АМЛОДИПІН САНДОЗ®, таблетки

Sandoz

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА

табл. 5 мг блістер, № 30

табл. 10 мг блістер, № 30

Затверджено МОЗ Украiни від 2015-08-19 р. № 527. Р.п. № UA/11166/01/01, UA/11166/01/02

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Склад

діюча речовина: amlodipine;

1 таблетка містить амлодипіну 5 мг або 10 мг у формі амлодипіну бесилату;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 5 мг:білі або майже білі довгасті таблетки з фаскою, рискою з одного боку та маркуванням «5» — з іншого;

таблетки по 10 мг:білі або майже білі довгасті таблетки з фаскою, рискою з одного боку та маркуванням «10» — з іншого.

Фармакотерапевтична група

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини.

Код АТХ С08С А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Амлодипін — антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує надходження іонів кальцію через мембрани до клітин гладких м’язів міокарда та судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім релаксуючим впливом на гладкі м’язи судин. Природа антиангінального ефекту амлодипіну вивчена ще недостатньо, однак можна стверджувати, що препарат зменшує загальні ішемічні розлади у такі два способи:

  • розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний опір (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень практично не змінюється, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні;
  • сприяє розширенню головних коронарних артерій і коронарних артеріол, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Така дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія) і запобігає розвитку коронарної вазоконстрикції.

У хворих на артеріальну гіпертензію разова доза амлодипінузабезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої гіпотензії. У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні однієї добової дози препарату підвищується загальний час фізичного навантаження. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями чи змінами рівня ліпідів у плазмі крові і може застосовуватися пацієнтам із астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика.Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації в крові через 6–12 годин. Абсолютна біодоступність досягає 64–80%. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг; константа дисоціації кислоти (рКа) амлодипіну становить 8,6. З білками плазми крові зв’язується приблизно 97,5% амлодипіну. Вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35–50 годин, що дозволяє призначати препарат один раз на добу. Стійка рівноважна концентрація амлодипіну у плазмі досягається після 7–8 днів регулярного застосування.

Амлодипін екстенсивно трансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60% введеної дози виводиться із сечею, приблизно 10% з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

У пацієнтів літнього віку та хворих із застійною серцевою недостатністю відмічена тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводило до збільшення площі під кривою «концентрація–час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

У пацієнтів із порушенням функцій нирокамлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Інформація щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та до збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Діти. Дослідження фармакокінетики проводилися з участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років та

28 пацієнтів віком від 13 до 17 років), які застосовували амлодипін у дозах 1,25–20 мг на добу за 1 або за 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям віком від 6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/год відповідно для хлопчиків і 16,4 та 21,3 л/год відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієнтів віком до 6 років є обмеженою.

Клінічні характеристики

Показання

Артеріальна гіпертензія. Хронічна стабільна стенокардія, вазоспастична стенокардія, в тому числі стенокардія Принцметала.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препаратів дигідропіридинового ряду, до амлодипіну або до будь-якого компонента препарату. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда, шок (включаючи кардіогенний шок), обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня), артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної чи помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів похилого віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.

Індуктори CYP3A4. Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін, немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, що є індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та вживати грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватись, що, в свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Дантролен (інфузії). У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, спричинені гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну збільшує гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину та циклоспорину.

Симвастатин: одночасне застосування багатократних доз по 10 мг амлодипіну та 80 мг симвастатину призводить до збільшення на 77% експозиції симвастатину у порівнянні з прийомом симвастатину окремо. Обмеження дозування симвастатину у пацієнтів, що приймають амлодипін, становить 20 мг на добу.

Особливості застосування

Безпечність та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

При застосуванні амлодипіну для лікування хворих із серцевою недостатністю ІІІ-ІV ступеня (за класифікацією NYHA) було відзначено зростання частоти випадків розвитку набряку легень.Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вищі у пацієнтів із порушенням функції печінки; рекомендацій стосовно доз препарату немає. Тому даній категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельне спостереження за станом пацієнта.

Застосування для лікування хворих з нирковою недостатністю.

Для лікування таких хворих амлодипін застосовують у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють із ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не видаляється при діалізі, тому його слід призначати з обережністю пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.

Пацієнти літнього віку.

Рекомендується призначати препарат у звичайних дозах; при підвищенні дози слід дотримуватися обережності.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпечність застосування амлодипіну жінкам у період вагітностіне встановлена.

Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

Відомо, що у ході досліджень при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. Приймаючи рішення про продовження годування груддю чи про застосування амлодипіну, необхідно оцінювати користь грудного годування для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність.

Повідомлялось про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Амло Сандоз® може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів, як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості чи нудота.

Слід бути обережними, особливо на початку терапії.

Спосіб застосування та дози

Дорослі.

При артеріальній гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза амлодипінустановить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції хворого дозу можна збільшити до максимальної добової, яка дорівнює 10 мг.

Пацієнтам зі стенокардією препарат можна застосовувати як монотерапію чи у комбінації з іншими антиангінальними лікарськими засобами при резистентності до нітратів та∕або адекватних доз бета-блокаторів.

Є досвід застосування препарату у поєднанні з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Немає необхідності у підборі дози препарату при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту.

Діти віком від 6 років з артеріальною гіпертензією.

Рекомендована початкова доза препарату для перорального застосування цій категорії пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування препарату у дозах вище 5 мг для цієї категорії пацієнтів не досліджено.

Таблетки по 5 мг та 10 мг призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг та 5 мг відповідно.

Пацієнти літнього віку.

Немає необхідності у підборі дози для даної категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Рекомендується застосовувати звичайні дози препарату, оскільки зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов’язані зі ступенем тяжкості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Застосування пацієнтам з печінковою недостатністю.

Дози препарату для застосування пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкостіне встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю, та починати застосування із найнижчої дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Препарат застосовують дітям віком від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

Передозування

Досвід навмисного передозування препарату є обмеженим.

Симптоми. Значне передозування (>100 мг) може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток значної та, можливо, тривалої системної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.

Лікування. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців безпосередньо або через 2 години після прийому 10 мг амлодипіну суттєво зменшувало абсорбцію препарату. У деяких випадках може виявитися корисним промивання шлунка.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, потребує проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функцій серцево-судинної системи, включаючи моніторинг показників роботи серця та легенів, підвищене положення кінцівок, контроль за об’ємом крові, що циркулює, та діурезом. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску може виявитися корисним застосування судинозвужувального препарату, якщо немає протипоказань для його призначення. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може виявитися корисним внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками, то ефективність діалізу малоймовірна.

Побічні реакції

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як: сонливість, запаморочення, головний біль, пальпітація, припливи крові, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та втомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 — <1/10), нечасто (≥1/1000 — ≤1/100), рідко (≥1/10000 — ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи

Дуже рідко: алергічні реакції.

Порушення метаболізму та аліментарні розлади

Дуже рідко: гіперглікемія.

Психічні порушення

Нечасто: безсоння, зміни настрою (включаючи тривожність), депресія.

Рідко: сплутаність свідомості.

Порушення з боку нервової системи

Часто: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування).

Нечасто: тремор, синкопе, дисгевзія, гіпестезія, парестезія.

Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.

Порушення з боку органів зору

Нечасто: порушення зору (включаючи диплопію).

Порушення з боку органів слуху та лабіринту

Нечасто: дзвін у вухах.

Порушення з боку серця

Нечасто: посилене серцебиття.

Дуже рідко: інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь).

Порушення з боку судин.

Часто: припливи.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Нечасто: диспное, риніт.

Дуже рідко: кашель.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Часто: біль у животі, нудота.

Нечасто: блювання, диспепсія, порушення перистальтики кишечника (включаючи запор та діарею), сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини

Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип,екзантема.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканин

Часто: набрякання гомілок.

Нечасто: артралгія, міалгія, судоми м’язів, біль у спині.

Порушення з боку нирок та сечовидільного тракту

Нечасто: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення та стани у місці введення

Часто: набряк, стомленість.

Нечасто: біль за грудниною, астенія, біль, нездужання.

Дослідження

Нечасто: збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 (3’10) блістерив картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Лек Фармацевтична компанія д.д., Словенія/

LekPharmaceuticalsd.d., Slovenia.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/ Verovskova 57, 1526 Ljubljana, Slovenia

(випуск серії).

Дата добавления: 22.05.2017 г.