ІФІЦИПРО® таблетки

Юнік Фармасьютикал Лабораторіз

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

р-н д/інф. 2 мг/мл фл. 100 мл, № 1

табл. в/плівк. обол. 250 мг, № 10, № 100

табл. в/плівк. обол. 500 мг, № 10, № 100

Затверджено МОЗ Украiни від 2015-07-08 р. № 418. Р.п. № UA/3061/01/01

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: ciprofloxacin;

1 таблетка по 250 мг містить 297 мг ципрофлоксацину гідрохлориду, що відповідає 250 мг ципрофлоксацину;

1 таблетка по 500 мг містить 594 мг ципрофлоксацину гідрохлориду, що відповідає 500 мг ципрофлоксацину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію диоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк, Опарі білий 33G28707.

Лікарська форма

Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів.

Код АТС

J01M A02.

Клінічні характеристики

Показання

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину.

  • Інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин може рекомендуватися для лікування пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами.
  • Інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекції, спричинені грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами.
  • Інфекції очей.
  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів.
  • Інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею та простатит.
  • Інфекції органів черевної порожнини (інфекції травного тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт).
  • Інфекції шкіри та м’яких тканин.
  • Інфекції кісток та суглобів.
  • Сепсис.
  • Інфекції або високий ризик інфекцій (профілактика) у хворих з ослабленою імунною системою (у тому числі під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії).
  • Вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.
  • Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neissria meningitides.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до ципрофлоксацину або до інших компонентів препарату, а також до інших препаратів групи фторхінолонів;
  • наявність в анамнезі тендиніту, спричиненого застосуванням хінолонів;
  • одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину;
  • значні порушення функції нирок та печінки;
  • вагітність або період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Режим дозування

Якщо не призначено інше, рекомендуються наступні добові дози:

для дорослих

Інфекції Режим дозування
Інфекції дихальних шляхів (залежно від тяжкості захворювання і збудника) 2 × 500 мг до 2 × 750 мг
Інфекції сечовивідних шляхів:

гострі, неускладнені;

цистит у жінок (до менопаузи);

ускладнені.

2 × 250 мг до 2 × 500 мг

разова доза — 500 мг

2 × 500 мг до 2 × 750 мг

Гонорея:

екстрагенітальна;

гостра неускладнена.

2 × 250 мг

разова доза 500 мг

Інфекції статевих органів:

неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні вогнища інфекції);

аднексит, простатит, орхоепідидиміт.

1 × 500 мг

2 × 500 мг до 2 × 750 мг

Діарея 2 × 500 мг
Інші інфекції (див. розділ «Показання») 2 × 500 мг
При особливо тяжких, небезпечних для життя інфекціях, наприклад, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз;

при інфекціях кісток і суглобів, септицемії, перитоніті, зокрема, за наявності Pseudomonas, Staphylococcus або Streptоcoccus

2 × 750 мг
Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neissria meningitides 1 × 500 мг

Додаткова інформація щодо окремих груп хворих

Діти і підлітки

  • Ускладнення муковісцидозу

Наявні клінічні і фармакокінетичні дані свідчать на користь застосування ципрофлоксацину для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей та підлітків з муковісцидозом легень (віком від 5 до 17 років), для лікування ускладнень муковісцидозу легень, спричинених Pseudomonas aeruginosa (досвід застосування тільки у дітей віком від 5 до 17 років), у дозі 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально двічі на добу (максимальна добова доза 1500 мг ципрофлоксацину) або 10 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно три рази на добу (максимальна добова доза — 1200 мг ципрофлоксацину).

  • Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті доза становить 6–10 мг Ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно кожні вісім годин, але не більше максимальної дози 400 мг, або 10–20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально кожні 12 годин, але не більше максимальної дози 750 мг.

Режим дозування для літніх пацієнтів (> 65 років)

При лікуванні пацієнтів літнього віку слід застосовувати якомога нижчі дози ципрофлоксацину, залежно від ступеня тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки.

У дорослих

  • Порушення функції нирок:
  • при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину повинна становити 1000 мг на добу для перорального застосування;
  • при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентні або понад 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.
  • Порушення функції нирок та гемодіаліз:
  • при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування;
  • при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентні або понад 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.
  • Порушення функції нирок та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах:
  • пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у дозі 1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацину.
  • Порушення функції печінки:
  • корекція дози не потрібна.
  • Порушення функції нирок та печінки:
  • при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м2 (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування;
  • при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2 (тяжка ниркова недостатність) чи його концентрації у плазмі крові еквівалентні або понад 2 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.

Немає досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок або печінки.

Спосіб застосування.

Таблетки Інфіципро®, вкриті плівковою оболонкою, слід ковтати, не розжовуючи, і запивати невеликою кількістю рідини. Таблетки можна приймати незалежно від вживання їжі.

Прийом препарату натщесерце прискорює засвоєння активної речовини. У такому випадку таблетки ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, не слід приймати одночасно з вживанням молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (як молоко, йогурт, апельсиновий сік, збагачений кальцієм). Проте кальцій, що міститься у раціоні, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.

Якщо тяжкість захворювання пацієнта або інші причини (наприклад, якщо хворий отримує ентеральне харчування) не дозволяють приймати таблетки ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, рекомендується перейти на терапію внутрішньовенною лікарською формою ципрофлоксацину. Після внутрішньовенного введення можна продовжити лікування пероральним способом.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та бактеріологічного профілю. Важливо продовжувати лікування протягом, принаймні, 3 днів з моменту зникнення гарячки або клінічних симптомів. Середня тривалість лікування:

  • 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі;
  • до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини;
  • у хворих зі зниженим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії;
  • при остеомієліті курс лікування може становити до 2 місяців;
  • 7–14 днів при всіх інших інфекціях.

При інфекціях, спричинених стрептококами, лікування слід продовжити як мінімум до 10 днів для уникнення ризику розвитку ускладнень у віддаленому періоді.

При інфекціях, спричинених Chlamydia, курс лікування також має тривати щонайменше 10 днів.

Діти та підлітки

Ускладнення муковісцидозу

При ускладненнях муковісцидозу легень, спричиненого Pseudomonas aeruginosa, у дітей (віком від 5 до 17 років) тривалість лікування становить 10–14 днів.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів або пієлонефрит

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів або пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, курс лікування становить 10–21 днів.

Побічні реакції

Небажані побічні реакції класифіковані за категоріями частоти: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, < 1/10), нечасті (≥ 1/1000, ≤ 1/100), рідкі (≥ 1/10000, ≤ 1/1000), дуже рідкі (≤ 1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі наявних даних).

Інфекції та інвазії: нечасті — грибкові суперінфекції; рідкі — антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко — з можливим летальним наслідком).

З боку кровотворної та лімфатичної систем: нечасті — еозинофілія; рідкі — лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; дуже рідкі — гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (така, що загрожує життю), пригнічення функції кісткового мозку (таке, що загрожує життю).

З боку імунної системи: рідкі — алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідкі — анафілактичні реакції, анафілактичний шок (такий, що загрожує життю) і реакції, подібні до сироваткової хвороби.

Метаболічні порушення: нечасті — анорексія; рідкі — гіперглікемія.

Психічні розлади: нечасті — психомоторна збудливість/тривожність; рідкі — сплутаність свідомості, дезорієнтація, неспокій, підвищена сонливість, депресія, галюцинації; дуже рідкі — психози.

З боку центральної нервової системи: нечасті – головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку; рідкі — парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, вертиго; дуже рідкі — мігрень, порушення координації, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньочерепна гіпертензія; невідомо — периферична невропатія, полінейропатія.

З боку органа зору: рідкі — порушення зору; дуже рідкі — порушення кольорового сприйняття.

З боку органа слуху: рідкі — дзвін у вухах, глухота; дуже рідкі — порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: рідкі — тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність; дуже рідкі — васкуліт; невідомо — подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, двоспрямована шлуночкова тахікардія (ці реакції спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку дихальної системи: рідкі — диспное (включаючи астматичні стани).

З боку травного тракту: часті — нудота, діарея; нечасті — блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, диспептичні розлади, метеоризм; дуже рідкі — панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: нечасті — підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія; рідкі — порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний); дуже рідкі — некроз печінки (дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасті — висипання, свербіж, кропив’янка; рідкі — реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирів; дуже рідкі — петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю) і токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю).

З боку кістково-м’язової системи: нечасті — артралгії; рідкі — міалгії, артрити, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів; дуже рідкі — м’язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахілових), загострення симптомів міастенії.

З боку сечовидільної системи: нечасті — порушення функції нирок; рідкі — ниркова недостатність, кристалурія, гематурія, тубулоінтерстиціальний нефрит.

Організм в цілому: нечасті — неспецифічний больовий синдром, нездужання, гарячка; рідкі — набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз); дуже рідкі — порушення ходи.

Лабораторні показники: нечасті — підвищення рівня лужної фосфатази у крові; рідкі — відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення рівня амілази.

Наступні небажані побічні явища належать до категорії підвищеної частотності у підгрупах пацієнтів, які отримують препарат внутрішньовенно або послідовно (після внутрішньовенного введення — пероральний режим): часті — блювання, транзиторне збільшення активності трансаміназ, висипання; нечасті — тромбоцитопенія, тромбоцитоз, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії, дизестезії, судоми, вертиго, запаморочення, порушення зору, порушення слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, транзиторна печінкова недостатність, жовтяниця, ниркова недостатність, набряк; рідкі — панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля.

Застосування дітям

Частота випадків артропатії, зазначена вище, засновується на даних, одержаних при дослідженнях дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається часто (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування

Унаслідок передозування може виникнути оборотна токсична дія на паренхіму нирок, а також розвинутись гостра ниркова недостатність (концентрація у плазмі крові 12 мкг/мл). У такому випадку слід стежити за функцією нирок та приймати антациди, що містять магній і кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину.

Крім того, у випадку передозування необхідно викликати блювання або провести промивання шлунка і забезпечити вживання пацієнтами достатньої кількості рідини з метою звести до мінімуму ризик розвитку кристалурії, створити кислу реакцію сечі, призначити симптоматичну і підтримуючу терапію.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10%).

Специфічний антидот невідомий.

Особливості застосування 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування Іфіципро® протипоказане у період вагітності.

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко, тому під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

Діти.

Ципрофлоксацин не рекомендовано застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, окрім перерахованих нижче: ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Е. coli (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років).

Лікування ципрофлоксацином можна призначити тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколишніх тканин. 

Для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Пацієнтам літнього віку та пацієнтам із порушенням функції центральної нервової системи (епілепсія, зниження судомного порога, судоми в анамнезі, зниження мозкового кровообігу, апоплексія, психічні порушення) Іфіципро® слід призначати лише за життєвими показаннями через небезпеку розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи.

У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого застосування ципрофлоксацину. У поодиноких випадках можуть прогресувати депресія або психоз, або виникнути неврологічні порушення, галюцинації. У такому разі застосування ципрофлоксацину слід припинити та негайно звернутися до лікаря.

Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT. Пацієнти з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (пацієнти літнього віку, пролонгація QT в анамнезі, некорегована гіпокаліємія) можуть бути чутливими до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, які можуть спричинити пролонгацію інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу Іа або ІІІ).

Хворим з ураженнями печінки чи будь-яким типом печінкової недостатності та дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази Іфіципро® слід призначати лише за життєвими показаннями. Хворим із порушенням функції печінки необхідно контролювати концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові.

Може спостерігатися минуще зростання активності трансаміназ, лужної фосфатази та виникнути холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

При виникненні під час або після лікування Іфіципро® тяжкої і стійкої діареї необхідно проконсультуватися з лікарем, адже ці симптоми можуть маскувати псевдомембранозний коліт, який вимагає негайного лікування. У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії. Препарати, що інгібують перистальтику, протипоказані.

При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість, запалення) необхідно зупинити прийом ципрофлоксацину, уникати фізичного навантаження та проконсультуватися з лікарем. Розрив сухожиль (переважно ахіллових) спостерігається переважно при лікуванні осіб літнього віку або у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами.

Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями з боку сухожиль в анамнезі, асоційованими з лікуванням хінолонами.

Лужна реакція сечі може сприяти утворенню сечових конкрементів, тому слід уникати вилужування сечі під час лікування ципрофлоксацином. Перед лікуванням та під час лікування ципрофлоксацином необхідно вживати достатню кількість рідини. Хворим із нирковою недостатністю слід зменшити дозу чи збільшити інтервал між прийомами препарату залежно від тяжкості ниркової недостатності. У хворих із порушенням функції нирок необхідно контролювати концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові.

При курсовому лікуванні можлива зміна деяких лабораторних показників: поява осаду у сечі, тимчасове підвищення концентрації сечовини, креатиніну, білірубіну, у деяких випадках — гіперглікемія, кристалурія або гематурія, зміна протромбінового індексу.

У деяких випадках реакції підвищеної чутливості та тяжкі алергічні реакції (анафілактичні/анафілактоїдні реакції, до шоку) можуть виникнути вже після першого застосування ципрофлоксацину. У такому випадку слід негайно припинити прийом препарату і розпочати проведення медикаментозного лікування.

Пацієнтам, які лікуються ципрофлоксацином, слід уникати дії ультрафіолетового опромінення через можливу фотосенсибілізацію шкіри. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином необхідно припинити.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ензимів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, що метаболізуються цими ензимами, такими як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин та інші через те, що збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові може викликати специфічні побічні ефекти.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на флору Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту у культурі мікобактерій, призводячи до хибнонегативних результатів аналізу посіву від пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції статевих шляхів можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів ізолятами Neisseria gonorrhoeae. Якщо підозрюється або відомо, що інфекції статевих шляхів спричинені N. gonorrhoeae, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість до препарату на основі результатів лабораторних досліджень.

У період лікування ципрофлоксацином не слід вживати алкоголь.

Дорослі та діти.

Зниження ризику виникнення або прогресування сибірської виразки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Ципрофлоксацин може впливати на швидкість реакції, тому під час лікування препаратом Іфіципро® пацієнтам слід утримуватися від керування транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і антиаритмічних препаратів класу Іа або ІІІ, оскільки ципрофлоксацин може посилювати пролонгацію інтервалу QT.

При одночасному прийомі ципрофлоксацину з антацидами (що вміщують алюміній, магній або кальцій), фосфатзв’язуючими полімерами (наприклад, севеламром, лантану карбонатом) або сукральфатом, а також препаратами з великою буферною ємністю (наприклад, таблетки дидоназину) відбувається зниження абсорбції ципрофлоксацину. Тому рекомендується застосовувати ципрофлоксацин за 4 години до застосування антацидів або сукральфату чи через 2–4 години після нього.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів Н2-рецепторів.

Слід уникати одночасного прийому Іфіципро® і молочних або збагачених кальцієм продуктів (наприклад, молока, йогуртів, соків з підвищеним вмістом кальцію) у значних кількостях. Інші продукти, до складу яких входить кальцій, не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Препарати, що вміщують залізо або цинк, знижують абсорбцію ципрофлоксацину.

Сумісне застосування високих доз ципрофлоксацину і теофіліну призводить до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові та подовження періоду його напіввиведення (щоб уникнути появи токсичності теофіліну, дозу теофіліну необхідно зменшити).

Комбіноване застосування дуже високих доз хінолінів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (включаючи ацетилсаліцилову кислоту) може провокувати судоми.

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може зростати ймовірність виникнення побічних явищ, спричинених метотрексатом. У зв’язку з цим за пацієнтами, які одержують комбіновану терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, слід встановити ретельний нагляд.

Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину, внаслідок чого скорочується період досягнення максимальної концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові (на біодоступність останнього це не впливає).

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження максимальної концентрації у плазмі крові (Сmax) і зменшення показника площі під кривою «концентрація-час» (AUC) ципрофлоксацину.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові: збільшення Сmax у 7 разів, збільшення показника AUC — у 10 разів. Зі збільшенням концентрації тизанідину у сироватці крові пов’язані гіпотензивні та седативні побічні явища. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину можливе збільшення концентрації дулоксетину у плазмі крові.

Ципрофлоксацин можна застосовувати у комбінаціях з азлоциліном та цефтазидимом при інфекціях, спричинених Pseudomonas; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими ефективними β-лактамними антибіотиками — при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами, ванкоміцином — при стафілококових інфекціях; з метронідазолом, кліндаміцином — при анаеробних інфекціях.

Одночасний прийом циклоспорину і ципрофлоксацину призводить до підвищення рівня креатиніну у плазмі крові, у зв’язку з цим необхідний контроль цього показника (2 рази на тиждень).

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та варфарину можливе підсилення дії варфарину.

Пробенецид при одночасному прийомі з ципрофлоксацином уповільнює його виведення з організму.

Під час лікування ципрофлоксацином існує підвищений ризик розриву сухожиль у хворих, які паралельно отримують курс терапії ГКС.

Поєднане призначення ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до зміни концентрації фенітоїну у плазмі крові.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (наприклад, фенбуфену) і дуже високих доз хінолінів може спричиняти судоми.

Ципрофлоксацин потенціює дію антикоагулянтів кумаринового ряду. Тому при сумісному прийомі цих препаратів рекомендується періодично контролювати протромбіновий час.

При одночасному лікуванні ципрофлоксацином і барбітуратами необхідно постійно здійснювати контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, ЕКГ.

Оскільки застосування ципрофлоксацину сприяє зниженню процесів мікросомального окиснення у гепатоцитах, це веде до підвищення концентрації та збільшення напіввиведення ксантинів (наприклад, кофеїну).

При одночасному застосуванні з глібуридом можлива виражена гіпоглікемія.

З особливою обережністю слід призначати ципрофлоксацин при лікуванні хворих цукровим діабетом, оскільки дія пероральних гіпоглікемізуючих препаратів (глібенкламід) може посилитися і викликати гіпоглікемію.

Одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином призводить до збільшення AUC і Сmax ропініролу на 60% і 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного застосування з ципрофлоксацином.

Одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину зменшує кліренс лідокаїну, введеного внутрішньовенно, на 22%. Хоча лікування з лідокаїном добре переноситься, після одночасного застосування з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, що може супроводжуватися побічними реакціями.

Клінічний нагляд та відповідне корегування дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином у зв’язку з можливим підвищенням сироваткових концентрацій клозапіну.

Після перорального застосування 50 мг силденафілу одночасно з 500 мг ципрофлоксацину підвищувалися AUC і Сmax силденафілу приблизно вдвічі. Тому слід з обережністю одночасно застосовувати ципрофлоксацин та силденафіл, ретельно зважуючи ризик та користь.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ризик може варіювати залежно від інфекції, віку, загального стану хворого, тому складно оцінити точний вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (INR). Слід здійснювати частий контроль INR під час і одразу після сумісного застосування ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ципрофлоксацин in vitro виявляє ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), необхідні у багатьох процесах, пов’язаних з ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація. Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Механізми резистентності, якими інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліти і тетрацикліни, можуть не впливати на антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Організми, стійкі до цих препаратів, можуть бути чутливі до ципрофлоксацину.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro наступні роди та види бактерій:

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus (метицилінчутливі ізоляти), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Brucella spp., Citrobacter koseri, Francisella tularensis, Haemophilus ducreyi, Haemophilius influenzae, Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp., Salmonella spp.*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia pestis.

Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus

Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.

Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.

Наступні мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину: Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes).

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкого кишечнику. Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1–2 години. Абсолютна біодоступність препарату становить близько 70–80%.

Розподіл. Зв’язування ципрофлоксацину з білками є незначним (20–30%), а речовина знаходиться в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин може вільно дифундувати у позасудинний простір. Ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату у сироватці крові.

Виведення. Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник.

Діти. У дослідженні за участю дітей не спостерігалося вікової залежності Cmax і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг/тричі на день) значного підвищення Cmax і AUC не спостерігалося. Середній період напіврозпаду у дітей становить приблизно 4–5 годин.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від білого до жовтувато-білого кольору (по 250 мг); таблетки у формі капсул, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одного боку, від білого до жовтувато-білого кольору (по 500 мг).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С в сухому місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник 

«Юнік Фармасьютикал Лабораторіз» (відділення фірми «Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.»).

Місцезнаходження

Ділянка № 218–219, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Еріа, Панолі 394 116, Гуджарат, Індія.

Дата додавання: 17.07.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій