Рапінерол^® (Rapinerol) (265393) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Ропінірол — це неерголіновий агоніст D2/D3-рецепторів дофаміну, який стимулює стріарні дофамінові рецептори.
Хвороба Паркінсона. Хвороба Паркінсона характеризується значною дофаміновою недостатністю в нігростріальній системі. Ропінірол зменшує вираженість цієї недостатності, стимулюючи дофамінові рецептори стріатуму.
Ропінерол діє на гіпоталамус та гіпофіз, уповільнюючи секрецію пролактину.
Синдром неспокійних ніг. Ропінірол слід призначати тільки пацієнтам з ідіопатичним синдромом неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня. Ідіопатичний синдром неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня, як правило, відмічається у пацієнтів із безсонням або сильним дискомфортом у кінцівках.
У рамках чотирьох 12-тижневих досліджень ефективності пацієнти із синдромом неспокійних ніг були рандомізовані у групи прийому Рапінеролу або плацебо і на 12-му тижні ефекти за Міжнародною шкалою СНН порівнювалися з початковими даними.
Середня доза Рапінеролу для пацієнтів з помірного та тяжкого ступеня хвороби становила 2,0 мг/добу. При проведенні комбінованого аналізу даних пацієнтів із синдромом неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня з чотирьох 12-тижневих досліджень скоригована різниця після лікування порівняно з початковими даними загальної оцінки за Міжнародною шкалою СНН на 12-му тижні при перенесенні даних останнього спостереження (LOCF) вибірки «всі пацієнти, що почали отримувати лікування» становила 4,0 бали (95% ДІ –5,6, –2,4; р<0,0001; середні дані оцінки за Міжнародною шкалою СНН на початку дослідження та перенесенні дані останнього спостереження на 12-му тижні: Рапінерол 28,4 і 13,5; плацебо 28,2 і 17,4).
У рамках 12-тижневого плацебо-контрольованого полісомнографічного дослідження за участю пацієнтів із синдромом неспокійних ніг досліджували вплив лікування Рапінеролом на періодичні рухи ногами під час сну. При порівнянні початкових даних з даними, отриманими на 12-му тижні, спостерігалася статистично значуща різниця в періодичних рухах ногами під час сну між пацієнтами, яким застосовували Рапінерол, і групою плацебо.
Незважаючи на те що в рамках 36-тижневого дослідження недостатньо даних для того, щоб продемонструвати довгострокову ефективність Рапінеролу в лікуванні синдрому неспокійних ніг, у пацієнтів, які продовжували приймати Рапінерол, виявлено значно нижчу частоту рецидивів порівняно з пацієнтами, рандомізованими в групу прийому плацебо (33% порівняно з 58%, р=0,0156).
Комбінований аналіз даних, отриманих в чотирьох 12-тижневих плацебо-контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів із синдромом неспокійних ніг помірного та тяжкого ступеня, показав, що при лікуванні пацієнтів ропініролом були зареєстровані значні поліпшення порівняно з групою плацебо за параметрами шкали сну Дослідження медичних результатів (діапазон 0–100 балів, за винятком тривалості сну). Скориговані розходження між лікуванням Рапінеролом і прийомом плацебо становили: порушення сну (–15,2, 95% ДІ –19,37, –10,94; р<0,0001), тривалість сну (0,7 год, 95% ДІ 0,49–0,94; р<0,0001), достатність сну (18,6, 95% ДІ 13,77, 23,45; р<0,0001) і денна сонливість (–7,5, 95% ДІ –10,86, –4,23; р<0,0001).
Синдром відміни після припинення лікування Рапінеролом (відміна наприкінці лікування) не може бути виключений. Хоча в рамках клінічних досліджень середні загальні оцінки за Міжнародною шкалою СНН через 7–10 днів після відміни препарату були вищі у пацієнтів, що отримували лікування ропініролом, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, тяжкість симптомів після відміни терапії, як правило, не перевищувала початкової оцінки у пацієнтів, що отримували лікування Рапінеролом.
Більшість пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, були європеоїдної раси.
Фармакокінетика
Абсорбція. Біодоступність ропініролу становить близько 50% (36—57%) при C_max препарату, що досягається в середньому за 1,5 год після прийому дози. За наявності прийому їжі C_max досягається приблизно на 2,6 год пізніше, і піковий рівень у плазмі знижується на 25%, при цьому немає впливу на біодоступність. Виявлена широка індивідуальна варіабельність у параметрах біодоступності.
Розподіл. Рівень зв’язування ропініролу з білками плазми крові не є високим (10–40%), що не дуже впливає на розподіл (об’єм розподілу близько 7 л/кг).
Метаболізм. Ропінірол переважно метаболізується ізоферментом CYP 1A2 цитохрому P450. Як показали дослідження на тваринних моделях для вивчення дофамінергічної функції, жоден з багатьох метаболітів, що утворюються, не бере участі в кінцевій дії препарату, а основний метаболіт у 100 разів менш активний, ніж ропінірол.
Базуючись на даних, отриманих при проведенні досліджень in vitro, в низьких терапевтичних дозах ропінірол має незначний потенціал пригнічення цитохрому Р450. Тому ропінірол в низьких терапевтичних дозах навряд чи впливає на фармакокінетику інших лікарських засобів за допомогою механізму цитохрому P450.
Виведення. Ропінірол у незміненому вигляді, а також його метаболіти в основному виділяються нирками. T_½ ропініролу в середньому становить 6 (3–10) год.
Лінійність. Фармакокінетика ропініролу в терапевтичному діапазоні 0,25–4 мг після одноразової дози і після регулярного прийому препарату в цілому лінійна (C_max і AUC).
Характеристики, пов’язані з популяцією. У пацієнтів віком старше 65 років можливе зниження системного кліренсу ропініролу приблизно на 30%.
Застосування у дітей. Обмежені дані фармакокінетики, отримані у дітей віком 12–17 років (n=9), показали, що системний вплив разових доз 0,125 і 0,25 мг був подібним до такого, що виявлений у дорослих.
У пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв) змін у фармакокінетиці ропініролу не відмічено. Дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю відсутні.

лікування хвороби Паркінсона:
— як монотерапія на ранніх стадіях захворювання з метою відстрочення терапії препаратами леводопи;
— у складі комбінованої терапії у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль коливання («включення-виключення») й ефекту «кінця дози» на тлі хронічної терапії леводопою, а також з метою зниження добової дози леводопи.

для перорального застосування.
Таблетки приймати цілими, не розжовуючи і не подрібнюючи.
Рекомендується індивідуальний підбір дози Рапінеролу відповідно до ефективності та переносимості.
Дорослі. Хвороба Паркінсона. Рапінерол слід приймати 3 рази на добу, бажано під час їди для поліпшення переносимості з боку ШКТ.
Початок лікування. Початкова доза становить 0,25 мг Рапінеролу 3 рази на добу протягом 1 тиж. Потім дозу поступово підвищують на 0,25 мг 3 рази на добу відповідно до наведеної нижче табл. 1:
Таблиця 1
Підбір дози Рапінеролу (хвороба Паркінсона)Тиждень1-й2-й3-й4-йРазова доза, мг0,250,50,751,0Загальна добова доза, мг0,751,52,253,0
Схема лікування. Після початкового підбору дози можливе щотижневе підвищення дози з кроком від 0,5 до 1 мг Рапінеролу 3 рази на добу (1,5–3 мг/добу).
Терапевтичну відповідь можна спостерігати при дозі 3–9 мг Рапінеролу на добу. Якщо досягнення симптоматичного контролю не виявлено або його не вдається підтримувати, дозу Рапінеролу можна підвищити до 24 мг/добу. Дослідження доз вище 24 мг/добу не проводилося, тому цю дозу не слід перевищувати.
У разі припинення лікування на 1 або більше днів слід розглянути можливість повторного початкового підбору дози (див. вище).
Якщо Рапінерол застосовують як додаткову терапію до леводопи, одночасну дозу леводопи можна поступово знизити приблизно на 20%.
При переході з лікування іншим агоністом дофаміну на Рапінерол перед початком лікування Рапінеролом слід дотримуватися інструкції виробника щодо припинення застосування попереднього препарату.
Як і при лікуванні іншими агоністами допаміну, припинення лікування Рапінеролом має відбуватися поступово шляхом зменшення кількості прийомів препарату за добу протягом періоду в 1 тиж.
Відповідь пацієнта на лікування Рапінеролом слід оцінити після 3 міс лікування. У цей час потрібно переглянути призначену дозу та необхідність продовження лікування. Якщо лікування переривається більш ніж на декілька днів, його потрібно розпочати заново з підбору дози, як зазначено вище.
Пацієнти літнього віку. Кліренс ропініролу знижується у пацієнтів віком старше 65 років. Підвищення дози слід проводити поступово і з урахуванням зменшення вираженості симптомів.
Ниркова недостатність. Не потрібно проводити корекцію дози для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв).
Діти. Рапінерол не рекомендується для застосування у дітей (віком до 18 років) у зв’язку з відсутністю даних про безпеку та ефективність.

— підвищена чутливість до ропініролу або будь-якого з компонентів препарату.
— Порушення функції печінки.
— Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв), коли не проводиться регулярний гемодіаліз.

побічні реакції описані у табл. 2 за системами органів і частотою. Критерії частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), іноді (≥1/1000, <1/1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі випадки.

при хворобі Паркінсона з прийомом Рапінеролу пов’язували нечасті випадки сонливості й епізодів раптового засинання під час повсякденної діяльності, іноді — без усвідомлення або попереджувальних ознак. Однак при лікуванні синдрому неспокійних ніг ці явища відмічають дуже рідко. Разом з тим всіх пацієнтів, які приймають Рапінерол, слід поінформувати про ці явища та рекомендувати бути обережними під час керування транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Пацієнти, у яких виявлено сонливість та/або епізод раптового засинання, повинні утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами. Крім того, можна розглянути можливість зниження дози або припинення лікування.
Лікування антагоністами допаміну пацієнтів із серйозними психотичними розладами слід проводити тільки якщо потенційна користь перевищує ризики.
Рапінерол не слід застосовувати при лікуванні нейролептичної акатизії, тасикінезії (компульсивна тенденція до ходьби, викликана нейролептиками) або вторинного синдрому неспокійних ніг (наприклад викликаного нирковою недостатністю, залізодефіцитною анемією або вагітністю).
Під час лікування Рапінеролом може спостерігатися парадоксальне збільшення вираженості симптомів синдрому неспокійних ніг, що відбувається з більш раннім початком (наростання) і повторною появою симптомів в ранні ранкові години (відновлення симптомів рано вранці). У такому разі слід переглянути режим лікування та провести корекцію дози або розглянути можливість припинення лікування.
У зв’язку з ризиком виникнення гіпотензії призначати лікування пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (зокрема з коронарною недостатністю) слід з обережністю, а також рекомендується перевіряти АТ, особливо на початку лікування.
У пацієнтів, які отримували агоністи допаміну, у тому числі ропінірол, особливо при хворобі Паркінсона, були зареєстровані розлади імпульсного контролю, у тому числі патологічний потяг до азартних ігор та гіперсексуальність, а також підвищене лібідо. Про виникнення цих розладів повідомляли головним чином при застосуванні високих доз і, як правило, вони зникали після зниження дози або припинення лікування.
Рапінерол містить лактози моногідрат. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, вродженою недостатністю лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Немає достатніх даних про застосування ропініролу у вагітних. Дослідження на тваринах показали токсичну дію на репродуктивну функцію. Оскільки потенційний ризик для людини невідомий, рекомендується не застосовувати ропінірол під час вагітності, якщо потенційна користь для пацієнта перевищує потенційний ризик для плода.
Ропінірол не рекомендують застосовувати у жінок, які годують грудьми, оскільки це може перешкоджати лактації.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Пацієнтів необхідно попередити про можливі небажані реакції під час терапії препаратом Рапінерол. Пацієнтів слід поінформувати про те, що є дуже рідкісні випадки епізодів раптового засинання без будь-яких попередніх або явних ознак денної сонливості і випадки запаморочення (іноді вираженого). Якщо у пацієнта розвинулися денна сонливість або епізоди засинання протягом дня, що потребують активного втручання, його необхідно попередити про те, що він не повинен керувати транспортним засобом і йому слід уникати інших видів діяльності, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій та уваги.

Рапінерол переважно метаболізується ізоферментом CYP 1A2 цитохрому P450. У ході дослідження фармакокінетики (доза ропініролу 2 мг 3 рази на добу) було виявлено, що прийом ципрофлоксацину підвищував C_max та AUC ропініролу на 60 та 84% відповідно, з потенційним ризиком виникнення небажаних ефектів. Тому пацієнтам, які вже приймають ропінірол, може бути потрібна корекція дози препарату, коли їм призначають або відміняють лікарські засоби, що інгібують фермент CYP 1A2, такі як ципрофлоксацин, еноксацин або флувоксамін.
У фармакокінетичному дослідженні взаємодії між ропініролом (доза 2 мг 3 рази на добу) та теофіліном, субстратом CYP 1A2, не виявлено змін у фармакокінетиці ані ропініролу, ані теофіліну. Таким чином, не очікується, що ропінірол буде конкурувати з метаболізмом інших лікарських засобів, які метаболізуються CYP 1A2.
Відомо, що куріння стимулює метаболізм CYP 1A2, тому пацієнти, що починають або кидають палити протягом лікування ропініролом, потребують корекції дози.
Підвищення концентрації ропініролу в плазмі крові спостерігалося у пацієнтів, які отримували замісну гормональну терапію. У пацієнтів, які вже отримують замісну гормональну терапію, лікування ропініролом може починатися за звичайною схемою. Проте якщо замісна гормональна терапія припиняється або розпочинається під час лікування ропініролом, залежно від клінічної реакції може бути потрібна корекція дози ропініролу.
Не виявлено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом та леводопою або домперидоном, яка б потребувала корекції дози того чи іншого препарату.
Нейролептики та інші антагоністи допаміну центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть знижувати ефективність ропініролу, а тому слід уникати поєднаного застосування цих лікарських засобів разом з ропініролом.
Інформація про можливість взаємодії ропініролу з алкоголем відсутня. Як і у разі застосування інших препаратів центральної дії, хворих слід застерегти від вживання спиртних напоїв під час лікування Рапінеролом.
Одночасний прийом ропініролу з антигіпертензивними та антиаритмічними препаратами не вивчався.
Під час дослідження за участю пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймали дигоксин, взаємодії, яка б потребувала корекції дози, не виявлено.

симптоми. В основному симптоми передозування Рапінеролу пов’язані з дофамінергічною дією (нудота, блювання, запаморочення, сонливість).
Лікування. Ці симптоми можуть коригуватися відповідним лікуванням антагоністами допаміну, такими як типові нейролептики і метоклопрамід.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.