ПЕМОЗАР (PEMOZAR)

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

таблетки гастрорезистентні 20 мг блістер, № 14Ціни в аптеках
Езомепразол
20 мг
№ UA/13925/01/01 від 31.10.2019
B За рецептом
таблетки гастрорезистентні 40 мг блістер, № 14Ціни в аптеках
Езомепразол
40 мг
№ UA/13925/01/02 від 31.10.2019
B За рецептом
порошок ліофілізований для розчину для ін'єкцій 40 мг флакон, № 1Ціни в аптеках
Езомепразол
40 мг
№ UA/16240/01/01 від 16.08.2017 до 16.08.2022
B За рецептом

ДІАГНОЗИ

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинаміка. Езомепразол є S-ізомером омепразолу; він знижує секрецію шлункової кислоти шляхом специфічного цільового механізму дії. Езомепразол є специфічним інгібітором протонної помпи (ІПП) у парієтальній клітині. R- та S-ізомери омепразолу мають однакову фармакодинамічну активність.

Місце та механізм дії

Езомепразол є слабкою основою; він концентрується та трансформується в активну форму у висококислотному середовищі секреторних канальців парієтальної клітини, де він пригнічує фермент Н+К+-АТФазу кислотної помпи та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти.

Вплив на секрецію шлункової кислоти

Через 5 днів перорального застосування езомепразолу по 20 та 40 мг у пацієнтів із симптомами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рівень внутрішньошлункового рН >4 впродовж доби зберігався в середньому протягом 13 та 17 год відповідно. Цей ефект є однаковим незалежно від шляху введення езомепразолу — перорального або в/в.

За допомогою показників AUC як сурогатного параметра концентрації в плазмі крові продемонстровано зв’язок між пригніченням кислотної секреції та експозицією після перорального застосування езомепразолу.

Упродовж доби при в/в застосуванні інфузії 80 мг езомепразолу протягом 30 хв із подальшим проведенням тривалої в/в інфузії в дозі 8 мг/год у здорових добровольців значення внутрішньошлункового рН >4 та >6 зберігалися в середньому протягом 21 та 11–13 год відповідно.

Терапевтичні ефекти пригнічення секреції кислоти

Лікування у разі рефлюкс-езофагіту езомепразолом в дозі 40 мг було успішним приблизно у 78% пацієнтів через 4 тиж та у 93% пацієнтів — через 8 тиж перорального прийому.

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні 764 пацієнти з ендоскопічно підтвердженою кровотечею пептичної виразки були рандомізовані у групу, яка отримувала езомепразол натрію, р-н для інфузій (n=375), або у групу плацебо (n=389). Після ендоскопічного гемостазу пацієнти отримували або в/в інфузію 80 мг езомепразолу тривалістю 30 хв з подальшим застосуванням тривалої інфузії в дозі 8 мг/год, або плацебо протягом 72 год. Після початкового періоду тривалістю 72 год всі пацієнти отримували перорально препарат Пемозар по 40 мг протягом 27 днів для пригнічення кислотності. Частота виникнення повторної кровотечі в межах 3 діб становила 5,9% у групі, що отримувала в/в Пемозар, порівняно з 10,3% у групі плацебо (р=0,0256). На 7- та 30-й день після лікування частота виникнення повторної кровотечі у групі, що отримувала езомепразол натрію, порівняно із групою плацебо, становила 7,2% проти 12,9% (р=0,0096) та 7,7% проти 13,6% відповідно (р=0,0092).

Інші ефекти, пов’язані з пригніченням секреції кислоти. Під час лікування антисекреторними препаратами рівень гастрину в сироватці крові підвищується у відповідь на зниження секреції кислоти.

У деяких пацієнтів під час довготривалого лікування пероральним езомепразолом спостерігалося збільшення кількості ентерохромафіноподібних клітин (EХЛ), яке, можливо, пов’язане з підвищеними рівнями гастрину в сироватці крові.

Є повідомлення про дещо підвищену частоту виникнення кіст шлункових залоз при довготривалому лікуванні пероральними антисекреторними препаратами. Ці зміни є фізіологічним наслідком певного пригнічення секреції кислоти. Вони є доброякісними та, ймовірно, оборотними.

Зниження секреції шлункового соку внаслідок застосування будь-якого ІПП збільшує у шлунку кількість бактерій, що наявні у гастроінтестинальному тракті в нормі. Лікування ІПП підвищує ризик гастроінтестинальної інфекції, що спричинена, наприклад Salmonella або Campilobacter та, можливо, Clostridium difficile у госпітальних хворих.

Фармакокінетика.

Таблетки гастрорезистентні.

Всмоктування. Езомепразол є кислотолабільним і застосовується перорально у формі гранул у кишково-розчинній оболонці. Конверсія в R-ізомер in vivo є незначною. Абсорбція езомепразолу відбувається швидко, Cmax у плазмі крові досягаються приблизно через 1–2 год після прийому дози. Абсолютна біодоступність становить 64% після разової дози 40 мг і зростає до 89% після повторного прийому 1 раз на добу. 20 мг езомепразолу відповідає значенню 50 і 68%. Прийом їжі уповільнює та зменшує абсорбцію езомепразолу, однак це не впливає на ефект езомепразолу на кислотність у порожнині шлунка.

Розподіл. Об’єм розподілу у здорових добровольців у стані рівноваги становить 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол на 97% зв’язується з протеїнами плазми крові.

Метаболізм. Езомепразол повністю метаболізується за допомогою цитохромної системи Р450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолу залежить від поліморфного CYP 2С19, що відповідає за виникнення гідрокси- і дезметилметаболітів езомепразолу. Інша частина залежить від другої специфічної ізоформи, CYP 3А4, яка відповідає за виникнення езомепразолсульфону — головного метаболіту у плазмі крові.

Виведення. Нижченаведені параметри головним чином відображають фармакокінетику в осіб із функціональним ферментом CYP 2С19 (екстенсивних метаболізаторів).

Загальний кліренс плазми крові становить близько 17 л/год після разової дози та близько 9 л/год — після повторного прийому. Т½ з плазми крові становить близько 1,3 год після повторного прийому дози 1 раз на добу. Езомепразол повністю виводиться із плазми між дозами без тенденції до акумуляції при прийомі препарату 1 раз на добу.

Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлункового соку. Близько 80% пероральної дози езомепразолу виводиться у формі метаболітів із сечею, інші — з калом. Менше 1% початкової кількості лікарської речовини виявляється у сечі.

Лінійність/нелінійність. Фармакокінетику езомепразолу вивчали у дозах до 40 мг 2 рази на добу. AUC збільшується при повторному прийомі езомепразолу. Це збільшення є дозозалежним і спричиняє більше ніж дозопропорційні збільшення AUC після повторного застосування. Така часо- та дозозалежність пояснюється зниженням метаболізму першого проходження та системним кліренсом, пов’язаним із пригніченням ферменту CYP 2С19 езомепразолом та/або його сульфметаболітом.

Порошок ліофілізований для р-ну для ін’єкцій та інфузій.

Розподіл. Виражений об’єм розподілу при рівноважній концентрації у здорових добровольців становить приблизно 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол зв’язується з білками плазми крові на 97%.

Метаболізм та виведення. Езомепразол повністю метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолу залежить від поліморфного ізоферменту CYP 2C19, відповідального за утворення гідрокси- та дезметилметаболітів езомепразолу. Інша частина залежить від іншого специфічного ізоферменту, CYP 3А4, який відповідає за утворення езомепразолсульфону — головного метаболіту в плазмі крові.

Нижченаведені параметри головним чином відображають фармакокінетику в осіб із функціональним ферментом CYP 2C19 (екстенсивних метаболізаторів).

Загальний кліренс у плазмі крові становить приблизно 17 л/год після прийому одноразової дози та приблизно 9 л/год після повторного прийому. Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1,3 год після повторного прийому добової дози. Загальна експозиція (AUС) збільшується при повторному застосуванні езомепразолу. Це збільшення є дозозалежним та призводить до нелінійної залежності дози від AUC після повторного прийому. Ця залежність від часу та дози зумовлена зниженням метаболізму першого проходження та системного кліренсу, що, ймовірно, спричинено пригніченням ферменту CYP 2C19 езомепразолом та/або його сульфоновим метаболітом.

Езомепразол повністю виводиться із плазми крові між прийомами дози та не має тенденції до кумуляції при застосуванні препарату один раз на добу.

Після повторного застосування в/в ін’єкцій у дозі 40 мг середня Cmax у плазмі крові становить приблизно 13,6 мкмоль/л. Середня Cmax у плазмі крові після відповідних пероральних доз становить приблизно 4,6 мкмоль/л. Після в/в введення порівняно з пероральним застосуванням може спостерігатися менше зростання (приблизно на 30%) загальної експозиції.

Основні метаболіти езомепразолу не впливають на шлункову секрецію кислоти. Майже 80% пероральної дози езомепразолу виводиться у вигляді метаболітів з сечею, а залишок — із калом. Менше ніж 1% незміненого препарату виявляється у сечі.

Особливі категорії пацієнтів

Приблизно у 2,9±1,5% населення не вистачає функціонального ферменту CYP 2C19 (їх називають слабкими метаболізаторами). Вірогідно, у цих осіб метаболізм езомепразолу головним чином здійснюється за допомогою CYP 3A4. Після повторного перорального прийому 40 мг езомепразолу 1 раз на добу середня загальна експозиція була приблизно на 100% більшою у слабких метаболізаторів, ніж в осіб з добрим функціонуванням ферменту CYP 2C19 (екстенсивних метаболізаторів). Середні Cmax у плазмі крові підвищувалися приблизно на 60%. Подібна різниця спостерігалася при в/в застосуванні езомепразолу. Ці результати не впливають на дозування езомепразолу.

Метаболізм езомепразолу не зазнає суттєвих змін у пацієнтів літнього віку (від 71 до 80 років).

Після однократного перорального прийому 40 мг езомепразолу середня загальна експозиція приблизно на 30% більша у жінок, ніж у чоловіків. Ніякої різниці, пов’язаної зі статтю, не спостерігалося при повторному прийомі препарату 1 раз на добу. Подібна гендерна різниця відзначалася при в/в застосуванні езомепразолу. Ці результати не впливають на дозування езомепразолу.

Метаболізм езомепразолу у пацієнтів зі слабкою чи помірною дисфункцією печінки може бути порушеним. Швидкість метаболізму знижується у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки, що призводить до зростання загальної експозиції езомепразолу в 2 рази. Таким чином, пацієнтам з ГЕРХ і тяжкою печінковою недостатністю не слід перевищувати максимальну дозу 20 мг. Для осіб із виразками, що кровоточать, і тяжкою печінковою недостатністю після початкової інфузії езомепразолу натрію в дозі 80 мг проведення тривалої в/в інфузії в дозі 4 мг/год протягом 71,5 год може бути достатнім. Езомепразол або його основні метаболіти не мають тенденції до кумуляції при застосуванні препарату 1 раз на добу.

Дослідження застосування за участю пацієнтів зі зниженою нирковою функцією не проводилися. Оскільки нирки відповідають за екскрецію метаболітів езомепразолу, але не за виведення вихідної сполуки, малоймовірно, щоб метаболізм езомепразолу змінювався у пацієнтів із порушенням функції нирок.

ПОКАЗАННЯ

таблетки гастрорезистентні.

ГЕРБ:

— лікування у разі ерозивного рефлюкс-езофагіту;

— для довготривалого лікування з метою запобігання рецидиву;

— симптоматичне лікування у разі ГЕРБ.

У комбінації з антибактеріальними засобами для ерадикації Helicobacter pylori:

— лікування у разі виразки дванадцятипалої кишки, пов’язаної з Helicobacter pylori;

— запобігання рецидивам пептичних виразок у пацієнтів із виразками, спричиненими Helicobacter pylori.

Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим застосуванням НПЗП:

— лікування виразок, спричинених терапією НПЗП;

— профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів групи ризику у зв’язку з прийомом НПЗП.

Тривале лікування після в/в профілактики повторних кровотеч із пептичних виразок.

Лікування синдрому Золлінгера — Еллісона.

Діти віком від 12 років

ГЕРХ:

— лікування у разі ерозивного рефлюкс-езофагіту;

— довготривале лікування пацієнтів з вилікуваним езофагітом з метою запобігання рецидиву;

— симптоматичне лікування ГЕРХ.

У поєднанні з антибіотиками при лікуванні виразки дванадцятипалої кишки, зумовленої Helicobacter pylori.

Порошок ліофілізований для р-ну для ін’єкцій та інфузій.

Дорослі

Антисекреторна терапія у випадках, коли неможливо застосовувати пероральний шлях введення, наприклад:

– ГЕРБ у пацієнтів з езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу;

– лікування виразок шлунка, пов’язаних із терапією НПЗП;

– запобігання вирокам шлунка та дванадцятипалої кишки, пов’язаним із терапією НПЗП, у пацієнтів, які входять до групи ризику.

Короткотривале підтримання гемостазу та профілактика повторної кровотечі у пацієнтів після ендоскопічного лікування гострої кровотечі виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки.

Діти та підлітки віком від 1 до 18 років

Антисекреторна терапія у випадках, коли неможливо застосовувати пероральний шлях введення, наприклад: ГЕРХ у пацієнтів з ерозивним рефлюксним езофагітом та/або тяжкими симптомами рефлюксу.

ЗАСТОСУВАННЯ

таблетки гастрорезистентні

Дорослі

ГЕРБ

Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тиж. Додаткові 4 тиж рекомендуються для пацієнтів, у яких езофагіт не був вилікуваний або зберігаються його симптоми.

Довготривале лікування рецидивів у пацієнтів із вилікуваним езофагітом: 20 мг 1 раз на добу.

Симптоматичне лікування ГЕРБ: 20 мг 1 раз на добу пацієнтам без езофагіту. Якщо контроль симптомів не досягається протягом 4 тиж лікування, пацієнта слід обстежити. При усуненні симптомів для подальшого контролю може бути достатньо застосування 20 мг 1 раз на добу. Для дорослих можна застосовувати схему «у разі потреби», приймаючи по 20 мг 1 раз на добу. У пацієнтів, які застосовували НПЗП та у яких існує ризик розвитку виразок шлунка чи дванадцятипалої кишки, подальший контроль симптомів з використанням схеми «у разі потреби» не рекомендується.

У комбінації з антибактеріальними засобами для ерадикації Helicobacter pylori

Лікування виразки дванадцятипалої кишки, пов’язаної з Helicobacter pylori та

Запобігання рецидивам пептичних виразок у пацієнтів із виразками, спричиненими Helicobacter pylori: 20 мг Пемозару з 1 г амоксициліну та 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу протягом 7 днів.

Лікування та профілактика виразок, спричинених тривалим застосуванням НПЗП

Лікування виразок шлунка, спричинених терапією НПЗП: рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 4–8 тиж.

Профілактика виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих з лікуванням НПЗП у пацієнтів групи ризику: рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу.

Тривале лікування після в/в застосування препарату для профілактики рецидиву кровотечі з пептичних виразок

40 мг 1 раз на добу протягом 4 тиж після в/в застосування препарату для профілактики рецидиву кровотечі з пептичних виразок.

Лікування синдрому Золлінгера — Еллісона: 40 мг 2 рази на добу. Дозування слід підбирати індивідуально, тривалість лікування визначається клінічними показаннями. Відповідно до отриманних клінічних данних, у більшості пацієнтів захворювання може бути контрольованим при прийомі від 80 та 160 мг езомепразолу на добу. Якщо доза перевищує 80 мг/добу, її потрібно розподілити на 2 прийоми.

Пацієнти особливих груп

Пацієнти з порушенням функції нирок. Корекція дози для пацієнтів із порушенням функції нирок не потрібна. Оскільки відсутній досвід застосування Пемозару для лікування пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю цим хворим препарат слід призначати з обережністю (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Корекція дози для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки не потрібна. Для пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки максимальна доза Пемозару не має перевищувати 20 мг (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

Пацієнти літнього віку

Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.

Педіатрична популяція

Діти віком від 12 років

ГЕРХ

Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту:

40 мг 1 раз на добу протягом 4 тиж.

Пацієнтам з невилікуваним езофагітом або стійкими симптомами рекомендується додатково застосовувати препарат протягом 4 тиж.

Довготривале лікування пацієнтів з вилікуваним езофагітом з метою запобігання рецидиву:

20 мг 1 раз на добу.

Симптоматичне лікування ГЕРХ

Доза для пацієнтів без езофагіту становить 20 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тиж лікування контролю над симптомами досягти не вдалося, пацієнту слід пройти додаткове обстеження. Після купірування симптомів подальший контроль над ними може бути досягнутий шляхом застосування препарату в дозі 20 мг 1 раз на добу.

Лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Helicobacter pylori

При виборі відповідної комбінованої терапії слід враховувати офіційні загальнодержавні, регіональні та місцеві рекомендації щодо бактеріальної резистентності, тривалості лікування (зазвичай 7 днів, але іноді до 14 днів) та належного застосування антибактеріальних препаратів. Лікування повинно проводитися під спостереженням фахівця.

Таблиця 1

Рекомендації щодо дозування препарату

Маса тіла, кг Дозування
30–40 У комбінації з двома антибіотиками: Пемозар 20 мг, амоксицилін 750 мг і кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла — всі препарати застосовувати одночасно 2 рази на добу протягом 1 тиж.
>40 У комбінації з двома антибіотиками: Пемозар 20 мг, амоксицилін 1 г і кларитроміцин 500 мг — всі препарати застосовувати одночасно 2 рази на добу протягом 1 тиж.

Діти віком до 12 років

Пемозар не слід застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо такого застосування відсутні.

Спосіб застосування

Таблетки Пемозар слід ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини. Таблетки не можна розжовувати або подрібнювати.

Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна рекомендувати розчинити таблетку у 100 мл негазованої води. Не можна використовувати ніякі інші рідини, оскільки вони можуть пошкодити кишково-розчинну оболонку. Воду у склянці слід збовтати, щоб таблетка розчинилася. Випити рідину з мікрогранулами одразу або протягом 30 хв. Необхідно набрати ще півсклянки води, ополоснути стінки водою та випити. Мікрогранули не слід розжовувати або дрібнити.

Пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням, можна ввести таблетку через назогастральний зонд, попередньо розчинивши її у півсклянці негазованої води. Дуже важливо, щоб шприц і зонд для цієї процедури були відповідними.

Введення препарату через назогастральний зонд

Покласти таблетку у відповідний шприц і заповнити його приблизно 25 мл води та 5 мл повітря. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води для запобігання утрудненню проходження таблетки через зонд.

Струшувати шприц протягом 2 хв, щоб таблетка розпалася.

Тримати шприц вертикально, наконечником догори, перевірити прохідність наконечника.

Прикласти шприц до зонда, утримуючи його вертикально.

Струсити шприц та перевернути його наконечником униз. Швидко ввести 5–10 мл рідини. Перевернути шприц після введення та знову струсити (шприц слід тримати вертикально, щоб не забити наконечник).

Перевернути шприц знову та ввести ще 5–10 мл рідини у зонд. Повторювати процедуру, поки шприц не стане порожнім.

Для змивання будь-яких залишків препарату слід заповнити шприц 25 мл води та 5 мл повітря, струсити шприц, перевернути його та швидко ввести рідину. Для деяких зондів може знадобитися 50 мл води.

Діти. Пемозар не слід застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо такого застосування відсутні.

Застосовувати дітям віком від 12 років при таких показаннях:

ГЕРХ

– лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту;

– довготривале лікування пацієнтів з вилікуваним езофагітом з метою запобігання рецидиву;

– симптоматичне лікування ГЕРХ.

У поєднанні з антибіотиками при лікуванні виразки дванадцятипалої кишки, зумовленої Helicobacter pylori.

Порошок ліофілізований для р-ну для ін’єкцій та інфузій.

Дорослі

Антисекреторна терапія у разі, коли неможливо використовувати пероральний шлях введення

Пацієнтам, які не можуть застосовувати препарат перорально, призначають парентеральне введення езомепразолу в дозі 20–40 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з рефлюкс-езофагітом слід призначати дозу 40 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з ГЕРХ, які одержують симптоматичне лікування, слід призначати дозу 20 мг 1 раз на добу.

Для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов’язаних із терапією НПЗП, звичайна доза становить 20 мг 1 раз на добу. Для профілактики виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, пов’язаних із терапією НПЗП, пацієнтам, що входять до групи ризику, слід призначати дозу 20 мг 1раз на добу.

Зазвичай курс в/в лікування є короткотривалим. Слід переводити пацієнта на пероральне лікування якомога швидше.

Підтримання гемостазу та запобігання повторній кровотечі виразок шлунка та дванадцятипалої кишки

Після ендоскопічного лікування у разі гострої кровотечі виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки слід застосовувати дозу 80 мг, яку вводять як інфузію протягом 30 хв, після чого застосовують тривалу в/в інфузію в дозі 8 мг/год протягом 3 днів (72 год).

Після парентеральної терапії слід застосувати терапію, спрямовану на пригнічення секреції кислоти, яку проводять за допомогою езомепразолу натрію, таблеток по 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тиж.

Спосіб застосування

Ін’єкції

Езомепразол у дозі 20 та 40 мг вводиться у формі в/в ін’єкції протягом 3 хв. Р-н для ін’єкції готують, додаючи 5 мл 0,9% р-ну натрію хлориду у флакон з езомепразолом. Для введення дози 20 мг використовується половина приготованого р-ну. Невикористані залишки р-ну слід знищити.

Інфузії

Езомепразол у дозі 20 та 40 мг вводять у формі в/в інфузії протягом 10–30 хв. Р-н для інфузії готують шляхом розчинення вмісту 1 флакона із 40 мг езомепразолу в 100 мл 0,9% натрію хлориду для в/в застосування. Для введення дози 20 мг застосовують половину приготовленого р-ну.

Невикористані залишки р-у слід знищити.

Приготовлений р-н для інфузій повинен бути прозорим, безбарвним або ледь жовтуватим.

Інфузія 80 мг

Приготовлений р-н слід вводити як тривалу в/в інфузію протягом 30 хв.

Р-н для інфузії готують шляхом розчинення вмісту двох флаконів із 40 мг езомепразолу в об’ємі до 100 мл 0,9% натрію хлориду для в/в застосування.

Доза 8 мг/год

Приготовлений р-н слід вводити як тривалу в/в інфузію протягом 71,5 год (розраховано для швидкості інфузії 8 мг/год).

Ниркова недостатність

Пацієнтам із нирковою недостатністю коригування дози не потрібне.

У зв’язку з обмеженим досвідом застосування у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю цих пацієнтів слід лікувати з обережністю.

Печінкова недостатність

ГЕРБ: пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступенів тяжкості коригування дози не потрібне. Для лікування пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не слід перевищувати максимальну добову дозу езомепразолу 20 мг.

Виразки, що кровоточать: пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та помірного ступенів тяжкості коригування дози не потрібне. Для лікування пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю після початкового в/в введення дози 80 мг езомепразолу протягом 30 хв для проведення тривалої в/в інфузії протягом 71,5 год може бути достатньо дози 4 мг/год.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку коригування дози не потрібне.

Діти віком 1–18 років

Антисекреторна терапія у разі, коли неможливо використовувати пероральний шлях введення

Пацієнтам, які не можуть застосовувати препарат перорально, може бути призначено парентеральне введення препарату 1 раз на добу як частина курсу лікування ГЕРХ (дозування препарату — у таблиці).

Зазвичай курс в/в лікування повинен бути короткотривалим, і пацієнта слід перевести на пероральне лікування якомога швидше.

Рекомендовані дози езомепразолу для в/в введення препарату

Вікова група Лікування ерозивного рефлюксного езофагіту Симптоматичне лікування ГЕРХ
1–11 років Маса тіла <20 кг: 10 мг 1 раз на добу

Маса тіла ≥20 кг: 10 або 20 мг 1 раз на добу

10 мг 1 раз на добу
12–18 років 40 мг 1 раз на добу 20 мг 1 раз на добу

Спосіб застосування

Ін’єкція

Доза 40 мг

5 мл відновленого р-ну (8 мг/мл) необхідно ввести в/в ін’єкцію протягом періоду не менше 3 хв.

Доза 20 мг

2,5 мл або половину відновленого р-ну (8 мг/мл) необхідно ввести в/в ін’єкцію протягом періоду не менше 3 хв. Залишки р-ну слід знищити.

Доза 10 мг

1,25 мл відновленого р-ну (8 мг/мл) необхідно ввести в/в ін’єкцію протягом періоду не менше 3 хв. Залишки р-ну слід знищити.

Інфузія

Доза 40 мг

Відновлений р-н необхідно ввести в/в інфузію протягом періоду від 10 до 30 хв.

Доза 20 мг

Половину відновленого р-ну необхідно ввести в/в інфузію протягом періоду від 10 до 30 хв. Залишки р-ну слід знищити.

Доза 10 мг

Чверть відновленого р-ну необхідно ввести в/в інфузію протягом періоду від 10 до 30 хв. Будь-які невикористані залишки р-ну слід знищити.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до езомепразолу або до інших компонентів препарату, до заміщених бензимідазолів. Езомепразол натрію, як і інші ІПП, не слід застосовувати разом з атазанавіром, нелфінавіром.

ПОБІЧНА ДІЯ

резюме профілю безпеки

Серед тих небажаних реакцій, про які найчастіше повідомляли у ході проведення клінічних досліджень (а також у період післяреєстраційного застосування езомепразолу), відзначаються головний біль, біль у животі, діарея і нудота. Крім того, профіль безпеки застосування езомепразолу є однаковим для різних лікарських форм препарату, показань для призначення лікування, вікових груп та популяцій пацієнтів. Дозозалежних небажаних реакцій не виявлено.

Небажані явища класифікувалися залежно від частоти виникнення: часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10 000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної ситеми

Рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.

Дуже рідко: агранулоцитоз, панцитопенія.

З боку імунної системи

Рідко: реакції гіперчутливості, такі як лихоманка, ангіоневротичний набряк та анафілактична реакція/шок.

З боку метаболізму

Нечасто: периферичні набряки.

Рідко: гіпонатріємія.

Частота невідома: гіпомагніємія; тяжка гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії. Гіпомагніємія також може бути пов’язана з гіпокаліємією.

Психічні розлади

Нечасто: безсоння.

Рідко: збудження, депресія, сплутаність свідомості.

Дуже рідко: агресія, галюцинації.

З боку нервової системи

Часто: головний біль.

Нечасто: слабкість, парестезія, сонливість.

Рідко: порушення смаку.

З боку органа зору

Рідко: нечіткість зору.

З боку органа слуху

Нечасто: запаморочення.

З боку дихальної системи

Рідко: бронхоспазм.

З боку травної системи

Часто: біль у животі, запор, діарея, здуття живота, нудота, блювання, поліпи фундальної залози (доброякісні).

Нечасто: сухість у роті.

Рідко: стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту.

Частота невідома: мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи

Нечасто: підвищення рівнів печінкових ферментів.

Рідко: гепатит з/без жовтяниці.

Дуже рідко: печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: дерматит, свербіж, кропив’янка, висип.

Рідко: алопеція, фоточутливість.

Дуже рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Частота невідома: червоний вовчак.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Нечасто: перелом стегна, зап’ястка чи хребта (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Рідко: артралгія, міалгія.

Дуже рідко: м’язова слабкість.

З боку нирок та сечовидільної системи

Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит; у деяких пацієнтів одночасно повідомляється про ниркову недостатність.

З боку репродуктивної системи

Дуже рідко: гінекомастія.

Загальні порушення

Рідко: слабкість, підсилення потовиділення.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

у разі наявності тривожних симптомів (наприклад виражене зменшення маси тіла, нудота, дисфагія, гематемезіс або мелена) та у випадках, коли виразка шлунка підозрюється чи наявна, необхідно виключити злоякісність, оскільки застосування Пемозару може змінити симптоми та відтермінувати визначення правильного діагнозу.

Довгострокове застосування препарату

Пацієнтам, які застосовують препарат протягом тривалого часу (особливо особи, які приймають його більше 1 року), слід перебувати під регулярним наглядом.

Лікування за потребою

Пацієнтам, які застосовують препарат «у разі потреби», слід повідомити лікаря у разі зміни характеру симптомів.

Ерадикація Helicobacter pylori

При призначенні езомепразолу необхідно брати до уваги його взаємодію з іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на концентрацію езомепразолу в плазмі крові.

При призначенні езомепразолу для ерадикації Helicobacter pylori необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії всіх компонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором CYP 3A4, і необхідно враховувати його протипоказання та взаємодію (якщо застосовується потрійна терапія пацієнтам, які приймають одночасно з езомепразолом інші лікарські засоби, які метаболізуються CYP 3A4, такі, наприклад як цизаприд).

Шлунково-кишкові інфекції

Застосування ІПП може дещо підвищити ризик шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella та Campylobacter.

Всмоктування вітаміну B12

Езомепразол, як і всі лікарські засоби, які блокують дію соляної кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну B12 (ціанокобаламіну) внаслідок розвитку гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у разі проведення довгострокового лікування пацієнтів зі зниженими запасами вітаміну B12 в організмі або пацієнтів з факторами ризику щодо зниженого всмоктування вітаміну B12.

Гіпомагніємія

Про тяжку форму гіпомагніємії повідомляли у пацієнтів, які отримували лікування ІПП, такими як езомепразол, щонайменше протягом 3 міс, а у більшості випадків — протягом 1 року. Можливі серйозні прояви гіпомагніємії, такі як втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, але ці симптоми можуть розпочатися непомітно і їх можна пропустити. У більшості випадків стан пацієнтів, у яких виникала гіпомагніємія, покращувався після замісної терапії магнієм і припинення лікування ІПП.

Щодо пацієнтів, які, як очікується, перебуватимуть на тривалому лікуванні, або щодо пацієнтів, які отримують лікування ІПП поєднано з дигоксином або лікарськими препаратами, що можуть спричинити розвиток гіпомагніємії (наприклад із діуретиками), медичним працівникам необхідно розглянути питання про визначення рівнів магнію перед початком лікування ІПП та періодично протягом терапії.

Ризик виникнення переломів

ІПП, особливо при застосуванні у високих дозах та протягом тривалого лікування (>1 року), деякою мірою можуть підвищувати ризик перелому стегна, зап’ястка та хребта, головним чином у пацієнтів літнього віку або за наявності інших факторів ризику. Дані, отримані у ході спостережних досліджень, свідчать про те, що ІПП можуть підвищувати загальний ризик переломів на 10–40%. Деякі випадки такого збільшення кількості переломів можуть бути пов’язані з іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та адекватну кількість вітаміну D і кальцію.

Підгострий шкірний червоний вовчак.

Застосування ІПП повʼязують із дуже рідкими випадками розвитку підгострого шкірного червоного вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування езомепразолу. Виникнення підгострого шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попередньої терапії ІПП може підвищити ризик його розвитку при застосуванні інших ІПП.

Комбінація з іншими лікарськими засобами

Поєднане застосування езомепразолу з атазанавіром не рекомендується (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Якщо комбінації атазанавіру з ІПП уникнути неможливо, рекомендується ретельно спостерігати пацієнтів в умовах стаціонару, а також підвищити дозу атазанавіру до 400 мг зі 100 мг ритонавіру; дозу езомепразолу 20 мг перевищувати не слід.

Езомепразол є інгібітором CYP 2C19. Тому на початку або під час закінчення лікування езомепразолом слід мати на увазі можливість взаємодії езомепразолу з лікарськими засобами, метаболізм яких проходить з участю CYP 2C19. Взаємодія спостерігається між клопідогрелем і езомепразолом (див ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Клінічна значущість цієї взаємодії залишається невизначеною. Як запобіжний захід одночасного застосування езомепразолу та клопідогрелю необхідно уникати.

Призначаючи езомепразол для застосування в режимі «за потребою», у зв’язку з коливаннями концентрацій езомепразолу в плазмі крові слід враховувати наслідки взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами, див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ.

Сахароза

Лікарський засіб містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід призначати цей препарат.

Вплив на результати лабораторних досліджень

Внаслідок підвищення рівня хромограніну А (CgA) можливий вплив на результати лабораторних досліджень з виявлення нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути цього впливу, лікування езомепразолом потрібно припинити щонайменше за 5 днів до вимірювання рівнів СgA (див. Фармакодинаміка). Якщо рівні СgA та гастрину не повернулися до референтних рівнів після початкового вимірювання, досліження необхідно повторити через 14 днів після припинення лікування ІПП.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми.

Вагітність. Зараз немає достатньої кількості даних про застосування Пемозару у період вагітності. Дещо більша кількість даних епідеміологічних досліджень застосування рацемічної суміші омепразолу у період вагітності свідчить про відсутність вроджених вад та фетотоксичного впливу. У дослідженнях езомепразолу у тварин не виявлено прямого або опосередкованого шкідливого впливу на ембріональний/фетальний розвиток. У дослідженнях рацемічної суміші на тваринах не виявлено прямого чи опосередкованого впливу на перебіг вагітності, пологи та постнатальний розвиток. Слід з обережністю призначати препарат вагітним. Помірна кількість даних стосовно вагітних (від 300 до 1000 випадків вагітності) вказує на відсутність мальформативних ефектів або токсичного впливу езомепразолу на стан плода/здоров’я новонародженої дитини. Результати досліджень на тваринах свідчать про відсутність прямої чи опосередкованої шкідливої дії препарату на репродуктивну функцію за рахунок його токсичного впливу.

Годування грудьми. Невідомо, чи езомепразол проникає у грудне молоко людини. Інформації про наслідки впливу езомепразолу на новонароджених чи дітей грудного віку недостатньо. Езомепразол не слід застосовувати у період годування грудьми.

Фертильність. Результати досліджень рацемічної суміші омепразолу на тваринах свідчать про відсутність впливу омепразолу на фертильність у разі перорального введення препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Езомепразол чинить мінімальний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. У разі якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення та нечіткість зору, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проведені тільки за участю дорослих пацієнтів.

Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів

Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від рН

Знижена кислотність шлункового соку при лікуванні езомепразолом може збільшити або зменшити абсорбцію лікарських засобів, якщо на механізм їхньої абсорбції впливає кислотність шлунка.

Як і у разі з іншими препаратами, що зменшують внутрішньошлункову кислотність, абсорбція таких препаратів, як кетоконазол, ітраконазол, а також ерлотиніб, може зменшуватися, тоді як всмоктування таких препаратів, як дигоксин, може підвищуватися під час лікування езомепразолом та ацетилсаліциловою кислотою. Одночасне застосування омепразолу (20 мг/добу) та дигоксину у здорових добровольців підвищувало біодоступність дигоксину на 10% (у двох з десяти осіб — на 30%).

Як і при застосуванні інших ІПП або антацидів, під час лікування езомепразолом може знизитися абсорбція кетоконазолу або ітраконазолу.

Одночасне застосування омепразолу (40 мг 1 раз на добу) з атазанавіром 300 мг/ритонавіром 100 мг у здорових добровольців призводило до суттєвого зниження експозиції атазанавіру (приблизно 75% зниження AUC, Cmax, Cmіn). Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало впливу омепразолу на експозицію атазанавіру.

ІПП, включаючи езомепразол, не призначають одночасно з атазанавіром та нелфінавіром.

Ліки, що метаболізуються CYP 2С19

Езомепразол пригнічує CYP 2С19 — основний фермент, що метаболізує езомепразол. Таким чином, при одночасному застосуванні езомепразолу з ліками, що метаболізуються ферментом CYP 2С19, такими як діазепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн тощо, концентрації цих лікарських засобів у плазмі крові можуть зрости, тому потрібне зниження їх дози. Одночасне пероральне застосування 30 мг езомепразолу призводило до зниження кліренсу CYP2 С19 субстрату діазепаму на 45%. Одночасне застосування 40 мг езомепразолу та фенітоїну призводило до підвищення рівнів фенітоїну в плазмі крові на 13% у хворих на епілепсію. Рекомендується контролювати концентрації фенітоїну в плазмі крові на початку та при відміні лікування езомепразолом. Омепразол (40 мг 1 раз на добу) підвищував Cmax та AUCτ вориконазолу (субстрату CYP 2С19) на 15 та 41% відповідно.

Омепразол, як і езомепразол, діє як інгібітор CYP 2C19. Застосування омепразолу в дозі 40 мг здоровими добровольцями під час дослідження призводило до збільшення Cmax та площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) для цилостазолу на 18 і 26% відповідно та для одного з його активних метаболітів на 29 й 69% відповідно.

У клінічному дослідженні супутнє застосування 40 мг езомепразолу пацієнтам, які приймали варфарин, показало, що час коагуляції залишався у допустимих межах. Проте у постмаркетинговому досвіді перорального застосування езомепразолу кілька поодиноких випадків клінічно значущого підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) під час одночасного застосування езомепразолу та варфарину. Рекомендується проводити моніторинг МНВ на початку та при закінченні одночасного лікування езомепразолом та варфарином або іншими похідними кумарину.

У здорових добровольців одночасне пероральне застосування 40 мг езомепразолу та цизаприду призводило до збільшення AUC на 32% та збільшення Т½ на 31%, але суттєвого збільшення Т½ цизаприду в плазмі крові не спостерігалося. При застосуванні тільки цизаприду спостерігалося незначне подовження інтервалу Q–Tc, яке далі не збільшувалося при призначенні цизаприду в комбінації з езомепразолом.

При одночасному застосуванні езомепразолу повідомлялося про підвищення рівня такролімусу в сироватці крові.

Повідомлялося про підвищення рівня метотрексату в крові у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з ІПП. Якщо необхідно вводити метотрексат у високих дозах, слід розглянути питання про тимчасову відміну езомепразолу.

Відзначалося, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними засобами. Клінічна значущість та механізм такої взаємодії не завжди відомі. Підвищення шлункового рН протягом періоду застосування омепразолу може змінювати всмоктування антиретровірусних препаратів. Інші механізми взаємодії, можливо, пов’язані із ферментом CYP 2C19. У разі застосування деяких антиретровірусних засобів, таких як атазанавір та нелфінавір, виявляли знижені рівні останніх у сироватці крові при одночасному застосуванні з омепразолом. Тому таке поєднане застосування омепразолу і таких препаратів, як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується. Повідомлялося про підвищення рівнів у сироватці крові інших антиретровірусних засобів, таких як саквінавір. Існують також інші антиретровірусні препарати, рівні яких у сироватці крові лишалися незміненими при одночасному застосуванні з омепразолом. У зв’язку зі схожими фармакодинамічними ефектами та фармакокінетичними властивостями омепразолу та езомепразолу одночасне застосування езомепразолу та антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується.

Езомепразол не продемонстрував клінічно суттєвого впливу на фармакокінетику амоксициліну та хінідину.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику езомепразолу

Езомепразол метаболізується ферментами CYP 2C19 та CYP 3A4. Поєднане пероральне застосування езомепразолу та інгібітора CYP 3A4 кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) призводило до подвоєння експозиції (AUC) езомепразолу. Одночасне застосування езомепразолу та комбінованого інгібітора CYP 2C19 та CYP 3A4 може призвести до підвищення більше ніж у два рази експозиції езомепразолу. Інгібітор CYP 2C19 та CYP 3A4 — вориконазол — підвищував AUCτ езомепразолу на 280%. У таких випадках не завжди потрібне коригування дози езомепразолу. Проте слід розглянути необхідність коригування дози для пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю та у випадках, коли потрібне довготривале лікування.

Результати, отримані в ході досліджень за участю пацієнтів дитячого віку, показують, що дози езомепразолу 0,5 і 1 мг/кг у немовлят віком <1 міс і 1–11 міс відповідно зменшують середню частку часу із внутрішньостравохідним рН <4.

Профіль безпеки застосування препарату виявився подібним до того, що спостерігався у дорослих.

Дослідження за участю здорових добровольців продемонстрували наявність фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії між клопідогрелем (навантажувальна доза — 300 мг/добова підтримувальна доза — 75 мг) та езомепразолом (40 мг/добу перорально), що приводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелю у середньому на 40% та зменшення максимального пригнічення (АДФ-індукованого) агрегації тромбоцитів у середньому на 14%.

Проте залишається незрозумілим клінічне значення цієї взаємодії. Виходячи з результатів одного проспективного рандомізованого (але незавершеного) дослідження (за участю понад 3760 осіб; порівнювалося лікування плацебо та омепразолом 20 мг пацієнтів, які лікувалися клопідогрелем та ацетилсаліциловою кислотою) та нерандомізованих post-hoc аналізів даних великих проспективних рандомізованих досліджень клінічних подій (у понад 4700 пацієнтів), відсутні будь-які свідчення про підвищення ризику патологічних серцево-судинних подій на тлі одночасного застосування клопідогрелю та ІПП, у тому числі езомепразолу.

Ряд обсерваційних досліджень продемонстрували суперечливі результати щодо того, чи підвищується ризик серцево-судинних тромбоемболічних явищ, якщо пацієнт отримує клопідогрель разом із ІПП.

У ході дослідження за участю здорових добровольців, у якому вивчали застосування клопідогрелю разом із комбінацією 20 мг езомепразолу та 81 мг ацетилсаліцилової кислоти порівняно з клопідогрелем у монорежимі, відзначали зниження експозиції активного метаболіту клопідогрелю майже на 40 %. Проте максимальна інгібуюча активність (АТФ-індукована) щодо агрегації тромбоцитів у цих осіб була однаковою у групах, де приймали клопідогрель окремо та клопідогрель + комбінація (езомепразол + ацетилсаліцилова кислота), що, напевне, пояснюється одночасним введенням низької дози ацетилсаліцилової кислоти.

Препарати, що індукують CYP 2C19, CYP 3A4 чи обидва ферменти (такі як рифампіцин чи трава звіробою), можуть призводити до зниження рівнів езомепразолу в сироватці крові шляхом прискорення його метаболізму.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

дані щодо передозування обмежені та пов’язані з навмисним передозуванням. При пероральному прийомі езомепразолу в дозі 280 мг виявляли симптоми шлунково-кишкових розладів та слабкість. Одноразове застосування езомепразолу в дозі 80 мг перорально та в/в застосування дози 308 мг езомепразолу протягом 24 год симптомів не викликало.

Специфічний антидот невідомий. Езомепразол значною мірою зв’язується з протеїнами в плазмі крові й тому швидко не діалізується. Як і в будь-якому випадку передозування, лікування має бути симптоматичним із застосуванням загальних підтримувальних заходів.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 29.04.2020 р.

© Компендиум 2019

Ціни на ПЕМОЗАР в містах України

Вінниця 136.93 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 125.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, шосе Хмельницьке, 88, тел.: +380432511253

Дніпро 136.6 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 129.28 грн./уп.
«АПТЕКА НА ТІТОВА» Дніпро, вул. Тітова, 27, тел.: +380965010562

Житомир 125.28 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 123.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Київська, 102, тел.: +380634432527

Запоріжжя 130.9 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 127.9 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 3, тел.: +380612772929

Івано-Франківск 138.24 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 126.99 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Івано-Франківськ, вул. Тичини Павла, 1, тел.: +380342730623

Київ 134.48 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 124.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, просп. Свободи, 5, тел.: +380444847047

Кропивницький 151.08 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 131.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 10, тел.: +380522378705

Луцьк 144.3 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 144.3 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Луцьк, вул. Сверстюка Євгена, 1, тел.: +380800505911

Львів 149.52 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 125.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Львів, вул. Петлюри, 2, тел.: +380322928619

Одеса 137.63 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 128.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Одеса, вул. Пастера, 14, тел.: +380487267766

Полтава 129.37 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 122.5 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Полтава, вул. Алмазна, 6/11, тел.: +380677210370

Рівне 148.99 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 148.99 грн./уп.
«ПОДОРОЖНИК» Рівне, перехр. Відінська / Київська, 2/8, тел.: +380677210620

Суми 127.45 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 122.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, вул. Леваневського, 26, тел.: +380630346070

Тернопіль 143.74 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 122.99 грн./уп.
«АПТЕКА БАМ» Тернопіль, просп. Бандери, 96, тел.: +380672133178

Ужгород 141.49 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 136.24 грн./уп.
«МЕД-СЕРВІС» Ужгород, вул. Капушанська, 21

Харків 144.83 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 136.24 грн./уп.
«МЕД-СЕРВІС» Харків, просп. Тракторобудівників, 160, тел.: +380573641361

Хмельницький 146.62 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 145.75 грн./уп.
«ПІЛЮЛЬКА ПЛЮС» Хмельницький, пров. Проскурівський, 1, тел.: +380673848545

Черкаси 135.44 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 127.9 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Сумгаїтська, 24, тел.: +380472663513

Чернігів 132.09 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 123.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, просп. Перемоги, 18, тел.: +380462641094

Чернівці 151 грн./уп.

ПЕМОЗАР пор. ліофіл. д/р-ну д/ін. 40 мг фл. № 1, SUN ..... 151 грн./уп.
«D.S.» Чернівці, просп. Незалежності, 80, тел.: +380800302060

Developed by Maxim Levchenko