Бромокриптин-Ріхтер (Bromocriptin-Richter) (267860) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Бромокриптин - 2,5 мг

фармакодинаміка. Бромокриптин є інгібітором секреції пролактину та стимулятором рецепторів дофаміну. Сфера застосування бромокриптину включає ендокринологічні та неврологічні показання. Фармакологічні властивості препарату будуть обговорюватися для кожного виду показань.
Механізм дії.
Ендокринологічні властивості. Бромокриптин пригнічує секрецію гормону передньої частки гіпофіза пролактину, не впливаючи на нормальні рівні інших гормонів, що вивільняються передньою часткою гіпофіза.
У пацієнтів з акромегалією бромокриптин зменшує підвищений рівень гормону росту (соматотропний гормон, СТГ). Ці ефекти зумовлені стимуляцією рецепторів дофаміну.
У післяпологовий період пролактин необхідний для початку та підтримки післяпологової лактації. В інший час збільшення секреції пролактину спричиняє патологічну лактацію (галакторею) та/або розлади овуляції та менструації.
Як специфічний інгібітор секреції пролактину бромокриптин можна застосовувати для запобігання або пригнічення фізіологічної лактації, а також для лікування пролактин-індукованих патологічних станів. При аменореї та/або ановуляції (з галактореєю або без) бромокриптин можна застосовувати для відновлення менструального циклу та овуляції.
При застосуванні бромокриптину звичайні заходи, що застосовують при пригніченні лактації, такі як обмеження споживання рідини, непотрібні. Крім того, бромокриптин не сповільнює післяродову інволюцію матки і не підвищує ризик тромбоемболії. Показано, що бромокриптин зупиняє ріст або зменшує розмір аденом гіпофізу, які секретують пролактин (пролактиноми).
У пацієнтів з акромегалією, крім зниження рівня гормону росту і пролактину в плазмі крові, бромокриптин сприятливо впливає на клінічні симптоми та толерантність до глюкози.
Бромокриптин полегшує клінічні симптоми синдрому полікістозу яєчників шляхом відновлення нормальної схеми секреції лютеїнізуючого гормону (ЛГ).
Неврологічні показання. Завдяки дофамінергічній активності бромокриптин ефективний у лікуванні при хворобі Паркінсона за умови введення в дозах, які перевищують дози, рекомендовані для ендокринологічних показань. Це порушення характеризується нігростріарною нестачею дофаміну. Стимуляція рецепторів дофаміну бромокриптином здатна відновити нейрохімічний баланс у смугастому тілі.
Що стосується клінічних аспектів, бромокриптин зменшує вираженіть тремору, ригідності м’язів, брадикінезії та інших симптомів хвороби Паркінсона на усіх стадіях. Зазвичай терапевтичний ефект триває протягом багатьох років (до теперішнього часу хороші результати були зареєстровані у пацієнтів, які лікувалися до 8 років). Бромокриптин можна застосовувати у вигляді монотерапії або, як на ранніх, так і на пізніх стадіях, у поєднанні з іншими препаратами проти хвороби Паркінсона.
Комбіноване лікування з леводопою призводить до посилення протипаркінсонічного ефекту та часто дає змогу знизити необхідну дозу леводопи. Бромокриптин особливо корисний для пацієнтів, у яких під час лікування леводопою зменшується терапевтичний ефект або виникають ускладнення, наприклад аномальні мимовільні рухи (хорео-атетоїдна дискінезія і/або болісна дистонія), погіршення стану наприкінці дії дози та феномен «ввімкнення-вимкнення».
Бромокриптин зменшує вираженість симптомів депресії, які часто спостерігаються у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Це зумовлено притаманними йому антидепресивними властивостями, які були підтверджені у контрольованих дослідженнях у хворих на ендогенну або психогенну депресію пацієнтів без паркінсонізму.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Бромокриптин добре всмоктується після перорального введення. У здорових добровольців після прийому таблеток період напівабсорбції бромокриптину становить 0,2–0,5 год, а C_max бромокриптину у плазмі крові досягаються протягом 1–3 год. Після введення перорально дози бромокриптину 5 мг C_max становить 0,465 нг/мл.
Розподіл. Зв’язування препарату з білками плазми крові становить 96%.
C_max препарату в плазмі крові досягається впродовж 1–3 год. Ефект зниження рівня пролактину виявляється вже через 1–2 год після перорального застосування, досягає максимуму (зниження концентрації пролактину більше, ніж на 80%) через 5–10 год і підтримується на близькому до максимального рівня протягом 8–12 год.
Біотрансформація. Бромокриптин піддається інтенсивній пресистемній біотрансформації у печінці, що знаходить відображення у комплексному профілі метаболітів та майже повній відсутності вихідної субстанції у сечі та калі. Він виявляє високу афінність до CYP 3A, а основним шляхом метаболічного перетворення є гідроксилювання пролінового кільця циклопептидного компонента. Таким чином, слід очікувати, що інгібітори та/чи потужні субстрати CYP 3A4 будуть пригнічувати виведення бромокриптину та призводити до підвищення його рівня у плазмі крові. Бромокриптин також є потужним інгібітором CYP 3A4 з розрахованим значенням IC50 1,6 мкМ. Однак, враховуючи низькі терапевтичні концентрації вільного бромокриптину у пацієнтів, не слід очікувати значних змін метаболізму іншого препарату, виведення якого опосередковується системою CYP 3A4.
Виведення. Виведення вихідної речовини з плазми крові двофазне, Т_½ становить близько 15 год (діапазон 8–20 год). Вихідна речовина та її метаболіти майже повністю виводяться з калом, лише 6% виводиться з сечею.
Характеристики у пацієнтів. Немає жодних доказів того, що літній вік може безпосередньо змінювати фармакокінетичні властивості та переносимість бромокриптину. Проте у пацієнтів із порушенням функції печінки швидкість елімінації може бути збільшеною, а вміст препарату у плазмі крові може зростати, що вимагає корекції дози.

запобігання лактації за медичними показаннями. Запобігання або пригнічення фізіологічної лактації у післяпологовий період — лише за медичними показаннями (такими як інтранатальна загибель плода, неонатальна смерть, ВІЛ-інфікування матері).
Бромокриптин не рекомендується для рутинного пригнічення лактації або для полегшення симптомів післяпологового болю та нагрубання молочних залоз у тих випадках, коли ефективні немедикаментозні методи впливу (делікатна підтримка грудей, холодні компреси) та/чи ненаркотичні знеболювальні засоби.
Гіперпролактинемія. Лікування при гіперпролактинемії у пацієнтів із гіпогонадизмом та/або галактореєю.
Порушення менструального циклу, жіноче безпліддя. Лікування жіночого безпліддя з нормальним базальним рівнем гонадотропіну та гіперпролактинемією (абсолютною або відносною).
Пролактиноми. У ряді спеціалізованих відділень пацієнтів, у яких були виявлені пролактинсекретуючі аденоми, успішно лікували бромокриптином. Зокрема, бромокриптин можна розглядати як препарат першого вибору у лікуванні пацієнтів з макроаденомами і представляти альтернативу хірургічному втручанню (транссфеноїдальної гіпофізектомії) у пацієнтів з мікроаденомами.
Акромегалія. Бромокриптин застосовують у деяких спеціалізованих відділеннях як доповнення до хірургічного втручання та/або променевої терапії з метою зниження рівня гормону росту в системному кровотоці при лікуванні пацієнтів з акромегалією.
Хвороба Паркінсона. У лікуванні в разі хвороби Паркінсона бромокриптин застосовують як монотерапію чи в комбінації з леводопою у пацієнтів, які раніше не лікувалися, і в пацієнтів із наявністю феномена ввімкнення–вимкнення. Бромокриптин застосовували з епізодичною ефективністю пацієнтам, які не реагують на лікування леводопою або не переносять її, а також пацієнтам, реакція яких на леводопу зменшується.
Додатково. Існує недостатньо доказів ефективності бромокриптину при лікуванні доброякісних захворювань молочної залози та передменструальних симптомів. Тому застосування бромокриптину пацієнтам з цими станами не рекомендовано.

дози. Максимальна доза не повинна перевищувати 30 мг на добу.
Дорослі. Оскільки бромокриптин застосовують для лікування різних станів, то і рекомендовані схеми дозування відрізняються. У більшості випадків, незалежно від кінцевої дози, оптимальна відповідь з мінімальними побічними ефектами найкраще досягається шляхом поступового підвищення дози бромокриптину.
Рекомендована схема прийому. На початку лікування рекомендована доза становить пів таблетки (1,25 мг) перед сном, через 2–3 дні дозу підвищити до 1 таблетки (2,5 мг) перед сном. Потім дозу можна підвищувати на ½ таблетки – 1 таблетку (1,25–2,5 мг) з інтервалами у 2–3 дні до досягнення добової дози 2 рази по 2,5 мг. Подальше підвищення дози, якщо воно необхідне, здійснюють аналогічним чином.
Запобігання лактації: 2,5 мг у день пологів з подальшим введенням 2,5 мг 2 рази на добу протягом 14 днів. Для цих показань поступове підвищення дози бромокриптину не потребується.
Пригнічення лактації. 2,5 мг у перший день з подальшим підвищенням дози до 2,5 мг 2 рази на добу через 2–3 дні. Курс лікування триває 14 днів; для цих показань поступове підвищення дози бромокриптину не потребується.
Гіпогеніталізм/синдроми галактореї/стерильність. Бромокриптин вводять поступово згідно із запропонованою схемою.
У більшості пацієнтів із гіперпролактинемією належна реакція досягається шляхом застосування дози 7,5 мг/добу (у декілька прийомів), проте дозу можна підвищувати до 30 мг/добу максимум. У стерильних пацієнток без підвищення рівнів пролактину в сироватці крові звичайна доза становить 2,5 мг 2 рази на добу.
Пролактиноми. Бромокриптин вводять поступово згідно із запропонованою схемою. Дозу потім можна підвищувати на 2,5 мг/добу з інтервалами у 2–3 дні таким чином: 2,5 мг кожні 8 год, 2,5 мг кожні 6 год, 5 мг кожні 6 год.
Акромегалія. Бромокриптин вводять поступово згідно із запропонованою схемою. Дозу потім можна підвищувати на 2,5 мг/добу з інтервалами у 2–3 дні таким чином: 2,5 мг кожні 8 год, 2,5 мг кожні 6 год, 5 мг кожні 6 год.
Хвороба Паркінсона.
Бромокриптин вводять поступово таким чином:
1-й тиждень: 1,25 мг перед сном;
2-й тиждень: 2,5 мг перед сном;
3-й тиждень: 2,5 мг 2 рази на добу;
4-й тиждень: 2,5 мг 3 рази на добу.
Після досягнення триразового прийому на добу добова доза може підвищуватися на 2,5 мг протягом 3–14 днів залежно від реакції пацієнта. Підвищення дози можна продовжувати до досягнення оптимальної дози; зазвичай, ця доза становить 10–30 мг/добу. Пацієнтам, що вже отримують леводопу, дозу леводопи можна поступово знижувати, в той час як дозу бромокриптину підвищувати до досягнення оптимального балансу.
Застосування в осіб літнього віку. Відсутні свідчення на користь того, що бромокриптин становить особливу небезпеку для осіб літнього віку.
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки. У пацієнтів із порушеннями функції печінки швидкість виведення препарату може зменшуватися, і, відповідно, рівень препарату в плазмі крові може зростати, що потребує корекції доз.
Спосіб застосування. Застосовують внутрішньо. Цей лікарський засіб завжди слід приймати під час вживання їжі.
Діти. Не рекомендується застосувати препарат Бромокриптин-Ріхтер дітям та підліткам віком до 15 років через відсутність даних з безпеки та ефективності.

гіперчутливість до діючої речовини, інших алкалоїдів ріжків або до будь-якої з допоміжних речовин препарату (див. СКЛАД).
Неконтрольована АГ, гіпертензивні стани, повʼязані з вагітністю (включаючи еклампсію, прееклампсію або гестаційну АГ), АГ раннього і пізнього післяпологового періоду.
Для пригнічення лактації та при інших показаннях, що не загрожують життю у пацієнток з наявністю в анамнезі ІХС або іншої тяжкої серцево-судинної патології, або симптомів/наявних в анамнезі тяжких психічних розладів.
Для довготривалого лікування: при ознаках патології серцевих клапанів, одержаних під час ехоКГ, проведеної перед початком лікування.

побічні реакції представлені відповідно до класифікації систем органів MedDRA, а також відповідно до частоти виникнення. У кожній частотній категорії спочатку вказується найчастіша побічна реакція.

Опис деяких побічних реакцій. Застосування бромокриптину для пригнічення фізіологічної лактації після пологів було пов’язане з поодинокими випадками АГ, інфаркту міокарда, судомів, інсульту або психічних розладів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Розлади контролю над імпульсами. Патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо, гіперсексуальність, схильність до імпульсивної розтрати грошей чи шопоголії, а також постійна потреба в їжі та компульсивна обжерливість може виникнути у пацієнтів, які лікуються агоністами дофаміну, включно з бромокриптином (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

якщо жінок зі станами, що не пов’язані з гіперпролактинемією, лікують бромокриптином, препарат слід призначати в найменшій ефективній дозі, необхідній для полегшення симптомів. Це необхідно для того, щоб уникнути зменшення концентрації пролактину у плазмі крові нижче рівня норми і розвитку у зв’язку з цим порушень функції жовтого тіла.
Були повідомлення про окремі випадки розвитку шлунково-кишкових кровотеч і виразки шлунка. При розвитку таких ускладнень бромокриптин слід відмінити. Під час лікування бромокриптином необхідний пильний нагляд за пацієнтами, які страждають на виразкову хворобу або мали її в анамнезі.
Жінки у післяпологовому періоді. Рідко повідомляли про розвиток серйозних небажаних явищ, включаючи АГ, інфаркт міокарда, судоми, інсульт або психічні розлади у жінок в післяпологовому періоді, які отримували бромокриптин для пригнічення лактації. Розвитку епілептичних нападів або інсульту у деяких пацієнток передував сильний головний біль та/або тимчасові порушення зору. Слід ретельно контролювати рівень АТ особливо протягом перших днів лікування. У разі розвитку АГ, болю в грудній клітці, сильного, прогресуючого і неослабного головного болю з порушеннями зору або без таких, або ознак токсичної дії на ЦНС, лікування бромокриптином слід негайно припинити і пацієнтку слід негайно обстежити.
Особлива обережність необхідна пацієнтам, які використовують (або нещодавно використовували) супутнє лікування препаратами, здатними змінювати АТ, а саме судинозвужувальними засобами, такими як симпатоміметики або алкалоїди ріжків, у тому числі ергометрин чи метилергометрин. Хоча остаточних доказів взаємодії між бромокриптином і цими препаратами немає, їх одночасне застосування у післяпологовому періоді не рекомендується.
Аденоми, що секретують пролактин. Оскільки у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза хвороба може супроводжуватися гіпофункцією гіпофіза у результаті стискання або руйнування тканини гіпофіза, до початку застосування бромокриптину пацієнтам необхідно пройти повне обстеження функцій гіпофіза та розпочати відповідну замісну терапію у разі потреби. Пацієнтам із вторинною недостатністю надниркових залоз важливою є замісна терапія кортикостероїдами.
Слід ретельно відстежувати зміни розмірів пухлин у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза, а у разі появи розростання пухлини слід зважити доцільність застосування хірургічних процедур. Якщо під час застосування бромокриптину у пацієнтки з аденомою гіпофіза розвивається вагітність, слід забезпечити пильний нагляд за пацієнткою. Аденоми, які секретують пролактин, можуть розростатися у період вагітності. У таких пацієнток лікування бромокриптином часто приодить до зменшення розмірів пухлин та швидкого послаблення дефектів поля зору. У тяжких випадках стискання зорового та інших черепних нервів може зумовлювати необхідність у терміновій операції на надниркових залозах.
Порушення поля зору є відомим ускладненням макропролактиноми. Ефективне лікування бромокриптином приводить до зменшення гіперпролактинемії, а також часто — до усунення порушення зору. Проте у деяких пацієнтів пізніше може розвинутися вторинне порушення поля зору, незважаючи на нормалізований рівень пролактину та зменшення розміру пухлини, що може розвинутись внаслідок зміщення зорової хіазми, яка опускається в майже пусте турецьке сідло. У таких випадках дефекти поля зору можуть зменшитися після зниження дози бромокриптину, хоча при цьому спостерігаються дещо підвищені рівні пролактину та невелике розростання пухлини. Тому рекомендується контроль полів зору у пацієнтів з макропролактиномою з метою ранньої діагностики вторинного випадіння полів зору внаслідок кили хіазми та корекції дози бромокриптину.
У деяких пацієнтів з аденомами, що виділяють пролактин, які застосовували бромокриптин, спостерігалася ринорея спинномозкової рідини, це може виникати внаслідок зменшення розмірів пухлини з інвазивним ростом.
Хвороба Паркінсона. У пацієнтів, які застосовують бромокриптин, іноді спостерігався плевральний та перикардіальний випіт, а також фіброз плеври та легень і констриктивний перикардит. Пацієнти з плеврально-легеневими порушеннями з невиявлених причин потребують ретельного огляду; у таких випадках слід розглядати доцільність припинення лікування бромокриптином.
У декількох пацієнтів, які використовували бромокриптин, особливо протягом тривалих періодів та у високих дозах, спостерігалися випадки ретроперитонеального фіброзу. Для забезпечення виявлення ретроперитонеального фіброзу на його ранніх зворотних стадіях рекомендується відстежувати його прояви (наприклад, біль у спині, набряк нижніх кінцівок, порушення функції нирок) у даної групи пацієнтів.
У разі діагностування або підозри на наявність фіброзних змін у ретроперитонеальному просторі лікування препаратами бромокриптину слід припинити.
Випадки раптового засинання. Оскільки іноді можуть виникати гіпотензивні реакції, що призводять до зниженої пильності, особливо протягом перших кількох днів лікування, необхідно з особливою обережністю керувати транспортними засобами та іншими механізмами.
Лікування бромокриптином може бути пов’язане із сонливістю та випадками раптового засинання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Раптове засинання під час повсякденної діяльності, у деяких випадках навіть без усвідомлення цього пацієнтом та без попереджувальних ознак, спостерігалося дуже рідко. Пацієнти повинні бути поінформовані про таку можливість, їм слід рекомендувати уникати керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами у період лікування бромокриптином. Пацієнтам, у яких спостерігалися сонливість та/або випадок раптового засинання, необхідно утримуватися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами (див. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами). Більше того, у такому разі слід розглянути можливість зниження дози або припинення лікування.
Розлади контролю над імпульсами (непереборними потягами). Слід регулярно контролювати стан пацієнтів на предмет розвитку розладів контролю над потягами. Пацієнтів та осіб, які за ними доглядають, необхідно інформувати про можливість розвитку у пацієнтів, які використовують агоністи дофаміну, у тому числі препарат Бромокриптин-Ріхтер, поведінкових симптомів розладів контролю над потягами, у тому числі патологічного потягу до азартних ігор, підвищеного лібідо, гіперсексуальності, схильності до імпульсивних розтрат грошей або шопоголії, постійної потреби в їжі, а також компульсивної обжерливості. У разі появи таких симптомів слід розглянути можливість зниження дози препарату/поступового припинення його застосування.
Діти та підлітки (віком 7–17 років). Безпека та ефективність застосування бромокриптину у дітей досліджувалися тільки для пролактиноми та акромегалії у пацієнтів віком від 7 років. Є лише ізольовані дані про застосування бромкриптину дітям віком до 7 років. Проте досвід клінічного застосування, у тому числі постмаркетингові звіти про небажані реакції, не виявив відмінностей у переносимості між дорослими та підлітками або дітьми. Незважаючи на те, що не спостерігали жодних відмінностей у побічних реакціях у дітей, які отримують бромокриптин, більша чутливість у деяких молодих людей не може бути категорично виключена, і рекомендовано обережно титрувати дозу у дітей.
Пацієнти літнього віку. Клінічні дослідження бромокриптину не включали достатню кількість пацієнтів у віці від 65 років, щоб визначити, чи люди літнього віку по-іншому відповідають на лікування, ніж молодші. Проте досвід клінічного застосування, у тому числі постмаркетингові звіти про небажані реакції, не виявив відмінностей у переносимості між людьми літнього віку порівняно з пацієнтами віком до 65 років.
Незважаючи на те, що не спостерігалося жодних відмінностей у побічних реакціях у людей літнього віку, які отримують бромокриптин, більша чутливість у деяких людей літнього віку не може бути категорично виключена. Загалом рекомендовано обережно титрувати дозу у пацієнтів літнього віку, починаючи з мінімального діапазону доз, зважаючи на збільшену поширеність зниження печінкової, ниркової функцій або функції серця та супутніх захворювань або супутньої терапії іншими препаратами у цієї групи пацієнтів.
Допоміжні речовини. Таблетки Бромокриптин-Ріхтер містять лактози моногідрат. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, повна лактазна недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Пацієнткам, які бажають завагітніти, бромокриптин, як і всі інші лікарські засоби, після підтвердження вагітності слід відміняти, за винятком випадків, коли є медичні показання для продовження терапії. Відміна бромокриптину при вагітності не призводила до збільшення частоти випадків її мимовільного переривання. Клінічний досвід показує, що застосування бромокриптину в період вагітності не чинить негативного впливу на її перебіг або завершення.
Якщо вагітність настає при наявності у хворої аденоми гіпофіза і лікування бромокриптином припинили, необхідний уважний нагляд за пацієнткою протягом усього терміну вагітності. У випадку появи ознак вираженого збільшення пролактиноми, наприклад головного болю або звуження полів зору, лікування бромокриптином може бути відновлене або проведене оперативне втручання.
Період годування грудьми. Оскільки бромокриптин пригнічує лактацію, його не слід застосовувати матерям, які обрали грудне вигодовування.
Фертильність може бути відновлена при лікуванні бромокриптином. Тому жінкам репродуктивного віку, які не хочуть завагітніти, слід порадити застосовувати надійний метод контрацепції.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Оскільки, особливо у перші декілька днів лікування препаратом, у пацієнтів іноді можуть виникати гіпотензивні реакції, що призводять до зниженої пильності, їм слід бути особливо обережними під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами.
Пацієнтам, які отримують бромокриптин і у яких з’являються сонливість та/або випадки раптового засинання, слід рекомендувати відмовитись від керування транспортними засобами або участі у діяльності, під час якої зменшення уваги може підвищити ризик серйозних травм або летального наслідку (як, наприклад, при роботі з механізмами) для них або інших людей, допоки такі повторювані епізоди та сонливість не зникнуть (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

переносимість бромокриптину може знижуватися під впливом алкоголю.
Одночасне застосування макролідних антибіотиків, таких як еритроміцин або джозаміцин, здатне підвищити рівень бромокриптину у плазмі крові.
Лікування пацієнтів з акромегалією комбінацією бромокриптину та октреотиду може підвищити рівень бромкриптину у плазмі крові.
Оскільки бромокриптин чинить терапевтичний ефект шляхом стимуляції центральних рецепторів дофаміну, антагоністи дофаміну, такі як антипсихотики (наприклад, бутирофенони, фенотіазини та тіоксантени), а також метоклопрамід та домперидон можуть послабити ефект бромокриптину.
Препарати-симпатоміметики, наприклад фенілпропаноламін, ізометептен, підвищують ризик токсичності.
Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими алкалоїдами ріжків.
Бромокриптин є одночасно субстратом та інгібітором CYP 3A4 (див. Фармакокінетика).
Отже, слід з обережністю застосовувати бромокриптин у комплексі з лікарськими засобами, що є потужними інгібіторами та/або субстратами CYP 3A4 (наприклад, азольні фунгіциди, інгібітори протеази ВІЛ).

ознаки та симптоми. У всіх випадках передозування бромокриптину (прийнятого самостійно) пацієнти вижили. Максимальна одноразово прийнята доза бромокриптину, відома на даний час, становить 325 мг. Симптоми передозування включають блювання, нудоту, запаморочення, артеріальну гіпотензію, ортостатичну гіпотензію, тахікардію, млявість, сонливість, галюцинації.
Існують поодинокі повідомлення про дітей, які випадково вживали бромкриптин. При цьому реєстрували такі побічні реакції, як блювання, сонливість та лихоманка. Пацієнти одужували самостійно за декілька годин або після відповідного лікування.
Лікування передозування. У випадку передозування рекомендовано застосувати активоване вугілля, але якщо препарат був прийнятий всередину зовсім недавно, можна промити шлунок.
Лікування гострої інтоксикації симптоматичне. Для лікування блювання або галюцинацій може бути показаний метоклопрамід.

в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С в захищеному від світла місці.