ОСПАМОКС® (OSPAMOX)

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

ОСПАМОКС®
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг, № 12В аптеку
Амоксицилін
500 мг
№ UA/3975/01/01 від 04.11.2015 до 04.11.2020
B За рецептом
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1000 мг, № 12В аптеку
Амоксицилін
1000 мг
№ UA/3975/01/02 від 04.11.2015 до 04.11.2020
B За рецептом
порошок для оральної суспензії 125 мг/5 мл флакон 5.1 г для приготування 60 мл суспензії, № 1В аптеку
Амоксицилін
125 мг/5 мл
№ UA/3975/05/01 від 19.10.2016 до 19.10.2021
B За рецептом
порошок для оральної суспензії 250 мг/5 мл флакон 6.6 г для приготування 60 мл суспензії, № 1В аптеку
Амоксицилін
250 мг/5 мл
№ UA/3975/05/02 від 19.10.2016 до 19.10.2021
B За рецептом
порошок для оральної суспензії 500 мг/5 мл флакон 12 г для приготування 60 мл суспензії, № 1В аптеку
Амоксицилін
500 мг/5 мл
№ UA/3975/05/03 від 19.10.2016 до 19.10.2021
B За рецептом
ОСПАМОКС ДТ
таблетки дисперговані 500 мг, № 12, 20В аптеку
Амоксицилін
500 мг
№ UA/3975/04/01 від 21.09.2016 до 21.09.2021
За рецептом
таблетки дисперговані 1000 мг, № 12, 20В аптеку
Амоксицилін
1000 мг
№ UA/3975/04/03 від 21.09.2016 до 21.09.2021
За рецептом

ДІАГНОЗИ

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинамика

Амоксицилін діє як антибіотик широкого спектру дії як проти грампозитивних, так і грамнегативних бактерій. Препарат пригнічує синтез клітинної стінки мікробів, блокуючи транспептидазу, яка синтезує пептоглікан з цукру та амінокислот — останній етап синтезу клітинної стінки. Бактерії, які не можуть побудувати нові клітинні стінки, вже не здатні розмножуватися.

Фармакокінетика

Стійкий до шлункової кислоти амоксицилін добре всмоктується після перорального прийому — біодоступність становить 72-94%. Приблизно через 1 год після прийому всередину досягається пікова концентрація в плазмі крові. Близько 18% поглинутого амоксициліну зв’язується з білками. Діюча речовина виводиться переважно нирками, у перетвореному вигляді лише 30%. Т½ становить близько 1 год із середнім загальним кліренсом близько 25 л/год.

ПОКАЗАННЯ

— гострий синусит бактеріального генезу;

— гострий отит середнього вуха;

— гострий стрептококовий тонзиліт/фарингіт;

— загострення хронічного бронхіту;

— негоспітальна пневмонія;

— гострий цистит;

— безсимптомна бактеріурія в період вагітності;

— гострий пієлонефрит;

— тифоїдна/паратифоїдна лихоманка;

— дентальні абсцеси з поширеним целюлітом;

— інфекції протезованих суглобів;

— ерадикація Helicobacter pylori (у схемі комбінованої терапії);

— хвороба Лайма.

ЗАСТОСУВАННЯ

Дорослі та діти з масою тіла ≥40 кг

Гострий бактеріальний синусит, безсимптомна бактеріурія в період вагітності: 250-500 мг кожні 8 год або 750 мг — до 1 г кожні 12 год.

Гострий пієлонефрит, дентальний абсцес з великим целюлітом, гострий цистит: у разі важкої інфекції — 0,75 – 1 г кожні 8 год. При гострому циститі можна призначати 3 г 2 рази на добу протягом 1 дня.

Гострий середній отит, Гострий стрептококовий тонзиліт і фарингіт, Загострення хронічного бронхіту: 500 мг кожні 8 год або 0,75 – 1 г кожні 12 год. У разі тяжких інфекцій — 0,75 – 1 г кожні 8 год протягом 10 днів.

Негоспітальна пневмонія: 0,5 – 1 г кожні 8 год.

Тифоїдна/паратифоїдна лихоманка: 0,5 – 2 г кожні 8 год.

Інфекції протезованих суглобів: 0,5 – 1 г кожні 8 год.

Профілактика ендокардиту: 2 г однократно за 30-60 хв до проведення процедури.

Ерадикація Helicobacter pylori у схемі комбінованої терапії: 0,75 – 1 г 2 рази на добу в комбінації з ІПП (напр. омепразолом, лансопразолом) та іншими антибіотиками (напр. кларитроміцином, метронідазолом) протягом 7 днів.

Хвороба Лайма: початкова стадія — 0,5–1 г кожні 8 год, максимальна доза — 4 г/добу (курс лікування — 10 – 21 дня). Пізня стадія (системні ураження) — 0,5 – 2 г кожні 8 год, максимальна доза — 6 г/добу в декілька прийомів протягом 10-30 днів.

Діти з масою тіла <40 кг

Гострий бактеріальний синусит, гострий середній отит, негоспітальна пневмонія, гострий синусит, гострий пієлонефрит, дентальний абсцес з обширні целюлітом: 20 – 90 мг/кг/добу в декілька прийомів (не перевищувати дозу 3 г/добу). Дітям у віці 1-3 років призначають по 250 мг 2 рази на добу або 125 мг 3 рази на добу. Дітям у віці 3-12 років по 250 мг 3 рази на добу.

Гострий стрептококовий тонзиліт/фарингіт: 40 – 90 мг/кг/добу в декілька прийомів (не перевищувати дозу 3 г/добу).

Тифоїдна/паратифоїдна лихоманка: 100 мг/кг/добу в 3 прийоми.

Профілактика ендокардиту: 50 мг/кг маси тіла однократно за 30-60 хв до проведення процедури.

Хвороба Лайма: початкова стадія — 25-50 мг/кг/добу 3 раза на добу протягом 10-21 дня, пізня стадія (системні ураження) — 100 мг/кг/добу 3 рази на добу протягом 10-30 днів.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до діючої речовини або інших пеніцилінів. В анамнезі важкі реакції гіперчутливості до іншого бета-лактаму.

ПОБІЧНА ДІЯ

загальні:

— діарея;

— нудота;

— висип.

Нечасто:

— блювота;

— кропив’янка;

— сверблячка.

Дуже рідко:

— оборотна лейкопенія;

— оборотна тромбоцитопенія;

— гемолітична анемія;

— тривала кровотеча;

— подовження протромбінового часу;

— важкі алергічні реакції, такі як ангіоневротичний набряк, анафілаксія;

— гиперкинез;

— запаморочення;

— антибіотикоасоційований коліт;

— гепатит;

— холестатична жовтяниця;

— мультиформна еритема;

— синдром Стівенса-Джонсона;

— токсичний епідермальний некроліз;

— бульозний та ексфоліативний дерматит;

— гострий генералізований екзантематичний пустульоз;

— еозинофілія;

— інтерстиціальний нефрит;

— кристалурія.

Побічні ефекти з невідомою частотою:

— реакція Яриша-Герксгеймера.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

перед початком лікування амоксициліном необхідно переконатися у відсутності в анамнезі реакцій підвищеної чутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших бета-лактамних ЛЗ.

Амоксицилін слід застосовувати тільки після ідентифікації патогенного мікроорганізма.

Можливі судоми у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату.

Поява генералізованої еритеми з лихоманкою на початку лікування може бути симптомом гострого генералізований екзантематозний пустульозу.

Не застосовувати амоксицилін при підозрі на інфекційний мононуклеоз.

Не застосовувати амоксицилін для лікування хворих з вірусними інфекціями.

Під час лікування хвороби Лайма може виникати реакція Яриша–Герксгеймера.

Тривале застосування препарату може викликати резістентність.

При застосуванні амоксициліну повідомлялося про розвиток антибіотикоасоційованого коліту.

Під час тривалого лікування рекомендується контролювати функцію сечовивідної, гепатобіліарної та гемопоетичну системи.

У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко відзначали кристалурію.

У недоношених дітей та в неонатальний період слід контролювати показники функції нирок, печінки та крові.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

пробенецид знижує канальцеву секрецію амоксициліну в нирках. Одночасне застосування пробенециду може призвести до підвищення рівня амоксициліну в плазмі крові.

Одночасне використання алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшити ймовірність виникнення алергічних шкірних реакцій.

Тетрациклін та інші бактеріостатичні препарати можуть порушувати бактерицидну дію амоксициліну.

У літературі описані випадки підвищених значень міжнародного нормованого співвідношення (INR) у пацієнтів, які отримували аценокумарол або варфарин одночасно з амоксициліном. Якщо необхідне таке одночасне застосування, слід ретельно контролювати протромбіновий час або ІНР на початку та наприкінці лікування амоксициліном.

Пеніциліни можуть зменшити екскрецію метотрексату, викликаючи потенційне збільшення токсичності.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

можуть виникати шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювота та діарея) та порушення водно-електролітного балансу. Описана кристалурія, яка в деяких випадках призводила до ниркової недостатності. У пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, які отримують високі дози, можуть спостерігатися судоми.

Лікування симптоматичне з урахуванням рідинного та електролітного балансу.

Амоксицилін можна вивести шляхом гемодіалізу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

Оспамокс ДТ — при температурі не вище 30 °C.

Оспамокс, порошок для приготування суспензії та таблетки — при температурі не вище 25 °C.

Готову суспензію слід використовувати протягом 14 днів, зберігати в холодильнику (2-8 °C).

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 13.11.2019 р. Версія для друку

© Компендиум 2019