Офтаквікс^® (Oftaquix)

Допоміжні речовини: бензалконію хлорид, натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Левофлоксацин - 5 мг/мл

фармакодинаміка. Левофлоксацин є L-ізомером рацемічної лікарської речовини офлоксацину. Антибактеріальну дію чинить переважно L-ізомер офлоксацину.
Механізм дії. Левофлоксацин — це антибактеріальний засіб групи фторхінолонів, який пригнічує активність бактеріальних топоізомераз II типу — ДНК-гірази та топоізомерази IV. Дія левофлоксацину в грамнегативних бактеріях спрямована переважно на ДНК-гіразу, а в грампозитивних бактеріях — на топоізомеразу IV.
Механізми виникнення резистентності. Існують два основні механізми виникнення резистентності бактерій до левофлоксацину, а саме: зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини або зміни в наборі ферментів, проти яких спрямована дія препарату. Такі зміни виникають внаслідок мутацій у хромосомних генах, які кодують ДНК-гіразу (gyrA та gyrB) та топоізомеразу IV (parC та parE; grlA та grlB у Staphylococcus aureus). Причинами виникнення резистентності через зниження концентрації препарату всередині бактеріальної клітини є зміни поринів зовнішньої мембрани (OmpF), що зменшує можливість проникнення фторхінолонів всередину грамнегативних бактерій, або насоси, які сприяють відтоку речовин. Резистентність через відтік речовин описана у пневмококів (PmrA), стафілококів (NorA), анаеробних та грамнегативних бактерій. Окрім цього, повідомляється про опосередковану плазмідами резистентність до хінолонів (визначається по qnr гена) у Klebsiella pneumoniae та E. coli.
Перехресна резистентність. Можливе виникнення перехресної резистентності між фторхінолонами. Одинична мутація не спричиняє клінічної резистентності, але множинні мутації зазвичай зумовлюють клінічну резистентність до всіх лікарських засобів класу фторхінолонів. Зміни поринів зовнішньої мембрани та системи відтоку речовин можуть мати широку специфічність субстрату, бути спрямованими проти кількох класів антибактеріальних засобів і призвести до виникнення множинної резистентності.
Граничні значення мінімальної пригнічувальної концентрації, які відділяють чутливі та помірно резистентні організми від резистентних згідно з граничним значенням EUCAST (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing — Європейський комітет з тестування чутливості до антимікробних препаратів), такі:
Pseudomonas spp., Staphylococcus spp., Streptococcus A, B, C, G: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >2 мг/л;
Streptococcus pneumoniae: чутливі ≤2 мг/л, резистентні >2 мг/л;
Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >1 мг/л.
Решта патогенних мікроорганізмів: чутливі ≤1 мг/л, резистентні >2 мг/л.
Спектр антибактеріальної дії. Поширеність набутої резистентності в окремих мікроорганізмах може варіювати в різних географічних точках та в часі, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо в ході лікування тяжких інфекцій. Отже, представлена інформація надає лише приблизні керівні вказівки та рекомендації щодо можливої або відсутньої чутливості мікроорганізмів до левофлоксацину. За необхідності слід звернутися за консультацією до фахівця, якщо поширеність місцевої резистентності ставить під сумнів користь застосування лікарського препарату проти принаймні деяких видів інфекцій.
У наведеній нижче таблиці представлено тільки ті види бактерій, які зазвичай спричиняють зовнішні інфекційні захворювання очей, такі як кон’юнктивіт.
Спектр антибактеріальної дії: категорії чутливості та характеристики резистентності згідно з вимогами EUCAST.

*MSSA — штами Staphylococcus aureus, чутливі до метициліну.
**MRSA — штами Staphylococcus aureus, резистентні до метициліну.
Дані з резистентності, представлені у таблиці, базуються на результатах багатоцентрового спостережувального дослідження (офтальмологічне дослідження) з поширеності резистентності серед ізолятів бактерій, отриманих від пацієнтів із очними інфекціями в Німеччині, червень–листопад 2004 р.
Мікроорганізми класифікували як чутливі до левофлоксацину на підставі чутливості, визначеної in vitro, та концентрації у плазмі крові після системної терапії. При місцевому застосуванні була досягнута більш висока C_max, ніж у плазмі крові. Проте невідомо, чи може кінетика препарату після місцевого закапування в око змінити антибактеріальну дію левофлоксацину і яким чином.
Пацієнти дитячого віку. Фармакодинамічні властивості однакові у дорослих та дітей віком від 1 року.
Фармакокінетика. Після закапування в очі левофлоксацин добре зберігається у слізній плівці.
У ході дослідження за участю здорових добровольців середні концентрації левофлоксацину у слізній плівці, виміряні через 4 і 6 год після місцевого застосування, становили 17,0 і 6,6 мкг/мл відповідно. Через 4 год після введення дози у 5 з 6 досліджуваних добровольців концентрація становила 2 мкг/мл або вище. У 4 із 6 досліджуваних добровольців ця концентрація виявлена і через 6 год після введення дози.
Концентрацію левофлоксацину в плазмі крові вимірювали у 15 здорових дорослих добровольців у різні моменти часу впродовж 15-денного курсу лікування препаратом. Середня концентрація левофлоксацину в плазмі крові через 1 год після застосування дози варіювала від 0,86 нг/мл у 1-й день до 2,05 нг/мл у 15-й день. Найвища C_max левофлоксацину — 2,25 нг/мл — зафіксована на 4-й день після 2 днів застосування дози кожні 2 год (загалом 8 доз на добу). C_max левофлоксацину підвищилася з 0,94 нг/мл у 1-й день до 2,15 нг/мл на 15-й день, що у 1000 разів менше, ніж концентрація, про яку повідомлялося після застосування стандартних пероральних доз левофлоксацину.
Концентрація левофлоксацину в плазмі крові, що досягнута після застосування препарату в уражене око, невідома.

місцеве лікування у пацієнтів віком від 1 року зовнішніх бактеріальних очних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до левофлоксацину.

по 1–2 краплі в уражене(-ні) око (очі) кожні 2 год до 8 разів на добу, відразу після пробудження впродовж перших 2 днів, потім — 4 рази на добу з 3-го по 5-й день.
При паралельному застосуванні різних місцевих очних лікарських препаратів інтервал між закапуваннями має становити щонайменше 15 хв.
Для запобігання забрудненню кінчика піпетки та р-ну, кінчик піпетки не повинен контактувати з повіками та ділянками навколо ока.
Тривалість лікування залежить від тяжкості розладу, а також від клінічного та бактеріологічного перебігу хвороби. Зазвичай термін лікування становить 5 днів.
Безпека й ефективність лікування виразки рогівки та офтальмії новонароджених не встановлені.
Оскільки дані з безпеки та ефективності відсутні, Офтаквікс не рекомендують застосовувати у пацієнтів віком до 1 року.
Застосування у пацієнтів літнього віку. Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів літнього віку.
Вміст тюбика-капельниці є достатнім для закапування обох очей.
Краплі очні слід використати одразу ж після відкриття тюбик-капельниці.
Використаний тюбик-капельницю і залишки медичного препарату слід утилізувати згідно місцевих вимог.
Спосіб застосування. Офтальмологічне застосування.
Діти. Дози препарату, які застосовують у дорослих і дітей віком від 1 року, подібні.
Безпека та ефективність застосування препарату Офтаквікс у дітей віком від 1 року встановлені.
Безпека та ефективність застосування препарату Офтаквікс у дітей віком до 1 року на сьогодні не встановлені. Немає відповідних даних.

гіперчутливість до активної речовини левофлоксацину, підвищена чутливість до інших хінолонів або будь-якого з компонентів препарату, наприклад бензалконію хлориду.

приблизно у 10% пацієнтів можна очікувати побічні реакції. Ці реакції зазвичай слабкі або помірні, є тимчасовими, в основному обмежуються ділянкою ока.
Оскільки препарат містить бензалконію хлорид, активна речовина цього консерванту може спричинити контактну екзему та/або подразнення.
Нижче наведено побічні реакції, які точно, ймовірно або можливо пов’язані з лікуванням та про які повідомлялося у ході клінічних досліджень та післяреєстраційного нагляду.
З боку імунної системи: поодинокі (≥1/10 000−<1/1000) — екстраокулярні очні алергічні реакції, у тому числі висип на шкірі; рідко (<1/10 000) — анафілаксія.
З боку нервової системи: нечасто (≥1/1000−<1/100) — головний біль.
З боку органа зору: часто (≥1/100−<1/10) — печіння в очах, послаблення зору та поява тяжів слизу; нечасто (≥1/1000−<1/100) — матування повік, хемоз, папілярна реакція кон’юнктиви, дискомфорт в очах, свербіж в очах, біль в очах, кон’юнктивальна інфекція, кон’юнктивальні фолікули, сухість очей, еритема повік та фотофобія, Офтаквікс, флакон з крапельницею, також: набряк повік, відчуття стороннього тіла, Офтаквікс, тюбик-крапельниця, також: блефарит із симптомами набряку та еритеми повік, гіперемія кон’юнктиви.
Відкладення на рогівці у ході клінічних досліджень не виявлені.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто (≥1/1000−<1/100) — риніт; рідко (<1/10 000) — набряк гортані.
Додаткові побічні реакції, які відмічають при системному застосуванні діючої речовини (левофлоксацину) та можуть потенційно виникати під час застосування препарату Офтаквікс.
У пацієнтів, які застосовували системні фторхінолони, повідомлялося про розриви сухожиль плеча, кисті руки, ахілового та інших сухожиль, які потребували хірургічного втручання або призводили до тривалої втрати працездатності. Постмаркетингові дослідження та досвід застосування системних хінолонів показали, що можливе підвищення ризику розривів у пацієнтів, які застосовували кортикостероїди, особливо у пацієнтів літнього віку та сухожиль під великим навантаженням, включаючи ахілове сухожилля.
Пацієнти дитячого віку. Очікується, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей подібні до таких у дорослих.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського препарату є важливим. Це дає змогу постійно контролювати співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Лікарів просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

препарат не можна вводити під кон’юнктиву. Розчин не слід вводити безпосередньо у передню камеру ока.
Як і у разі застосування інших протиінфекційних лікарських засобів, тривале застосування може призвести в результаті до надмірного розмноження нечутливих мікроорганізмів, у тому числі грибів. При погіршенні стану пацієнта через інфекцію або у разі відсутності клінічного покращення впродовж відповідного періоду часу слід припинити застосування препарату та розпочати альтеративний метод лікування.
За клінічними показаннями слід провести обстеження хворого з використанням збільшувальних приладів, наприклад біомікроскопію із використанням щілинної лампи та, при потребі, фарбування флуоресцеїном.
Застосування системних фторхінолонів пов’язують з виникненням реакцій гіперчутливості, навіть після застосування разової дози. При появі алергічної реакції на левофлоксацин застосування препарату слід припинити.
При системній терапії фторхінолонами, включаючи левофлоксацин, можуть виникати запалення та розрив сухожилля, особливо у пацієнтів літнього віку, які одночасно застосовували кортикостероїди. Тому необхідно проявляти обережність та при перших ознаках запалення сухожиль припинити застосування препарату Офтаквікс.
Офтаквікс містить бензалконію хлорид як консервант. Перед закапуванням лінзи слід зняти і почекати щонайменше 15 хвилин перед тим, як надягти їх знову. Бензалконію хлорид може змінювати колір м’яких контактних лінз.
Пацієнтам із бактеріальною зовнішньою очною інфекцією не слід носити контактні лінзи.
Повідомлялося, що бензалконію хлорид викликає подразнення очей, симптоми сухості очей і може впливати на слізну плівку та поверхню рогівки. Слід з обережністю застосовувати пацієнтам із сухим оком та пацієнтам, у яких може бути порушена рогівка ока. У разі тривалого застосування слід спостерігати за пацієнтами.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Немає достатніх даних про застосування левофлоксацину у вагітних. Дослідження на тваринах не свідчать про прямий або непрямий шкідливий вплив на репродуктивну функцію. Потенційний ризик для людини невідомий. Краплі очні Офтаквікс 5 мг/мл слід призначати в період вагітності, тільки якщо очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.
Годування грудьми. Левофлоксацин проникає у грудне молоко. Однак не передбачається жодного впливу на дитину, що знаходиться на грудному вигодовуванні, при застосуванні терапевтичних доз препарату Офтаквікс. Краплі очні Офтаквікс слід застосовувати в період годування грудьми, тільки якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для немовляти.
Фертильність. Левофлоксацин не спричиняв зниження фертильності у щурів при експозиціях, що значно перевищують максимальну експозицію у людини після офтальмологічного застосування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Офтаквікс чинить незначний вплив на здатність керувати транспортним засобом і використовувати різні механізми.
Якщо виявлено будь-який тимчасовий вплив на зір, пацієнту необхідно зачекати, доки зір проясниться, перед тим як керувати автомобілем або використовувати механізми.

не проводилися спеціальні дослідження щодо взаємодії цього препарату з іншими ліками.
Оскільки C_max левофлоксацину в плазмі крові після закапування в очі щонайменше у 1000 разів нижча за ту, що відмічена після застосування стандартних пероральних доз, то взаємодії, зазначені для системного прийому, навряд чи будуть клінічно значущими при застосуванні крапель очних Офтаквікс.
Пацієнти дитячого віку. Дослідження щодо взаємодії лікарських препаратів не проводилися.

загальна кількість левофлоксацину у флаконі очних крапель занадто мала, щоб спричинити токсичні ефекти після випадкового перорального застосування. Якщо необхідно, пацієнта слід клінічно обстежити та вжити підтримувальних заходів. Після місцевого передозування препарату очі необхідно промити чистою водою кімнатної температури.
Пацієнти дитячого віку. Вжиття заходів у разі передозування подібне для дорослих і дітей віком від 1 року.

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Відкритий флакон слід використати впродовж 1 міс.