0
UA | RU
  • Суспензія з полуничним ароматом1, 2
  • Не містить спирту
    та цукру1, 2
  • Виготовляється у ЄС1, 2

Призначений для застосування у дітей
з масою тіла від 5 кг (6 міс)1 до 40 кг
(12 років)2

Відтепер доступно в двох дозуваннях1, 2

Імет® для дітей (Imet® for children)

Виробник:

Склад і форма випуску

ІМЕТ® ДЛЯ ДІТЕЙ 2%
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Ібупрофен100 мг/5 мл
Допоміжні речовини: натрію бензоат, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, сахарину натрієва сіль, натрію хлорид, гіпромелоза, ксантанова камедь, мальтит рідкий, гліцерин (E422), вода очищена, полуничний ароматизатор..
№ UA/14969/01/01 від 11.03.2021
ІМЕТ® ДЛЯ ДІТЕЙ 4%
Ціни в аптеках
РечовинаКількість
Ібупрофен200 мг/5 мл
Допоміжні речовини: натрію бензоат, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, сахарин натрію, натрію хлорид, гіпромелоза, ксантанова камедь, мальтит рідкий, гліцерин, тауматин, вода очищена, полуничний ароматизатор..
№ UA/16881/01/01 від 10.08.2018 до 10.08.2023
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Ібупрофен — це НПЗП, механізм дії якого полягає в інгібуванні синтезу простагландинів — медіаторів болю, запалення та температурної реакції. Препарат чинить анальгезивну та жарознижувальну дію, зменшує вираженість болю та набряку запального характеру.

Крім того, ібупрофен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 год до або в межах 30 хв після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити ймовірність, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Фармакокінетика. При пероральному застосуванні ібупрофен частково всмоктується вже у шлунку, а далі повністю в тонкій кишці. Після метаболічних перетворень препарату в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання) фармакологічно неактивні метаболіти повністю виводяться головним чином із сечею та меншою мірою із жовчю. T½ у здорових добровольців та пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок становить 1,8–3,5 год. Препарат зв’язується з білками плазми крові приблизно на 99%. Після перорального застосування лікарської форми звичайного вивільнення Cmax у плазмі крові досягається через 1–2 год.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості відзначалися підвищення рівнів незв’язаного (S)-ібупрофену, більш високі значення AUC щодо (S)-ібупрофену та підвищення енантіомерного співвідношення AUC (S/R) порівняно зі здоровими добровольцями.

У пацієнтів з кінцевою фазою захворювання нирок, які знаходяться на гемодіалізі, середня вільна фракція ібупрофену становила близько 3% порівняно з 1% у здорових добровольців. Тяжке порушення функції нирок може призвести до накопичення метаболітів ібупрофену. Значущість цього явища невідома. Метаболіти можуть виводитися при гемодіалізі (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ПРОТИПОКАЗАННЯ і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Печінкова недостатність. У пацієнтів із цирозом печінки та печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (6–10 балів за шкалою Чайлда — П’ю), які одержували лікування рацемічним ібупрофеном, T½ у середньому у 2 рази більший, а енантіомерне співвідношення AUC (S/R) було значно нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, що вказує на порушення метаболічного перетворення (R)-ібупрофену на активний (S)-енантіомер (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ПРОТИПОКАЗАННЯ і ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Показання Імет для дітей

короткотермінове симптоматичне лікування лихоманки та больового синдрому легкого і помірного ступеня.

Застосування Імет для дітей

Імет® для дітей 2%.

Дозування. Найнижчу ефективну дозу слід застосовувати протягом найкоротшого періоду, необхідного для полегшення симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Розрахунок дози детально наведений у таблиці нижче. Дозування препарату Імет® для дітей 2% розраховується залежно від маси тіла або віку, як правило, при застосуванні 5–10 мг/кг маси тіла як разової дози та максимально 30 мг/кг маси тіла як загальної добової дози.

Не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Препарат призначений для перорального застосування для короткострокового лікування.

Якщо цей лікарський засіб необхідно приймати більше 3 днів або тяжкість симптомів посилюється, слід звернутися до лікаря.

Маса тіла, кг (вік) Разова доза Максимальна

добова доза

5–6

(немовлята

віком 6–8 міс)

50 мг ібупрофену

(2,5 мл) кожні 8 год,

але не більше 3 разів на добу

150 мг

ібупрофену на добу

7–9

(немовлята

віком 9–12 міс)

50 мг ібупрофену

(2,5 мл) кожні 6 год,

але не більше 4 разів на добу

200 мг

ібупрофену на добу

10–15

(немовлята та діти

віком 1–3 роки)

100 мг ібупрофену

(5 мл) кожні 8 год,

але не більше 3 разів на добу

300 мг

ібупрофену на добу

16–20

(діти віком 4–6 років)

150 мг ібупрофену

(7,5 мл) кожні 8 год,

але не більше 3 разів на добу

450 мг

ібупрофену на добу

21–29

(діти віком 7–9 років)

200 мг ібупрофену

(10 мл) кожні 6 год,

але не більше 3 разів на добу

600 мг

ібупрофену на добу

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ і Фармакокінетика).. Пацієнти з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня не потребують корекції дози (пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Порушення функції печінки (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ і Фармакокінетика). Пацієнти з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не потребують корекції дози (пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Спосіб застосування. Препарат Імет® для дітей 2% застосовують під час прийому їжі або після їди. Пацієнтам із чутливим шлунком Імет® для дітей 2% слід застосовувати під час їди.

Перед застосуванням суспензію у флаконі слід збовтати. Для точного вимірювання дози до упаковки додається шприц для дозування (з градуюванням по 0,5 мл до 5 мл).

Діти. Препарат Імет® для дітей 2% призначений для застосування у дітей з масою тіла від 5 кг (6 міс) до 29 кг (9 років).

Імет® для дітей 4%. Найнижча ефективна доза повинна застосовуватися протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Розрахунок дози детально наведений у таблиці нижче. Дозування препарату Імет® для дітей 4% розраховується залежно від маси тіла або віку. Як правило, застосовують 7–10 мг/кг маси тіла як разову дозу та максимально 30 мг/кг маси тіла як загальну добову дозу.

Інтервал між прийомами залежить від симптоматики і максимальної добової дози. Інтервал не повинен становити менше 6 год. Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу.

Якщо необхідно застосовувати препарат у дітей більше 3 діб або якщо вираженість симптомів збільшується, необхідно проконсультуватися з лікарем.

В упаковці є шприц для перорального введення препарату Імет® для дітей 4%. Шприц для перорального введення градуйований до 5 мл з поділками по 0,25 мл.

5 мл суспензії оральної відповідають 200 мг ібупрофену.

Флакон перед використанням необхідно добре збовтати.

Дози препарату Імет® для дітей 4% 40 мг/мл

Маса тіла пацієнта, кг (вік) Разова доза ібупрофену Максимальна добова доза ібупрофену
10–15

(діти

віком 1–3 роки)

100 мг

(2,5 мл) кожні 8 год,

але не більше 3 разів на добу

300 мг
16–19

(діти

віком 4–6 років)

150 мг

(3,75 мл) кожні 8 год,

але не більше 3 разів на добу

450 мг
20–29

(діти

віком 7–9 років)

200 мг

(5,0 мл) кожні 6 год,

але не більше 3 разів на добу

600 мг
30–39

(діти

віком 10–11 років)

300 мг

(7,5 мл) кожні 6 год,

але не більше 3 разів на добу

900 мг
≥40

(підлітки

віком ≥12 років)

200–400 мг

(5,0–10,0 мл) кожні 6 год,

але не більше 3 разів на добу

1200 мг

Спосіб застосування. Суспензію оральну можна приймати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам, які мають чутливий шлунок, рекомендується приймати Імет® для дітей 4% під час їди.

Порушення функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня не потребують корекції дози. Щодо пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня див. ПРОТИПОКАЗАННЯ.

Порушення функції печінки (див. Фармакокінетика). Пацієнти з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не потребують корекції дози. Щодо пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня див. ПРОТИПОКАЗАННЯ.

Діти. Препарат Імет® для дітей 4% призначений для застосування у дітей з масою тіла від 10 кг (віком від 1 року).

Протипоказання

— підвищена чутливість до діючої речовини та будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.

— Відомі реакції бронхоспазму, БА, риніту, набряку Квінке або кропив’янки після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП в анамнезі.

— Порушення кровотворення невизначеного походження або згортання крові.

— Наявні чи такі, що неодноразово виникали в минулому, пептичні виразки або кровотечі (не менше 2 різних епізодів підтвердженого утворення виразки або кровотечі).

— Кровотеча або перфорація в травному тракті в анамнезі, пов’язані з минулим застосуванням НПЗП.

— Цереброваскулярна або інші активні кровотечі.

— Тяжкі порушення функції печінки або нирок.

— Тяжка серцева недостатність (клас IV за NYHA).

— Тяжке зневоднення (спричинене блюванням, діареєю або надходженням недостатньої кількості рідини).

— III триместр вагітності.

Побічна дія

Імет® для дітей 2%. Перелік наступних побічних реакцій включає всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні ібупрофеном, включаючи ті, що виявлені при застосуванні у високих дозах, при довготривалій терапії пацієнтів із ревматизмом.

Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідкісних повідомлень, стосується короткотривалого застосування доз (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) для пероральних лікарських форм.

Слід враховувати, що зазначені побічні реакції є переважно дозозалежними та варіюють індивідуально для кожного пацієнта.

Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться в порядку зниження ступеня тяжкості.

Найчастіше відмічають побічні реакції з боку ШКТ. Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у хворих літнього віку (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). На фоні застосування препарату можуть виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Рідше спостерігається гастрит.

Також відмічені набряки, АГ та серцева недостатність при одночасному застосуванні НПЗП.

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу) та при довготривалому лікуванні, може незначно підвищити ризик виникнення артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже рідко — відмічали загострення запальних процесів інфекційного походження (наприклад розвиток некротизуючого фасциїту) внаслідок системного застосування НПЗП. Можливо, це пов’язано з механізмом дії НПЗП. У разі появи ознак нової інфекції або загострення існуючої під час застосування препарату Імет® для дітей 2% хворому рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно вирішити, чи є показання до проведення антибактеріальної/антибіотикотерапії; дуже рідко — асептичний менінгіт2.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками можуть бути лихоманка, біль у горлі, ерозії в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, сильне пригнічення, кровоточивість із носа, шкірні крововиливи та гематоми. У таких випадках терапію препаратом потрібно негайно припинити, слід уникати самостійного лікування анальгетиками або антипіретиками. Пацієнти повинні звернутися до лікаря. При тривалій терапії ібупрофеном слід контролювати картину крові.

З боку імунної системи1: нечасто — реакції гіперчутливості зі шкірним висипом та свербежем, а також нападами БА (у деяких випадках із артеріальною гіпотензією). Необхідно настійливо рекомендувати хворому у таких випадках припинити застосування препарату Імет® для дітей 2% та негайно поінформувати лікаря; дуже рідко — тяжкі загальні реакції гіперчутливості — набряк обличчя, язика, гортані зі звуженням дихальних шляхів, задишка, тахікардія, зниження АТ аж до загрозливого для життя шоку. Загострення БА.

При появі одного із цих симптомів, що можливо вже при першому застосуванні препарату, необхідно негайно звернутися до лікаря та припинити застосування ібупрофену. У таких випадках пацієнту необхідна невідкладна медична допомога.

Психічні розлади: дуже рідко — психотичні реакції, депресія, при тривалому застосуванні — галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення безсоння, збудження, подразливість або втомлюваність.

З боку органа зору: нечасто — порушення зору. У цьому випадку необхідно настійливо рекомендувати хворому припинити застосування ібупрофену та негайно поінформувати лікаря. При тривалому лікуванні може виникати неврит зорового нерва.

З боку органа слуху та рівноваги: рідко — шум у вухах, зниження слуху.

З боку серця: дуже рідко — прискорене серцебиття, тахікардія, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: дуже рідко — АГ, васкуліт.

З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко — БА, бронхоспазм, диспное та свистяче дихання.

З боку травного тракту: часто — печія, біль у животі, нудота, диспепсія, блювання, метеоризм, діарея, запор та незначні шлунково-кишкові кровотечі, що можуть у виняткових випадках спричинити анемію; нечасто — виразки травного тракту, за деяких обставин — із кровотечею та перфорацією. Мелена, криваве блювання, іноді летальні. Виразковий стоматит; загострення коліту та хвороби Крона (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); дуже рідко — гастрит, езофагіт, панкреатит, утворення кишкових діафрагмоподібних стриктур, панкреатит, дуоденіт, езофагіт.

Хворому необхідно знати, що при появі сильного болю у верхній частині живота, випорожнень чорного кольору та кривавого блювання застосування препарату потрібно припинити та негайно звернутися до лікаря.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко — порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при тривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит, жовтяниця, гепаторенальний синдром, гепатонекроз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — різний шкірний висип1, бульозні реакції шкіри, включаючи синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)1, алопеція; частота невідома — реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакції світлочутливості.

У виняткових випадках можливі тяжкі шкірні інфекції та ускладнення у м’яких тканинах під час інфекції вітряної віспи (див. Інфекційні та паразитарні захворювання).

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — гостра ниркова недостатність, ураження ниркових тканин (папілонекроз), особливо при тривалій терапії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові; дуже рідко — зменшення сечовиділення та утворення набряків, особливо у хворих з АГ чи нирковою недостатністю, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.

Рекомендується регулярно контролювати функцію нирок.

Лабораторні дослідження: рідко — зниження рівня гемоглобіну.

Загальні порушення: частота невідома — нездужання та втома.

Опис окремих побічних реакцій

1Існують повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування ібупрофеном. До таких реакцій належать: (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реакції з боку дихальних шляхів, включаючи БА, загострення БА, бронхоспазм або задишку, або (в) різні розлади з боку шкіри, включаючи свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше — ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса—Джонсона та мультиформну еритему).

2Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозумілий не повною мірою. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗП, вказують на реакцію гіперчутливості (через часове відношення до прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном пацієнтів з наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) відмічали поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або дезорієнтація).

Бензиловий спирт може викликати алергічні реакції.

Імет® для дітей 4%. Список нижчеперелічених побічних дій включає всі побічні дії, зареєстровані під час лікування ібупрофеном, у тому числі під час тривалого лікування високими дозами препарату у пацієнтів з ревматизмом. Встановлена частота, за винятком дуже рідкісних випадків, стосується короткочасного лікування добовими дозами максимально до 1200 мг ібупрофену (30 мл препарату Імет® для дітей 4%, суспензії оральної, максимальна добова доза для підлітків віком від 12 років) для пероральної лікарської форми і максимально до 1800 мг для супозиторіїв.

Оцінка побічних реакцій ґрунтується на такій класифікації частоти — дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

Стосовно таких побічних реакцій при прийомі препарату необхідно враховувати, що вони переважно залежать від дози та індивідуального сприйняття.

Найбільш частими були побічні реакції з боку ШКТ. Можливий розвиток виразки, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. Повідомлялося про появу нудоти, блювання, діареї, метеоризму, запору, диспепсії, болю в животі, мелени, блювання з кров’ю, виразкового стоматиту, загострення коліту і хвороби Крона після прийому препарату. Рідше відмічають гастрит.

На тлі лікування НПЗП повідомлялося також про набряки, підвищення АТ і серцеву недостатність.

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу), може бути пов’язаним з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту).

Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже рідко — загострення запальних процесів інфекційного походження (наприклад розвиток некротизуючого фасциїту) внаслідок системного застосування НПЗП. Можливо, це пов’язано з механізмом дії НПЗП. У разі появи ознак нової інфекції або загострення існуючої під час застосування препарату Імет® для дітей 4% рекомендується негайно звернутися до лікаря. Потрібно вирішити, чи є показання до проведення антибактеріальної/антибіотикотерапії.

При застосуванні ібупрофену спостерігалася симптоматика асептичного менінгіту з ригідністю потиличних м’язів, головним болем, нудотою, блюванням, лихоманкою та пригніченням свідомості. Можна говорити про схильність до цього пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак, системні захворювання сполучної тканини).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз).

Першими ознаками можуть бути лихоманка, біль у горлі, ерозії в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, сильна втома, носові та шкірні кровотечі. У таких випадках терапію препаратом потрібно негайно припинити, слід уникати самостійного лікування анальгетиками або антипіретиками та звернутися до лікаря.

При тривалій терапії ібупрофеном слід контролювати картину крові.

З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості зі шкірним висипом та свербежем, а також нападами БА (у деяких випадках із артеріальною гіпотензією). Необхідно настійливо рекомендувати в таких випадках припинити застосування препарату Імет® для дітей 4% та негайно поінформувати лікаря.

Тяжкі загальні реакції гіперчутливості — набряк обличчя, язика, гортані зі звуженням дихальних шляхів, задишка, тахікардія, зниження АТ аж до загрозливого для життя шоку.

При появі одного із вищезазначених симптомів, що є можливим вже при першому застосуванні препарату, необхідна невідкладна медична допомога.

Психічні розлади: дуже рідко — психотичні реакції, депресія.

З боку нервової системи: нечасто — порушення з боку ЦНС, такі як головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втомлюваність.

З боку органа зору: нечасто — порушення зору. У цьому випадку необхідно настійливо рекомендувати припинити застосування ібупрофену та негайно поінформувати лікаря; невідомо — неврит зорового нерва.

З боку органа слуху та рівноваги: рідко — шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко — посилене серцебиття, серцева недостатність, інфаркт міокарда, АГ.

З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко — БА, бронхоспазм, диспное та свистяче дихання.

З боку травного тракту: часто — порушення з боку ШКТ, такі як печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор та незначні шлунково-кишкові кровотечі, що можуть у виняткових випадках спричинити анемію; нечасто — виразки шлунка або тонкої кишки, іноді з кровотечею та перфорацією; виразковий стоматит; загострення коліту та хвороби Крона, гастрит; дуже рідко — езофагіт, панкреатит, утворення кишкових діафрагмоподібних стриктур.

Застосування препарату Імет® для дітей 4% необхідно припинити у разі появи у пацієнта сильного болю у верхніх відділах живота, блювання з кров’ю, наявності крові в калі або випорожнень чорного кольору.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко — порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при тривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — шкірний висип; дуже рідко — бульозні реакції шкіри, включаючи синдром Стівенса — Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція; невідомо — реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакції світлочутливості.

У виняткових випадках можливі тяжкі шкірні інфекції та ускладнення у м’яких тканинах під час вітряної віспи.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — ураження ниркової тканини (папілонекроз), особливо при тривалій терапії, підвищення концентрації сечової кислоти в крові; дуже рідко — зменшення сечовиділення та утворення набряків, особливо у хворих з АГ чи нирковою недостатністю, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, який може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.

Застосування препарату Імет® для дітей 4% необхідно припинити у разі появи цих симптомів або при збільшенні їх вираженості.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Особливості застосування

побічні ефекти можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для полегшення симптомів (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).

Безпека для ШКТ. Не рекомендується застосовувати препарат Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% в комбінації з НПЗП, у тому числі із селективними інгібіторами ЦОГ-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.

Кровотечі, виразки та перфорації у травному тракті, у тому числі з летальним наслідком, зареєстровані при застосуванні усіх НПЗП у будь-який час лікування; могли супроводжуватися або не супроводжуватися попередніми загрозливими симптомами або відмічатися у пацієнтів без тяжких ускладнень з боку травного тракту в анамнезі.

Ризик виникнення кровотеч, виразок та перфорацій зростає з підвищенням дози НПЗП у хворих із виразкою в анамнезі та особливо за наявності таких ускладнень, як кровотеча або перфорація (у тому числі у хворих літнього віку) (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Лікування таких пацієнтів слід починати з мінімальної дози. Стосовно таких хворих, а також хворих, які потребують поєднаної терапії низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти або іншими препаратами, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку травного тракту, слід розглянути можливість паралельного застосування препаратів, що можуть захистити травний тракт, наприклад мізопростолу чи інгібіторів протонної помпи (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Пацієнти із захворюваннями травного тракту в анамнезі повинні поінформувати лікаря про появу будь-яких незвичних симптомів у черевній порожнині (перш за все про симптоми кровотечі в травному тракті).

Особлива обережність необхідна при одночасному застосуванні засобів, що підвищують ризик появи виразок або кровотеч, наприклад пероральних кортикостероїдів, антикоагулянтів типу варфарину, селективних інгібіторів захоплення серотоніну та інгібіторів агрегації тромбоцитів типу ацетилсаліцилової кислоти (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

При появі кровотечі або виразки в травному тракті застосування препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% необхідно припинити.

Слід з обережністю підходити до призначення НПЗП пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона) через ризик погіршення стану хворого (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Таким пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.

Вплив на серцево-судинну та церебрально-васкулярну систему. До початку лікування хворі з АГ та/або серцевою недостатністю в анамнезі потребують відповідного спостереження (необхідна консультація лікаря) через те, що НПЗП можуть спричинити затримку рідини в організмі та призвести до появи набряків і підвищення АТ.

Відповідно до результатів даних клінічних досліджень застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг/добу), може незначно підвищити ризик виникнення артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту). Наявні епідеміологічні дослідження свідчать, що невисокі дози ібупрофену (наприклад ≤1200 мг/добу) не підвищують ризику виникнення артеріальних тромбозів.

Пацієнтам з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю (клас II–III за класифікацією NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід призначати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг/добу).

Ретельна оцінка ситуації повинна проводитися також перед початком тривалої терапії пацієнтів із факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет та паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг/добу).

Тяжкі шкірні реакції. Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до смерті, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що пов’язані із застосуванням НПЗП. Високим є ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофен. При перших ознаках шкірного висипу, ураженні слизової оболонки порожнини рота та інших реакціях гіперчутливості застосування препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% необхідно припинити.

За наявності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та ускладнення з боку м’яких тканин. Досі не можна виключити впливу НПЗП на погіршення перебігу цього інфекційного захворювання, тому рекомендується уникати застосування препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% при наявній вітряній віспі.

Маскування симптомів інфекцій. Ібупрофен може маскувати симптоми інфекційних захворювань, що може бути причиною затримки призначення належного лікування і, відповідно, погіршення перебігу інфекції. Це спостерігали на прикладі негоспітальної бактеріальної пневмонії та бактеріальних ускладнень вітряної віспи. Застосування ібупрофену при лихоманці або для полегшення болю, які є проявами інфекції, має супроводжуватися моніторингом перебігу захворювання. При застосуванні ібупрофену в позалікарняних умовах пацієнта слід попередити про необхідність невідкладного звернення до лікаря у разі ,якщо симптоматика не зникає або збільшується її вираженість.

Інше. Препарат Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% призначають тільки після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик у таких випадках:

— при системному червоному вовчаку та змішаному захворюванні сполучної тканини — підвищується ризик виникнення асептичного менінгіту;

— вроджених порушеннях метаболізму порфірину (наприклад при гострій інтермітуючій порфірії).

Необхідно встановити ретельне спостереження за станом пацієнтів з:

— порушенням функції нирок (оскільки може виникнути гостре порушення функції нирок у пацієнтів з уже існуючим захворюванням нирок);

— зневодненням (у дітей та підлітків зі зневодненням є ризик розвитку ниркової недостатності);

— порушенням функції печінки;

— недавно перенесеними значними хірургічними втручаннями;

— сінною лихоманкою, поліпами носа, хронічним набряком слизової оболонки носа або хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів через підвищення ризику виникнення алергічних реакцій, що можуть проявлятися у вигляді нападів БА, у тому числі БА, що спричинена анальгетиками, набряку Квінке та уртикаріями;

— алергічними реакціями на інші речовини, оскільки для них також характерний підвищений ризик виникнення реакції гіперчутливості при застосуванні препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4%.

Тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок) відмічали дуже рідко. При появі перших ознак реакції гіперчутливості застосування препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% слід припинити. Необхідні медичні заходи відповідно до симптоматики проводяться кваліфікованими спеціалістами.

Порушення з боку органів дихання: препарат Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з БА або алергічними захворюваннями нині або в анамнезі, оскільки були повідомлення про розвиток бронхоспазму, спричиненого НПЗП, у таких хворих.

Ібупрофен, діюча речовина препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4%, може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (агрегацію тромбоцитів). Тому слід ретельно спостерігати за станом хворих із порушенням згортання крові.

При тривалому застосуванні препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% пацієнтів слід регулярно оглядати.

Необхідно регулярно контролювати печінкові показники, функцію нирок та картину крові.

Тривале застосування будь-яких знеболювальних препаратів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках необхідно припинити лікування і проконсультуватися з лікарем. Слід враховувати ймовірність виникнення головного болю внаслідок зловживання лікарськими засобами у пацієнтів з частим або щоденним головним болем, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.

Загалом звичка до застосування анальгетиків, особливо при застосуванні комбінації кількох знеболювальних засобів, може призвести до стійкого порушення функції нирок, розвитку ниркової недостатності (анальгетична нефропатія).

Одночасне застосування НПЗП та алкоголю може підсилити негативну дію активних речовин на ШКТ та ЦНС.

НПЗП може маскувати ознаки інфекції і лихоманки.

Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% містить мальтит рідкий. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози не слід приймати цей препарат. Може мати легкий послаблювальний ефект. Калорійність становить 2,3 ккал/г мальтиту.

Імет® для дітей 2% містить 3,8 мг натрію на 1 мл, що еквівалентно 0,2% рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання натрію для дорослої людини (2 г).

Імет® для дітей 4% містить 2,52 ммоль (або 57,9 мг) натрію на 1 дозу. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Імет® для дітей 2% містить 1 мг бензоату в кожному 1 мл.

Імет® для дітей 2% містить 0,0002 мг бензилового спирту в кожному 1 мл. Бензиловий спирт може викликати алергічні реакції.

Підвищений ризик у малолітніх дітей (менше 3 років) у зв’язку з накопиченням в організмі.

Велику кількість лікарського засобу слід застосовувати з обережністю і лише у разі необхідності, особливо вагітним або жінкам, які годують грудьми, та особам із порушеннями функції печінки або нирок у зв’язку з ризиком накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Імет® для дітей 2%. Лікарський засіб призначений для застосування у дітей віком до 9 років.

Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4%. Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому терміні вагітності. Абсолютний ризик розвитку вроджених вад серця був підвищений з менш ніж 1% до близько 1,5%. Вважається, що ризик зростає з підвищенням дози та тривалості терапії.

У тварин призначення інгібітора синтезу простагландинів призводило до підвищення пре- і постімплантаційних втрат та ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, зростала частота виникнення різних вад розвитку, у тому числі вад серцево-судинної системи.

Призначення ібупрофену в I і II триместр вагітності можливе тільки тоді, коли в цьому є нагальна потреба. У разі призначення ібупрофену жінкам, які планують завагітніти, або в I і II триместр вагітності слід вибирати найнижчу ефективну дозу і найменшу тривалість застосування, достатню для усунення симптомів.

У III триместр вагітності інгібітори синтезу простагландину можуть викликати

у плода:

— серцево-легеневу токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);

— порушення функції нирок, яке може прогресувати й перейти в ниркову недостатність з олігогідрамніоном;

у матері наприкінці вагітності і у новонародженого:

— збільшення часу кровотечі внаслідок інгібування агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні препарату в дуже низьких дозах;

— пригнічення активності матки, що приводить до затримки або подовження пологів.

Тому застосування ібупрофену протипоказане в III триместр вагітності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Період годування грудьми. Ібупрофен та його метаболіти потрапляють у грудне молоко лише в дуже низькій концентрації. Оскільки повідомлень про негативні наслідки для новонароджених не надходило, при короткочасному застосуванні ібупрофену в рекомендованій дозі необхідності в припиненні годування грудьми, як правило, не виникає (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Фертильність. Існують докази, що лікарські засоби, які пригнічують синтез ЦОГ/простагландинів, здатні негативно впливати на фертильність жінок через вплив на овуляцію. Такий вплив є зворотним після припинення лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Імет® для дітей 2%. Лікарський засіб призначений для застосування у дітей віком до 9 років.

Імет® для дітей 4%. Ібупрофен здатний чинити незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

При застосуванні ібупрофену можуть виникнути такі побічні ефекти, як втома і запаморочення. У результаті цього в окремих випадках можливе порушення реакції і погіршення здатності керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Зазначені явища особливо посилюються при вживанні алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

ібупрофен, як і інші НПЗП слід з обережністю застосовувати з нижчезазначеними речовинами.

Інші НПЗП, включаючи саліцилати. При одночасному застосуванні декількох НПЗП підвищується ризик виникнення виразок та кровотеч у травному тракті через синергізм дії. Тому одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗП не рекомендується (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Дигоксин, фенітоїн, літій. При одночасному застосуванні препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% з дигоксином, фенітоїном або літієм може підвищуватися їх концентрація в сироватці крові. При правильному застосуванні, як правило, не потрібно контролювати концентрацію дигоксину, фенітоїну, літію в сироватці крові (максимально протягом 3 діб).

Антигіпертензивні засоби (діуретичні засоби, інгібітори АПФ, блокатори β-адренорецепторів та антагоністи ангіотензину II. НПЗП можуть знизити дію діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів. У деяких хворих із погіршенням функції нирок (наприклад у хворих зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів β-адренорецепторів або антагоністів ангіотензину II та речовин, що пригнічують систему ЦОГ, може спричинити подальше зниження функції нирок, у тому числі гостру ниркову недостатність, яка, як правило, має зворотний характер. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності, особливо щодо хворих літнього віку. Також необхідно забезпечити надходження достатньої кількості рідини, а ниркову функцію слід ретельно контролювати після початку одночасного застосування, а також періодично впродовж лікування. При одночасному застосуванні препарату Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% з калійзберігаючими діуретичними засобами можливий розвиток гіперкаліємії. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗП.

Глюкокортикоїдні засоби. Підвищується ризик утворення шлунково-кишкових виразок та розвитку кровотеч.

Інгібітори агрегації тромбоцитів та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Ацетилсаліцилова кислота. Одночасне застосування ібупрофену та ацетилсаліцилової кислоти в цілому не рекомендується через можливе посилення небажаних ефектів.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дають змоги зробити остаточні висновки, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними (див. Фармакодинаміка).

Метотрексат. Можливе підвищення рівня метотрексату в плазмі крові. Якщо препарат Імет® для дітей 2%/Імет® для дітей 4% був застосований протягом 24 год до або після застосування метотрексату, можливе підвищення концентрації останнього в крові і підвищення його токсичного впливу.

Циклоспорин. Можливе збільшення вираженості нефротоксичної дії циклоспорину при одночасному застосуванні з деякими НПЗП, що не виключається при його комбінації з ібупрофеном.

Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати раніше ніж через 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність.

Антикоагулянтні засоби. НПЗП можуть підсилювати дію антикоагулянтів типу варфарину.

Препарати групи сульфонілсечовини. Можливе підвищення ефекту цих препаратів. Клінічні дані свідчать про взаємодію антидіабетичних засобів (препаратів сульфонілсечовини) з НПЗП. Тому з міркувань обережності рекомендується контролювати рівень глюкози в крові при їх одночасному застосуванні з ібупрофеном, попри те, що відповідна інформація відсутня.

Такролімус. Одночасне застосування цих двох засобів підвищує ризик нефротоксичності.

Зидовудин. Підвищений ризик гематологічної токсичності при одночасному застосуванні НПЗП і зидовудину. Є відомості про підвищений ризик гемартрозів та гематом у хворих на гемофілію, які інфіковані ВІЛ, при одночасному застосуванні ібупрофену та зидовудину.

Пробенецид та сульфінпіразон. Лікарські засоби, які містять пробенецид або сульфінпіразон, можуть спричинити затримку виведення ібупрофену з організму.

Хінолонові антибактеріальні засоби. Дані досліджень на тваринах свідчать про те, що НПЗП можуть підвищити ризик розвитку судом при одночасному застосуванні з хінолоновими антибіотиками. У пацієнтів, які застосовують НПЗП та хінолони, може підвищуватися ризик розвитку судом.

Інгібітори CYP 2C9. Одночасне застосування ібупрофену та інгібіторів CYP 2C9 може збільшити вплив на фармакокінетику ібупрофену (субстрату CYP 2C9). Дослідження вориконазолу та флуконазолу (інгібітори CYP 2C9) показали підвищення впливу на S(+)-ібупрофен приблизно на 80–100%. Слід розглянути можливість зниження дози ібупрофену при одночасному застосуванні потужних інгібіторів CYP 2C9, особливо якщо високі дози ібупрофену застосовують одночасно з вориконазолом або флуконазолом.

Передозування

Імет® для дітей 2%. Застосування у дітей дози вище 400 мг/кг маси тіла може викликати появу симптомів інтоксикації. T½ при передозуванні становить 1,5–3 год.

Симптоми передозування. У більшості пацієнтів, які прийняли клінічно значиму кількість НПЗП, можуть виникати лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко — діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль та кровотеча з травного тракту. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження ЦНС у вигляді вертиго, запаморочення, сонливості, інколи — збудження, а також дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів відмічають судоми. При тяжкому отруєнні можливий метаболічний ацидоз та пролонгований протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення внаслідок впливу на фактори згортання крові. Можуть виникати гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, пригнічення дихальної функції та ціаноз. У хворих на БА можливе загострення перебігу захворювання. Можливі ністагм, порушення чіткості зору та втрата свідомості.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримувальним, а також включати очищення дихальних шляхів, моніторинг показників серцевої діяльності та основних показників життєдіяльності до досягнення сталого стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка у разі звернення пацієнта упродовж 1 год після застосування потенційно токсичної кількості препарату. Якщо ібупрофен вже всмоктався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену із сечею. При частих або тривалих спазмах м’язів лікування слід проводити в/в введенням діазепаму або лоразепаму. У разі БА слід застосовувати бронходилататори.

Імет® для дітей 4%

Симптоми. Можливі порушення з боку ЦНС, такі як головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, втрата свідомості (у дітей — також міоклонічні судоми), а також абдомінальний біль, нудота і блювання. Крім цього, можуть виникати шлунково-кишкові кровотечі та порушення функції нирок і печінки. Також можуть виникати гіпотензія, пригнічення дихання і ціаноз. При тяжкому отруєнні може виникнути метаболічний ацидоз.

Лікування. Специфічного антидоту до ібупрофену немає.

Терапевтичні можливості лікування інтоксикації залежать від ступеня, стадії і клінічних симптомів згідно зі стандартами практики у відділенні інтенсивної терапії.

Умови зберігання

Імет® для дітей 2%. Спеціальні умови зберігання не потрібні. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Після відкриття флакона — 6 міс за умови зберігання при температурі нижче 25 °C.

Імет® для дітей 4%. Спеціальні умови зберігання не потрібні. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Після відкриття флакона — 6 міс за умови зберігання при температурі нижче 30 °C.

Дата додавання: 14.09.2021 р.
© Компендіум 2020

Інструкція МОЗ

Діагнози, при яких застосовують Імет для дітей

Бактеріальна кишкова інфекція МКХ A04.9
Вірусна інфекція, що характеризується ураженням шкіри і слизових оболонок МКХ B09
Вітряна віспа без ускладнень МКХ B01.9
Гостра респіраторна вірусна інфекція МКХ J06.9
Гостра респіраторна інфекція нижніх дихальних шляхів МКХ J22
Гострий обструктивний ларингіт (круп) МКХ J05.0
Гострий середній гнійний отит МКХ H66.0
Гострий середній серозний отит МКХ H65.0
Гострий фаринготонзиліт МКХ J03.9
Гострі інфекції верхніх дихальних шляхів множинної локалізації МКХ J06.8
Екзантема раптова (шоста хвороба) МКХ B08.2
Запалення слизової оболонки рота (виразкове) МКХ K12.3
Катаральний риніт МКХ J00
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Необхідність імунізації проти дифтерії-правця-кашлюку та поліомієліту МКХ Z27.3
Середній негнійний отит МКХ H65.9
Стрептококовий фарингіт МКХ J03.0
Фаринголарінгіт МКХ J02.9
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko