ВАЗОСТЕНОН (VAZOSTENON)

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мкг/мл ампула 1 мл у картонній упаковці, № 5, 10, 20Ціни в аптеках
Алпростадил
20 мкг/мл
№ UA/14734/01/01 від 12.11.2015 до 12.11.2020
B За рецептом

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинаміка. Алпростадил, активна речовина препарату Вазостенон, є вазодилататором. Він посилює кровотік шляхом дилатації артеріол та передкапілярних сфінктерів. Алпростадил поліпшує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Після в/в застосування у здорових добровольців та пацієнтів спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і пригнічення їх агрегації ex vivo. Алпростадил ефективно пригнічує активацію тромбоцитів in vitro. Цей ефект поширюється також на форму, агрегацію, секрецію речовин, що містяться у гранулах, та на вивільнення тромбоксану — речовини, що сприяє агрегації. Препарат зумовлює зменшення випадків утворення артеріальних тромбів.

У людини викликає стимуляцію фібринолізу та підвищення певних показників ендогенного фібринолізу (плазміногену, плазміну, активності активатора тканинного плазміногену).

Фармакокінетика. Після в/в застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 год Cmax у плазмі крові здорових добровольців на 6 пкг/мл перевищувала Cmax у фазі плацебо (2,4 пкг/мл). Т½ під час альфа-фази становить приблизно 0,2 хв (розрахункове значення), а під час бета-фази — приблизно 8 хв. Таким чином, Css досягається невдовзі після початку інфузії.

Алпростадил метаболізується головним чином у легенях — близько 80–90% під час першого проходження. Первинні метаболіти, що формуються під час першого проходження, — 15-кето-ПГЕ1, ПГЕ0 (13,14-дигідроПГЕ1) та 15-кето-ПГЕ0(13,14-дигідро-15-кето-ПГЕ1) — у свою чергу, зазнають подальшого розпаду, зокрема шляхом бета-окиснення та омега-окиснення. Метаболіти виводяться із сечею (88%) і калом (12%). Повне виведення здійснюється за 72 год. З первинних метаболітів тільки 15-кето-ПГЕ0 може бути виявленим in vitro з використанням гомогенатів легенів. Після застосування алпростадилу 60 мкг/2 год здоровим добровольцям ПГЕ0 досягає Cmax у плазмі крові 11,8 пкг/мл після фази плацебо (1,7 пкг/мл), при цьому Т½ становить приблизно 2 хв під час альфа-фази і приблизно 33 хв під час бета-фази. Тmax досягається через 119 хв. Відповідні значення для 15-кето-ПГЕ0 такі: Сmax 151 пкг/мл (плацебо 8 мкг/мл), Т½α приблизно 2 хв, Т½ß 20 хв і Тmax 106 хв.

Алпростадил на 93% зв’язується з макромолекулярними компонентами плазми крові.

ПОКАЗАННЯ

лікування при хронічних облітеруючих захворюваннях периферичних артерій III та IV стадії у дорослих, у разі неможливості проведення процедури, що чинить вазодилататорну дію, або якщо проведення такої процедури не мало успіху.

В/в введення не рекомендовано для лікування при хронічних облітеруючих захворюваннях периферичних артерій IV стадії.

ЗАСТОСУВАННЯ

Вазостенон призначений для в/а або в/в введення у формі р-ну. Для введення препарату рекомендується використовувати автоматичний шприц або інфузійний насос і катетер для інфузійної терапії.

У схемі дозування представлені добові дози, розраховані для пацієнтів з нормальною функцією нирок, маса тіла яких 70 кг.

Пацієнтам зі зниженою функцією нирок, якщо рівень креатиніну в крові перевищує норму (у чоловіків >97 мкмоль/л, у жінок >80 мкмоль/л), на початку терапії слід знизити добові дози у 2 рази. Залежно від клінічного стану пацієнта протягом 2–3 днів можна підвищити дозу до такої, що призначається для пацієнтів із нормальною функцією нирок.

В/а введення

При в/а введенні ймовірність виникнення побічних реакцій вища у разі короткострокової інфузії. Тому з метою безпеки пацієнта інфузію рекомендується починати з низьких доз і за відсутності побічних реакцій — підвищувати дозу. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень рекомендується введення гепарину — 15 000 ОД/добу.

В/а введення протягом 12 год. Добова доза — 5–30 мкг, рекомендоване дозування 0,1–0,6 нг/кг/хв.

При виборі добової дози (5–30 мкг) Вазостенон слід розвести в 50 мл 0,9% р-ну NaCl і робити введення протягом 12 год за допомогою автоматичного шприца.

В/а введення протягом 1–2 год. Добова доза — 10–20 мкг, рекомендоване дозування при дозі 10 мкг — 1,2 нг/кг/хв; при дозі 20 мкг — 2,4 нг/кг/хв.

В/а введення під час операції. Під час реконструктивної хірургічної операції в/в вводиться 5–40 мкг препарату, розведеного в 50 мл 0,9% р-ну NaCl.

В/в введення. Добова доза — 40 мкг алпростадилу 2 рази на добу або 60 мкг алпростадилу 1 раз на добу.

Рекомендоване дозування — 4,7 нг/кг/хв.

40 мкг алпростадилу слід розвести в 50–250 мл 0,9% р-ну NaCl і вводити у вену протягом 2 год вранці та ввечері.

60 мкг алпростадилу необхідно розвести в 50–250 мл 0,9% р-ну NaCl і вводити у вену протягом 3 год 1 раз на добу.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

  • гіперчутливість до алпростадилу чи інших складових препарату;
  • порушення функції серця:

декомпенсована серцева недостатність III та IV класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA);

серцева недостатність внаслідок попереднього неефективного лікування;

аритмія різної етіології, включаючи аритмію, що спричиняє гемодинамічні порушення;

серцева аритмія внаслідок попереднього неефективного лікування;

недостатність та/чи стеноз аортального та/чи мітрального клапанів;

неадекватно контрольовані коронарні захворювання серця;

ІХС;

нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 6 міс);

  • підозра на гострий/хронічний набряк легень, за результатами клінічного чи рентгенологічного дослідження, набряк легень в анамнезі або інфільтрація легень;
  • тяжкі ХОЗЛ, венооклюзивні захворювання легень;
  • захворювання печінки, зокрема наявність ознак гострої печінкової недостатності (підвищений рівень трансаміназ чи гамма-глутамілтранспептидази) або недостатність печінки тяжкого ступеня (у тому числі в анамнезі);
  • ниркова дисфункція;
  • схильність до кровотечі (гостра ерозивна чи кровоточива виразка шлунка та/чи дванадцятипалої кишки, політравми);
  • інсульт впродовж останніх 6 міс;
  • артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
  • загальні протипоказання щодо інфузійної терапії (наприклад застійна серцева недостатність, набряк легень чи мозку та гіпергідратація);
  • період вагітності або годування грудьми;
  • дитячий вік.

ПОБІЧНА ДІЯ

побічні явища класифіковано за частотою таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідома частота (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку нервової системи: часто — головний біль, парестезія кінцівки, на якій проводилася маніпуляція; нечасто — сплутаність свідомості; рідко — церебральні судоми; невідома частота — інсульт.

З боку ШКТ: нечасто — шлунково-кишкові захворювання, включаючи діарею, нудоту, блювання та прискорення кишкової перистальтики.

З боку серцево-судинної системи: нечасто — зниження АТ, тахікардія, стенокардія; рідко — аритмія, серцева недостатність із випадками гострого набряку легень, що може призвести до загальної серцевої недостатності; невідома частота — інфаркт міокарда.

З боку гепатобіліарної системи: рідко — порушення рівня печінкових ферментів.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко — набряк легень; невідома частота — диспное.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко — лейкопенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія.

Дослідження: нечасто — підвищення функціональних показників печінки (трансаміназ): підвищення температури тіла, зміни показника СРБ; після завершення лікування відбувається швидка нормалізація цих показників.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто — почервоніння, набряк, припливи.

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: дуже часто — біль, еритема чи набряк кінцівки, в яку вводили в/а інфузію; часто — відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія, при в/в введенні — почервоніння вен у місці введення інфузії; після в/а введення — відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; нечасто — підвищена пітливість, озноб, гарячка; після в/в введення — відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; невідома частота — флебіт у місці введення, тромбоз у місці введення катетера, місцеві кровотечі.

З боку імунної системи: нечасто — алергічні реакції (шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, відчуття набряку, дискомфорту в суглобах, фебрильну реакцію, пітливість, озноб); дуже рідко — анафілактичні чи анафілактоїдні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто — суглобні симптоми, включаючи біль; дуже рідко — оборотний гіперостоз довгих трубчастих кісток після застосування препарату більше 4 тиж.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо передбачуваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу є важливою. Це дає змогу продовжувати моніторинг балансу користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які передбачувані побічні реакції через національну систему звітності.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

пацієнтам групи ризику терапію препаратом слід проводити з обережністю, пильно спостерігаючи пацієнта впродовж введення кожної дози.

Пацієнтам, схильним до серцевої недостатності за своїм віком, і особам з ІХС слід перебувати під наглядом у стаціонарі під час лікування і протягом одного дня після припинення терапії препаратом. Обережно призначати препарат і при артеріальній гіпотензії.

Для запобігання гіпергідратації інфузійні об’єми не мають перевищувати 50–100 мл/добу (введення за допомогою пристрою для інфузій). Також слід дотримуватися рекомендацій щодо тривалості інфузії (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Необхідними є моніторинг параметрів серцево-судинної системи пацієнта (АТ та ЧСС), контроль маси тіла, балансу рідини, центрального венозного тиску та ехоКГ. Пацієнта можна виписати зі стаціонару лише у разі встановлення стабільних показників з боку серцево-судинної системи.

Такий самий ретельний нагляд (контроль балансу рідини та показників ниркової функції) необхідний пацієнтам із периферичними набряками чи нирковою дисфункцією (рівень креатиніну в сироватці крові >1,5 мг/дл або швидкість гломерулярної фільтрації <90 мл/хв).

Препарат обережно призначають пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводити у післядіалізний період), хворим на цукровий діабет І типу, особливо при вираженому ураженні судин.

Вазостенон повинні вводити тільки лікарі із досвідом лікування при облітеруючих захворюваннях периферичних артерій, ознайомлені із сучасними методами постійного контролю показників серцево-судинної системи, які мають для цього відповідне обладнання. Не слід застосовувати алпростадил шляхом в/в струминного (болюсного) введення.

У разі одночасного застосування з гіпотензивними препаратами, вазодилататорами та антиангінальними препаратами слід проводити ретельний моніторинг показників серцево-судинної системи (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Цей лікарський засіб містить 99,5 об. % етанолу (алкоголю), тобто 786 мг/дозу, що еквівалентно 15,9 мл пива, 6,7 мл вина у дозі.

Шкідливий для хворих на алкоголізм. Слід бути обережним при застосуванні у пацієнтів із захворюваннями печінки та хворим на епілепсію.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Не застосовувати препарат жінкам репродуктивного віку та у період вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації годування грудьми слід припинити.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби для запобігання вагітності в період застосування препарату.

Дані доклінічних досліджень фертильності не свідчать про вплив препарату на фертильність при застосуванні лікарського засобу в клінічних дозах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами

Як і всі лікарські засоби, що діють на серцево-судинну систему, препарат може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, припиненні прийому препарату, вживанні алкоголю, може спричинити зниження САТ. Слід поінформувати пацієнтів про необхідність дотримання обережності під час керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Діти. Не застосовувати дітям.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

при лікуванні препаратом може посилюватися ефект гіпотензивних лікарських засобів, вазодилататорів, а також антиангінальних препаратів. При одночасному застосуванні цих препаратів з алпростадилом та при застосуванні інших вазодилататорів необхідний ретельний контроль стану серцево-судинної системи, включаючи моніторинг АТ.

Симпатоміметики, адреналін, норадреналін знижують вазодилататорну дію препарату.

Одночасне застосування препарату та антитромботичних засобів (антикоагулянтів, інгібіторів агрегації тромбоцитів, тромболітичних засобів) може підвищити схильність до кровотеч. Враховуючи слабку інгібуючу дію алпростадилу на агрегацію тромбоцитів in vitro, слід обережно застосовувати у пацієнтів, які одночасно приймають антикоагулянти.

Одночасне застосування з цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном знижує ефект препарату Вазостенон.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

симптоми. Передозування препарату може призвести до зниження АТ та рефлекторної тахікардії внаслідок ефекту вазодилатації. Інші можливі симптоми: вазовагусне синкопе з блідістю шкіри, підвищене потовиділення, нудота, блювання, ішемія міокарда, серцева недостатність. Можливі місцеві реакції: біль, набряк та почервоніння кінцівки, в яку проводиться інфузія, прояви гіперчутливості.

Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. У разі передозування (сильний біль, зниження АТ) слід знизити дозу або негайно припинити введення інфузії. При зниженні АТ насамперед потрібно покласти пацієнта на спину, припіднявши нижні кінцівки. Якщо симптоми не зникають, потрібно перевірити/контролювати параметри серцево-судинної системи. За необхідності можна застосовувати симпатоміметики.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

в захищеному від світла місці в оригінальній упаковці при температурі 2–8 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 07.02.2020 р.

© Компендиум 2019

Developed by Maxim Levchenko