0
UA | RU

МОНТУЛАР® (MONTULAR)

Виробник:

Склад і форма випуску

Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Монтелукаст10 мг
№ UA/15649/01/01 від 09.06.2021
За рецептом
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі гладкими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), наявними в дихальних шляхах людини, і викликають таку реакцію, як бронхоспазм, гіперсекрецію, посилення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст при пероральному застосуванні є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Згідно з результатами клінічних досліджень, монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4 у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 год після перорального застосування, цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією. Є клінічні дані про те, що прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у периферичній крові та у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння), покращував клінічний контроль астми.

Фармакокінетика

Абсорбція. Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Після застосування дорослими натще таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг середня Cmax у плазмі крові досягалася через 3 год (Tmax). Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливав на біодоступність і на Cmax при пероральному застосуванні. Безпека і ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень при застосуванні таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 10 мг незалежно від часу прийому їжі.

Розподіл. Понад 99% монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 л. У ході досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту проходження через ГЕБ було мінімальним. Крім того, у всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 год після прийому дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, цитохроми CYP 3A4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP 3А4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини, терапевтичні концентрації монтелукасту у плазмі крові не пригнічують цитохроми Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення. Кліренс монтелукасту із плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального прийому монтелукасту, міченого ізотопом, 86% виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% — із сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному застосуванні це свідчить про те, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.

Фармакокінетика в різних груп пацієнтів. Для пацієнтів із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня корекція дози не потрібна. Дослідження за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів із порушенням функції нирок не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) немає.

При прийомі монтелукасту у високих дозах (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не відзначали при прийомі препарату в рекомендованій дозі 10 мг 1 раз на добу.

Показання МОНТУЛАР

як додаткове лікування при БА у пацієнтів із персистуючою БА від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі БА за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткої дії, які застосовують за необхідності. У пацієнтів з БА, які приймають Монтулар, цей препарат також полегшує симптоми сезонного алергічного риніту.

Профілактика БА, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.

Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Застосування МОНТУЛАР

доза для пацієнтів (віком від 15 років) з БА або з БА і супутнім сезонним алергічним ринітом становить 10 мг (1 таблетка) на добу, увечері. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Загальні рекомендації. Терапевтичний вплив монтелукасту на показники контролю астми настає упродовж 1 дня. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати препарат Монтулар, навіть якщо досягнуто контролю астми, а також в періоди загострення БА. Монтулар не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять у складі діючу речовину монтелукаст.

Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку, з порушенням функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня. Немає даних щодо пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Дозування для чоловіків і жінок однакове.

Лікування препаратом Монтулар залежно від іншого лікування БА. Препарат Монтулар можна додавати до існуючого курсу лікування пацієнта.

Інгаляційні кортикостероїди. Препарат Монтулар можна застосовувати як додаткове лікування пацієнтам, у яких інгаляційні кортикостероїди разом з β-агоністами короткої дії, що застосовуються при необхідності, не забезпечують задовільного клінічного контролю захворювання. Препаратом Монтулар не слід різко заміняти інгаляційні кортикостероїди.

Діти. Застосовують у дітей віком від 15 років.

Протипоказання

підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Дитячий вік до 15 років.

Побічна дія

інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку шкіри і підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив’янка, свербіж, висипання, вузликова еритема, мультиформна еритема.

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м’язові судоми.

З боку нервової системи: головний біль, млявість, сонливість, запаморочення, парестезія/гіпоестезія, судоми.

З боку ШКТ: біль у животі, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові (АлАТ, АсАТ), гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки).

З боку системи крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровотечі.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, безсоння, сомнамбулізм, дратівливість, тривожність, ажитація, неспокій, гнів, нетерплячість, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресія, тремор, галюцинації, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність), психомоторна гіперактивність, тремор, дезорієнтація, порушення уваги, погіршення пам’яті.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: носова кровотеча, синдром Чарга — Стросс, легенева субтропічна еозинофілія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: енурез у дітей.

Загальні розлади та місцеві реакції: астенія/втома, недомагання, відчуття дискомфорту, набряк, лихоманка, спрага.

Особливості застосування

пацієнтів необхідно попередити, що Монтулар ніколи не застосовують для лікування у разі гострих нападів астми, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдними препаратами.

Немає даних, які підтверджують, що дозу пероральних кортикостероїдів можна знизити при одночасному застосуванні монтелукасту.

Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають монтелукаст (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Оскільки на ці явища можуть впливати інші фактори, невідомо, чи пов’язані ці явища із застосуванням монтелукасту. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або доглядальникам слід надати рекомендації про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи разом із клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарга — Стросс, лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зниженням дози або відміною кортикостероїдного препарату. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чарга — Стросс, неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/чи нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.

Лікування монтелукастом не дає змоги пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати ацетилсаліцилову кислоту чи інші НПЗП.

Застосування у період вагітності та годування грудьми

Вагітність. Дослідження на тваринах не демонструють шкідливого впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.

Обмежена інформація бази даних стосовно вагітностей не вказує на причинно-наслідковий взаємозв’язок між застосуванням монтелукасту і виникненням мальформацій (таких як дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося в ході всесвітнього постмаркетингового досвіду застосування.

Монтелукаст можна приймати у період вагітності тільки тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для плода.

Годування грудьми. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає в грудне молоко. Невідомо, чи виводиться монтелукаст із грудним молоком у жінок.

Монтелукаст можна застосовувати в період годування грудьми, тільки якщо, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомлялося про сонливість або запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

монтелукаст можна призначати разом з іншими препаратами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами монтелукаст у рекомендованій клінічній дозі не мав важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, AUC для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А4, 2C8 і 2C9, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А4, 2C8 і 2C9, наприклад з фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).

Під час досліджень in vitro встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і меншою мірою — 2C9 та 3A4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітора CYP 2C8 і 2С9) гемфіброзил підвищував системну експозицію монтелукасту в 4,4 раза. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.

Згідно з результатами досліджень in vitro, не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CY 2C8 (наприклад із триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, сильним інгібітором CYP 3A4, не призводило до істотного підвищення системної експозиції монтелукасту.

Передозування

немає жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукасту. У ході дослідження дорослим хворим на хронічну астму монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу протягом 22 тиж та у ході короткострокових досліджень — у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тиж без клінічно значущих побічних реакцій.

Випадки гострого передозування зафіксовані протягом постмаркетингового періоду та під час досліджень монтелукасту. Такі випадки зафіксовані при застосуванні у дорослих та дітей доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше спостерігалися побічні реакції, що відповідали профілю безпеки монтелукасту та включали: біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

Дата додавання: 15.09.2021 р.
© Компендіум 2021

Інструкція МОЗ

Діагнози, при яких застосовують МОНТУЛАР

Алергічний риніт МКХ J30.4
Астма з переважанням алергічного компонента МКХ J45.0
Астма неуточнена МКХ J45.9
Гостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів МКХ J22
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Гострий ларингіт МКХ J04.0
Змішана астма МКХ J45.8
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Неалергічна астма МКХ J45.1
Пневмонія, спричинена іншими інфекційними збудниками МКХ J16.8
Поліпозний риносинусит МКХ J32.8
Хронічний бронхіт МКХ J42
Часткова пневмонія неуточнена МКХ J18.1
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko