• Кабинет
  • ЛІНЕЗОЛІДИН розчин для інфузій (LINEZOLIDIN solution for infusion)

    Склад і форма випуску

    розчин для інфузій 2 мг/мл пляшка 300 мл, № 1Ціни в аптеках
    Лінезолід
    2 мг/мл
    № UA/11948/01/01 від 15.12.2016
    B За рецептом

    Фармакологічні властивості

    фармакодинаміка. Лінезолідин є синтетичним антибактеріальним засобом, який належить до нового класу протимікробних препаратів — оксазолідинонів. In vitro активний проти аеробних грампозитивних, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів.

    Лінезолідин селективно пригнічує синтез білків у бактеріальних клітинах шляхом унікального механізму дії. Зокрема, він зв’язується з ділянкою на бактеріальній рибосомі (23S субодиниця із 50S) та перешкоджає утворенню функціонального 70S ініціюючого комплексу, який є важливим компонентом процесу трансляції.

    До лінезоліду чутливі такі мікроорганізми: грампозитивні аероби Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium*, Staphylococcus aureus*; коагулазонегативні стафілококи Streptococcus agalactiae*, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*, стрептококи групи С, стрептококи групи G; грампозитивні анаероби Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus sp.

    Резистентні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria species Enterobacteriaceae, Pseudomonas sp.

    Фармакокінетика. Середні показники фармакокінетики лінезоліду у дорослих після однократного і багатократного перорального і в/в застосування препарату подані в табл. 1.

    Таблиця 1. Середні (стандартне відхилення) показники фармакокінетики лінезоліду у дорослих

    Доза лінезоліду Cmax, мкг/мл Cmin, мкг/мл Tmax, год AUC*, мкг • год/мл t½, год CL, мл/хв
    Таблетки по 400 мг, одноразова доза

    Кожні 12 год

    8,10

    (1,83)

    11,00

    (4,37)

    3,08

    (2,25)

    1,52

    (1,01)

    1,12

    (0,47)

    55,10

    (25,00)

    73,40

    (33,50)

    5,20

    (1,50)

    4,69

    (1,70)

    146

    (67)

    110

    (49)

    Таблетки по 600 мг,

    одноразова доза

    Кожні 12 год

    12,70

    (3,96)

    21,20

    (5,78)

    6,15

    (2,94)

    1,28

    (0,66)

    1,03

    (0,62)

    91,40

    (39,30)

    138,00

    (42,10)

    4,26

    (1,65)

    5,40

    (2,06)

    127

    (48)

    80

    (29)

    600 мг, в/в ін’єкція‡,

    одноразова доза

    Кожні 12 год

    12,90

    (1,60)

    15,10

    (2,52)

    3,68

    (2,36)

    0,50

    (0,10)

    0,51

    (0,03)

    80,20

    (33,30)

    89,70

    (31,00)

    4,40

    (2,40)

    4,80

    (1,70)

    138

    (39)

    123

    (40)

    600 мг, пероральна суспензія, одноразова доза 11,00

    (2,76)

    0,97

    (0,88)

    80,80

    (35,10)

    4,60

    (1,71)

    141

    (45)

    *AUC для одноразової дози — AUC0–∞; для багаторазової дози — AUC0–τ.

    Дані, нормалізовані до дози 375 мг.

    Дані, нормалізовані до дози 625 мг, в/в дозу вводили за допомогою інфузії тривалістю 0,5 год.

    Cmax — максимальна концентрація препарату у плазмі крові; Cmin — мінімальна концентрація препарату у плазмі крові; Tmax — час до досягнення Cmax; AUC — площа під кривою «концентрація-час»; t½ — період напіввиведення; CL — системний кліренс.

    Абсорбція. Лінезолід інтенсивно всмоктується після застосування перорально. Cmax у плазмі крові досягаються приблизно через 1–2 год після застосування, а абсолютна біодоступність препарату становить близько 100%. Тому лінезолід можна застосовувати перорально або в/в без корекції дози.

    Лінезолід можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час до досягнення Cmax збільшується з 1,5 до 2,2 год, і Cmax знижується приблизно на 17% при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC0–∞, подібна в обох випадках.

    Розподіл. Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах із хорошою перфузією. Приблизно 31% лінезоліду зв’язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації препарату. Об’єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить у середньому 40–50 л.

    Концентрації лінезоліду визначалися в різних рідинах за участю обмеженої кількості учасників у дослідженнях фази 1 після багатократного введення лінезоліду. Відношення концентрації лінезоліду у слині до концентрації у плазмі крові становило 1,2:1, а відношення концентрації лінезоліду у поті до концентрації у плазмі крові ― 0,55:1.

    Метаболізм. Лінезолід переважно метаболізується шляхом окиснення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміно-токсиоцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетилгліцину (В). Передбачається, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередковується неферментативним механізмом, що включає хімічне окиснення в умовах in vitro. Дослідження in vitro продемонстрували, що лінезолід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічні шляхи для лінезоліду до кінця не вивчені.

    Виведення. Ненирковий кліренс становить приблизно 65% загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30% дози препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду, 40% ― у вигляді метаболіту В і 10% ― у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на канальцеву реабсорбцію. Лінезолід у калі практично не визначається, тоді як приблизно 6% дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3% ― у вигляді метаболіту А.

    Незначна нелінійність кліренсу спостерігалася при підвищенні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і нениркового кліренсу цього препарату при його вищих концентраціях. Проте ця різниця у кліренсі була незначна і не впливала на уявний Т½.

    Показання ЛІНЕЗОЛІДИН розчин для інфузій

    лікування у разі інфекцій, спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:

    — госпітальна пневмонія;

    — негоспітальна пневмонія;

    — ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема, інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилінчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae;

    — неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або Streptococcus pyogenes;

    — інфекції, спричинені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.

    Якщо збудники інфекції включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показано призначення комбінованої терапії.

    Застосування ЛІНЕЗОЛІДИН розчин для інфузій

    пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Лінезолідину у р-ні для в/в інфузій, можуть бути переведені на лікування препаратами лінезоліду у формі для перорального застосування. У цьому разі підбір дози не потрібний, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100%.

    Таблиця 2

    Показання Доза та спосіб застосування Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)
    Пацієнти дитячого віку (від народження до 11 років) Дорослі та діти

    віком від 12 років

    Госпітальна пневмонія 10 мг/кг в/в кожні 8 год 600 мг в/в кожні 12 год 10–14
    Негоспітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією)
    Ускладнені інфекції шкіри та її структур
    Інфекції, спричинені Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину, зокрема інфекції, які супрово-джуються бактеріємією 10 мг/кг в/в кожні 8 год 600 мг в/в кожні 12 год 14–28
    Неускладнені інфекції шкіри та її структур <5 років: 10 мг/кг перорально кожні 8 год.

    5–11 років: 10 мг/кг перорально кожні 12 год

    Дорослі: 400 мг перорально кожні 12 год.

    Діти: 600 мг перорально кожні 12 год

    10–14

    Новонароджені віком <7 днів. Більшість недоношених новонароджених у віці <7 днів (<34 тиж гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджених і дітей старшого віку. Лікування цих новонароджених слід починати з дози 10 мг/кг кожні 12 год. Для новонароджених із недостатньою клінічною відповіддю на препарат можна розглянути можливість застосування дози 10 мг/кг кожні 8 год. Усі пацієнти віком до 7 днів повинні отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 год.

    Вказівки щодо застосування. Не використовувати упаковки, в яких порушена цілісність.

    В/в інфузія здійснюється протягом 30–120 хв.

    При одночасному введенні препарату Лінезолідин для в/в ін’єкцій з іншим лікарським засобом кожен препарат слід вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози і способу застосування кожного лікарського засобу.

    При використанні однієї в/в системи для послідовного введення декількох препаратів цю систему до і після введення препарату Лінезолідин для в/в інфузій слід промити інфузійним р-ном, сумісним із Лінезолідином та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.

    Сумісні р-ни для інфузій: 0,9% р-н натрію хлориду для ін’єкцій, 5% р-н декстрози для ін’єкцій, р-н Рінгера лактатний для ін’єкцій.

    Основні випадки несумісності. Виникала фізична несумісність, коли лінезолід для в/в ін’єкцій вводили через Y-подібний з’єднувач разом із такими препаратами: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізотіонат, еритроміцину лактобіонат, фенітоїн натрію і триметоприм-сульфаметоксазол. Крім того, лінезолід для в/в ін’єкцій був хімічно несумісний із цефтріаксоном натрію.

    Застосування пацієнтами літнього віку. Немає потреби в корекції дози.

    Застосування пацієнтами з нирковою недостатністю (зокрема з кліренсом креатиніну <30 мл/хв). Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте два основні метаболіти лінезоліду кумулюються у пацієнтів з нирковою недостатністю зі збільшеним їх накопиченням у пацієнтів з вищим ступенем тяжкості ниркової дисфункції. Незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрації лінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю не рекомендують проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважити застосування лінезоліду пацієнтами з нирковою недостатністю і потенційні ризики накопичення таких метаболітів. І лінезолід, і два метаболіти виводяться шляхом гемодіалізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетику лінезоліду відсутня. Оскільки через 3 год після введення препарату приблизно 30% дози виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізу, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу.

    Застосування пацієнтами із печінковою недостатністю. Клінічні дані з цього питання обмежені, тому рекомендується призначати лінезолід лише тоді, коли очікувана перевага від лікування вища за потенційний ризик.

    Діти. Застосовувати з перших днів життя.

    У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у дітей, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 год щоденно, спостерігатиметься така ж сама експозиція, як і у дорослих пацієнтів при прийомі препарату в тій самій дозі.

    У дітей віком від 1 тиж до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 год щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату в дозі 600 мг 2 рази на добу.

    У новонароджених віком до 1 тиж системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат у дозі 10 мг/кг кожні 8 год щодобово, спостерігається вища системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя) (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Протипоказання

    відома гіперчутливість до лінезоліду або будь-якого іншого компонента препарату.

    Лінезолідин не слід застосовувати пацієнтам, які приймають будь-які препарати, що пригнічують МАО А та В (наприклад фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід), або протягом двох тижнів після прийому таких препаратів.

    За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу АТ, Лінезолідин не слід призначати пацієнтам з такими супутніми клінічними станами або супутнім прийомом нижчезазначених препаратів:

    – неконтрольована АГ, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;

    – інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТ1 рецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямі симпатоміметики (включаючи адренергічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресори (епінефрин, норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон.

    Побічна дія

    частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), поодинокі (>1/10 000, <1/1000), рідко (<1/10 000) і частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

    Таблиця 3

    Класи систем органів Часто Нечасто Поодинокі Рідко Частота невідома
    Інфекції та інвазії Кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції Вагініт     Антибіотико-асоційовані коліти, включаючи псевдо-мембранозний

    коліт

    З боку системи кровообігу та лімфатичної системи   Еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцито-пенія     Мієлосупресія, панцитопенія, анемія, сидеробластна анемія
    З боку імунної системи         Анафілаксія
    З боку метаболізму та харчування         Лактоацидоз, гіпонатріємія
    Психічні розлади   Безсоння      
    Неврологічні розлади Головний біль, перверсії смаку (металічний присмак) Запаморочення, гіпостезія, парестезія     Серотоніновий синдром, судоми, периферична нейропатія
    З боку органа зору   Погіршення зору     Зорова нейропатія, неврит зорового нерва, втрата зору, зміна зорового

    відчуття, зміна сприйняття кольору, дефект поля зору

    З боку органа слуху та лабіринту   Дзвін у вухах      
    З боку серця     Аритмія

    (тахікардія)

       
    З боку судин   АГ, флебіт, тромбофлебіт Транзиторна ішемічна атака    
    З боку ШКТ Діарея, нудота, блювання Локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, послаблення випорожнень, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика     Знебарвлення поверхні зубів
    З боку гепатобіліарної системи Аномальні функціональні печінкові проби, підвищення рівнів АлАТ, АсАТ або ЛФ Підвищення загального білірубіну      
    З боку шкіри та підшкірної клітковини   Дерматит, надмірне потовиділення, свербіж, висип, кропив’янка     Бульозні ураження шкіри, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, алопеція
    З боку нирок і сечовидільної системи Підвищення азоту в сечовині крові Поліурія, підвищення креатиніну Ниркова недостатність    
    З боку репродуктивної системи та молочних залоз   Вульвовагінальні порушення      
    Загальні розлади та порушення в місці введення   Підвищена втомлюваність, гарячка, біль у місці ін’єкції, спрага, локалізований біль      
    Дослідження Біохімія:

    підвищення ЛДГ, креатинін-кінази, ліпази, амілази або глюкози без голодування; зниження загального рівня білка, альбуміну, натрію та кальцію;

    підвищення або зниження калію чи бікарбонату.

    Гематологія:

    підвищення вмісту нейтрофілів або еозинофілів; зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроциттів;

    збільшення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів

    Біохімія:

    підвищення рівня натрію або кальцію; зниження глюкози без голодування; підвищення або зниження хлоридів.

    Гематологія:

    підвищення кількості ретикулоцитів; зниження кількості нейтрофілів

         

    Особливості застосування

    мієлосупресія. Повідомлялося про виникнення мієлосупресії (включаючи анемію, лейкопенію, панцитопенію та тромбоцитопенію) у пацієнтів, які приймають лінезолід. Після відміни лінезоліду показники змінених параметрів крові поверталися до значень, які спостерігалися до початку лікування. Імовірно, що ризик розвитку цих ефектів пов’язаний із тривалістю лікування. У пацієнтів літнього віку застосування лінезоліду може супроводжуватися вищим ризиком виникнення патологічних змін крові порівняно з молодшими пацієнтами. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від того, чи проходять вони процедури діалізу) можливе підвищення частоти розвитку тромбоцитопенії. Таким чином, ретельний моніторинг формули крові необхідний для цих пацієнтів: пацієнти з уже наявною анемією, гранулоцитопенією чи тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває більше 10–14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування цих пацієнтів бажано лише у поєднанні з ретельним контролем рівня гемоглобіну, загального аналізу крові та за можливості — кількості тромбоцитів.

    Якщо під час лікування лінезолідом розвивається значна мієлосупресія, застосування препарату необхідно припинити. Винятком є випадки, коли продовження лікування визнане абсолютно необхідним. У таких ситуаціях потрібно проводити ретельний моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувати відповідні стратегії лікування.

    Крім того, рекомендовано щотижня проводити моніторинг показників загального аналізу крові (включаючи визначення рівнів гемоглобіну, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від початкових показників аналізу крові.

    У групі пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування), спостерігали підвищення частоти виникнення серйозної анемії. Ці пацієнти частіше потребували переливання крові. Про випадки анемії з потребою у переливанні крові також повідомляли у постмаркетинговий період. Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 днів.

    Також у постмаркетинговий період повідомлялося про випадки сидеробластної анемії. У випадках, для яких був відомий час початку лікування, більшість пацієнтів отримувала лінезолід протягом більше 28 днів. Після припинення застосування лінезоліду більшість пацієнтів повністю або частково одужували внаслідок проведення лікування анемії або навіть без лікування.

    У ході відкритого дослідження за участю пацієнтів із серйозними внутрішньосудинними інфекціями, спричиненими використанням катетерів, спостерігали зростання летальності у групі пацієнтів, яким застосовували лінезолід, порівняно з групами лікування ванкоміцином/диклоксациліном/оксациліном (78/363 (21,5%) проти 58/363 (16,0%)). Основним фактором впливу на частоту летальності був стан грампозитивної інфекції на початковому рівні.

    Частота летальності у пацієнтів з інфекціями, спричиненими винятково грампозитивними організмами, була порівнянною між групою пацієнтів, яким застосовували лінезолід, та групою лікування ванкоміцином/диклоксациліном/оксациліном (відносний ризик (ВР) 0,96, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,58–1,59), але у групі лікування лінезолідом летальність була значно вищою у пацієнтів з будь-яким іншим збудником (крім грампозитивних) або відсутністю збудників на початковому рівні (ВР 2,48, 95% ДІ 1,38–4,46). Під час дослідження у групі лікування лінезолідом була більшою чисельність пацієнтів, у яких протягом дослідження розвинулися грамнегативні інфекції, а також пацієнтів, які померли від інфекцій, спричинених грамнегативними збудниками, та від полімікробних інфекцій. Таким чином, при ускладнених інфекціях шкіри і м’яких тканин для лікування пацієнтів зі встановленою чи можливою асоційованою інфекцією грамнегативними збудниками лінезолід слід застосовувати лише у разі відсутності інших варіантів лікування (див. ПОКАЗАННЯ). У таких обставинах необхідно розпочинати паралельне лікування грамнегативної інфекції.

    Діарея та коліт, пов’язані із застосуванням антибіотиків. При застосуванні майже усіх антибіотиків, включаючи лінезолід, повідомлялося про виникнення діареї та коліту, пов’язаних із застосуванням антибіотиків, включаючи псевдомембранозний коліт та пов’язану з Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним кінцем. Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. При наявності підозри на діарею чи коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків, або при підтвердженні цього діагнозу необхідно припинити поточне лікування антибактеріальними препаратами (включаючи лінезолід) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказане застосування препаратів, які пригнічують перистальтику.

    Потенційні взаємодії, що спричиняють підвищення АТ. За винятком випадків, коли можливе спостереження пацієнтів стосовно імовірного підвищення АТ, лінезолід не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою АГ, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або супутнім прийомом таких типів лікарських засобів, як: прямі та непрямі симпатоміметики (наприклад псевдоефедрин), вазопресори (наприклад епінефрин, норепінефрин), дофамінергічні засоби (наприклад дофамін, добутамін).

    Лактоацидоз. При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактоацидозу. Пацієнти, в яких під час застосування лінезоліду виникають симптоми та прояви метаболічного ацидозу, включаючи рецидивуючу нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити користь від подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.

    Дисфункція мітохондрій. Лінезолід пригнічує мітохондріальний синтез білків. У результаті цього пригнічення можуть розвиватися такі побічні реакції, як лактоацидоз, анемія та нейропатія (периферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені при застосуванні препарату протягом більше 28 днів.

    Серотоніновий синдром. Надходили спонтанні повідомлення про розвиток серотонінового синдрому, пов’язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)). Таким чином, одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), за винятком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з ним застосування серотонінергічних препаратів має вирішальне значення. У таких випадках пацієнт повинен перебувати під пильним наглядом з метою виявлення симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен розглянути можливість відміни того чи іншого препарату. Після відміни серотонінергічного препарату можливе виникнення симптоматики відміни.

    Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва. Повідомлялося про розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії зорового нерва, яка іноді прогресувала до втрати зору у пацієнтів, які отримували лікування лінезолідом. Такі повідомлення, перш за все, стосувалися пацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).

    Усім пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадання частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд і направити пацієнта до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймає Лінезолідин протягом більше рекомендованих 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.

    У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користь від подальшого лікування Лінезолідином та потенційні ризики.

    Можливе зростання ризиків розвитку нейропатії при застосуванні лінезоліду у пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.

    Судоми. Повідомлялося про випадки судом. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризику, як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів про те, що у них раніше виникали судоми.

    Інгібітори МАО. Лінезолід є неселективним інгібітором МАО зворотної дії. Проте в дозах, які застосовуються для антибактеріальної терапії, він не проявляє пригнічувального впливу. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та досліджень безпеки лінезоліду отримано дуже обмежену кількість даних про застосування лінезоліду пацієнтами з основними захворюваннями та/або поєднаним лікуванням препаратами, при яких виникають певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

    Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами. Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

    Суперінфекція. Вплив лінезоліду на нормальну мікрофлору не вивчався під час клінічних випробувань.

    Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3% пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендованих дозах, протягом клінічних досліджень спостерігали виникнення кандидозу, пов’язаного із застосуванням препарату. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування слід вживати відповідних заходів.

    Особливі групи пацієнтів. Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністю та лише у ситуаціях, коли очікувана користь більша за теоретичний ризик (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Застосовувати лінезолід для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.

    Порушення фертильної функції. Про можливість впливу лінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків не повідомлялося.

    Клінічні випробування. Безпека та ефективність лінезоліду при застосуванні його протягом більше 28 днів не встановлені.

    У контрольованих клінічних випробуваннях не брали участь пацієнти з діабетичними ураженнями стоп, пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосування лінезоліду для лікування за наявності таких станів обмежений.

    Допоміжні речовини. 1 мл р-ну містить 50,24 мг (тобто 15,072 г/300 мл) глюкози. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом або іншими станами, пов’язаними з непереносимістю глюкози. 1 мл р-ну також містить 1,64 мг (492 мг/300 мл) натрію. Вміст натрію слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим споживанням натрію.

    Застосування у період вагітності та годування грудьми

    Застосування у період вагітності. Немає адекватних даних щодо застосування препарату Лінезолідин вагітними. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Лінезолідин не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

    Застосування у період годування грудьми. Результати досліджень на тваринах показали, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Отже, слід припинити годування грудьми протягом лікування препаратом.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ) під час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати транспортними засобами та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення зазначених симптомів.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    інгібітори МАО

    Лінезолід є неселективним інгібітором МАО зворотної дії. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та дослідженнях безпеки лінезоліду отримано обмежену кількість даних про застосування лінезоліду пацієнтам, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосування лінезоліду у таких обставинах не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

    Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення АТ. У здорових добровольців з нормальним АТ лінезолід збільшує підвищення АТ, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіду гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіду гідрохлориду призводить до зростання систолічного АТ в середньому на 30–40 мм рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 мм рт. ст. — під впливом винятково лінезоліду, на 14–18 мм рт. ст. — під впливом винятково псевдоефедрину або фенілпропаноламіну та на 8–11 мм рт. ст. —при застосуванні плацебо. Аналогічних досліджень за участю пацієнтів з АГ не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які виявляють вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.

    Потенційні серотонінергічні взаємодії

    Потенційні взаємодії лікарських препаратів вивчали у дослідженні за участю здорових добровольців. Учасники отримували декстрометорфан (2 дози по 20 мг з інтервалом 4 год) у комбінації з лінезолідом або без нього. У здорових добровольців, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум’янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).

    Досвід постмаркетингового застосування: отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до проявів серотонінового синдрому, у пацієнта, який приймав лінезолід та декстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів.

    Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти (такі як СІЗЗС), були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), лікування пацієнтів, для яких лікування як лінезолідом, так і серотонінергічними препаратами має вирішальне значення, описано у розділі ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.

    Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами. У пацієнтів, які отримували лінезолід і тирамін у кількості менше 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надмірного споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме — зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).

    Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450. Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP 450). Крім того, лінезолід не інгібує активність клінічно значущих ізоформ СYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються цими основними ферментами.

    Одночасне застосування лінезоліду суттєво не впливає на фармакокінетичні характеристики (S)-варфарину, який активно метаболізується за допомогою CYP 2C9. Такі лікарські засоби, як варфарин і фенітоїн, які є субстратами CYP 2C9, можна застосовувати разом з лінезолідом без зміни режиму дозування.

    Сильні індуктори CYP 3A4

    Рифампін. Одночасне застосування рифампіну і лінезоліду призводило до зниження Cmax лінезоліду на 21% і зниження AUC0–12 лінезоліду на 32%. Клінічна значущість цієї взаємодії не встановлена. Механізм цієї взаємодії повністю не вивчений і може бути пов’язаний з індукцією печінкових ферментів. Інші сильні індуктори печінкових ферментів (наприклад карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал) можуть спричинити подібне або менш сильне зниження експозиції лінезоліду.

    Антибіотики

    Азтреонам. Фармакокінетика лінезоліду або азтреонаму не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

    Гентаміцин. Фармакокінетика лінезоліду або гентаміцину не змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

    Антиоксиданти. При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е проводити корекцію дози лінезоліду не рекомендується.

    Передозування

    cпецифічного антидоту немає.

    Не зареєстровано випадків передозування.

    У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30% прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 год гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

    Умови зберігання

    при температурі не вище 25 °С. Не зберігати у холодильнику та не заморожувати.

    Діагнози, при яких застосовують ЛІНЕЗОЛІДИН розчин для інфузій

    Дата додавання: 08.07.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Інструкція

    Ціни на ЛІНЕЗОЛІДИН розчин для інфузій в містах України

    Вінниця 621.08 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Київська, 51, тел.: +380432550303596.95 грн./уп.

    Дніпро 628.97 грн./уп.

    «АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ» Дніпро, просп. Яворницького Дмитра, 100610.30 грн./уп.

    Житомир 645.44 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Шевченка Тараса, 12598.95 грн./уп.

    Запоріжжя 624.06 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Запоріжжя, шосе Оріховське, 10Г605.15 грн./уп.

    Івано-Франківск 639.84 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 7Б, тел.: +380672132987599.99 грн./уп.

    Київ 638.32 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, просп. Мінський, 4, тел.: +380445920948599.95 грн./уп.

    Кропивницький 612.63 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Кропивницький, вул. Пашутинська, 75, тел.: +380677196874599.99 грн./уп.

    Луцьк 623.77 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Луцьк, просп. Відродження, 26А, тел.: +380676532022599.99 грн./уп.

    Львів 665.88 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Львів, вул. Петлюри, 2, тел.: +380322928619602.95 грн./уп.

    Миколаїв 575.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Миколаїв, вул. Миколаївська, 15, тел.: +380512214072575.95 грн./уп.

    Одеса 641.08 грн./уп.

    «МЕД-СЕРВІС» Одеса, вул. Філатова Академіка, 86, тел.: +380487488232616.70 грн./уп.

    Рівне 637.72 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Бандери, 49, тел.: +380677713953599.99 грн./уп.

    Суми 587.99 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Суми, вул. Леваневського, 10/1, тел.: +380677713709587.99 грн./уп.

    Тернопіль 648.79 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Тернопіль, просп. Бандери, 96, тел.: +380672133178599.99 грн./уп.

    Ужгород 664.94 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Ужгород, вул. Капушанська, 27, тел.: +380673252224646.99 грн./уп.

    Харків 653.05 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Харків, просп. Ювілейний, 89, тел.: +380630346066604.97 грн./уп.

    Херсон 628.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, вул. Потьомкінська, 103628.95 грн./уп.

    Хмельницький 636.22 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Хмельницький, шосе Старокостянтинівське, 17/1, тел.: +380981697933596.99 грн./уп.

    Черкаси 653.45 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Черкаси, вул. Самійла Кішки, 189, тел.: +380677037282640.99 грн./уп.

    Чернігів 621.09 грн./уп.

    «МЕД-СЕРВІС» Чернігів, просп. Перемоги, 90, тел.: +380462935473616.70 грн./уп.

    Чернівці 658.76 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Чернівці, вул. Комарова, 13Б, тел.: +380372907069605.15 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko