Неогабін (Neogabin) (264632) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Прегабалін - 75 мг

фармакодинаміка. Діюча речовина — прегабалін, що являє собою аналог гамма-аміномасляної кислоти ((S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота).
Механізм дії. Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (a2-d-білок) потенціалозалежних кальцієвих каналів у ЦНС.
Клінічна ефективність і безпека.
Нейропатичний біль. Відомо, що під час досліджень було продемонстровано ефективність препарату для лікування діабетичної нейропатії, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Ефективність препарату при інших видах нейропатичного болю не вивчали.
Прегабалін вивчали в ході 10 контрольованих клінічних досліджень тривалістю до 13 тижнів з режимом дозування препарату двічі на добу та в ході досліджень тривалістю до 8 тижнів з режимом дозування тричі на добу. Загалом профілі безпеки й ефективності для обох режимів дозування були подібними.
У ході клінічних досліджень тривалістю до 12 тижнів, в яких лікарський засіб застосовували для лікування нейропатичного болю, зменшення болю периферичного та центрального походження спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування.
У ході контрольованих клінічних досліджень периферичного нейропатичного болю у 35 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю. Серед пацієнтів, у яких не виникала сонливість, таке покращання спостерігалося у 33 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів з групи плацебо. Серед пацієнтів, у яких виникала сонливість, частка пацієнтів, які відповіли на терапію, становила 48 % у групі прегабаліну та 16 % у групі плацебо.
У ході контрольованого клінічного дослідження нейропатичного болю центрального походження у 22 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 7 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю.
Епілепсія
Додаткове лікування. Прегабалін вивчали в ході 3 контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів з режимом дозування 2 або 3 на добу. Загалом профілі безпеки й ефективності для режимів дозування 2 й 3 рази на добу були подібними.
Зменшення частоти судомних нападів спостерігалося вже на першому тижні його застосування.
Діти.
Відомо, що ефективність та безпека прегабаліну в якості допоміжного засобу при лікуванні епілепсії для дітей віком до 12 років та для підлітків не встановлені. Побічні реакції, що спостерігалися у дослідженні з вивчення фармакокінетики та переносимості, до якого були включені пацієнти віком від 3 місяців до 16 років (n=65) з парціальними судомними нападами, були подібні до побічних реакцій у дорослих. Результати 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження за участі 295 дітей віком від 4 до 16 років та 14-денного плацебо-контрольованого дослідження за участі 175 дітей віком від 1 місяця до менше 4 років, метою якого була оцінка ефективності та безпеки прегабаліну як додаткової терапії парціальних судомних нападів, та двох відкритих досліджень з вивчення безпеки тривалістю 1 рік за участі 54 та 431 дітей відповідно, віком від 3 місяців до 16 років з епілепсією вказують на те, що такі побічні реакції, як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів, у дітей спостерігали частіше, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією (див. Фармакокінетика, ЗАСТОСУВАННЯ й ПОБІЧНА ДІЯ).
Відомо, що у 12-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні дітям призначали прегабалін по 2,5 мг/кг на добу (максимум — 150 мг/добу), прегабалін по 10 мг/кг на добу (максимум — 600 мг/добу) або плацебо. Принаймні 50%-зменшення парціальних судомних нападів, у порівнянні з вихідним рівнем, спостерігалося у 40,6% пацієнтів, які отримували прегабалін у дозі 10 мг/кг на добу (р = 0,0068 порівняно з плацебо), у 29,1% пацієнтів, які отримували прегабалін у дозі 2,5 мг/кг на добу (р = 0,2600 порівняно з плацебо) та у 22,6% пацієнтів, які отримували плацебо. У 14-денному плацебо-контрольованому дослідженні дітям (віком від 1 місяця до менше 4 років) призначали прегабалін 7 мг/кг/добу, прегабалін 14 мг/кг/добу або плацебо. Медіанна добова частота судом на вихідному рівні та на заключному візиті становила відповідно 4,7 і 3,8 для прегабаліну в дозі 7 мг/кг/добу, 5,4 та 1,4 для прегабаліну в дозі 14 мг/кг/добу та 2,9 і 2,3 для плацебо. Прегабалін у дозі 14 мг/кг/добу значно зменшував логарифмічно перетворену частоту парціальних судомних нападів у порівнянні з плацебо (p = 0,0223); прегабалін у дозі 7 мг/кг/добу не продемонстрував покращання порівняно з плацебо.
Монотерапія (у пацієнтів з уперше діагностованим захворюванням). Прегабалін вивчали в ході одного контрольованого клінічного дослідження тривалістю 56 тижнів з режимом дозування двічі на добу. При застосуванні прегабаліну не було досягнуто того ж рівня ефективності, як при застосуванні ламотриджину, за результатами порівняльної оцінки через 6 місяців за кінцевою точкою — відсутністю судомних нападів. При цьому, прегабалін і ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.
Генералізований тривожний розлад.
Прегабалін вивчали в ході 6 контрольованих досліджень тривалістю 4–6 тижнів, одного дослідження тривалістю 8 тижнів за участі пацієнтів літнього віку та одного тривалого дослідження профілактики рецидиву з подвійно сліпою фазою профілактики рецидиву тривалістю 6 місяців.
Зменшення симптомів генералізованого тривожного розладу відповідно до шкали Гамільтона для оцінки тривожності (HAM-A) спостерігалося вже на першому тижні лікування прегабаліном.
У ході контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 4–8 тижнів) у 52% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 38% пацієнтів з групи плацебо спостерігалося покращання не менше, ніж на 50% за загальною кількістю балів за шкалою HAM-A від вихідного рівня до кінцевої точки.
Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосовували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Офтальмологічне обстеження (включаючи перевірку гостроти зору, формальну перевірку поля зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) у рамках контрольованих клінічних досліджень проводилося у понад 3600 пацієнтів. Серед цих пацієнтів гострота зору погіршилася у 6,5% пацієнтів у групі прегабаліну та у 4,8% пацієнтів у групі плацебо. Зміни поля зору було виявлено у 12,4% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 11,7% пацієнтів з групи плацебо. Зміни на очному дні були виявлені у 1,7% пацієнтів, які отримували прегабалін, та у 2,1% пацієнтів у групі плацебо.
Фіброміалгія.
Ефективність прегабаліну була встановлена у одному 14-тижневому подвійно сліпому плацебо-контрольованому мультицентровому дослідженні (F1) та в одному 6-тижневому рандомізованому дослідженні відміни (F2). У ці дослідження залучалися пацієнти з діагнозом «фіброміалгія» на основі критеріїв Американського коледжу ревматології (поширений біль протягом 3 місяців в анамнезі та біль, присутній в 11 чи більше з 18 специфічних больових точок). Дослідження продемонстрували зниження болю за візуальною аналоговою шкалою. Покращання додатково було продемонстровано за загальною оцінкою пацієнта та за опитуванням щодо впливу фіброміалгії на якість життя.
Діти.
Було проведено плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 15 тижнів за участі 107 дітей віком 12–17 років з фіброміалгією, які застосовували прегабалін у дозі 75–450 мг на добу. За результатами оцінки первинної кінцевої точки ефективності (зміна загальної інтенсивності болю від базового рівня до 15 тижня, що було розраховано за допомогою 11–бальної шкали оцінювання) було продемонстровано суттєве покращання стану пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо, але це покращання не було статистично значущим. Найчастішими побічними реакціями, що спостерігалися у дослідженнях, були запаморочення, нудота, головний біль, збільшення маси тіла та стомлюваність. Загальний профіль безпеки у підлітків був подібним до такого у дорослих із фіброміалгією.
Фармакокінетика. Відомо, що фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані були подібними у пацієнтів з епілепсією, які застосовують протиепілептичні препарати, і пацієнтів із хронічним болем.
Абсорбція. Прегабалін швидко всмоктується при пероральному прийомі натще і досягає C_max у плазмі крові протягом 1 год після однократного та багатократного застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90% і більше та не залежить від дози. Після багатократного застосування рівноважний стан досягається через 24–48 год. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, у результаті чого C_max зменшується приблизно на 25–30%, а час досягнення C_max (t_max) сповільнюється приблизно на 2,5 год. Однак застосування прегабаліну одночасно з їжею не спричиняло клінічно значущого впливу на ступінь його абсорбції.
Розподіл. Відомо, що прегабалін легко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, а також крізь плаценту і виділяється в молоко в період годування груддю. Умовний об’єм розподілу прегабаліну після перорального прийому становить близько 0,56 л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.
Метаболізм. У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози радіоактивно міченого прегабаліну близько 98% радіоактивних речовин виводиться із сечею у вигляді незміненого прегабаліну. N-метильований дериват прегабаліну (основний метаболіт прегабаліну, що визначається у сечі) становив 0,9% введеної дози. Рацемізація S-енантіомера в R-енантіомер відсутня.
Виведення. Прегабалін виводиться із системного кровообігу головним чином за рахунок екскреції нирками в незміненому вигляді. Середній Т_½ прегабаліну становить 6,3 год. Плазмовий і нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або пацієнтам, яким проводять гемодіаліз, необхідно коригувати дозу препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендованого інтервалу доз. Міжсуб’єктна фармакокінетична варіабельність для прегабаліну низька (менше 20%). Фармакокінетика багаторазових доз є передбачуваною на підставі даних разового дозування. Таким чином, немає потреби в моніторингу концентрації прегабаліну в плазмі крові.
Стать. Існуючі дані свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.
Порушення функції нирок. Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім того, прегабалін ефективно виводиться із плазми крові при гемодіалізі (після 4 год гемодіалізу концентрації прегабаліну в плазмі крові знижуються приблизно на 50%). Оскільки виведення нирками є основним шляхом виведення прегабаліну, пацієнтам із порушеннями функції нирок необхідно знижувати дозу препарату, а після гемодіалізу — приймати додаткову дозу.
Порушення функції печінки. Спеціальні фармакокінетичні дослідження за участю пацієнтів із порушеннями функції печінки не проводилися. Оскільки прегабалін не зазнає істотного метаболізму та виводиться переважно в незміненому вигляді із сечею, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки могло значно впливати на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.
Діти. Існують фармакокінетичні дані про пероральне застосування прегабаліну в дітей у вікових групах від 3 міс до 16 років. Відомо, що час досягнення C_max був аналогічним у всіх вікових групах. Кліренс креатиніну був значущою коваріатою для кліренсу перорального прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного об’єму розподілу перорального прегабаліну, і цей зв’язок був аналогічним у дітей і дорослих пацієнтів.
Пацієнти літнього віку. Відомо, що кліренс прегабаліну має тенденцію до зниження з віком. Таке зниження кліренсу прегабаліну при його застосуванні перорально узгоджується зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним зі збільшенням віку. Пацієнтам з порушенням функції нирок, пов’язаним із віком, може потребуватися зниження дози.
Період годування груддю. Відомо, що фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні у дозі 150 мг кожні 12 год (добова доза 300 мг) оцінювали у 10 жінок, які годували груддю, щонайменше через 12 тижнів після пологів. Існують дані, що годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін потрапляв у грудне молоко, при цьому його середні концентрації в рівноважному стані становили близько 76% від концентрацій у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує немовля з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг/добу або у максимальній дозі 600 мг/добу, становить 0,31 або 0,62 мг/кг/добу, відповідно. Ці розраховані дози становлять приблизно 7% загальної добової дози матері в перерахунку на мг/кг.

нейропатичний біль. Препарат призначають для лікування нейропатичного болю у дорослих при ушкодженні периферичної та ЦНС.
Епілепсія. Препарат призначають як додаткову терапію парціальних судомних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих.
Генералізований тривожний розлад. Препарат призначають для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.
Фіброміалгія.

препарат призначають у дозі 150–600 мг/добу, розподіляючи на 2 або 3 прийоми. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Даний лікарський засіб призначений виключно для перорального застосування.
Нейропатичний біль. Початкова доза прегабаліну становить 150 мг/добу, розподілена на 2 або на 3** прийоми. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта і переносимості препарату дозу можна підвищити через 3–7 днів до 300 мг/добу і, якщо необхідно, підвищити до максимальної дози — 600 мг/добу ще через 7 днів.
Фіброміалгія. Зазвичай доза препарату для більшості пацієнтів становить 300–450 мг/добу, розділених на 2 прийоми. Для деяких хворих може бути необхідною доза 600 мг/добу. Прийом препарату слід починати з дози 75 мг 2 рази на добу (150 мг/добу) та можна підвищувати, залежно від ефективності та переносимості, до 150 мг 2 рази на добу (300 мг/добу) протягом одного тижня. Пацієнтам, для яких дозування 300 мг/добу недостатньо ефективне, дозу можна підвищити до 225 мг 2 рази на добу (450 мг/добу). Хоча існує дослідження застосування дози 600 мг/добу, доказів того, що застосування цієї дози буде мати додаткову перевагу, немає; також така доза мала гіршу переносимість. Беручи до уваги дозозалежні побічні реакції, застосування доз вище 450 мг/добу не рекомендується. Оскільки прегабалін виводиться головним чином нирками, слід коригувати дозу препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок.
Епілепсія. Початкова доза прегабаліну становить 150 мг/добу, розподіленої на 2 або на 3** прийоми. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та переносимості препарату дозу можна підвищити до 300 мг/добу через 1 тиж. Ще через 1 тиж дозу можна підвищити до максимальної — 600 мг/добу.
Генералізовані тривожні розлади. Добова доза варіює у діапазоні 150–600 мг, розділена на 2 або 3 прийоми. Необхідність лікування прегабаліном повинна переглядатися регулярно.
Лікування прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції та переносимості препарату дозу можна підвищити до 300 мг/добу після 1-го тижня лікування. Протягом наступного тижня лікування дозу можна підвищити до 450 мг/добу. Ще через тиждень дозу можна підвищити до максимальної — 600 мг/добу.
Відміна препарату. Якщо прегабалін слід відмінити, рекомендовано поступово припиняти прийом препарату протягом щонайменше 1 тиж.
Пацієнти із порушеннями функції нирок. Зниження дози у пацієнтів із порушеннями функції нирок слід проводити індивідуально відповідно до показника кліренсу креатиніну (CLcr), як зазначено у таблиці. Кліренс креатиніну визначають за формулою:
CL_cr (мл/хв) = 1,23 × (140 – вік (роки)) × маса тіла (кг)/рівень креатиніну в плазмі крові (мкмоль/л),
для жінок × 0,85.
Прегабалін ефективно виводиться з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50% препарату протягом 4 год). Для пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, добову дозу прегабаліну слід відкоригувати відповідно до функції нирок. Додатково до добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури діалізу слід застосовувати додаткову дозу препарату.
Корекція дози прегабаліну залежно від стану функції нирок

*Загальну добову дозу (мг/добу) слід поділити на кількість прийомів, щоб отримати кількість міліграмів на дозу.
**Застосовувати прегабалін у відповідному дозуванні.
⁺Додаткова доза — це однократна додаткова доза.
Пацієнти із порушеннями функції печінки. Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Застосування у пацієнтів літнього віку (старше 65 років). Для пацієнтів літнього віку може бути необхідно знизити дозу прегабаліну через знижену функцію нирок.
Діти. Безпека та ефективність застосування прегабаліну у дітей віком до 18 років не встановлені. Спираючись на існуючі дані (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ), неможливо надати жодних рекомендацій щодо застосування у цієї категорії пацієнтів.

гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

відомо, що у клінічній програмі дослідження прегабаліну його отримали понад 8900 пацієнтів, з них 5600 – учасники подвійно сліпих плацебо-контрольованих досліджень. Найчастішими зареєстрованими побічними реакціями були запаморочення та сонливість. Побічні реакції, зазвичай, були легкого або помірного ступеня. В усіх контрольованих дослідженнях відміна препарату через побічні реакції сягала 12 % серед пацієнтів, які приймали прегабалін, та 5% серед пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями в результаті виникнення яких припинялося застосування прегабаліну, як препарату дослідження, були запаморочення та сонливість.
Побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні прегабаліну, зазначені нижче за класифікацією органів та систем із зазначенням їх частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Перелічені побічні реакції також можуть бути пов’язані з основним захворюванням та/або супутніми препаратами. Існують дані, що під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, підвищувалася частота побічних реакцій у цілому, частота побічних реакцій з боку ЦНС та особливо сонливість (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Інфекції та інвазії: часто — назофарингіт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто — нейтропенія.
З боку імунної системи: нечасто — підвищена чутливість; рідко — ангіоневротичний набряк, алергічна реакція, анафілактоїдні реакції.
Порушення обміну речовин та метаболізму: часто — посилення апетиту; нечасто — анорексія, гіпоглікемія.
З боку психіки: часто — ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння; зниження лібідо; нечасто — галюцинації, панічні атаки, неспокійний стан, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений підбір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія; рідко — розгальмування.
З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення, сонливість, головний біль; часто — атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, розлади уваги, парестезія, гіпестезія, седація, порушення рівноваги, в’ялість, летаргія; нечасто — синкопе, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення пізнавальної функції, порушення психіки, порушення мовлення, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзія, погане самопочуття, апатія, навколоротова парестезія, міоклонус; рідко — судоми, паросмія, гіпокінезія, дисграфія, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна — Барре, інтракраніальна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції; розлади сну.
З боку органа зору: часто — нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт; нечасто — втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, вада поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість очей, посилена сльозотеча, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в очне яблуко, світлочутливість, набряк сітківки; рідко — втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, подразнення очей, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диску зорового нерва, птоз, увеїт.
З боку органа слуху та вестибулярного апарату: часто — вертиго; нечасто — гіперакузія.
З боку серця: нечасто — тахікардія; AV-блокада першого ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність; рідко — подовження інтервалу Q–T, синусова тахікардія, синусова аритмія.
З боку судинної системи: нечасто — артеріальна гіпотензія/АГ, припливи крові, припливи жару, відчуття холоду в кінцівках.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — фаринголарингеальний біль; нечасто — задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа; рідко — набряк легень, відчуття стиснення в горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легень, позіхання, частота невідома — пригнічення дихання.
З боку травного тракту: часто — блювання, нудота, запор, діарея, сухість у роті, метеоризм, гастроентерит; нечасто — гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, надмірне слиновиділення, здуття живота, оральна гіпестезія, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча; рідко — асцит, панкреатит, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальні абсцеси.
Гепатобіліарні порушення: нечасто — підвищений рівень печінкових ферментів*; рідко — жовтяниця; дуже рідко — печінкова недостатність, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — пролежні; нечасто — папульозний висип, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикулобульозний висип; рідко — синдром Стівенса — Джонсона, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, ураження нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто — м’язові судоми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми м’язів у ділянці шиї; нечасто — набряк суглобів, міалгія, посмикування м’язів, біль у шиї, ригідність м’язів; рідко — рабдоміоліз.
З боку сечовидільної системи: нечасто — нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит; рідко — ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто — еректильна дисфункція, імпотенція; нечасто — затримка еякуляції, сексуальна дисфункція, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія; рідко — аменорея, виділення з молочних залоз, гіпертрофія молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.
Загальні розлади: часто — периферичний набряк, набряки, порушення ходи, відчуття сп’яніння, падіння, незвичайні відчуття, підвищена втомлюваність; нечасто — генералізований набряк, набряк обличчя, відчуття стиснення у грудях, біль, озноб, відчуття нездужання, астенія, спрага, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості; рідко — гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.
Лабораторні показники: часто — збільшення маси тіла; нечасто — підвищення рівня КФК у крові, підвищення рівня АлАТ, підвищення рівня АсАТ, підвищення рівня глюкози, зменшення кількості тромбоцитів, зниження рівня калію у крові, зменшення маси тіла; рідко — зниження рівня лейкоцитів.
*Підвищення рівня АлАТ та АсАТ.
Після припинення коротко- та довготривалого лікування прегабаліном у деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни.
Повідомлялося про такі реакції: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, знервованість, депресія, біль, підвищене потовиділення та запаморочення.
Пацієнта необхідно поінформувати про це на початку терапії.
Стосовно відміни прегабаліну після довготривалого лікування немає даних щодо частоти і тяжкості симптомів відміни залежно від тривалості застосування та дози препарату.
Діти. Відомо, що профіль безпеки прегабаліну, встановлений у процесі трьох досліджень, проведених за участю педіатричних пацієнтів із парціальними судомними нападами з вторинною генералізацією або без неї (12-тижневе дослідження ефективності та безпеки у пацієнтів з парціальними судомними нападами, n=295; дослідження фармакокінетики та переносимості препарату, n=65 та відкрите дослідження з вивчення безпеки тривалістю 1 рік, n=54), був подібний до профілю, який спостерігався в дослідженнях у дорослих пацієнтів з епілепсією. Найбільш поширеними побічними явищами, що виявлені у 12-тижневому дослідженні терапії прегабаліном, були сонливість, пірексія, інфекції верхніх дихальних шляхів, підвищення апетиту, збільшення маси тіла та назофарингіт (див. Фармакодинаміка, Фармакокінетика та ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику при застосуванні лікарського засобу.

пацієнти з цукровим діабетом. Відповідно до сучасної клінічної практики деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася під час застосування прегабаліну, можуть потребувати корекції дози гіпоглікемізуючих лікарських засобів.
Реакції гіперчутливості. Повідомлялося про виникнення реакцій гіперчутливості, включаючи випадки розвитку ангіоневротичного набряку. Потрібно негайно припинити застосування прегабаліну за наявності таких симптомів ангіоневротичного набряку, як набряк обличчя, навколоротової ділянки або верхніх дихальних шляхів.
Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення психіки. Застосування прегабаліну супроводжувалося випадками запаморочення та сонливістю, що може підвищити ризик виникнення випадкових травм (падінь) в осіб літнього віку. Повідомлялося також про розвиток таких побічних реакцій, як втрата свідомості, сплутаність свідомості, порушення психіки. Тому слід порадити пацієнтам дотримуватися обережності, доки їм не стануть відомі можливі впливи препарату.
Розлади зору. Повідомлялося про тимчасову розмитість зору та інші зміни з боку зору у пацієнтів, які застосовували прегабалін. У більшості випадків це явище зникало при постійному застосуванні прегабаліну.
Відомо, що в дослідженнях, в яких проводилося офтальмологічне обстеження, частота погіршення гостроти зору та зміни полів зору була вищою у пацієнтів, які лікувалися прегабаліном, ніж у пацієнтів з групи плацебо; частота виникнення змін на очному дні була вищою у пацієнтів із групи плацебо.
Також повідомлялося про побічні ефекти з боку органа зору, включаючи втрату зору, розмитість зору або інші зміни гостроти зору, більшість з яких були тимчасовими. Припинення застосування прегабаліну може сприяти зникненню або зменшенню вираженості цих симптомів з боку органа зору.
Ниркова недостатність. Повідомлялося про випадки розвитку ниркової недостатності, яка іноді була оборотною після припинення застосування прегабаліну.
Відміна супутніх протиепілептичних лікарських засобів. Недостатньо даних щодо відміни супутніх протиепілептичних препаратів після досягнення контролю над судомами при додаванні прегабаліну до лікування, що вже проводиться, задля переходу на монотерапію прегабаліном.
Симптоми відміни. Після припинення коротко- та довгострокового застосування прегабаліну у деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни. Повідомлялося про такі явища: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, нервозність, депресія, біль, судоми, гіпергідроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.
Судоми, зокрема епілептичний статус та великі судомні напади можуть виникати під час лікування прегабаліном або невдовзі після припинення його застосування. Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть залежати від дози.
Застійна серцева недостатність. Повідомлялося про випадки застійної серцевої недостатності у пацієнтів, які застосовували прегабалін. Така реакція здебільшого відмічалася під час лікування прегабаліном нейропатичного болю у пацієнтів літнього віку із серцево-судинними порушеннями. Слід з обережністю застосовувати прегабалін таким пацієнтам. При припиненні застосування прегабаліну це явище може зникнути.
Лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку. Відомо, що під час лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку частота виникнення побічних реакцій загалом, побічних реакцій з боку ЦНС та особливо сонливості була підвищеною. Це можна пояснити адитивним ефектом супутніх лікарських засобів (наприклад антиспастичних засобів), що необхідні для лікування цього стану. Цю обставину необхідно взяти до уваги в разі призначення прегабаліну таким пацієнтам.
Пригнічення дихання. Повідомлялося про важке пригнічення дихання у зв’язку з використанням прегабаліну. Пацієнти з порушенням функції дихання, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, одночасним застосуванням депресантів ЦНС та літні люди можуть мати більший ризик виникнення цієї важкої побічної реакції. Цим пацієнтам може знадобитися коригування дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Суїцидальне мислення та поведінка. У пацієнтів, які лікувалися протиепілептичними засобами з приводу певних показань, виявляли випадки суїцидального мислення та поведінки. Існуючі дані метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень застосування протиепілептичних препаратів також показали незначне підвищення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм виникнення цього ризику невідомий, а доступні дані не виключають можливості його існування для прегабаліну.
Тому необхідно уважно спостерігати за станом пацієнта щодо появи ознак суїцидального мислення і поведінки та призначити відповідне лікування в разі його виникнення. Пацієнти (та особи, що доглядають за ними) повинні знати про необхідність звернутися за медичною допомогою в разі появи ознак суїцидального мислення та поведінки.
Погіршення функції нижніх відділів травного тракту. Повідомлялося про явища, пов’язані з погіршенням функцій нижніх відділів травного тракту (таких як непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, запор) внаслідок прийому прегабаліну разом із препаратами, які можуть спричинити запори, наприклад опіоїдними анальгетиками. При комбінованому застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вжити заходів для профілактики запорів (особливо у жінок та пацієнтів літнього віку).
Одночасне застосування з опіоїдами. Рекомендується обережність при призначенні прегабаліну одночасно з опіоїдами через ризик виникнення пригнічення функції ЦНС (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Відомо, що під час досліджень у пацієнтів, які приймали прегабалін одночасно з опіоїдами, спостерігався підвищений ризик летального наслідку, порівняно із застосуванням лише опіоїдів. Цей підвищений ризик спостерігався при застосуванні низьких доз прегабаліну, також спостерігалася тенденція до більшого ризику при застосуванні високих доз прегабаліну.
Неправильне застосування, зловживання або залежність. Повідомлялося про випадки неправильного застосування, зловживання та залежності. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам зі зловживанням різними речовинами в анамнезі; необхідно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення симптомів неправильного застосування, зловживання або залежності від прегабаліну (повідомлялося про випадки розвитку звикання, перевищення призначеної дози; поведінки, спрямованої на отримання препарату).
Енцефалопатія. Випадки енцефалопатії виникали переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями, що можуть викликати енцефалопатію.
Тяжкі шкірні побічні реакції. У зв’язку з лікуванням прегабаліном рідко повідомлялося про розвиток тяжких шкірних побічних реакцій (ТШПР), включаючи синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсико-епідермальний некроліз (ТЕН), які можуть бути небезпечними для життя або мати летальний наслідок. Під час призначення лікарського засобу пацієнтам слід повідомити про ознаки та симптоми зазначених вище ТШПР та уважно стежити за шкірними реакціями. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, слід негайно припинити застосування прегабаліну та розглянути альтернативне лікування (у разі необхідності).
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на капсулу, тобто практично вільний від натрію. Про це можна поінформувати пацієнтів, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для жінок і чоловіків. Оскільки потенційний ризик для людини невідомий, жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції.
Вагітність. Дані щодо застосування прегабаліну у вагітних відсутні.
Існують дані досліджень на тваринах, які свідчать про репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Тому прегабалін не слід застосовувати в період вагітності, за винятком окремих випадків, коли користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції.
Період годування груддю. Відомо, що невелика кількість прегабаліну була виявлена у молоці жінок, які годують груддю.
Тому грудне вигодовування в період лікування прегабаліном не рекомендовано.
Репродуктивна функція. Немає клінічних відомостей щодо впливу прегабаліну на репродуктивну функцію жінок.
Існують дані про вплив прегабаліну на рухливість сперматозоїдів у чоловіків, які отримували дозу прегабаліну 600 мг/добу: після 3-місячного лікування жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.
Відомо, що у процесі дослідження фертильності у самиць щурів спостерігався небажаний вплив на репродуктивну функцію. У процесі дослідження фертильності у самців щурів спостерігався небажаний вплив на репродуктивну функцію та розвиток. Клінічна значущість цих результатів невідома.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Прегабалін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Препарат може спричиняти запаморочення і сонливість та впливати на здатність керувати автомобілем чи механізмами. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем або робіт зі складною технікою доти, доки не стане відомо, як саме препарат впливає на здатність до такої діяльності.

оскільки прегабалін переважно екскретується в незміненому стані із сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі людини (менше 2% дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів), не інгібує in vitro метаболізм інших препаратів і не зв’язується з білками крові, то малоймовірно, що прегабалін може спричинити фармакокінетичну медикаментозну взаємодію або бути об’єктом подібної взаємодії.
Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз. Відомо, що у дослідженнях in vivo не виявлено значущої клінічної фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном та фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном або етанолом. Фармакокінетичний популяційний аналіз показав, що пероральні антидіабетичні препарати, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін та топірамат не чинять клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.
Пероральні контрацептиви, норетистерон та/або етинілестрадіол. Одночасне застосування прегабаліну та пероральних контрацептивів норетистерону та/або етинілестрадіолу не впливає на фармакокінетику рівноважного стану кожного з препаратів.
Лікарські засоби, що впливають на ЦНС. Прегабалін може потенціювати ефект етанолу та лоразепаму. У контрольованих клінічних дослідженнях одночасне введення багаторазових пероральних доз прегабаліну й оксикодону, лоразепаму або етанолу не чинило клінічно значущого впливу на функцію дихання.
Повідомлялося про розвиток дихальної недостатності, коми та летальний наслідок у пацієнтів, які одночасно приймали прегабалін з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС, зокрема у пацієнтів, які зловживали такими речовинами. Прегабалін, ймовірно, посилює порушення когнітивних та основних моторних функцій, спричинених оксикодоном.
Взаємодія у пацієнтів літнього віку. Спеціальні дослідження фармакодинамічних взаємодій за участю пацієнтів літнього віку не проводились. Дослідження взаємодії лікарських засобів проводили лише у дорослих пацієнтів.

повідомлялося, що найчастішими відміченими побічними реакціями в разі передозування прегабаліном були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій.
Зрідка повідомлялося про випадки коми. Також надходили повідомлення про судоми.
Лікування передозування прегабаліном повинно включати загальні підтримувальні заходи і, якщо необхідно, проведення гемодіалізу.

при температурі не вище 25 °C.