• Кабинет
  • ПАНГАСТРО® (PANGASTRO®)

    Склад і форма випуску

    таблетки гастрорезистентні 20 мг блістер, № 14, 28Ціни в аптеках
    Пантопразол
    20 мг
    № UA/13512/01/01 від 05.12.2019
    B За рецептом
    таблетки гастрорезистентні 40 мг блістер, № 14, 28Ціни в аптеках
    Пантопразол
    40 мг
    № UA/13512/01/02 від 05.12.2019
    B За рецептом
    порошок для розчину для ін'єкцій 40 мг флакон, № 1, 5, 10Ціни в аптеках
    Пантопразол
    40 мг
    № UA/14142/01/01 від 28.11.2019
    B За рецептом

    Фармакологічні властивості

    фармакодинаміка. Пантопразол є заміщеним бензимідазолом, який пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічного впливу на протонну помпу парієтальних клітин шлунка.

    Пантопразол перетворюється на активну форму в кислих канальцях парієтальних клітин, де він інгібує ферментну Н++-АТФазу, тобто кінцеву стадію утворення соляної кислоти. Це інгібування дозозалежне, впливає як на базальну, так і на стимульовану шлункову секрецію кислоти. У більшості пацієнтів усунення симптомів відбувається протягом 2 тиж. Як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП) та інгібітори рецепторів Н2, пантопразол призводить до зниження кислотності в шлунку, наслідком чого є пропорційне збільшення виділення гастрину. Підвищення рівня гастрину оборотне. Оскільки пантопразол зв’язується з ферментами, віддаленими від клітинних рецепторів, речовина впливає на секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції її виділення іншими речовинами (ацетилхоліном, гістаміном, гастрином). Дія препарату однакова при пероральному прийомі та при в/в введенні.

    Рівень гастрину натще на тлі прийому пантопразолу зростає. При короткочасному застосуванні в більшості випадків не перевищує верхню межу норми. При довготривалому лікуванні рівень гастрину в більшості випадків підвищується вдвічі. Однак надмірне зростання спостерігалося лише в окремих випадках. Як результат, у поодиноких випадках при довготривалому лікуванні відзначалося незначне або помірне збільшення кількості ентерохромафіноподібних клітин у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії). Однак, згідно з даними досліджень, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка при застосуванні препарату в терапії людини не спостерігалося.

    Виходячи з результатів досліджень на тваринах, не можна виключати вплив довготривалого (більше одного року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної залози.

    Фармакокінетика. Всмоктування. Пантопразол швидко і повністю абсорбується, Cmax у плазмі крові досягається навіть при одноразовому прийомі пероральної дози 40 мг. У середньому через 2,5 год після прийому досягається максимальна сироваткова концентрація, яка становить близько 2–3 мкг/мл; концентрація залишається на постійному рівні після багаторазового прийому. Фармакокінетичні характеристики не змінюються при одноразовому або багаторазовому застосуванні. При прийомі в дозі від 10 мг до 80 мг кінетичні характеристики пантопразолу в плазмі крові змінюються лінійно як після перорального прийому, так і після в/в введення. Встановлено, що абсолютна біологічна доступність препарату у формі таблеток становить 77%. Вживання їжі не впливає на показники AUC, максимальної сироваткової концентрації та біодоступності. При прийомі разом з їжею збільшуються лише коливання тривалості латентного періоду.

    Розподіл. Зв’язування з білками плазми становить 98%. Vd становить близько 0,15 л/кг.

    Виведення. Препарат зазнає майже повного метаболічного перетворення в печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP 2C19 з подальшою сульфатною кон’югацією; до інших метаболічних шляхів належить окиснення ферментом CYP 3A4. Тривалість кінцевого Т½ становить близько 1 год, кліренс — близько 0,1 л/год/кг. Спостерігали декілька випадків уповільненого виведення речовини з організму. Внаслідок специфічного зв’язування пантопразолу з протонними помпами в парієтальних клітинах тривалість Т½ не корелює з тривалістю дії (пригнічення секреції кислоти), яка є набагато більшою. Головним шляхом виведення метаболітів пантопразолу є нирковий (майже 80%), решта виділяється з калом. Головним метаболітом як у сироватці крові, так і в сечі є дисметилпантопразол у формі кон’югату із сульфатом. Тривалість Т½ головного метаболіту (1,5 год) не набагато перевищує тривалість Т½ пантопразолу.

    Застосування в особливих групах пацієнтів. Близько 3% європейців не мають працездатного ферменту CYP 2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, імовірно, головним чином, каталізується ферментом CYP 3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня AUC була приблизно в 6 разів більшою в повільних метаболізаторів, ніж у осіб, які мають працездатний фермент CYP 2C19 (швидкі метаболізатори). Середня пікова концентрація зросла приблизно на 60%. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу. Рекомендацій щодо зниження дози при призначенні пантопразолу пацієнтам з погіршеною функцією нирок (у тому числі в пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) немає. Як і у здорових добровольців, Т½ препарату у цих пацієнтів короткий. Незначна кількість пантопразолу діалізується. Незважаючи на те що Т½ головного метаболіту дещо зростає (2–3 год), він швидко виводиться і завдяки цьому не накопичується.

    Хоча у пацієнтів з цирозом печінки (клас А та Б за класифікацією Чайлда — П’ю) Т½ діючої речовини збільшується до 7–9 год і відповідно до цього у 5–7 разів збільшується AUC, Cmax пантопразолу в плазмі крові підвищується у 1,5 раза порівняно зі здоровими добровольцями.

    Незначне підвищення показників AUC та Cmax у пацієнтів літнього віку, порівняно з молодшими пацієнтами, не є клінічно значущим.

    Діти. Після одноразового прийому дози 20 або 40 мг пантопразолу перорально AUC та Cmax у дітей віком від 5 до 16 років знаходилися в межах відповідних значень у дорослих. Після одноразового в/в введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відзначено значущого зв’язку між кліренсом пантопразолу і віком або масою тіла пацієнта. AUC та Vd відповідали даним, одержаним під час досліджень за участю дорослих.

    Показання ПАНГАСТРО

    ПанГастро 20 мг: дорослі та діти віком від 12 років:

    – симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;

    – тривале лікування та профілактика рецидивів рефлюкс-езофагіту.

    Дорослі:

    – профілактика утворення виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, спричиненої прийомом НПЗП у пацієнтів групи ризику, у яких необхідно застосовувати НПЗП протягом тривалого часу.

    ПанГастро 40 мг: дорослі та діти віком від 12 років:

    – рефлюкс-езофагіт.

    Дорослі:

    – ерадикація Helicobacter pylori (H. рylori) у пацієнтів з H. рylori-асоційованими виразками шлунка та дванадцятипалої кишки в комбінації з відповідними антибіотиками;

    – виразка дванадцятипалої кишки.

    – виразка шлунка;

    – синдром Золлінгера — Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.

    ПанГастро, порошок для приготування р-ну для ін’єкцій:

    – рефлюкс-езофагіт;

    – виразка дванадцятипалої кишки;

    – виразка шлунка;

    – синдром Золлінгера — Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.

    Застосування ПАНГАСТРО

    ПанГастро, гастрорезистентні таблетки, слід приймати за 1 год до прийому їжі цілими, не розжовувати та не подрібнювати, запивати водою.

    ПанГастро, таблетки 20 мг

    Дорослі та діти віком від 12 років. Симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Рекомендована доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату ПанГастро на добу. Зазвичай симптоми печії минають протягом 2–4 тиж. Якщо цього терміну недостатньо, лікування продовжувати протягом наступних 4 тиж. Після зникнення симптоматики її рецидиви можна контролювати, застосовуючи 20 мг препарату залежно від необхідності. Перехід на тривалу терапію слід розглянути у випадку, коли не забезпечується задовільний контроль симптомів при терапії за потребою.

    Тривале лікування та профілактика рецидивів рефлюкс-езофагіту. Для довготривалого лікування підтримувальна доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату ПанГастро на добу, при загостренні захворювання можливе підвищення дози до 40 мг/добу. У такому випадку рекомендується прийом таблеток ПанГастро 40 мг. Після усунення рецидиву дозу знову можна знизити до 20 мг препарату на добу.

    Дорослі. Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, спричинених прийомом НПЗП у пацієнтів групи ризику, які повинні приймати НПЗП протягом тривалого часу.

    Рекомендована доза становить 20 мг (1 таблетка) препарату ПанГастро на добу.

    Порушення функцій печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функцій печінки не слід перевищувати дозу 20 мг (1 таблетка) на добу.

    Порушення функцій нирок. Пацієнти з порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози.

    Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

    Діти. Препарат не рекомендується застосовувати у дітей віком до 12 років, оскільки дані щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.

    ПанГастро, таблетки 40 мг. Дорослі та діти віком від 12 років. Лікування рефлюкс-езофагіту. Рекомендована доза становить 1 таблетка ПанГастро 40 мг 1 раз на добу. В окремих випадках доза може бути подвоєна (2 таблетки ПанГастро 40 мг/добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів для лікування рефлюкс-езофагіту.

    Для лікування рефлюкс-езофагіту зазвичай потрібно 4 тиж. Якщо цього недостатньо, вилікування можна очікувати протягом наступних 4 тиж.

    Дорослі. Ерадикація H. рylori у комбінації з двома антибіотиками. У дорослих пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки та з позитивним результатом на H. pylori необхідно досягти ерадикації мікроорганізму за допомогою комбінованої терапії. Залежно від чутливості мікроорганізмів для ерадикації H. pylori у дорослих можуть бути призначені такі терапевтичні комбінації:

    а) 1 таблетка ПанГастро 40 мг 2 рази на добу + 1 г амоксициліну 2 рази на добу + 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу;

    б) 1 таблетка ПанГастро 40 мг 2 рази на добу + 250–500 мг кларитроміцину 2 рази на добу + 400–500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу;

    в) 1 таблетка ПанГастро 40 мг 2 рази на добу + 1 г амоксициліну 2 рази на добу + 400–500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу.

    При застосуванні комбінованої терапії для ерадикації H. pylorі другу таблетку препарату слід приймати ввечері за 1 год до їди. Термін лікування становить 7 днів і може бути продовжений ще на 7 днів (загальна тривалість лікування — не більше 2 тиж).

    При призначенні терапії слід враховувати національні рекомендації щодо резистентності бактеріальних мікроорганізмів та належного застосування протибактеріальних препаратів.

    Якщо для забезпечення загоєння виразки показане подальше лікування пантопразолом, слід розглянути рекомендації щодо дозування при виразках шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо комбінована терапія не показана, наприклад пацієнтам з негативним результатом на H. pylori, для монотерапії призначають препарат ПанГастро у нижчезазначеному дозуванні.

    Лікування виразки шлунка. 1 таблетка ПанГастро 40 мг/добу. В окремих випадках доза може бути подвоєна (2 таблетки ПанГастро 40 мг/добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.

    Для лікування виразки шлунка зазвичай потрібно 4 тиж. Якщо цього недостатньо, вилікування можна очікувати протягом наступних 4 тиж.

    Лікування виразки дванадцятипалої кишки. 1 таблетка ПанГастро 40 мг/добу. В окремих випадках доза може бути подвоєна (2 таблетки ПанГастро 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.

    Для лікування виразки дванадцятипалої кишки зазвичай потрібно 2 тиж. Якщо цього недостатньо, вилікування можна очікувати протягом наступних 2 тиж.

    Лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів. Для тривалого лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів початкова добова доза становить 80 мг (2 таблетки ПанГастро по 40 мг). У разі необхідності після цього дозу можна титрувати, підвищуючи або знижуючи, залежно від показників секреції кислоти в шлунку. При дозі, що перевищує 80 мг/добу, її необхідно розподілити на 2 прийоми. Можливе тимчасове підвищення дози понад 160 мг пантопразолу, але тривалість застосування має обмежуватися тільки періодом, потрібним для адекватного контролю секреції кислоти.

    Тривалість лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших патологічних станів не обмежена і залежить від клінічної необхідності.

    Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (1 таблетка ПанГастро 20 мг). Пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня не слід застосовувати препарат для ерадикації H. pylori в комбінованій терапії, оскільки дотепер немає даних про ефективність і безпеку такого застосування. Крім того, у цих пацієнтів необхідно стежити за рівнем печінкових ферментів.

    Пацієнтам із порушеннями функції нирок коригування дози не потрібне. Пацієнтам з порушеннями функції нирок не слід застосовувати препарат ПанГастро для ерадикації H. рylori в комбінованій терапії, оскільки дотепер немає даних про ефективність і безпеку такого застосування.

    Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

    ПанГастро, порошок для приготування р-ну для ін’єкцій. Препарат застосовувати у дорослих за призначенням та під безпосереднім наглядом лікаря.

    В/в введення препарату рекомендується лише у випадку, коли його застосування перорально неможливе. Є дані щодо тривалості в/в лікування до 7 днів. Тому у разі клінічної можливості здійснюється перехід від в/в введення препарату ПанГастро до перорального в дозі 40 мг.

    Рекомендовані дози

    Виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки та рефлюкс-езофагіт — 1 флакон (40 мг пантопразолу) на добу в/в.

    Тривале лікування синдрому Золлінгера — Еллісона та інших патологічних станів гіперсекреції. Початкова добова доза препарату становить 80 мг. У разі необхідності дозу можна титрувати, підвищуючи або знижуючи, залежно від показників секреції кислоти в шлунку. Якщо дози перевищують 80 мг/добу, їх необхідно розділити на 2 введення. Можливе тимчасове підвищення дози пантопразолу до 160 мг, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, який необхідний для адекватного контролю секреції кислоти.

    У разі необхідності швидкого зниження кислотності більшості пацієнтів досить початкової дози 2 рази по 80 мг для досягнення бажаного рівня (<10 мЕкв/год) протягом 1 год.

    Печінкова недостатність. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю не слід перевищувати добову дозу 20 мг (½ флакона препарату ПанГастро, порошок 40 мг).

    Ниркова недостатність. Пацієнти з порушеннями функцій нирок не потребують коригування дози.

    Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.

    Підготовка до застосування. Готовий до застосування р-н отримують шляхом розведення порошку у флаконі 10 мл р-ну для ін’єкцій хлориду натрію 0,9%. Отриманий р-н можна вводити одразу або ж після змішування зі 100 мл р-ну для ін’єкцій хлориду натрію 0,9% або р-ну для ін’єкцій глюкози 5%.

    Після приготування р-н потрібно використати протягом 12 год. З мікробіологічної точки зору розведений препарат необхідно використати негайно.

    ПанГастро не можна готувати або змішувати з іншими розчинниками, окрім зазначених вище.

    Даний препарат призначений для в/в введення протягом 2–15 хв.

    Флакон призначений тільки для одноразового використання. Перед застосуванням необхідно візуально перевірити флакони з препаратом (зокрема на зміну кольору, наявність осаду).

    Протипоказання

    підвищена чутливість до активної речовини, похідних бензимідазолу, будь-якого компонента препарату або речовин, що входять до складу комбінаційних партнерів.

    Побічна дія

    виникнення побічних реакцій спостерігалося у близько 5% пацієнтів. Найчастіші побічні реакції — діарея і головний біль (близько 1%).

    Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (>1/100), часто (>1/100 і <1/10), нечасто (>1/1000 і <1/100), рідко (>1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота не визначена за наявними даними).

    З боку крові та лімфатичної системи: рідко — агранулоцитоз; дуже рідко— лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.

    З боку імунної системи: рідко — реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

    Метаболізм та розлади обміну речовин: рідко — гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (ТГ, ХС); зміни маси тіла; частота невідома — гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія у зв’язку з гіпомагніємією, гіпокаліємія.

    З боку психіки: нечасто — розлади сну; рідко — депресія (з ускладненнями); дуже рідко: дезорієнтація (з ускладненнями); частота невідома — галюцинації; сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до даних розладів, а також загострення цих симптомів у разі їх наявності).

    З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення; рідко — розлади смаку; частота невідома — парестезія.

    З боку органа зору: рідко — порушення зору/затьмареність.

    З боку ШКТ: часто — фундальні залозисті поліпи шлунка; нечасто — діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, абдомінальний біль і дискомфорт; невідомо — мікроскопічний коліт (ПанГастро, порошок для р-ну для ін’єкцій).

    З боку гепатобіліарної системи: нечасто — підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, гамма-глутамілтранспептидази); рідко — підвищення рівня білірубіну; частота невідома — ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

    З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — шкірні висипання, екзантема, свербіж; рідко — кропив’янка, ангіоедема; дуже рідко — синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лаєлла, мультиформна еритема, фоточутливість; частота невідома — підгострий шкірний червоний вовчак.

    З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: нечасто — перелом стегна, зап’ястя або хребта; рідко — артралгія, міалгія; частота невідома — м’язовий спазм як наслідок порушення електролітного балансу.

    З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома — інтерстиціальний нефрит (із можливим прогресуванням до ниркової недостатності).

    З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко — гінекомастія.

    Загальні розлади: часто — тромбофлебіт у місці введення (ПанГастро, порошок для р-ну для ін’єкцій); нечасто — астенія, втома, нездужання; рідко — підвищення температури тіла, периферичні набряки.

    Особливості застосування

    порушення функції печінки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування препаратом необхідно припинити.

    Сумісне застосування з НПЗП. Застосування препарату ПанГастро, таблетки по 20 мг, для профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, спричинених прийомом НПЗП протягом тривалого часу, слід обмежити у пацієнтів, які схильні до частих загострень виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

    Оцінка рівня ризику проводиться з урахуванням індивідуальних факторів ризику, включаючи вік (>65 років), анамнез розвитку виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, а також шлунково-кишкових кровотеч.

    Наявні тривожні симптоми. За наявності тривожних симптомів (наприклад у разі суттєвої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфагії, блювання з кров’ю, анемії, мелени), а також у разі підозри або наявності виразки шлунка потрібно виключити злоякісність, оскільки лікування пантопразолом може маскувати симптоми злоякісної виразки і відстрочувати встановлення діагнозу. Якщо симптоми зберігаються при подальшому адекватному лікуванні, необхідно продовжувати дослідження.

    Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх біодоступності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    Якщо ж застосування комбінації атазанавіру з ІПП неможливо уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (зокрема вірусного навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг.

    Абсорбція вітаміну В12. При прийомі пацієнтами з синдромом Золлінгера — Еллісона та іншими порушеннями, які спричиняють патологічну гіперсекрецію та потребують тривалої терапії, пантопразол, як і всі лікарські засоби, що блокують утворення кислот, може спричинити зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати пацієнтам зі зниженою масою тіла або за наявності факторів ризику під час довготривалої терапії або якщо спостерігаються відповідні клінічні симптоми.

    Довготривале лікування. При довготривалому періоді лікування, особливо більше року, пацієнти повинні знаходитися під постійним спостереженням лікаря.

    Інфекції ШКТ, спричинені бактеріями. Пантопразол, як і інші ІПП, може збільшувати кількість бактерій, які зазвичай наявні у верхніх відділах ШКТ. Лікування препаратом може незначною мірою підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter або C. difficile.

    Гіпомагніємія. Cпостерігалися випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі як пантопразол, протягом не менше 3 міс, та в більшості випадків протягом року. Можуть виникнути та непомітно розвиватися такі серйозні клінічні прояви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У разі гіпомагніємії в більшості випадків стан пацієнтів покращувався після замісної коригуючої терапії препаратами магнію та припинення прийому ІПП.

    Пацієнтам, які потребують довготривалої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП у комбінації з дигоксином або препаратами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад діуретики), потрібно проводити вимірювання рівня магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час терапії.

    Натрій. ПанГастро, порошок для р-ну для ін’єкцій, містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) у флаконі, тобто, по суті, є безнатрієвим препаратом.

    Переломи кісток. Довготривале лікування (більше одного року) високими дозами ІПП може незначною мірою підвищити ризик перелому стегна, зап’ястя та хребта, переважно у людей літнього віку або за наявності інших факторів ризику. Спостережні дослідження вказують на те, що застосування ІПП може підвищити загальний ризик переломів на 10–40%. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до чинних клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D та кальцію.

    Комбінована терапія. Під час комбінованої терапії необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування відповідних лікарських засобів.

    Підгострий шкірний червоний вовчак. ІПП асоціюються з дуже рідкими випадками підгострого шкірного червоного вовчака. При ураженнях шкіри, особливо внаслідок перебування під сонцем, та якщо ці ураження супроводжуються артралгією, пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою, а фахівці охорони здоров’я повинні розглянути можливість припинення прийому пантопразолу. Підгострий шкірний червоний вовчак після попереднього лікування ІПП може підвищити ризик розвитку патології при застосуванні інших ІПП.

    Вплив на лабораторні аналізи. Підвищення рівня показника хромограніну A може зашкодити при діагностиці для нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути цього впливу, лікування пантопразолом слід припинити, щонайменш за 5 днів до початку вимірювань хромограніну А. Якщо показники хромограніну A і гастрину не повернулися в діапазон еталонних значень після початкових лабораторних тестів, слід повторно провести вимірювання цих показників через 14 днів після припинення лікування ІПП.

    Застосування у період вагітності або годування грудьми

    Вагітність. Наявні дані щодо застосування препарату ПанГастро у вагітних (приблизно 300‒1000 повідомлень про результати вагітності) вказують на відсутність ембріональної або фето-/неонатальної токсичності препарату. У ході досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність. Як запобіжний захід, слід уникати застосування препарату ПанГастро у вагітних.

    Годування грудьми. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу в грудне молоко. Даних щодо екскреції пантопразолу в грудне молоко людини недостатньо, проте про таку екскрецію повідомлялося, тому не можна виключати ризику для новонароджених/немовлят. Рішення про припинення годування грудьми або припинення/утримання від лікування препаратом ПанГастро слід приймати з урахуванням користі від годування грудьми для дитини і користі від лікування препаратом ПанГастро для жінки.

    Фертильність. Пантопразол не порушував фертильності в дослідженнях на тваринах.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Негативного впливу не спостерігалося, але слід враховувати ймовірність таких побічних ефектів, як запаморочення, нечіткість зору. У разі виникнення таких реакцій необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

    Діти. ПанГастро, таблетки 40 мг, показаний дітям віком від 12 років для лікування рефлюкс-езофагіту. ПанГастро не рекомендується застосовувати у дітей віком до 12 років, оскільки дані щодо безпеки й ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.

    ПанГастро, порошок для р-ну для ін’єкцій, не рекомендується застосовувати у дітей (віком до 18 років), оскільки дані щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені. Наявні на даний час дані описані в розділі Фармакокінетика, проте рекомендації щодо дозування не можуть бути надані.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    дія пантопразолу на абсорбцію інших лікарських засобів. Пантопразол може зменшувати всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від рН шлункового соку (наприклад деяких протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).

    Препарати проти ВІЛ (атазанавір). Сумісне застосування ІПП з атазанавіром та іншими препаратами проти ВІЛ, абсорбція яких залежить від рН, може призводити до суттєвого зниження біодоступності останніх та впливати на їх ефективність. Тому сумісне застосування ІПП з атазанавіром не рекомендується.

    Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин). Незважаючи на відсутність взаємодії при одночасному застосуванні з фенпрокумоном і варфарином під час проведення клінічних досліджень, були зареєстровані поодинокі випадки зміни міжнародного нормалізованого індексу в постмаркетинговий період. Таким чином, пацієнтам, які застосовують кумаринові антикоагулянти (наприклад фенпрокумон і варфарин), рекомендується здійснювати моніторинг протромбінового часу/міжнародного нормалізованого індексу після початку, припинення або в разі нерегулярного прийому пантопразолу.

    Метотрексат. Одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад 300 мг) та ІПП підвищує рівень метотрексату в крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які застосовують високі дози метотрексату, наприклад хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.

    Інші взаємодії. Пантопразол значною мірою метаболізується в печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму — деметилювання за допомогою CYP 2С19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP 3А4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін, фенпрокумон, та пероральними контрацептивами, які містять левоноргестрел й етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.

    Взаємодія пантопразолу з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються за допомогою тієї ж системи ферментів, не виключена.

    Результати низки досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, які метаболізуються за допомогою CYP 1A2 (таких як кофеїн, теофілін), CYP 2С9 (наприклад піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP 2D6 (таких як метопролол), CYP 2Е1 (таких як етанол), не впливає на р-глікопротеїн, який забезпечує всмоктування дигоксину.

    Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидами.

    Були проведені дослідження щодо взаємодії пантопразолу з одночасно призначеними певними антибіотиками (кларитроміцин, метронідазол, амоксицилін). Клінічно значущих взаємодій між цими препаратами не виявлено.

    Лікарські засоби, які інгібують або індукують CYP 2C19. Інгібітори CYP 2C19, такі як флувоксамін, можуть призвести до збільшення системного впливу пантопразолу. Слід розглянути зниження дози для пацієнтів, яким показане довготривале лікування високими дозами пантопразолу, або з порушеннями функції печінки.

    Індуктори ферментів, що впливають на CYP 2C19 і CYP 3A4, такі як рифампіцин та засоби, що містять звіробій (Hypericum perforatum), можуть призвести до зниження концентрації в плазмі крові ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.

    Передозування

    симптоми передозування невідомі. Дози до 240 мг при в/в введенні протягом 2 хв добре переносилися. Пантопразол екстенсивно зв’язується з білками, повністю не виводиться за допомогою діалізу.

    У разі передозування з клінічними ознаками інтоксикації застосовують симптоматичну та підтримувальну терапію.

    Умови зберігання

    ПанГастро, таблетки 20 мг і 40 мг, не потребують особливих умов зберігання. ПанГастро, порошок для р-ну для ін’єкцій, зберігати при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

    1-02-АНП-РЕЦ-0220

    Інформація для спеціалістів у галузі охорони здоров’я

    Діагнози, при яких застосовують ПАНГАСТРО

    Дата додавання: 16.07.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Інструкція

    Ціни на ПАНГАСТРО в містах України

    Вінниця 163.43 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Київська, 51, тел.: +380432550303141.95 грн./уп.

    Дніпро 158.33 грн./уп.

    «НЕ БОЛЕЙ! СЕМЬЯ АПТЕК» Дніпро, вул. Березинська, 28, тел.: +380633606807150.60 грн./уп.

    Житомир 159.5 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Велика Бердичівська, 95, тел.: +380412430045141.95 грн./уп.

    Запоріжжя 161.33 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34140.99 грн./уп.

    Івано-Франківск 163.14 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Івано-Франківськ, вул. Галицька, 80Б, тел.: +380673124744143.50 грн./уп.

    Київ 168.4 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, просп. Порика Василя, 13, тел.: +380444626078141.95 грн./уп.

    Кропивницький 155.62 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Добровольского, 22А, тел.: +380522596998144.95 грн./уп.

    Луцьк 167.61 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Луцьк, просп. Грушевського, 31144.99 грн./уп.

    Львів 173.77 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Городоцька, 82, тел.: +380981625305127.99 грн./уп.

    Миколаїв 168.22 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Миколаїв, вул. Озерна, 13В/4, тел.: +380630345901149.95 грн./уп.

    Одеса 168.4 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Одеса, вул. Космонавтів, 38А, тел.: +380482344614146.95 грн./уп.

    Полтава 157.05 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Полтава, вул. Чураївни, 3/2, тел.: +380631867589144.95 грн./уп.

    Рівне 165.98 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Князя Романа, 9, тел.: +380672133195143.99 грн./уп.

    Суми 155.77 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, просп. Курський, 105, тел.: +380542774403144.95 грн./уп.

    Тернопіль 166.99 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Тернопіль, вул. Київська, 18, тел.: +380674292865144.50 грн./уп.

    Ужгород 172.32 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Ужгород, вул. Минайська, 29А, тел.: +380633431752154.41 грн./уп.

    Харків 163.61 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Харків, вул. Харьківських Дивізій, 14144.95 грн./уп.

    Херсон 167.99 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, вул. Комкова, 92, тел.: +380552453900151.95 грн./уп.

    Хмельницький 169.35 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Хмельницький, вул. Кам'янецька, 69, тел.: +380675785320148.95 грн./уп.

    Черкаси 164.45 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Сумгаїтська, 24, тел.: +380472663513148.95 грн./уп.

    Чернігів 154.75 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, просп. Перемоги, 18, тел.: +380462641094146.95 грн./уп.

    Чернівці 168.13 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернівці, вул. Комарова, 13Б, тел.: +380372514777149.95 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko