Напрофф (Naproff) (263461) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, тальк, магнію стеарат; склад оболонки: Опадрі білий (гіпромелоза, титану діоксид (E171), макрогол).

Напроксен натрію - 550 мг

фармакодинаміка. Напроксен є НПЗП, похідним пропіонової кислоти. Чинить виражену протизапальну, анальгезивну та жарознижувальну дію.
Механізм дії напроксену полягає в гальмуванні міграції лейкоцитів, зниженні активності лізосом та медіаторів запалення. Препарат є сильним інгібітором ліпооксигенази, блокує синтез арахідонової кислоти. Крім того, гальмує активність ЦОГ-1 і ЦОГ-2 арахідонової кислоти, що призводить до пригнічення синтезу проміжних продуктів простагландинів. Гальмує агрегацію тромбоцитів. Напроксен не є наркотичним анальгетиком та не впливає на ЦНС.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального застосування напроксен швидко і практично повністю абсорбується з травного тракту. C_max в плазмі крові досягається менше ніж за 1 год та становить 77,4 мкг/мл після прийому 1 таблетки по 275 мг та 99,4 мкг/мл після прийому 1 таблетки по 550 мг. При застосуванні доз вище 500 мг підвищення рівня напроксену в плазмі крові непропорційне прийнятій дозі.
Розподіл. Близько 99% напроксену зв’язується з білками плазми крові.
Метаболізм. Напроксен метаболізується в печінці до десметилнапроксену.
Виведення. Близько 70% напроксену виводиться із сечею у вигляді незміненого напроксену, близько 28% — у формі десметилнапроксену. Кліренс напроксену становить 0,13 мл/хв/кг. T_½ напроксену становить 13 год.

дорослим та дітям віком від 15 років.
Симптоматичне тривале лікування:

• хронічних запальних захворювань суглобів (таких як ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, синдром Рейтера, псоріатичний артрит);
• тяжких інвалідизуючих форм артрозу.

Симптоматичне короткочасне лікування:

• гострих нападів позасуглобового ревматизму (таких як плечолопатковий періартрит, тендиніт, бурсит);
• остеоартриту;
• болю в нижній частині спини;
• радикулалгії;
• больового синдрому при травмах опорно-рухового апарату;
• больового синдрому при запальних процесах в стоматології.

Симптоматичне лікування:

• дисменореї (після встановлення її причини).

Дітям з масою тіла від 25 кг (віком від 8 років):

• ювенільний ревматоїдний артрит.

лікарський засіб призначений для перорального застосування.
Таблетки слід приймати цілими під час їди, запиваючи достатньою кількістю води. Добову дозу слід розподілити на 1–2 прийоми.
Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найнижчі ефективні дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для полегшення симптомів.
Дорослі та діти віком від 15 років
Ревматологія, гінекологія. Короткочасне лікування: рекомендована доза становить 1100 мг/добу (4 таблетки по 275 мг або 2 таблетки по 550 мг).
Тривале лікування: рекомендована доза становить 550 мг/добу (2 таблетки по 275 мг або 1 таблетка по 550 мг).
Стоматологія. Рекомендована доза становить 275–1100 мг/добу (1–4 таблетки по 275 мг або ½–2 таблетки по 550 мг).
Пацієнти літнього віку. Згідно з результатами досліджень фракція незв’язаного напроксену в плазмі крові у пацієнтів літнього віку збільшується, хоча загальна концентрація напроксену в плазмі крові залишається незмінною.
У разі застосування у таких пацієнтів високих доз лікарського засобу рекомендується клінічний та біологічний моніторинг.
У разі зниження ниркової екскреції рекомендується зниження дози лікарського засобу.
Діти з масою тіла від 25 кг (віком від 8 років)
Ювенільний ревматоїдний артрит. Рекомендована доза становить 10 мг/кг маси тіла на добу.
Діти. Лікарський засіб застосовувати у дітей віком від 15 років.
При ювенільному ревматоїдному артриті лікарський засіб можна застосовувати у дітей з масою тіла від 25 кг (віком від 8 років).

• підвищена чутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату.
• Наявність в анамнезі симптомів підвищеної чутливості (включаючи кропив’янку, риніт, БА або носові поліпи) до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП.
• Рецидивуюча виразкова хвороба/кровотечі в активній формі або рецидиви в анамнезі (≥2 виражених епізодів виразкової хвороби чи кровотечі).
• Наявність в анамнезі шлунково-кишкових кровотеч або перфорацій, пов’язаних із попередньою терапією НПЗП.
• Застійний або атрофічний гастрит.
• Тяжка серцева недостатність.
• Тяжка ниркова недостатність.
• Тяжка печінкова недостатність.
• Застосування з 5-го місяця вагітності.
• Період годування грудьми.
• Застосування у дітей з масою тіла до 25 кг (віком до 8 років).

клінічні дослідження та епідеміологічні дані показали, що застосування НПЗП (особливо у високих дозах протягом тривалого часу) може незначно підвищити ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Найчастіше відмічають побічні реакції з боку травного тракту. Можливий розвиток ерозій, виразок або шлунково-кишкових кровотеч, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Під час застосування НПЗП повідомляли про випадки нудоти, блювання, діареї, диспепсії, виразкового стоматиту, болю в ділянці живота, мелени, кривавого блювання, загострення запальних захворювань кишечнику (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) при застосуванні НПЗП. Рідко відзначали випадки гастриту.
Під час застосування НПЗП також повідомляли про випадки набряків, АГ і серцевої недостатності.
Інфекції та інвазії: асептичний менінгіт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, апластична анемія, еозинофілія, гемолітична анемія, лейкопенія (гранулоцитопенія), тромбоцитопенія, аплазія кісткового мозку.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі БА, анафілактоїдні реакції.
Прояви БА у деяких пацієнтів можуть бути спричинені алергією на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗП (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
З боку метаболізму та харчування: гіперкаліємія (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку психіки: депресія, патологічні сновидіння, безсоння.
З боку нервової системи: когнітивні порушення, порушення здатності концентрувати увагу, судоми, запаморочення, сонливість, головний біль, втрата свідомості.
З боку органа зору: порушення зору, помутніння рогівки, папіліт, набряк диску зорового нерва, ретробульбарний неврит зорового нерва.
З боку органа слуху та лабіринту: порушення слуху, включаючи його погіршення, шум у вухах, вертиго.
З боку серця: посилене серцебиття; при застосуванні НПЗП повідомлялося про серцеву недостатність та застійну серцеву недостатність.
З боку судин: васкуліт; при застосуванні НПЗП повідомлялося про набряки та АГ.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: еозинофільна пневмонія.
З боку травного тракту: біль у животі, запор, діарея, диспепсія, печія, нудота; у рідкісних випадках відзначали виразки, шлунково-кишкові кровотечі та/або перфорації (частота шлунково-кишкових кровотеч зростає з підвищенням дози), обструкція травного тракту, запалення, езофагіт, гастрит, панкреатит, стоматит, загострення неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона, блювання, метеоризм, мелена, гематемез.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: повідомляли про випадки транзиторних та зворотних змін функції печінки, жовтяниці, окремі випадки тяжкого гепатиту (один з яких призвів до летального наслідку).
З боку шкіри і підшкірних тканин: шкірний висип, екхімози, свербіж, пурпура, підвищене потовиділення, алопеція, епідермальний некроліз, синдром Лайєлла (дуже рідко), мультиформна еритема, бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса — Джонсона; вузликова еритема, фіксована еритема, медикаментозний висип, плескатий лишай, системний червоний вовчак, пустулярна реакція, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації, псевдопорфірія (рідко), бульозний епідемоліз, ангіоневротичний набряк.
Якщо з’являються вразливість шкіри, утворення пухирів або інші симптоми, характерні для псевдопорфірії, лікування препаратом слід припинити і встановити нагляд за пацієнтом.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: міалгія, м’язова слабкість.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), нирковий папілярний некроз, гострий тубулярний некроз, затримка рідини та натрію, іноді з набряками.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: жіноче безпліддя.
З боку організму в цілому та реакції у місці введення: підвищення температури тіла, загальне нездужання.
Дослідження: порушення з боку печінкових функціональних показників, підвищення рівня креатиніну у плазмі крові.
Результати клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та протягом тривалого часу) може підвищувати ризик артеріальних тромбоемболічних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

побічні реакції лікарського засобу можна мінімізувати за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану (див. ЗАСТОСУВАННЯ та Вплив на травний тракт, та Вплив на серцево-судинну систему та мозковий кровообіг нижче).
Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу з іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2.
Реакції гіперчутливості. Пацієнти з БА в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗП, ніж інші пацієнти. Застосування лікарського засобу може викликати напади БА або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Застосування у пацієнтів літнього віку. Пацієнти літнього віку особливо схильні до розвитку побічних реакцій під час застосування НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть закінчуватися летально. Тривале застосування НПЗП у таких пацієнтів не рекомендується. Якщо потрібне тривале лікування, пацієнтів слід регулярно оглядати (див. ЗАСТОСУВАННЯ та нижче).
Анафілактичні (анафілактоїдні) реакції. У схильних осіб можуть відмічати реакції гіперчутливості. Анафілактичні (анафілактоїдні) реакції можуть виникати у пацієнтів незалежно від наявності гіперчутливості до ацетилсаліцилової кислоти, інших НПЗП або препаратів з напроксеном в анамнезі. Вони також можуть спостерігатися в осіб з ангіоневротичним набряком, бронхоспастичними реакціями (наприклад нападами БА), ринітом та назальними поліпами в анамнезі.
Анафілактоїдні реакції, такі як анафілаксія, можуть мати летальний наслідок.
Вплив на травний тракт. Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, відмічали для усіх НПЗП на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту.
Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація зростає з підвищенням дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), а також у пацієнтів літнього віку. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої можливої дози лікарського засобу. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту в низьких дозах або інші засоби, що підвищують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ), слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.
Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, слід повідомляти лікарю про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які одночасно застосовують засоби, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме — пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), СІЗЗС або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
У разі розвитку виразки або шлунково-кишкової кровотечі застосування лікарського засобу слід припинити.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Вплив на серцево-судинну систему та мозковий кровообіг. Пацієнтам з АГ та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при застосуванні НПЗП відмічалися затримка рідини та набряк.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). За наявними даними, при застосуванні напроксену в дозі 1000 мг/добу ризик мінімальний, проте він не може бути повністю виключений.
Пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід застосовувати лікарський засіб лише після ретельного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад з АГ, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).
Дерматологічні реакції. Під час застосування НПЗП були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком), у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Вірогідно, найвищий ризик їх виникнення відмічають у пацієнтів на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірного висипу, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу.
Функціональна ниркова недостатність. Повідомлялося про порушення функції нирок, ниркову недостатність, гострий інтерстиціальний нефрит, гематурію, протеїнурію, некроз ниркових сосочків та нефротичний синдром, що асоціюються з напроксеном.
НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після підвищення дози рекомендується ретельний моніторинг діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:
— літній вік;
— одночасне застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
— гіповолемія (будь-якого генезу);
— застійна серцева недостатність;
— ниркова недостатність;
— нефротичний синдром;
— вовчакова нефропатія;
— декомпенсований цироз печінки.
Оскільки основна частина напроксену та його метаболітів (95%) виділяється нирками шляхом клубочкової фільтрації, лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Рекомендується здійснювати постійний моніторинг кліренсу креатиніну. У таких пацієнтів слід застосовувати мінімальну ефективну дозу.
Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам із початковим кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв.
Гемодіаліз не призводить до зниження плазмової концентрації напроксену через високий ступінь зв’язування напроксену з білками плазми крові.
Застосування у пацієнтів з порушенням функцій печінки. Як і при застосуванні інших НПЗП, можливе підвищення одного або декількох печінкових функціональних показників. Частіше це є результатом підвищеної чутливості до НПЗП, ніж його прямої токсичності. Повідомлялося про тяжкі порушення печінки, включаючи гепатит та жовтяницю. Також повідомлялося про перехресну реактивність.
Вплив на водно-сольовий обмін. Під час застосування напроксену можлива затримка рідини, що призводить до виникнення набряків, АГ або погіршення вже існуючої АГ, загострення серцевої недостатності. Під час застосування лікарського засобу слід здійснювати клінічний моніторинг стану пацієнтів з АГ або із серцевою недостатністю. Можливе також зниження ефективності антигіпертензивних засобів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Ризик гіперкаліємії. Під час застосування напроксену у пацієнтів із цукровим діабетом або пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що підвищують рівень калію, можливий розвиток гіперкаліємії (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Таким пацієнтам рекомендується регулярний моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Застосування при ураженнях інфекційного характеру. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати при ураженнях інфекційного характеру або при ризику інфікування, оскільки напроксен знижує стійкість організму до інфекційних агентів і здатний маскувати симптоми інфекцій.
Тривале застосування. У разі тривалого застосування лікарського засобу слід регулярно здійснювати аналіз крові та моніторинг функції нирок і печінки.
Гематологічні реакції. Напроксен пригнічує агрегацію тромбоцитів і може подовжувати час кровотечі, що слід брати до уваги при визначенні часу кровотечі. Під час застосування лікарського засобу слід здійснювати моніторинг стану у пацієнтів з порушеннями згортання крові або тих, які приймають засоби, що впливають на гемостаз.
Вплив на орган зору. Під час застосування НПЗП, включаючи напроксен, зрідка повідомляли про випадки розладів з боку очей, у тому числі папіліту, ретробульбарного невриту зорового нерва та набряку сосочка, хоча причинно-наслідковий зв’язок не встановлений. Пацієнтам, у яких під час застосування лікарського засобу розвинулися порушення зору, рекомендується консультація офтальмолога.
Застереження, пов’язані з допоміжними речовинами. Лікарський засіб у дозуванні 275 мг містить близько 25 мг натрію, лікарський засіб у дозуванні 550 мг містить близько 50 мг натрію, що необхідно враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Немає даних про будь-які вади розвитку, пов’язані з прийомом напроксену у I триместр вагітності, проте необхідні додаткові епідеміологічні дослідження для підтвердження відсутності ризику. Інгібування синтезу простагландинів у II та III триместр вагітності може негативно впливати на вагітність та/або ембріофетальний розвиток. У разі застосування напроксену у II та III триместр вагітності можливі такі ризики:
• порушення функції нирок:

• в період внутрішньоутробного розвитку, починаючи з 12-го тижня вагітності (встановлення діурезу плода), може відмічатися маловоддя (олігогідрамніон), найчастіше зворотне при відміні напроксену, аж до повної відсутності навколоплідних вод (ангідрамніон) при його тривалому застосуванні;
• розвиток ниркової недостатності після народження (зворотної або незворотної), особливо у разі тривалого прийому на пізніх термінах вагітності (з ризиком розвитку тяжкої гіперкаліємії);

• розвиток серцево-легеневої недостатності:

• часткове або повне звуження артеріальної протоки плода. Звуження артеріальної протоки може розвинутися раптово, на терміні від 5 повних місяців вагітності, і привести до серцевої недостатності плода або новонародженого або до внутрішньоутробної смерті плода;

• збільшення тривалості кровотечі для матері і дитини.
Застосування лікарського засобу до 12-го тижня вагітності можливе лише у разі абсолютної необхідності.
Застосування лікарського засобу з 12-го до 24-го тижня вагітності (з моменту встановлення діурезу у плода до 5-місячного строку) можливо лише короткостроково та у разі абсолютної необхідності. Тривале застосування лікарського засобу протипоказане.
Застосування лікарського засобу після 24-го тижня вагітності (з 5-го місяця вагітності) протипоказане.
Випадкове застосування лікарського засобу після 24-го тижня вагітності потребує суворого моніторингу стану серцево-судинної системи та функції нирок плода та/або новонародженого.
Період годування грудьми. НПЗП здатні проникати у грудне молоко. Слід уникати застосування лікарського засобу в період годування грудьми.
Вплив на фертильність. Напроксен, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез ЦОГ/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час застосування напроксену у деяких пацієнтів можуть відмічатися сонливість, запаморочення, вертиго, порушення зору, безсоння, депресія. Під час застосування лікарського засобу слід утримуватися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

засоби, що підвищують ризик виникнення гіперкаліємії (солі калію, діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), триметоприм): при одночасному застосуванні з напроксеном підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Цей ризик значно зростає при одночасному прийомі калійзберігаючих діуретиків та солей калію. Триметоприм не підвищує ризик розвитку гіперкаліємії, однак може виступати як посилюючий фактор при одночасному застосуванні вищевказаних лікарських засобів.
Ацетилсаліцилова кислота. Клінічні фармакодинамічні дані свідчать про те, що одночасне застосування напроксену протягом більше одного дня може пригнічувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на активність тромбоцитів. Цей ефект може зберігатися протягом декількох днів після припинення застосування напроксену. Клінічна значущість цієї взаємодії невідома.
Одночасне застосування напроксену з такими засобами не рекомендується
• Інші НПЗП, у тому числі ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах (≥1 г/прийом та/або ≥З г/добу) та у знеболювальних і жарознижувальних дозах (≥500 мг/прийом та/або ≥З г/добу): при одночасному застосуванні напроксену з цими лікарськими засобами підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі.
• Антикоагулянти: при одночасному застосуванні з напроксеном посилюється дія антикоагулянтів (наприклад варфарину) та підвищується ризик виникнення кровотечі (внаслідок пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). У разі необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів необхідний ретельний клінічний та біологічний моніторинг.
• Нефракціонований гепарин, низькомолекулярний гепарин (у терапевтичних дозах та/або пацієнтам літнього віку): при одночасному застосуванні напроксену з цими лікарськими засобами підвищується ризик виникнення кровотеч (внаслідок пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). У разі необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів необхідний ретельний клінічний моніторинг.
• Літій: при одночасному застосуванні з напроксеном підвищується рівень літію у плазмі крові, що може призвести до інтоксикації (внаслідок зниження його ниркового кліренсу). У разі необхідності одночасного застосування цих лікарських засобів слід проконтролювати рівень літію у плазмі крові та провести корекцію його дози під час лікування та після припинення прийому напроксену.
• Метотрексат у високих дозах (>20 мг/тиж): при одночасному застосуванні з напроксеном посилюється гематологічна токсичність метотрексату (внаслідок зменшення його ниркового кліренсу).
• Пеметрексед (пацієнтам із нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 45–80 мл/хв)): при одночасному застосуванні з напроксеном посилюється токсичність пеметрекседу (внаслідок зниження його ниркового кліренсу).
Одночасне застосування напроксену з такими засобами слід здійснювати з обережністю
• Циклоспорин, такролімус: при одночасному застосуванні з напроксеном посилюється нефротоксичність цих лікарських засобів, особливо у пацієнтів літнього віку, тому на початку їх одночасного застосування слід контролювати функцію нирок.
• Діуретичні засоби, інгібітори АПФ, АРА II: при одночасному застосуванні з напроксеном послаблюється антигіпертензивна дія, а у пацієнтів групи ризику (пацієнти літнього віку та/або зневоднені пацієнти) можливий розвиток гострої ниркової недостатності (внаслідок зниження клубочкової фільтрації). У разі одночасного застосування цих лікарських засобів слід провести гідратацію пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок.
• Метотрексат у низьких дозах (<20 мг/тиж): при одночасному застосуванні з напроксеном посилюється гематологічна токсичність метотрексату (внаслідок зниження його ниркового кліренсу). У перші тижні одночасного застосування цих лікарських засобів слід щотижня проводити аналіз крові. Пацієнтам із навіть незначними порушеннями функції нирок, а також пацієнтам літнього віку необхідний ретельний моніторинг стану.
• Пеметрексед (пацієнтам із нормальною функцією нирок): при одночасному застосуванні з напроксеном посилюється токсичність пеметрекседу (внаслідок зниження його ниркового кліренсу). У разі одночасного застосування цих лікарських засобів слід здійснювати моніторинг функції нирок.
• Пробенецид: при одночасному застосуванні з пробенецидом можливе підвищення плазмової концентрації напроксену та значне подовження його Т_½.
• Зидовудин: при одночасному застосуванні з напроксеном посилюється гематологічна токсичність. У разі одночасного застосування цих лікарських засобів може знадобитися корекція дози зидовудину.
При одночасному застосуванні декскетопрофену з такими засобами слід врахувати можливі взаємодії
• Ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах 50–375 мг/добу): при одночасному застосуванні напроксену з ацетилсаліциловою кислотою підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі.
• Кортикостероїдні засоби (окрім замісної терапії гідрокортизоном): при одночасному застосуванні напроксену з цими лікарськими засобами підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті або шлунково-кишкової кровотечі.
• Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): при одночасному застосуванні напроксену з цими лікарськими засобами підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.
• Нефракціонований гепарин, низькомолекулярний гепарин (у профілактичних дозах): при одночасному застосуванні напроксену з цими лікарськими засобами підвищується ризик виникнення кровотеч.
• Блокатори β-адренорецепторів (окрім есмололу): при одночасному застосуванні з напроксеном можливе послаблення антигіпертензивної дії блокаторів β-адренорецепторів (за рахунок пригнічення судинорозширювальних простагландинів, затримки води та натрію).
• Деферасирокс: при одночасному застосуванні напроксену з деферасироксом підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.
• Антациди, колестирамін, їжа: при одночасному застосуванні з цими лікарськими засобами можливе уповільнення швидкості всмоктування напроксену, але не ступеня.
Через значне зв’язування напроксену з білками плазми крові слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які одночасно приймають гідантоїни, антикоагулянти, інші НПЗП, ацетилсаліцилову кислоту або сульфаніламіди з високою здатністю зв’язувати білки, для виявлення ознак передозування цих лікарських засобів та корекції дози при необхідності.
Рекомендується тимчасово призупинити лікування препаратом за 48 год до проведення тестів для оцінювання функції надниркових залоз, оскільки напроксен може спричиняти спотворення результатів деяких тестів на визначення рівнів 17-кетогенних стероїдів. Подібним чином напроксен може впливати на результати деяких аналізів для визначення рівня 5-гідроксііндолоцтової кислоти в сечі.

симптоми передозування включають запаморочення, сонливість, біль в епігастрії, диспепсію, печію, нудоту, транзиторні порушення функцій печінки, гіпопротромбінемію, дисфункцію нирок, метаболічний ацидоз, апное, дезорієнтацію, блювання.
У кількох пацієнтів відмічали судомні напади, однак невідомо, чи були вони пов’язані з прийомом напроксену.
Після прийому НПЗП можуть відмічатися також шлунково-кишкові кровотечі, АГ, ГНН, пригнічення дихання та кома, але це виникає рідко.
При застосуванні НПЗП можливий розвиток анафілактоїдних реакцій, що можуть відмічатися і в разі передозування.
Лікування. У разі передозування пацієнта слід госпіталізувати, промити шлунок, застосувати адсорбенти та здійснювати симптоматичне і підтримувальне лікування. Спостереження пацієнтів повинно тривати принаймні протягом 4 год після прийому потенційно токсичної дози. Специфічного антидота немає. Форсований діурез, підлужнення сечі, гемодіаліз, гемоперфузія не призводять до зниження плазмової концентрації напроксену через високий ступінь зв’язування напроксену з білками.

при температурі не вище 25 °С у сухому та недоступному для дітей місці.