ДЕКСІЛАНТ® (DEXILANT)

Состав и форма выпуска

капсули тверді з модифікованим вивільненням 30 мг блістер, № 14Ціни в аптеках
Декслансопразол
30 мг
№ UA/13660/01/01 від 08.05.2019 до 08.05.2024
A За рецептом
капсули тверді з модифікованим вивільненням 60 мг блістер, № 14Ціни в аптеках
Декслансопразол
60 мг
№ UA/13660/01/02 від 08.05.2019 до 08.05.2024
A За рецептом

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Декслансопразол належить до класу антисекреторних сполук, які є заміщеними бензимідазолами, що пригнічують секрецію кислоти шлункового соку за рахунок специфічного пригнічення активності (H+, K+)-АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Оскільки ця ферментна система вважається кислотною (протонною) помпою парієтальних клітин, декслансопразол класифікується як інгібітор протонної помпи (ІПП), який блокує заключний етап утворення кислоти.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального застосування препарату Дексілант у дозах 30 мг або 60 мг у здорових добровольців та пацієнтів із симптоматичною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою середні значення Cmax та AUC декслансопразолу підвищувалися майже пропорційно дозі.

У разі змішування 60 мг гранул препарату Дексілант з водою і застосування через назогастральний зонд або перорально за допомогою шприца біодоступність (Cmax і AUC) декслансопразолу є такою ж, як і при застосуванні 60 мг препарату Дексілант у вигляді інтактної капсули.

Прийом їжі не впливає на AUC декслансопразолу.

Розподіл. Зв’язування декслансопразолу з білками плазми крові у здорових добровольців коливалося від 96 до 99% та не залежало від концентрації препарату в діапазоні від 0,01 до 20 мкг/мл. У пацієнтів із симптоматичною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою уявний об’єм розподілу після прийому багатократних доз становив 40 л.

Метаболізм. Декслансопразол інтенсивно метаболізується в печінці шляхом окиснення, відновлення і подальшого формування сульфату, кон’югації з глюкуронідом та глютатіоном до неактивних метаболітів. Окиснені метаболіти утворюються за допомогою ферментної системи цитохрому Р450 (CYP), включаючи гідроксилювання в основному за допомогою CYP 2C19 та окиснення до сульфону за допомогою CYP 3A4.

CYP 2C19 є поліморфним ферментом печінки, який виявляє три фенотипи в метаболізмі субстратів CYP 2C19: швидкі метаболізатори, проміжні метаболізатори та повільні метаболізатори. Декслансопразол є основним компонентом, що циркулює у плазмі крові, незалежно від статусу метаболізму CYP 2C19. У швидких та помірних CYP 2C19 метаболізаторів основними метаболітами у плазмі крові є 5-гідроксидекслансопразол та його глюкуроновий кон’югат, тоді як у повільних CYP 2C19 метаболізаторів основним плазмовим метаболітом є сульфон декслансопразолу.

Виведення. Після прийому препарату Дексілант декслансопразол у незміненому вигляді з сечею не виводиться. Після застосування декслансопразолу, міченого 14С, у 6 здорових добровольців близько 50,7% (стандартне відхилення — 9,0%) введеної радіоактивності виводилося із сечею і 47,6% (стандартне відхилення — 7,3%) — з калом. Встановлений кліренс у здорових добровольців становив 11,4–11,6 л/год після 5-денного застосування в дозі 30 мг або 60 мг 1 раз на добу.

Особливі групи пацієнтів

Педіатрична популяція. Фармакокінетика декслансопразолу у пацієнтів віком до 12 років не вивчалася.

Пацієнти віком 12–17 років. Фармакокінетика декслансопразолу досліджувалася у 36 пацієнтів віком 12–17 років із симптоматичною неерозивною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою в рамках багатоцентрового дослідження. Пацієнти були рандомізовані для отримання препарату Дексілант в дозі 30 мг або 60 мг 1 раз на добу впродовж 7 днів. Середні значення Cmax та AUC декслансопразолу в пацієнтів віком 12–17 років становили 105 та 88% відповідно в порівнянні з такими у дорослих пацієнтів при застосуванні препарату в дозі 30 мг і 81 та 78% відповідно при застосуванні препарату в дозі 60 мг.

Пацієнти літнього віку. Кінцевий Т½ декслансопразолу значно довший у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами (2,2 та 1,5 год відповідно). Системна експозиція (AUC) декслансопразолу у пацієнтів літнього віку є вищою (на 34%), ніж у молодших пацієнтів.

Стать. Дослідження із залученням 12 пацієнтів чоловічої статі та 12 пацієнтів жіночої статі, які отримували одноразову пероральну дозу 60 мг препарату Дексілант, показали, що пацієнти жіночої статі мають вищу системну експозицію (AUC) (на 43%), ніж пацієнти чоловічої статі. Така відмінність в експозиції не впливає на профіль безпеки препарату.

Ниркова недостатність. Декслансопразол інтенсивно метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, тому вихідна діюча речовина не відновлюється в сечі після перорального застосування декслансопразолу. Тому не очікується, що фармакокінетика декслансопразолу відрізняється у пацієнтів з нирковою недостатністю. Дослідження із залученням пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Крім того, фармакокінетика лансопразолу клінічно не відрізнялася у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступенів порівняно зі здоровими добровольцями.

Печінкова недостатність. Дослідження із залученням 12 пацієнтів із печінковою недостатністю помірного ступеня (клас В за шкалою Чайлда — П’ю), які отримували одноразову пероральну дозу 60 мг препарату Дексілант, показало, що системна експозиція зв’язаного та незв’язаного декслансопразолу була приблизно у 2 рази вищою порівняно з такою у здорових добровольців. Дана відмінність експозиції не пов’язана з відмінністю зв’язування з білками плазми крові. Дослідження із залученням пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) не проводилися (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Показання ДЕКСІЛАНТ

– лікування всіх стадій ерозивного езофагіту у пацієнтів віком 12 років та старше впродовж періоду до 8 тиж;

– підтримувальне лікування ерозивного езофагіту та зменшення вираженості печії у пацієнтів віком 12 років та старше впродовж періоду до 6 міс для дорослих пацієнтів та 16 тиж для пацієнтів віком 12 –17 років;

– лікування печії, асоційованої з симптоматичною неерозивною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, у пацієнтів віком 12 років та старше протягом 4 тиж.

Застосування ДЕКСІЛАНТ

рекомендований режим дозування препарату Дексілант для пацієнтів віком 12 років та старше:

Показання Рекомендована доза препарату Дексілант Тривалість лікування
Лікування всіх стадій ерозивного езофагіту у пацієнтів віком 12 років та старше впродовж періоду до 8 тиж 1 капсула 60 мг 1 раз на добу. До 8 тиж
Підтримувальне лікування ерозивного езофагіту та зменшення вираженості печії у пацієнтів віком 12 років та старше впродовж періоду до 6 міс для дорослих пацієнтів та 16 тиж для пацієнтів віком 12 –17 років 1 капсула 30 мг 1 раз на добу Контрольовані дослідження не перевищували термін 6 міс у дорослих пацієнтів та 16 тиж у пацієнтів віком 12–17 років
Лікування печії, асоційованої з симптоматичною неерозивною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, у пацієнтів віком 12 років та старше протягом 4 тиж 1 капсула 30 мг 1 раз на добу 4 тиж

Коригування дози для пацієнтів із печінковою недостатністю при лікуванні ерозивного езофагіту. Пацієнти з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за шкалою Чайлда — П’ю) не потребують коригування дози препарату Дексілант. Під час дослідження дорослих пацієнтів із помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за шкалою Чайлда — П’ю), які отримували разову дозу 60 мг препарату Дексілант, спостерігалося значне підвищення системної дії декслансопразолу порівняно зі здоровими добровольцями. Тому пацієнтам з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за шкалою Чайлда — П’ю) рекомендується зниження дози при лікуванні ерозивного езофагіту. Для пацієнтів із помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за шкалою Чайлда — П’ю) максимальна добова доза для лікування ерозивного езофагіту становить 30 мг 1 раз на добу протягом 8 тиж. Дослідження за участю пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) не проводилися, тому не слід застосовувати препарат у цієї категорії пацієнтів.

Препарат Дексілант можна приймати незалежно від вживання їжі. Капсули слід ковтати цілими та не розжовувати.

Пропущені дози. У разі пропуску прийому дози слід якомога швидше прийняти пропущену дозу препарату. Однак, якщо за графіком необхідно приймати наступну дозу препарату, не слід застосовувати пропущену дозу, а прийняти наступну вчасно. Не рекомендовано приймати подвійну дозу препарату для компенсування пропущеної дози.

Пацієнти, у яких виникають труднощі при ковтанні капсул

Застосування з яблучним пюре. Покласти 1 столову ложку яблучного пюре в чисту ємність. Відкрити капсулу, висипати неушкоджені гранули в яблучне пюре і одразу прийняти. Гранули не розжовувати. Не слід зберігати яблучне пюре з гранулами для застосування пізніше.

Як альтернатива, вміст капсул може бути введений з водою за допомогою шприца або назогастрального зонду.

Застосування перорально з водою за допомогою шприца. Відкрити капсулу і висипати гранули в чисту ємність з 20 мл води. Заповнити шприц утвореною сумішшю. Легко струсити шприц, щоб запобігти осіданню гранул. Ввести суміш в ротову порожнину та одразу проковтнути. Не слід зберігати суміш води з гранулами для застосування пізніше. Додати 10 мл води в шприц, легко струсити і прийняти суміш. Ще раз додати 10 мл води в шприц, легко струсити і прийняти.

Застосування з водою за допомогою назогастрального зонду (розмір ≥16 French). Відкрити капсулу і висипати гранули в чисту ємність з 20 мл води. Заповнити шприц-катетер утвореною сумішшю. Легко струсити шприц-катетер, щоб запобігти осіданню гранул. Негайно ввести суміш через назогастральний зонд у шлунок. Не слід зберігати суміш води з гранулами для застосування пізніше. Додати 10 мл води в шприц-катетер, легко струсити і ввести суміш. Ще раз додати 10 мл води в шприц-катетер, легко струсити і ввести.

Протипоказання

підвищена чутливість до активної речовини та будь-якого компонента препарату. Були повідомлення про розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксії (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Повідомлялося про розвиток гострого інтерстиціального нефриту при застосуванні інших ІПП, включаючи лансопразол, R-енантіомером якого є декслансопразол (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). ІПП, включаючи препарат Дексілант, протипоказано застосовувати одночасно з препаратами, що містять рилпівірин (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Побічна дія

повідомлялося про розвиток таких тяжких побічних реакцій: гострий інтерстиціальний нефрит, діарея, асоційована з Clostridium difficile, переломи кісток, шкірний (ШЧВ) та системний червоний вовчак (СЧВ), дефіцит ціанокобаламіну (вітаміну В12), гіпомагніємія, поліпи фундальних залоз (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Найбільш поширеними небажаними реакціями з частотою >2%, що були зафіксовані у ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень, є діарея, біль у животі, нудота, інфекції верхніх дихальних шляхів, блювання, метеоризм. Найбільш частою небажаною реакцією, що була зафіксована у ході контрольованих клінічних досліджень та призвела до припинення застосування препарату, є діарея (0,7%).

Нижче представлені небажані реакції, що відзначалися з частотою менше ніж 2%.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, лімфаденопатія.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, аритмія, брадикардія, біль у грудях, набряки, інфаркт міокарда, серцебиття, тахікардія.

З боку органа слуху та рівноваги: біль у вухах, шум у вухах, вертиго.

З боку ендокринної системи: зоб.

З боку органа зору: подразнення очей, набряк очей.

З боку ШКТ: дискомфорт у ділянці живота, болісність живота, розлад випорожнення, дискомфорт у ділянці заднього проходу, стравохід Барретта, безоар, аномальні шуми кишкового тракту, неприємний запах з рота, мікроскопічний коліт, поліпи товстої кишки, запори, сухість у роті, дуоденіт, диспепсія, дисфагія, ентерит, відрижка, езофагіт, поліп шлунка, гастрит, гастроентерит, розлади у роботі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, виразка та перфорація виразки шлунка та кишкового тракту, блювання кров’ю, гематохезія, геморой, порушення евакуації їжі зі шлунка, синдром подразненої товстої кишки, слизисті випорожнення, виразки слизової оболонки ротової порожнини, болісні випорожнення, проктит, парестезія ротової порожнини, кровотеча з прямої кишки, позиви до блювання.

Загальні розлади: астенія, біль у грудях, озноб, болісні відчуття, запалення, запалення слизової оболонки, утворення вузлуватого потовщення, біль, гарячка.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: печінкова коліка, жовчнокам’яна хвороба, гепатомегалія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості.

Інфекції та інвазії: інфекції, викликані мікроорганізмами роду Candida, грип, назофарингіт, оральний герпес, фарингіт, синусит, вірусні інфекції, інфекції зовнішніх статевих органів та піхви.

Травми, отруєння і ускладнення процедур: падіння, переломи, розтягнення зв’язок суглоба, больові відчуття при застосуванні, фоточутливість.

Лабораторні дослідження: підвищення рівнів АлАТ, АсАТ, ЛФ, підвищення/зниження рівнів білірубіну, підвищення рівнів креатиніну, гастрину, глюкози, калію у крові, відхилення результатів печінкових проб, зниження рівня тромбоцитів, підвищення рівня загального білка, збільшення маси тіла.

Метаболічні та аліментарні розлади: зміни апетиту, гіперкальціємія, гіпокаліємія.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: артралгія, артрит, спазми, скелетно-м’язовий біль, міалгія.

З боку нервової системи: зміни смаку, судоми, запаморочення, головний біль, мігрень, порушення пам’яті, парестезія, психомоторна гіперактивність, тремор, невралгія трійчастого нерва.

З боку психіки: порушення сну, занепокоєння, депресія, безсоння, зміни лібідо.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: дизурія, невідкладні позиви до сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дисменорея, болісні відчуття під час статевого акту, гіперменорея, розлади менструального циклу.

З боку дихальної системи: аспірація, БА, бронхіт, кашель, задишка, гикавка, гіпервентиляція, застійні явища у дихальній системі, біль у горлі.

З боку шкіри та підшкірних тканин: акне, дерматит, еритема, свербіж, висипання, ураження шкіри, кропив’янка.

З боку судинної системи: тромбоз глибоких вен, припливи жару, АГ.

У ході довгострокового неконтрольованого дослідження було описано додаткові небажані реакції, які були розцінені лікарями як пов’язані із застосуванням препарату Дексілант. До цих реакцій належать анафілаксія, слухові галюцинації, В-клітинна лімфома, бурсит, ожиріння за центральним типом, гострий холецистит, дегідратація, цукровий діабет, дисфонія, носова кровотеча, фолікуліт, зоб, оперізувальний герпес, гіперліпідемія, гіпотиреоз, підвищення рівня нейтрофілів, зниження середньої концентрації гемоглобіну в еритроцитах, нейтропенія, тенезми, синдром неспокійних ніг, млявість, тонзиліт.

Діти. Безпеку препарату Дексілант оцінювали під час контрольованих та неконтрольованих клінічних досліджень, у які було залучено 166 пацієнтів віком 12–17 років для лікування симптоматичної неерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, ерозивного езофагіту, для підтримувального лікування ерозивного езофагіту та зменшення вираженості печії.

Профіль небажаних реакцій був подібний до такого в дорослих пацієнтів. Найбільш частими небажаними реакціями, що виникали в ≥5% пацієнтів, були головний біль, абдомінальний біль, діарея, назофарингіт та орофарингеальний біль.

Побічні реакції, зафіксовані у постмаркетинговий період (частота та наявність причинно-наслідкового зв’язку не встановлені)

З боку крові та лімфатичної системи: аутоімунна гемолітична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура.

З боку органа слуху та рівноваги: глухота.

З боку органа зору: нечіткість зору.

З боку ШКТ: набряк ротової порожнини, панкреатит.

Загальні розлади: набряк обличчя.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, спричинений введенням лікарського засобу.

З боку імунної системи: анафілактичний шок (потребує термінового лікування), ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (може бути летальним).

Інфекції та інвазії: діарея, асоційована з Clostridium difficile.

Метаболічні та аліментарні розлади: гіпомагніємія, гіпонатріємія.

З боку опорно-рухового апарату: переломи кісток.

З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність.

З боку дихальної системи: набряк глотки, біль у горлі.

З боку шкіри та підшкірних тканин: генералізовані висипання, лейкоцитокластичний васкуліт.

Особливості застосування

наявні злоякісні новоутворення шлунка. У дорослих пацієнтів симптоматична відповідь на терапію препаратом Дексілант не виключає наявність злоякісних новоутворень шлунка. У дорослих пацієнтів із субоптимальною відповіддю або з ранньою повторною появою симптомів після завершення лікування ІПП потрібно розглянути доцільність проведення додаткового спостереження та діагностичних досліджень. У пацієнтів старшого віку потрібно розглянути можливість проведення ендоскопічного обстеження.

Гострий інтерстиціальний нефрит. При застосуванні ІПП, включаючи лансопразол, спостерігався розвиток гострого інтерстиціального нефриту. Гострий інтерстиціальний нефрит може розвинутися в будь-який момент при застосуванні ІПП та загалом може бути повʼязаний з ідіопатичними реакціями гіперчутливості. У разі розвитку гострого інтерстиціального нефриту слід припинити застосування препарату Дексілант (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Clostridium difficile-асоційована діарея. Декілька обсерваційних досліджень припускають, що ІПП, такі як Дексілант, можуть підвищувати ризик Clostridium difficile-асоційованої діареї, особливо у госпіталізованих пацієнтів. Цей діагноз слід розглядати для діареї, перебіг якої не покращується (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Пацієнти, які входять у групу ризику Clostridium difficile-асоційованої діареї, повинні отримувати лікування ІПП у мінімальній рекомендованій дозі та протягом найкоротшого проміжку часу, відповідно до захворювання, що підлягає лікуванню.

Переломи кісток. Декілька обсерваційних досліджень дають підстави припустити, що ІПП можуть підвищувати ризик остеопорозних переломів стегнової кістки, зап’ястка або хребців. Ризик виникнення переломів підвищувався у пацієнтів, які приймали препарати у високих дозах, багаторазово протягом доби, або в разі довготривалого лікування (протягом року та довше). Пацієнти, які входять у групу ризику переломів остеопоротичного характеру, повинні отримувати відповідне лікування та застосовувати ІПП у мінімальній рекомендованій дозі та протягом найкоротшого періоду часу. Пацієнти з ризиком остеопорозних переломів мають лікуватися згідно з чинними рекомендаціями (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Шкірний та системний червоний вовчак. У пацієнтів, які отримували ІПП, повідомлялося про розвиток або загострення ШЧВ та СЧВ. У більшості випадків відзначався ШЧВ.

Найбільш частою формою ШЧВ, про яку повідомлялося у пацієнтів, які отримували лікування ІПП, була підгостра форма ШЧВ; захворювання розвивалося впродовж періоду від кількох тижнів до кількох років на фоні безперервної терапії у пацієнтів різного віку (від немовлят до осіб літнього віку). Як правило, спостерігалися гістологічні зміни без залучення в патологічний процес органа.

У пацієнтів, що отримують ІПП, про випадки СЧВ повідомлялося менш часто, ніж про випадки ШЧВ. СЧВ, асоційований з прийомом ІПП, як правило, характеризується більш легким перебігом у порівнянні з СЧВ, який не індукований прийомом лікарських засобів. Початок розвитку СЧВ, як правило, відзначається від кількох днів до кількох років після початку лікування препаратом, головним чином у пацієнтів від молодого до літнього віку. У більшості пацієнтів захворювання характеризується появою висипу, проте також були повідомлення про артралгію та цитопенію.

Потрібно уникати застосування ІПП довше, ніж вимагається за медичними показаннями. Якщо у пацієнтів, які отримують препарат Дексілант, з’являються симптоми ШЧВ або СЧВ, потрібно припинити прийом препарату та направити пацієнта до відповідного спеціаліста для проведення обстеження. У більшості пацієнтів після відміни ІПП відзначається покращення стану впродовж періоду 4–12 тиж. Результати серологічних тестів (наприклад на антинуклеарні антитіла) можуть бути позитивними і показники можуть залишатися підвищеними впродовж довшого часу порівняно з тривалістю клінічних проявів.

Дефіцит ціанокобаламіну (вітаміну В12). Щоденний прийом будь-яких лікарських засобів, які пригнічують секрецію кислоти шлункового соку, протягом тривалого періоду (наприклад понад 3 роки) може призводити до мальабсорбції ціанокобаламіну (вітаміну В12), гіпо- та ахлоргідрії. Є рідкі повідомлення про розвиток дефіциту ціанокобаламіну під час лікування лікарськими засобами, які пригнічують секрецію кислоти шлункового соку. Слід враховувати цю інформацію у разі, коли у пацієнтів, які застосовують Дексілант, спостерігаються клінічні симптоми, пов’язані з дефіцитом ціанокобаламіну.

Гіпомагніємія. Рідко при застосуванні ІПП протягом щонайменше 3 міс у пацієнтів спостерігалася гіпомагніємія (симптоматична та асимптоматична), частіше — після року лікування. До серйозних небажаних реакцій належать тетанія, аритмії та судоми. Більшості пацієнтів для лікування гіпомагніємії проводять замісну терапію та припиняють застосування препаратів ІПП. У пацієнтів, які, імовірно, будуть тривало приймати ліки або застосовують ІПП з дигоксином або препаратами, які можуть призвести до гіпомагніємії (наприклад діуретики), потрібно контролювати рівень магнію у крові до початку та періодично під час лікування (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Дослідження нейроендокринних пухлин. Рівень хромограніну A (CgA) у сироватці крові підвищується на фоні індукованого препаратом зниження кислотності шлунка. Підвищення рівня CgA може призвести до отримання псевдопозитивних результатів при діагностиці нейроендокринних пухлин. Лікар повинен тимчасово припинити терапію декслансопразолом, принаймні за 14 днів до проведення оцінки рівня CgA. Дослідження слід повторити у разі, якщо рівень CgA при початковій оцінці високий. Для виконання послідовних досліджень (наприклад для моніторингу) має залучатися одна й та ж сама лабораторія, оскільки діапазон значень досліджень може відрізнятися (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Взаємодія з метотрексатом. Повідомлялося, що поєднане застосування ІПП і метотрексату (переважно у високих дозах) може підвищувати концентрацію та подовжувати наявність метотрексату та/або його метаболіту в сироватці крові та призводити до розвитку токсичності метотрексату. При застосуванні високих доз метотрексату деяким пацієнтам рекомендується тимчасово припинити прийом ІПП (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Поліпи фундальних залоз. Використання ІПП пов’язане з підвищеним ризиком виникнення поліпів фундальних залоз, що підвищується при їх тривалому застосуванні, переважно через рік. Поліпи фундальних залоз виявляються випадково при ендоскопії, оскільки вони мають безсимптомний перебіг. ІПП слід використовувати протягом найкоротшого терміну з можливих для патології, що лікується.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Дослідження із застосуванням декслансопразолу за участю вагітних для вивчення ризиків, асоційованих з прийомом препарату Дексілант, не проводилися. У дослідженнях на тваринах щодо репродуктивної токсичності не було виявлено впливу на розвиток ембріона/плода при пероральному застосуванні декслансопразолу та лансопразолу. Оцінюваний вихідний ризик розвитку серйозних вроджених вад та переривання вагітності для даної групи пацієнтів невідомий.

Годування грудьми. Даних щодо екскреції декслансопразолу з грудним молоком людини, впливу на немовля, що знаходиться на грудному вигодовуванні, або впливу на виділення молока немає. Однак лансопразол та його метаболіти виявляють у молоці лактуючих тварин. Користь від грудного вигодовування для розвитку та здоров’я дитини потрібно зіставити з клінічною потребою матері в прийомі препарату Дексілант та будь-якими можливими побічними впливами на дитину, яка знаходиться на грудному вигодовуванні, що зумовлені прийомом препарату Дексілант або поточним захворюванням матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Діти

Дексілант не рекомендований для лікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у дітей віком від 1 міс до 1 року, оскільки лансопразол (рацемічна суміш) не виявився ефективним у багатоцентровому подвійно сліпому контрольованому дослідженні. При доклінічному дослідженні, лансопразол продемонстрував такі побічні реакції, як потовщення серцевого клапана та зміни кісткової тканини.

Зважаючи на відсутність даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Дексілант дітям віком до 12 років, не рекомендується його застосування у цієї вікової категорії пацієнтів.

Безпека та ефективність препарату Дексілант були встановлені для пацієнтів віком 12–17 років при лікуванні всіх стадій ерозивного езофагіту, при підтримувальному лікуванні ерозивного езофагіту та полегшенні печії та при лікуванні печії, асоційованої з симптоматичною неерозивною гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Можливість застосування препарату Дексілант у цій віковій групі підтверджується даними, отриманими під час відповідних, належним чином контрольованих досліджень застосування препарату Дексілант у дорослих пацієнтів та додатковими даними щодо безпеки, ефективності та фармакокінетики у пацієнтів віком 12–17 років.

Профіль небажаних реакцій у пацієнтів віком 12–17 років був подібний до такого в дорослих пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

нижче зазначено клінічно значущі взаємодії лікарських засобів та зміни результатів діагностичних досліджень при одночасному застосуванні з препаратом Дексілант, а також заходи щодо їх попередження або усунення.

Для отримання більш детальної інформації про взаємодію з ІПП див. інструкції для медичного застосування відповідних лікарських засобів.

Препарати та діагностичні тести, на які препарат Дексілант має клінічно значущий вплив

Антиретровірусні препарати. Клінічний вплив. Вплив ІПП на антиретровірусні препарати варіабельний. Клінічна значущість та механізми цих взаємодій відомі не в усіх випадках.

Знижена експозиція деяких антиретровірусних препаратів (наприклад рилпівірину, атазанавіру та нелфінавіру) при одночасному застосуванні з декслансопразолом може послаблювати противірусну дію та призводити до розвитку резистентності до препарату.

Підвищена експозиція інших антиретровірусних препаратів (наприклад саквінавіру) при одночасному застосуванні з декслансопразолом може підвищувати токсичність антиретровірусних препаратів.

Є інші антиретровірусні препарати, взаємодії яких з декслансопразолом не є клінічно значущими.

Препарати, що містять рилпівірин: поєднане застосування з препаратом Дексілант протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Атазанавір. Див. інструкцію для медичного застосування атазанавіру щодо дозування.

Нелфінавір. Потрібно уникати одночасного застосування з препаратом Дексілант (див. інструкцію для медичного застосування нелфінавіру).

Саквінавір. Див. інструкцію для медичного застосування саквінавіру; показаний моніторинг щодо потенційних токсичних ефектів саквінавіру.

Інші антиретровірусні препарати. Див. інструкцію для медичного застосування.

Варфарин. Клінічний вплив. Спостерігається підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення та протромбінового часу в пацієнтів, які одночасно отримують ІПП та варфарин. Підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення та протромбінового часу може призвести до патологічної кровотечі та навіть смерті.

Необхідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення та протромбінового часу. Для підтримання цільового рівня міжнародного нормалізованого відношення може бути потрібне коригування дози варфарину. Див. інструкцію для медичного застосування варфарину.

Метотрексат. Клінічний вплив. Одночасне застосування ІПП та метотрексату (переважно у високих дозах) може призвести до підвищення та подовження утримання концентрацій метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату в сироватці крові, що може спричинити появу токсичних ефектів метотрексату. Формальні дослідження взаємодії при застосуванні високих доз метотрексату та ІПП не проводилися (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Для деяких пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, слід розглянути можливість тимчасового припинення застосування препарату Дексілант.

Дигоксин. Клінічний вплив. Можливе підвищення експозиції дигоксину.

Необхідний моніторинг концентрацій дигоксину. Для підтримання терапевтичних концентрацій дигоксину може бути потрібне коригування його дозування. Див. інструкцію для медичного застосування дигоксину.

Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від рівня рН в шлунку (наприклад солі заліза, ерлотиніб, дасатиніб, нілотиніб, мофетилу мікофенолат, кетоконазол/ітраконазол). Клінічний вплив. Декслансопразол може знижувати абсорбцію інших лікарських засобів завдяки його властивості знижувати кислотність шлунка.

Мофетилу мікофенолат. При одночасному застосуванні ІПП у здорових добровольців та у пацієнтів після трансплантації, які отримують мофетилу мікофенолат, повідомлялося про зниження експозиції активного метаболіту (мікофенолової кислоти), що, можливо, пов’язано зі зниженням розчинності мофетилу мікофенолату при підвищеному рівні рН шлунка. Клінічну значущість зниженої експозиції мікофенолової кислоти для ризику відторгнення трансплантата в пацієнтів, яким було проведено трансплантацію та які отримують препарат Дексілант та мофетилу мікофенолат, встановлено не було. Пацієнтам, яким було проведено трансплантацію та які отримують мофетилу мікофенолат, потрібно з обережністю застосовувати препарат Дексілант.

Див. інструкції для медичного застосування інших препаратів, абсорбція яких залежить від рівня рН шлунка.

Такролімус. Клінічний вплив. Можливе підвищення експозиції такролімусу, особливо у пацієнтів після трансплантації з помірною або низькою активністю CYP 2С19.

Необхідний моніторинг мінімальної концентрації такролімусу в цільній крові. Для підтримання терапевтичних концентрацій такролімусу може бути потрібне коригування його дози. Див. інструкцію для медичного застосування такролімусу.

Вплив на результати досліджень маркерів нейроендокринних пухлин. Клінічний вплив. Зниження шлункової кислотності, зумовлене застосуванням ІПП, призводить до вторинного підвищення рівнів хромограніну А (CgA). Підвищення рівня CgA може призвести до отримання псевдопозитивних результатів при діагностиці нейроендокринних пухлин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Необхідне тимчасове припинення терапії препаратом Дексілант принаймні за 14 днів до визначення рівнів CgA та розгляд можливості проведення повторного тесту, якщо при першому дослідженні рівні CgA є високими. Для виконання послідовних досліджень (наприклад для моніторингу) має залучатися одна й та ж сама лабораторія, оскільки референсний діапазон значень досліджень в різних лабораторіях може відрізнятися.

Вплив на результати стимуляційної проби з секретином. Клінічний вплив. Відповідь у вигляді гіперсекреції гастрину при стимуляційній пробі з секретином може призвести до помилкового діагнозу гастриноми.

Необхідно тимчасово припинити лікування препаратом Дексілант принаймні за 30 днів до проведення проби для того, щоб секреція гастрину могла повернутися до початкового рівня.

Псевдопозитивний результат дослідження сечі на тетрагідроканабінол. Клінічний вплив. Були повідомлення, що у пацієнтів, які застосовують ІПП, були отримані псевдопозитивні результати скринінгових досліджень сечі на наявність тетрагідроканабінолу.

Для підтвердження позитивних результатів потрібно розглянути можливість застосування альтернативних підтверджувальних методів дослідження.

Препарати та речовини, які клінічно значимо впливають на препарат Дексілант при одночасному застосуванні

Індуктори CYP 2C19 або CYP 3A4. Клінічний вплив. Можливе зниження експозиції декслансопразолу при застосуванні з потужними індукторами.

Препарати звіробою звичайного, рифампін. Потрібно уникати одночасного застосування з препаратом Дексілант.

Лікарські засоби, що містять ритонавір. Див. інструкцію для медичного застосування.

Інгібітори CYP 2C19 або CYP 3A4. Клінічний вплив. При застосуванні з потужними інгібіторами передбачається підвищення експозиції декслансопразолу.

Вориконазол. Див. інструкцію для медичного застосування.

Передозування

серйозних випадків передозування препарату Дексілант не зафіксовано. Багаторазове застосування препарату Дексілант у дозі 120 мг та прийом одноразової дози 300 мг не призводили до смерті або розвитку інших тяжких побічних реакцій. Повідомлялося про розвиток серйозних побічних явищ (АГ) та спостерігалися нетяжкі побічні реакції (припливи, контузія, орофарингеальний біль, зменшення маси тіла) при застосуванні препарату Дексілант у дозі 60 мг двічі на добу.

Декслансопразол не видаляється з кровотоку за допомогою гемодіалізу. У разі передозування проводять симптоматичну та підтримувальну терапію.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Діагнози, при яких застосовують ДЕКСІЛАНТ

Дата додавання: 08.07.2020 р.
© Компендиум 2019

Інструкція МОЗ

Ціни на ДЕКСІЛАНТ в містах України

Вінниця 299.05 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Вінниця, вул. Грибоєдова, 3, тел.: +380672132986267.99 грн./уп.

Дніпро 292.54 грн./уп.

«АПТЕКА НА ТІТОВА» Дніпро, вул. Тітова, 27, тел.: +380965010562276.23 грн./уп.

Житомир 300.26 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Корольова, 44Б, тел.: +380412555056271.95 грн./уп.

Запоріжжя 290.86 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, просп. Соборний, 6, тел.: +380632276128270.95 грн./уп.

Івано-Франківск 303.08 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Івано-Франківськ, вул. Галицька, 80Б, тел.: +380673124744274.99 грн./уп.

Київ 300.5 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Київ, просп. Перемоги, 100А272.99 грн./уп.

Кропивницький 297.16 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Попова Космонавта, 20В, тел.: +380522273425272.95 грн./уп.

Луцьк 299.73 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Луцьк, вул. Львівська, 63, тел.: +380332767481267.95 грн./уп.

Львів 311.57 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Стрийська, 51, тел.: +380673124786270.99 грн./уп.

Миколаїв 300.85 грн./уп.

«РЕЦЕПТІКА» Миколаїв, вул. Карпенка Генерала, 2Д288.70 грн./уп.

Одеса 315.34 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Одеса, просп. Небесної Сотні, 10275.95 грн./уп.

Полтава 299.73 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Полтава, вул. Алмазна, 6/11, тел.: +380677210370271.99 грн./уп.

Рівне 301.15 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Рівне, вул. Петлюри, 19, тел.: +380362634497269.95 грн./уп.

Суми 291.05 грн./уп.

«ПОДОРОЖНИК» Суми, просп. Курський, 115, тел.: +380682986891260.99 грн./уп.

Тернопіль 307.63 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Тернопіль, вул. Шептицького, 1, тел.: +380674292737275.99 грн./уп.

Ужгород 307.3 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Ужгород, вул. Легоцького, 7267.95 грн./уп.

Харків 302.91 грн./уп.

«1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Харків, просп. Московський, 210, тел.: +380573924307278.59 грн./уп.

Херсон 298.12 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, вул. Комкова, 92, тел.: +380552453900270.95 грн./уп.

Хмельницький 304.68 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Хмельницький, шосе Старокостянтинівське, 17/1, тел.: +380981697933267.99 грн./уп.

Черкаси 299.8 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Нижня Горова, 98, тел.: +380472721043274.95 грн./уп.

Чернігів 293.07 грн./уп.

«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, вул. Рокоссовського, 37, тел.: +380462234204271.95 грн./уп.

Чернівці 304.66 грн./уп.

«АПТЕКА БАМ» Чернівці, просп. Незалежності, 91, тел.: +380676944731272.99 грн./уп.

На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko