Урофосцин® (Urofoscin)
Фосфоміцин - 3 г
фармакодинаміка. Урофосцин має широкий спектр антибактеріальної дії. Він ефективний щодо штамів збудників інфекцій сечовивідних шляхів, які найчастіше виділяються: E. coli, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Serratia spp., P. aeruginosa та Enterococcus faecalis, — навіть якщо вони стійкі до інших антибактеріальних препаратів. Препарат діє також на пеніциліназоутворювальні штами. Урофосцин чинить антиадгезивну дію на бактерії, що мають властивість адгезії до епітелію, який вистилає сечовивідні шляхи.
Фармакокінетика. Урофосцин легко всмоктується у ШКТ, Cmax у плазмі крові спостерігається через 2 год і становить 30–35 мкг/мл, Т½ — 2 год. Урофосцин не метаболізується в організмі, він виводиться шляхом клубочкової фільтрації в біологічно активній формі. Урофосцин накопичується переважно в нирках у концентрації 2500–3500 мкг/мл, а його мінімальна інгібуюча концентрація для E. сoli становить 128 мкг/мл. Ентерогепатична циркуляція Урофосцину дає змогу підтримувати терапевтичний рівень препарату протягом 48 год, цього часу достатньо для стерилізації сечі й видужання.
лікування у разі гострих неускладнених інфекцій нижніх сечовивідних шляхів, спричинених чутливими до фосфоміцину мікроорганізмами, у чоловіків, у дівчат віком від 12 років та жінок. Профілактика під час діагностичних процедур та хірургічних втручань у дорослих пацієнтів.
Урофосцин застосовують внутрішньо натще, бажано перед сном після випорожнення сечового міхура. Вміст пакета розчиняють в ½ склянки води. Режим дозування встановлюється індивідуально.
Звичайно разова доза для дорослих, у тому числі пацієнтів літнього віку (вік до 75 років), у гострій фазі захворювання становить 3 г (1 пакет) одноразово.
З метою профілактики інфікування сечовивідних шляхів при хірургічному втручанні, трансуретральних діагностичних дослідженнях приймають вміст одного пакета за 3 год до втручання і другого пакета — через 24 год після втручання.
Діти. Можливе застосування для лікування у разі гострих неускладнених інфекцій нижніх сечовивідних шляхів у дівчат віком від 12 років. Немає достатніх даних щодо застосування препарату в терапевтичних цілях у хлопців віком від 12 років, як і достатніх даних щодо застосування препарату з метою профілактики як хлопцями, так і дівчатами.
гіперчутливість до компонентів препарату, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <10 мл/хв), дитячий вік до 12 років, проходження гемодіалізу.
до найчастіших побічних реакцій при одноразовому прийомі фосфоміцину трометамолу належать порушення роботи ШКТ, в основному діарея. Ці явища найчастіше нетривалі й минають самостійно.
Частота побічних ефектів визначається таким чином: дуже часто (>1/10); часто (>1/100–<1/10); нечасто (>1/1000–<1/100); рідко (>1/10 000–<1/1000); дуже рідко (<1/100 000); невідомо (не можна визначити за наявними даними). У кожній частотній групі побічні реакції представлені в порядку зменшення їх тяжкості.
Класи систем органів | Побічні реакції та частота їх розвитку | |||
Часто | Нечасто | Рідко | Невідомо | |
Інфекції та інвазії | Вульвовагініт | |||
З боку імунної системи | Анафілактичний шок, алергiчнi реакції | |||
З боку нервової системи | Головний біль, запаморочення | Парестезія | ||
З боку серцево-судинної системи | Тахікардія | Артеріальна гіпотензія | ||
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння | Астма | |||
З боку травної системи | Діарея, нудота, розлади травлення | Біль у животі, блювання | Псевдомембранозний коліт | |
З боку шкіри і підшкірних тканин | Висип, кропив’янка, свербіж | Ангіоневротичний набряк | ||
Системні порушення | Втома | |||
застосування антибіотиків широкого спектра дії, у тому числі фосфоміцину трометамолу, може призвести до виникнення антибіотикоасоційованого коліту (включаючи псевдомембранозний коліт). Тому необхідно враховувати вірогідність цього діагнозу у пацієнтів при виникненні сильної діареї під час або після прийому фосфоміцину трометамолу. У разі підтвердження діагнозу необхідно негайно почати відповідне лікування. У цьому разі препарати, що інгібують перистальтику, протипоказані.
Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування фосфоміцину. Тому бажано застосовувати препарат натще або через 2–3 год після їди.
Урофосцин містить сахарозу. Хворим на цукровий діабет і тим, кому потрібно дотримуватися дієти, слід враховувати, що в 1 пакеті Урофосцину міститься 2,213 г сахарози. Урофосцин не слід застосовувати пацієнтам із непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або дефіцитом сахарози-ізомальтази.
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Застосування у період вагітності можливе тільки у разі необхідності, якщо очікуваний ефект терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода.
За наявними даними фосфоміцину трометамол не чинить ні тератогенної, ні фетотоксичної дії. Під час проведення досліджень на тваринах також не виявлено репродуктивної токсичності.
У період годування грудьми застосування препарату слід припинити. Досліджень щодо застосування у період годування грудьми не проводилося.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Немає даних, що підтверджують вплив на швидкість реакції.
одночасний прийом з метоклопрамідом та іншими препаратами, що підвищують моторику ШКТ, знижує всмоктування Урофосцину, що призводить до зниження концентрації Урофосцину в плазмі та сечі.
симптоми: вестибулярні порушення, погіршення слуху, металевий присмак у роті й загальне зниження смакового сприйняття.
Лікування: симптоматична і підтримувальна терапія. Рекомендується вжити багато рідини для збільшення діурезу.
при температурі не вище 30 °С.