими активними речовинами. Необхідно спостерігати за пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями на предмет виявлення ознак погіршення їх стану, а також можливого виникнення побічних реакцій.
Через негативний вплив на час проведення імпульсу, блокатори β-адренорецепторів слід призначати з обережністю пацієнтам із блокадою серця І ступеня.
Серцева недостатність повинна бути належним чином контрольована перед початком терапії краплями Арутимол®. Пацієнтів із тяжким серцевим захворюванням в анамнезі слід спостерігати за ознаками серцевої недостатності та контролювати їх пульс.
Порушення з боку судин
З обережністю слід призначати лікування пацієнтам з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу (наприклад, тяжка форма хвороби Рейно або синдрому Рейно).
Порушення з боку органів дихання
Зареєстровані респіраторні реакції, зокрема летальний наслідок через бронхоспазм у хворих з БА після введення деяких офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів. Арутимол® слід з обережністю застосовувати пацієнтам із ХОЗЛ легкого або середнього ступеня тяжкості та лише у випадку, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.
Інші блокатори β-адренорецепторів
Вплив на внутрішньоочний тиск та відомі ефекти системної бета-блокади можуть посилюватися, коли тимолол призначати пацієнтам, які вже отримують системні блокатори β-адренорецепторів. Необхідно ретельно спостерігати за відповідною реакцією таких пацієнтів. Не рекомендується одночасне застосування двох місцевих блокаторів β-адренорецепторів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Гіпоглікемія/цукровий діабет
Блокатори β-адренорецепторів слід з обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до спонтанної гіпоглікемії, або пацієнтам з лабільним цукровим діабетом, оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати ознаки і симптоми гострої гіпоглікемії.
Гіпертиреоз
Блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати ознаки гіпертиреозу.
Захворювання рогівки.
Офтальмоологічні блокатори β-адренорецепторів можуть спричинити сухість очей. Слід з обережністю призначати лікування пацієнтам із захворюваннями рогівки.
Анафілактичні реакції
Під час прийому блокаторів β-адренорецепторів пацієнти з атопією в анамнезі або важкою анафілактичною реакцією на різні алергени можуть бути більш чутливими до повторного застосування таких алергенів і нечутливі до звичайних доз адреналіну, яким зазвичай лікують анафілактичні реакції.
Відшарування судинної оболонки
Повідомлялося про відшарування судинної оболонки при застосуванні терапії, що пригнічує продукування внутрішньоочної рідини (наприклад, тимолол, ацетазоламід) після трабекулотомії.
Анестезія під час хірургічних втручань
Офтальмологічні блокатори β-адренорецепторів можуть блокувати системну дію агоністів β-адренорецепторів, наприклад адреналіну. Необхідно попередити анестезіолога про те, що пацієнт отримує тимолол.
Бензалконію хлорид може спричинити подразнення очей. Слід уникати контакту з м’якими контактними лінзами. Хлорид бензалконію може призвести до зміни кольору м’яких контактних лінз. Контактні лінзи слід зняти перед закапуванням препарату Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% і надягти знову не раніше, ніж через 15 хв.
М’язова слабкість
Повідомлялося, що блокатори β-адренорецепторів спричиняють слабкість м’язів, що пов’язано з певними симптомами міастенії (наприклад, диплопія, птоз та загальна слабкість). Також надходила інформація, що тимолол спричиняє слабкість м’язів у деяких пацієнтів з міастенією gravis або із симптомами міастенії.
У пацієнтів із закритокутовою глаукомою безпосередньою метою лікування є необхідність відкриття кута. Це вимагає звуження зіниці міотиками. Арутимол® мало чи взагалі не впливає на зіницю.
Коли очні краплі Арутимол® застосовують для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при глаукомі із закриттям кута, його слід застосовувати міотично, а не поодинці.
Як і при застосуванні інших протиглаукомних препаратів, у деяких пацієнтів спостерігалося зниження чутливості до тимололу після довготривалої терапії.
Перед загальною анестезією слід поступово припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів, оскільки вони знижують здатність серця реагувати на стимуляцію рецепторів симпатичної системи ß-адренорецепторами.
Якщо додатково застосовувати інші очні засоби, необхідно зачекати 15 хв між їх застосуванням.
Під час стабілізації внутрішньоочного тиску початкове зниження може становити до 50%, після чого ефективність препарату може зменшитися.
Пацієнтів слід попередити про неприпустимість контакту наконечника дозатора з оком або навколишніми структурами.
Пацієнтів слід також попередити, що очні р-ни, якщо неправильно поводитися з ними, можуть забруднитись звичайними бактеріями, які, як відомо, викликають очні інфекції. Серйозне пошкодження ока та подальша втрата зору можуть бути наслідком використання забруднених р-нів.
Пацієнтів також слід попередити, що при виникненні будь-якого інтеркурентного стану очей (наприклад, травма, очна хірургія або інфекція), вони повинні негайно звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого використання наявного багатодозового контейнера.
Повідомлялося про бактеріальний кератит, пов’язаний із застосуванням багаторазових контейнерів актуальних офтальмологічних препаратів. Ці контейнери були випадково забруднені пацієнтами, у яких в більшості випадків спостерігалося паралельне захворювання рогівки або порушення поверхні епітелію ока.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність
Немає достатньо даних щодо застосування тимололу вагітними жінками. Тимололу малеат не варто застосовувати у період вагітності, якщо для його застосування немає чітких показань.
Епідеміологічні дослідження не виявили мальформативних ефектів, але продемонстрували ризик затримки внутрішньоутробного розвитку, коли блокатори β-адренорецепторів застосовувати перорально. Крім того, ознаки і симптоми β–блокади (наприклад, брадикардія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання і гіпоглікемія) були виявлені у новонароджених, коли блокатори β-адренорецепторів застосовували до пологів. Якщо тимолол застосовувати до пологів, слід проводити ретельний моніторинг стану новонароджених протягом перших кількох днів їх життя.
Годування грудьми
Блокатори β-адренорецепторів проникають у грудне молоко і здатні спричинити серйозні небажані ефекти у немовляти, яке перебуває на грудному годуванні. Однак при застосуванні терапевтичних доз тимололу в очних краплях малоймовірно, що в грудне молоко потрапить значна кількість, щоб спричинити клінічні симптоми β-блокади у немовлят. Ретельно зваживши користь від грудного годування для дитини і користь від терапії для жінки слід відмінити годування грудьми або припинити застосування препарату Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5%.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами
Навіть при належному застосуванні препарат Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5% може впливати на зір і, таким чином, на здатність реагувати при керуванні транспортними засобами, роботі з іншими механізмами або роботі в небезпечних умовах. Можливе тимчасове затуманення зору або інші зорові розлади, включаючи рефракційні зміни, диплопію, птоз, часті випадки легкої та тимчасової нечіткості зору та інколи — випадки запаморочення або підвищеної втомлюваності. Це може вплинути на здатність керувати транспортним засобом або різними механізмами. При одночасному споживанні алкоголю подібні ефекти можуть посилюватись.
Якщо при закапуванні виникає затуманення зору, пацієнт повинен зачекати, поки зір не стане ясним, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

спеціальних досліджень взаємодії з тимололом не проводилось.
Одночасне застосування очних крапель, що містять адреналін (епінефрин) або пілокарпін, посилює дію тимололу щодо зниження внутрішньоочного тиску.
При одночасному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів можливе двостороннє посилення дії: на очі (зниження внутрішньоочного тиску) і серцево-судинну систему.
Нервово-м’язова блокада, спричинена тубокурарином, може посилюватися шляхом інгібування β-рецептора (препаратом Арутимол®, краплі очні, 0,25%/0,5%).
При одночасному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів і β2-симпатоміметиків можливе зниження ефекту β2-симпатоміметиків і поява тяжкого бронхоспазму.
Одночасне застосування інсуліну або інших антидіабетичних засобів, особливо на тлі стресу або фізичного навантаження (гіпоглікемія), може спричинити або підвищити недостатність глюкози у крові, симптоми якої можуть бути масковані.
Зареєстровано випадки посиленої системної β-блокади (наприклад, зниження ЧСС, депресія) під час комбінованого лікування інгібіторами CYP 2D6 (наприклад, хінідин, флуоксетин, пароксетин) і тимололом.
Повідомлялося про розширення зіниць внаслідок одночасного застосування офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів і адреналіну (епінефрину). Існує ймовірність додаткових ефектів, що призводять до артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії, коли р-н офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів застосовувати одночасно з пероральними блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами β-адренорецепторів, антиаритмічними препаратами (зокрема аміодарон), глікозидами наперстянки, парасимпатоміметиками, гуанетидином. Характер будь-яких серцево-судинних несприятливих ефектів, як правило, залежить від типу блокатора кальцієвих каналів. Похідні дигідропіридину, такі як ніфедипін, можуть призвести до артеріальної гіпотензії, тоді як верапаміл або дилтіазем мають більшу схильність призводити до порушення AV-провідності або недостатності лівого шлуночка при застосуванні з блокатором β-адренорецепторів.
В/в блокатори кальцієвих каналів слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують β-адренергічні блокуючі засоби. Одночасне застосування β-адренергічних блокуючих засобів та дигіталісу з дилтіаземом або верапамілом може мати адитивні ефекти при подовженні часу проведення AV-провідності.

Передозування

при застосуванні препарату відповідно до інструкції практично виключається можливість токсичної побічної дії. Ознаками передозування є значне зниження АТ, застійна серцева недостатність, кардіогенний шок, брадикардія і зупинка серця. Крім того, можуть розвинутися дихальні порушення, бронхоспазми, шлунково-кишкові розлади, сплутаність свідомості та судоми.
У випадку передозування слід вжити наступні заходи:
1. Промивання шлунка при попаданні всередину. Дослідження показали, що тимолол не діалізується легко.
2. Симптоматична брадикардія: атропіну сульфат, 0,25 до 2 мг в/в, слід застосовувати для індукування вагусної блокади. Якщо брадикардія зберігається, слід в/в вводити ізопреналіну гідрохлорид обережно. У стійких випадках може розглядатися застосування серцевого кардіостимулятора.
3. Артеріальна гіпотензія: слід застосовувати симпатоміметичні вазопресорні засоби, такі як дофамін, добутамін або норадреналін (норепінефрин). У стійких випадках повідомлялося про користь застосування глюкагону.
4. Бронхоспазм: слід застосовувати ізопреналіну гідрохлорид. Може розглядатися додаткова терапія амінофіліном.
5. Гостра серцева недостатність: негайно слід розпочати звичайну терапію дигіталісом, діуретиками та киснем. У стійких випадках пропонується застосування в/в амінофіліну. Після цього, за необхідності, можна застосувати глюкагон, який, як повідомлялося, корисний.
6. Серцева блокада (ІІ або ІІІ ступеня): слід застосовувати ізопреналіну гідрохлорид або кардіостимулятор.
Наведені вище заходи адаптуються до кожного окремого випадку.

Умови зберігання

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності лікарського засобу після першого відкриття флакона становить 6 тиж.