0
UA | RU

Долоніка (Dolonica)

Склад і форма випуску

ДОЛОНІКА 10 МГ
РечовинаКількість
Оксикодону гідрохлорид10 мг
№ UA/15102/01/01 від 22.03.2021
За рецептом
ДОЛОНІКА 40 МГ
РечовинаКількість
Оксикодону гідрохлорид40 мг
№ UA/15102/01/03 від 22.03.2021
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Оксикодон проявляє афінність до каппа-, мю- та дельта-рецепторів опіоїдів у головному та спинному мозку. Він діє на ці рецептори як агоніст опіоїдів без антагоністичного ефекту. Терапевтичний ефект є переважно знеболювальним та седативним. Порівняно з лікарськими формами оксикодону з негайним вивільненням, які застосовують у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими речовинами, таблетки пролонгованої дії забезпечують полегшення болю протягом значно довшого періоду без зростання частоти небажаних ефектів.

Фармакокінетика

Всмоктування. Відносна біодоступність препарату Долоніка порівнянна з біодоступністю оксикодону негайного вивільнення; Cmax у плазмі крові досягається приблизно через 3–4,5 год після прийому таблеток пролонгованої дії порівняно із 1–1,5 год після прийому таблеток з негайним вивільненням. Cmax у плазмі крові та коливання концентрації оксикодону при застосуванні лікарських форм із пролонгованим та негайним вивільненням діючої речовини є порівнянними після прийому однакових доз з інтервалами 12 та 6 год відповідно.

Прийом багатої на жири їжі перед застосуванням таблеток не впливає на Cmax або об’єм всмоктування оксикодону.

Таблетки не можна роздрібнювати або жувати, оскільки це призводить до швидкого вивільнення оксикодону гідрохлориду внаслідок порушення властивостей пролонгованого вивільнення.

Розподіл. Абсолютна біодоступність оксикодону становить 60–87%. У рівноважному стані об’єм розподілу оксикодону становить 2,6 л/кг, а зв’язування з білками плазми крові — 38–45%; Т½ — 4–6 год, а плазмовий кліренс — 0,8 л/хв.

Біотрансформація. Оксикодон метаболізується у кишечнику та печінці за участю системи цитохрому Р450 з утворенням нороксикодону (під впливом CYP 3A4) та оксиморфону (під впливом CYP 2D6), а також декількох глюкуронідних кон’югатів. Роль метаболітів у загальному фармакодинамічному ефекті незначна.

Виведення. Оксикодон та його метаболіти виводяться із сечею та калом. Оксикодон проходить через плацентарний бар’єр та виявляється у грудному молоці.

Т½ оксикодону при застосуванні таблеток пролонгованої дії становить 4–5 год, при цьому рівноважні значення досягаються в середньому після 1 дня лікування.

Лінійність/нелінійність. У межах діапазону доз 10–80 мг оксикодону в таблетках пролонгованої дії була доведена лінійність концентрації у плазмі крові стосовно швидкості та об’єму всмоктування.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Попередні дані, отримані в ході дослідження за участю пацієнтів з легкою або помірною дисфункцією нирок показують, що Cmax у плазмі крові оксикодону та нороксикодону була відповідно приблизно на 50 та 20% вища, а значення AUC для оксикодону, нороксикодону та оксиморфону — приблизно на 60; 60 та 40% вища, ніж у здорових людей відповідно. Збільшення Т½ оксикодону становило тільки 1 год.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з легкою або помірною дисфункцією печінки Cmax оксикодону та нороксикодону у плазмі крові була відповідно приблизно на 50 та 20% вища, ніж у здорових добровольців. Значення AUC були відповідно приблизно на 95 та 75% вищими. Cmax та AUC для оксиморфону були нижчими на 15–50%.

Т½ оксикодону був довшим на 2,3 год.

Показання Долоніка

виражений больовий синдром, що може адекватно контролюватися тільки за допомогою опіоїдних анальгетиків.

Застосування Долоніка

дозування. Дозування залежить від інтенсивності больового синдрому та індивідуальної чутливості пацієнта до лікування. Дотримуватися нижчезазначених загальних рекомендацій з дозування.

Дорослі (віком від 18 років)

Титрування та корекція дози. У більшості випадків початкова доза для пацієнтів, які ніколи не приймали опіоїди, становить 10 мг оксикодону гідрохлориду з інтервалами прийому 12 год. Щоб звести до мінімуму ймовірність небажаних реакцій, лікування деяких пацієнтів краще починати з дози 5 мг.

Пацієнти, які вже приймали опіоїди, можуть починати лікування з вищих доз з урахуванням їх попереднього досвіду прийому опіоїдних препаратів.

Для прийому препарату у дозах, які неможливо/незручно забезпечувати, застосовуючи цей лікарський засіб із такою силою дії, наявні лікарські засоби з іншою силою дії.

Згідно з даними добре контрольованих клінічних досліджень 10–13 мг оксикодону гідрохлориду відповідають приблизно 20 мг морфіну сульфату при застосуванні обох препаратів у лікарських формах пролонгованої дії.

З огляду на індивідуальні відмінності у чутливості до різних опіоїдів рекомендується, щоб пацієнти починали прийом препарату Долоніка після переходу з прийому інших опіоїдів з 50–75% розрахованої дози оксикодону гідрохлориду.

Деякі пацієнти, які приймають препарат Долоніка згідно з фіксованою схемою, потребують прийому анальгетиків з негайним вивільненням діючої речовини як препаратів невідкладної допомоги для контролю різкого болю. Препарат Долоніка не показаний для лікування гострого та/або різкого болю. Препарат невідкладної терапії слід приймати одноразово в дозі, що становить 1/6 еквіанальгетичної добової дози препарату Долоніка. Застосування препарату невідкладної терапії частіше ніж 2 рази на добу вказує на необхідність підвищення дози препарату Долоніка. Дозу не слід коригувати частіше ніж кожні 1–2 дні, доки не буде досягнуто стабільного прийому 2 рази на добу.

Після підвищення дози з 10 до 20 мг з прийомом кожні 12 год корекцію дози слід здійснювати кроками, що приблизно дорівнюють третині добової дози. Мета полягає в індивідуальному дозуванні для кожного пацієнта, що при прийомі 2 рази на добу дає змогу забезпечити достатнє знеболення з переносимими побічними ефектами та мінімальною кількістю препаратів невідкладної допомоги впродовж якомога довшого періоду, поки необхідне усунення болю.

Рівномірний розподіл (однакові дози вранці та ввечері) згідно з фіксованою схемою (кожні 12 год) прийнятний для більшості пацієнтів. Для деяких пацієнтів може бути корисним нерівномірний розподіл добової дози. Як правило, слід застосовувати найнижчу ефективну знеболювальну дозу. Для лікування болю, не пов’язаного зі злоякісними пухлинами, зазвичай є достатньою добова доза 40 мг; може бути необхідною вища доза. Пацієнти з больовим синдромом, пов’язаним зі злоякісними пухлинами, можуть потребувати доз 80–120 мг, а в окремих випадках доза може бути підвищена до 400 мг. Якщо необхідні вищі дози, рішення слід приймати індивідуально з урахуванням балансу між ефективністю та переносимістю і ризиком небажаних ефектів.

Тривалість застосування. Препарат Долоніка не слід приймати довше, ніж це необхідно. Якщо у зв’язку з типом та тяжкістю захворювання потрібне тривале лікування, слід забезпечити ретельний та регулярний моніторинг, щоб визначити потребу у продовженні лікування та дозування. Якщо показань до опіоїдної терапії більше немає, рекомендується поступово знижувати добову дозу, щоб запобігти розвитку синдрому відміни.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку. Корекція дози при лікуванні пацієнтів літнього віку без клінічних проявів порушення функції печінки та/або нирок не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки. Лікування пацієнтів групи ризику, наприклад з порушенням функції нирок або печінки, низькою масою тіла або повільним метаболізмом лікарських засобів, слід починати з половини рекомендованої для дорослих дози за умови, що раніше вони не приймали опіоїдів.

Таким чином, найнижча рекомендована доза, а саме 10 мг, може не підходити як початкова доза. Залежно від конкретної клінічної ситуації слід здійснити титрування дози.

Спосіб застосування

Для перорального застосування. Препарат Долоніка слід приймати 2 рази на добу у призначеній дозі згідно з постійною схемою.

Таблетки пролонгованої дії (цілі) можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Розподільча риска на таблетці нанесена для розлому з метою полегшення ковтання, а не для розподілу дози. Таблетки Долоніка не слід жувати або подрібнювати.

Діти. Безпека та ефективність препарату Долоніка для дітей (віком до 18 років) до цього часу не встановлені, тому препарат Долоніка не слід застосовувати у дітей.

Протипоказання

гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Виражене пригнічення функції дихання з гіпоксією та/або гіперкапнією.

Тяжке хронічне обструктивне захворювання легень.

Легеневе серце.

Тяжка бронхіальна астма.

Паралітична кишкова непрохідність.

Гострий живіт, затримка спорожнення шлунка.

Побічна дія

оксикодону гідрохлорид може спричиняти пригнічення дихання, міоз, бронхоспазм та спазми гладких м’язів, а також пригнічувати кашльовий рефлекс.

Нижче за категоріями «система — орган — клас» та за абсолютною частотою представлені небажані реакції, що розглядаються як принаймні можливо пов’язані з лікуванням. Частота визначається згідно з наведеними далі критеріями: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (частоту неможливо визначити на основі наявних даних).

Розлади з боку крові та лімфатичної системи: рідко — лімфаденопатія.

Розлади з боку ендокринної системи: нечасто — синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні та аліментарні розлади: рідко — дегідратація.

Розлади психіки: часто — різноманітні психологічні небажані реакції, у тому числі зміни настрою (наприклад тривожність, депресія, ейфорія), зміна активності (переважно пригнічення, що інколи супроводжується інертністю, інколи посилення зі збудженням, нервозністю та безсонням) та зміни когнітивної функції (незвичайні думки, сплутаність свідомості, амнезія, окремі випадки розладів мовлення); нечасто — зміни сприйняття, такі як деперсоналізація, галюцинації, зміни смаку, зорові порушення, гіперакузія.

Розлади з боку нервової системи: дуже часто — сонливість, запаморочення, головний біль; часто — загальна слабкість, парестезія; нечасто — підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, мимовільні скорочення м’язів, гіпестезія, порушення координації, загальне нездужання, вертиго (системне запаморочення); рідко — судомні напади, особливо у пацієнтів з епілепсією або у пацієнтів зі схильністю до судом, м’язові спазми.

Розлади з боку органа зору: нечасто — порушення сльозовиділення, міоз.

Розлади з боку серця: нечасто — надшлуночкова тахікардія.

Розлади з боку судин: часто — зниження АТ, що рідко супроводжується такими вторинними симптомами, як посилене серцебиття, синкопе; нечасто — вазодилатація.

Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто — пригнічення дихання, бронхоспазм, задишка; нечасто — посилення кашлю, фарингіт, риніт, зміни голосу.

Розлади з боку ШКТ: дуже часто — запор, нудота, блювання; часто — сухість у роті, що рідко супроводжується спрагою та труднощами при ковтанні, такі розлади з боку шлунка та кишечнику, як біль у животі, діарея, відрижка, диспепсія, відсутність апетиту; нечасто — жовчна коліка, виразки ротової порожнини, гінгівіт, стоматит, метеоризм; рідко — кровоточивість ясен, підвищений апетит, дьогтеподібні випорожнення, забарвлення та пошкодження зубів, кишкова непрохідність.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто — свербіж; часто — ураження шкіри, включаючи висип, рідко — посилення фоточутливості, в окремих випадках — кропив’янка або ексфоліативний дерматит; нечасто — гіперемія обличчя; рідко — сухість шкіри, простий герпес.

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто — порушення сечовипускання (затримка сечі, але також посилення позивів до сечовипускання); рідко — гематурія.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — зниження лібідо, імпотенція; рідко — аменорея.

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: часто — підвищене потовиділення, озноб; нечасто — випадкові травми, біль (наприклад біль у грудній клітці), набряк, мігрень, фізична залежність із симптомами відміни, алергічні реакції; рідко — зміни маси тіла (збільшення або зменшення), флегмона; дуже рідко — анафілактичні реакції.

Можуть розвиватися звикання та залежність.

Синдром відміни опіоїдів. Опіоїдна абстиненція, або синдром відміни, характеризується деякими або усіма такими симптомами: неспокій, сльозотеча, ринорея, позіхання, підвищене потовиділення, озноб, міалгія, мідріаз та посилене серцебиття. Можуть також виникати інші симптоми, у тому числі дратівливість, тривожність, біль у спині, біль у суглобах, загальна слабкість, спазми в животі, безсоння, нудота, відсутність апетиту, блювання, діарея, підвищення АТ, частоти дихання або ЧСС.

Особливості застосування

пригнічення дихальної та серцевої функції. Пригнічення дихальної функції є найбільш значущим ризиком, спричиненим опіоїдами, що з найбільшою ймовірністю спостерігається у літніх та ослаблених пацієнтів. Пригнічувальна дія оксикодону гідрохлориду щодо функції дихання може призвести до підвищення концентрації діоксиду вуглецю в крові, а отже, у спинномозковій рідині. У чутливих пацієнтів опіоїди можуть спричиняти виражене зниження АТ.

Звикання та залежність. При тривалому застосуванні препарату Долоніка може розвиватися звикання до препарату, що призводить до застосування вищих доз для досягнення бажаного знеболювального ефекту. Існує перехресна стійкість до дії інших опіоїдів. Тривале застосування препарату Долоніка може призвести до розвитку фізичної залежності. Після раптового припинення прийому препарату можлива поява симптомів відміни. Якщо потреби в опіоїдній терапії більше немає, рекомендується поступово знижувати добову дозу, щоб запобігти розвитку синдрому відміни.

Долоніка має потенціал первинної залежності. Однак при застосуванні згідно з інструкцією у пацієнтів із хронічним больовим синдромом ризик розвитку фізичної або психологічної залежності є значно нижчим або потребує диференційованої оцінки. Дані щодо фактичної частоти психологічної залежності у пацієнтів з хронічним больовим синдромом відсутні. Призначення лікарського засобу пацієнтам з алкогольною або наркотичною залежністю в анамнезі потребує особливої обережності.

Зловживання. При зловживанні в разі парентерального введення препарату шляхом в/в ін’єкції допоміжні речовини (особливо тальк) можуть спричиняти некроз місцевих тканин, утворення гранульом легень або інші серйозні, потенційно летальні явища. Для збереження властивостей таблеток контрольовано вивільняти діючу речовину таблетки пролонгованої дії не слід жувати або роздрібнювати. Після прийому розжованих або роздрібнених таблеток відбувається швидке вивільнення та всмоктування оксикодону гідрохлориду в потенційно смертельних дозах.

Алкоголь. При одночасному вживанні алкоголю та застосуванні препарату Долоніка можливе посилення небажаних ефектів препарату; одночасного застосування слід уникати.

Особливі групи пацієнтів. Необхідна обережність при лікуванні літніх або ослаблених пацієнтів, пацієнтів з травмами голови, вираженим порушенням функції легень, печінки або нирок, мікседемою, гіпотиреозом, хворобою Аддісона (недостатністю кори надниркової залози), інтоксикаційним психозом (наприклад алкогольним), гіпертрофією передміхурової залози, алкоголізмом, відомою опіоїдною залежністю, алкогольним делірієм, панкреатитом, захворюваннями жовчовивідних шляхів, жовчними або нирковими коліками, запальними захворюваннями кишечнику, станами, що супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску, порушенням регуляції кровообігу, епілепсією або схильністю до судом, а також пацієнтів, які приймають інгібітори МАО протягом останніх 2 тиж. Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки потребують ретельного моніторингу.

Хірургічні процедури. Особлива обережність необхідна при застосуванні оксикодону гідрохлориду пацієнтам, які підлягають операції на кишечнику. Опіоїди слід призначати тільки в післяопераційний період після відновлення функції кишечнику.

Безпека застосування препарату Долоніка в передопераційний період не встановлена, і тому таке застосування не рекомендується.

Антидопінгове застереження. Спортсмени повинні знати, що цей лікарський засіб може бути причиною позитивного результату аналізу на допінг.

Застосування препарату Долоніка як допінгового засобу може бути небезпечним для здоров’я.

Допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить цукрозу. Пацієнти з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність цукрази-ізомальтази, не повинні приймати цей лікарський засіб.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Протипоказано.

Оксикодон екскретується у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. На початку терапії та після корекції дози оксикодону гідрохлорид може спричиняти значний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Уважність та швидкість реакції можуть погіршуватися такою мірою, що здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами погіршується або повністю зникає.

На фоні стабільної терапії абсолютна заборона керування транспортними засобами не потрібна.

За цих обставин оксикодону гідрохлорид виявляє мінімальний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Лікар повинен оцінити стан пацієнта в кожній окремій ситуації.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

препарати, що пригнічують ЦНС (наприклад седативні засоби, снодійні, фенотіазини, нейролептики, анестетики, антидепресанти, м’язові релаксанти, антигістамінні, протиблювотні засоби) та інші опіоїди чи алкоголь можуть посилювати небажані реакції оксикодону гідрохлориду, зокрема пригнічення функції дихання.

Антихолінергічні засоби (наприклад нейролептики, антигістамінні, протиблювотні засоби, препарати для лікування хвороби Паркінсона) можуть посилювати антихолінергічні небажані ефекти оксикодону гідрохлориду (такі як запор, сухість у роті або розлади сечовипускання).

Циметидин та інгібітори цитохрому P450-3A, такі як кетоконазол, вориконазол та еритроміцин, можуть інгібувати метаболізм оксикодону.

Відомо, що інгібітори MAO взаємодіють з наркотичними анальгетиками, спричиняючи збудження або пригнічення ЦНС з гіпер- або гіпотензивними кризами.

Інгібування цитохрому P450 2D6 не має клінічного значення, однак потужні інгібітори CYP 2D6 (наприклад хінідин) можуть впливати на елімінацію оксикодону. Вплив інших значущих інгібіторів ізоферментів на метаболізм оксикодону невідомий. Слід враховувати потенційні взаємодії.

Клінічно значущі зміни міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) в обох напрямках спостерігалися у пацієнтів, які приймали антикоагулянти групи кумарину одночасно з препаратом Долоніка.

Дослідження з вивчення впливу оксикодону на метаболізм інших лікарських засобів, що каталізуються CYP, не проводилися.

Алкоголь може посилювати фармакодинамічні ефекти препарату Долоніка; їх одночасного застосування слід уникати.

Передозування

симптоми. Міоз, пригнічення дихання, сонливість, зниження тонусу скелетних м’язів та АТ. У тяжких випадках можуть спостерігатися колапс кровообігу, ступор, кома, брадикардія та некардіогенний набряк легень; зловживання сильними опіоїдами, такими як оксикодон, у високих дозах може призвести до летальних наслідків.

Ефекти передозування посилюються при одночасному вживанні алкоголю або інших психотропних лікарських засобів.

Лікування. Першочергової уваги потребує відновлення прохідності дихальних шляхів та забезпечення допоміжної або контрольованої вентиляції легень.

При передозуванні показане в/в введення антагоніста опіатів (наприклад в/в введення 0,4–2 мг налоксону). Одноразове введення слід повторювати залежно від клінічної ситуації з інтервалами 2–3 хв. Можлива в/в інфузія 2 мг налоксону у 500 мл ізотонічного сольового р-ну або 5% р-ну декстрози (що відповідає 0,004 мг налоксону/мл). Швидкість інфузії слід встановити залежно від попереднього болюсного введення препарату та реакції пацієнта.

Налоксон не слід вводити за відсутності клінічно значущого пригнічення дихання або кровообігу, що є вторинним відносно передозування оксикодону. Налоксон слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які, наскільки відомо, є фізично залежними від оксикодону або за наявності підозри щодо такої залежності. У таких випадках раптове припинення або повна нейтралізація ефектів опіоїдів можуть спричинити посилення болю та гострий синдром відміни.

Долоніка продовжуватиме вивільнятися і збільшувати навантаження оксикодону до 12 год після прийому, тому лікування передозування оксикодону слід відповідно модифікувати. Можна призначити промивання шлунка. Якщо пацієнт проковтнув значну кількість препарату не більше 1 год тому, можна застосувати активоване вугілля (50 г для дорослих, 10–15 г для дітей) за умови забезпечення захисту дихальних шляхів.

Є підстави припускати, що пізнє введення активованого вугілля може бути корисним при передозуванні препаратів пролонгованої дії; однак доказів на підтвердження цього припущення немає.

Для прискорення очищення кишечнику можна застосувати відповідні послаблювальні засоби (наприклад розчин на основі ПЕГ).

Якщо необхідно, слід вжити підтримувальних заходів (штучне дихання, оксигенотерапія, введення судинозвужувальних засобів та інфузійна терапія) для лікування супутнього гемодинамічного шоку. При зупинці серця або серцевій аритмії показані масаж серця або дефібриляція. Якщо необхідно, слід застосувати штучну вентиляцію легень та підтримання водно-електролітного балансу.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °C.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 14.09.2021 р.
© Компендіум 2020
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko