Все аптеки Украины

Поліжинакс (Polygynax) (261246) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Поліжинакс (Polygynax)
Виробник
Форма випуску
Капсули піхвові
Кількість штук в упаковці
12 шт.
Реєстраційне посвідчення
UA/10193/01/01 від 17.01.2020

Поліжинакс інструкція із застосування

Склад

Неоміцину сульфат - 35000 МО

Поліміксину В сульфат - 35000 МО

Ністатин - 100000 МО

Актуальна інформація

Препарат Поліжинакс згідно з АТС-класифікацією належить до групи протимікробних та антисептичних засобів, що застосовуються в гінекології.
Поліжинакс ― це препарат, що випускається на ринок у формі вагінальних капсул, у його склад входять бактерицидні антибіотики: неоміцин, поліміксин B і ністатин ― полієновий антибіотик, протигрибковий лікарський засіб, що чинить фунгіцидну і фунгістатичну дію in vitro та in vivo (шляхом зв’язування ергостеролу цитоплазматичної мембрани грибів). Препарат застосовується для лікування вагініту, викликаного чутливими до препарату мікроорганізмами, а саме ― бактеріальний вагініт, рецидивний неспецифічний вагініт, вагініт, спричинений грибами роду Candida або змішаною мікрофлорою. Якщо у пацієнтки має проводитися будь-яке хірургічне втручання на статевих органах, то препарат Поліжинакс призначають з метою профілактики інфекційних ускладнень (інструкція МОЗ України). Резистентність до діючих речовин Поліжинаксу розвивається рідко і повільно. Властивості препарату характеризуються його окремими компонентами.

Діючі речовини препарату Поліжинакс

Неоміцин
Аміноглікозиди є натуральними продуктами ферментації (коли в оптимальних умовах культивують мікроби-продуценти, які виділяють антибіотики в процесі своєї життєдіяльності) і напівсинтетичними похідними з безлічі актиноміцетів, виявляють потужну активність щодо багатьох грамнегативних бактерій. Першим аміноглікозидом, що застосовувався в клінічній практиці, був стрептоміцин, який отримали з Streptomyces griseus і став першим ефективним засобом проти мікобактерій туберкульозу. Відкриття та характеристика антибактеріальної активності стрептоміцину привели до присудження Нобелівської премії з медицини Зельману Абрахаму Ваксману (Selman Abraham Waksman) і його колегам. Аміноглікозиди мають загальну структуру з двох або більше аміносахарів, з’єднаних глікозидним зв’язком з гексозним ядром. Вважається, що аміноглікозиди зв’язуються з рибосомами бактерій і блокують синтез білка. Аміноглікозиди, що застосовуються в даний час у США, включають стрептоміцин, гентаміцин, тобраміцин, амікацин, неоміцин. Аміноглікозиди погано всмоктуються перорально і зазвичай вводяться парентерально шляхом в/в або в/м ін’єкції або входять до складу комбінованих лікарських форм для зовнішнього (місцевого) застосування.
Неоміцин є аміноглікозидним антибіотиком широкого спектра дії, застосування якого в даний час обмежене пероральним і місцевим введенням. Неоміцин має мінімальну пероральну абсорбцію, і його застосування не пов’язане з випадками гострого пошкодження печінки. Пероральна і місцева терапія неоміцином не пов’язана з підвищенням рівня лужної фосфатази або амінотрансферази в сироватці крові. Не опубліковано жодного переконливого підтвердження з приводу випадків симптоматичної або жовтушної гепатотоксичності внаслідок перорального прийому неоміцину. Погана абсорбція неоміцину робить малоймовірним досягнення системного рівня лікарського засобу, яке може призвести до пошкодження печінки (LiverTox: Clinical and Research Information on Drug-Induced Liver Injury [Internet]; 2012–2019).
Поліміксин B
Поліміксин B є ще одним клінічно доступним поліміксином, який застосовується в клінічній практиці для лікування інфекцій, викликаних грамнегативними бактеріями з множинною лікарською стійкістю. Поліміксин В порушує осмотичну резистентність мембран бактерій, а також активний відносно збудників, які знаходяться в стадії спокою. Його хімічна структура дуже схожа на структуру поліміксину Е (колістину), за винятком однієї амінокислоти. Однак оскільки останній вводиться у вигляді проліків, існують серйозні фармакокінетичні відмінності між обома поліміксинами, які можуть потенційно визначати різні клінічні та мікробіологічні результати (Rigatto M.H. et al., 2019).
Ністатин
Ністатин є місцевим і пероральним протигрибковим засобом, що виявляє активність проти багатьох видів дріжджів і Candida albicans та в основному застосовується для лікування кандидозу шкіри й ротоглотки. При пероральному застосуванні ністатин погано всмоктується в кров і не пов’язаний з лікарським пошкодженням печінки. Ністатин є полієнмакролідним антибіотиком, який діє шляхом зв’язування із стеринами в плазматичних мембранах грибів, викликаючи витік вмісту клітин, що в кінцевому підсумку призводить до загибелі грибкових клітин. Ністатин показаний для лікування дріжджових і кандидозних інфекцій шкіри, слизових оболонок і ШКТ, включаючи кандидоз ротоглотки. Він практично не всмоктується перорально і тому не показаний при інвазивних грибкових інфекціях. Ністатин був схвалений FDA в 1971 р. і в даний час широко застосовується. Ністатин доступний у декількох лікарських формах, таких як таблетки, порошок для суспензії, креми та мазі, вагінальні капсули в різних концентраціях. Рекомендована доза при кандидозі ротоглотки становить 500 000–1 000 000 МО 3–5 р/добу у формі пероральної суспензії або таблеток протягом 1–2 тиж. Загальні побічні ефекти включають металевий присмак, сухість у роті, втрату апетиту і нудоту (LiverTox: Clinical and Research Information on Drug-Induced Liver Injury [Internet]; 2012–2014).

Актуальність проблеми

Candida albicans викликає 80–92% всіх випадків вульвовагінального кандидозу (ВВК) (Chong P.P. et al., 2007; Cauchie M. et al., 2017). Очікується, що до 2030 р. число жінок з рецидивуючим ВВК у всьому світі збільшиться майже до 158 млн (Denning D.W. et al., 2018). Лабораторні методи діагностики вважаються стандартом для діагностики вагініту у жінок із симптомами, але, на жаль, ці тести часто не проводяться на практиці, що обумовлює неправильне лікування і збереження симптомів (Korporaal H. et al., 2008). Було встановлено, що рівень точності самодіагностики становить тільки 28% для інфекції C. albicans у жінок, які лікуються самостійно, і протигрибкові препарати, що відпускаються без рецепта (OTC), часто виявляються неефективними (Gardella C.E.L. et al., 2012; Workowski K.A. et al., 2015; Pappas P.G. et al., 2016). Хоча вагінальні ізоляти C. albicans у даний час значною мірою чутливі до азолів, відмічається підвищення резистентності до них (Arendrup M.C. et al., 2017; Berkow E.L. et al., 2017). Можливі причини рецидиву включають такі чинники, як імунний статус хазяїна і чутливість до грибкового антигену, на додаток до помилок у самодіагностиці й самолікуванні. У цьому контексті наявність ефективних альтернатив азольних протигрибкових препаратів з різними механізмами дії може спричинити істотний вплив на глобальний тягар витрат на охорону здоров’я і якість життя пацієнтів (Hermanns R. et al., 2019).
Піхва ― це вагінальний біотип із власною екосистемою. У більшості здорових жінок дітородного віку вагінальний біотип на 95–98% представлений лактобацилами (Буділовська О.В. та співавт., 2018). Ця екосистема має динамічну, але дуже нестабільну рівновагу. Порушення рівноваги відоме як дисбіоз. При порушенні балансу між фізіологічною й умовно-патогенною мікрофлорою піхви виникають дисбіотичні стани, такі як бактеріальний вагіноз, а також розвиваються запальні процеси в піхві, такі як аеробний вагініт (Буділовська О.В. та співавт., 2018). Обговорювалися різні компоненти цієї екосистеми: морфологія стінок піхви, вагінальна ліквідність, лактокислотна і резистентна флора, мікроорганізми-загарбники, вагінальна кислотність, імунні процеси.
Вагініт є поширеним станом, що характеризується підвищеним виділенням з піхви з аномальною консистенцією, кольором або запахом (Eckert L.O., 2018). Вагініт має інфекційне походження в 90% випадків (Egan M.E., Lipsky M.S., 2000). Повідомляється про три поширені типи вагінальних інфекцій: бактеріальний вагіноз, пов’язаний зі зміною нормальної мікрофлори лактобацил (вагінальний дисбіоз), кандидоз вульвовагініту внаслідок впливу дріжджів і трихомоніаз, який передається статевим шляхом (Eckert L.O., 2018). На відміну від вагініту, при вагінозі немає місцевого запалення (Donders G.G. et al., 2002).
Крім цієї типової тріади, у даний час визнано, що на інші клінічні об’єкти припадає значна частка інфекційного вагініту:
• бактеріальний вагініт, в основному викликаний кишковими бактеріями, такими як Е. coli, на відміну від бактеріального вагінозу, де переважають анаеробні бактерії (наприклад Gardnerella vaginalis) (Donders G.G. et al., 2002);
• змішаний вагініт, викликаний як мінімум двома вагінальними патогенами, які разом впливають на клінічну картину захворювання (Sobel J.D. et al., 2013).
Препарат Поліжинакс має перевагу ― швидко відновлює порушену рівновагу в разі бактеріального вульвовагініту, викликаного головним чином патогенною мікрофлорою кишечнику (Karag’ozov I. et al., 2004).

Дослідження

Мета одного з досліджень полягала в тому, щоб проаналізувати клінічну й бактеріологічну ефективність препарату Поліжинакс у лікуванні бактеріального вагініту з одним або декількома вірусами (змішаний вагініт) і кандидозної інфекції, а також вивчити кореляцію між результатами первинного клінічного обстеження і бактеріологічними дослідженнями.
У дослідженні взяли участь 88 пацієнтів з діагнозом змішаного вагініту під час первісного скринінгу вагінальної флори (стандартні лабораторні методи мікробіології для культивування мазків піхви/шийки матки з тестуванням чутливості до антибіотиків). Пацієнтів лікували препаратом Поліжинакс, застосовували у формі вагінальних капсул (протягом 12 днів). Через 30 днів після останнього дня терапії брали такі самі діагностичні мазки. У цей період, що становив у середньому 38,4 дня, було рекомендовано статеву стриманість. У результаті, за даними повторних мазків з піхви і шийки матки, у 83 з 88 жінок, які брали участь у дослідженнях, зафіксовано повне вилікування від виділеної раніше патогенної вагінальної мікрофлори. Таким чином, дійшли висновку, що Поліжинакс ― це препарат для лікування грибкових інфекцій з додатковою перевагою широкого спектру антибактеріальної дії (Goran D. et al., 2004).

Висновки

Таким чином, Поліжинакс демонструє високу ефективність щодо більшості грамнегативних і грампозитивних бактерій, які були виділені з піхви жінок репродуктивного віку, а також проти дріжджоподібних грибів роду Candida, у тому числі Candida non-albicans. Особливо важливо, що Поліжинакс не спричиняє негативного впливу на вагінальні Lactobacillus і, отже, може бути рекомендований для лікування різних вагінальних інфекцій (Кіра Е.Ф., Савічева А.М., 2018).