Кардіомагніл (Cardiomagnyl^®) (261193) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; магнію гідроксид; целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; крохмаль картопляний; метилгідроксиетилцелюлоза; пропіленгліколь; тальк.

Кислота ацетилсаліцилова - 75 мг

фармакодинаміка. Ацетилсаліцилова кислота є анальгетичним, протизапальним та жарознижувальним і антиагрегантним засобом. Антиагрегантні властивості збільшують час кровотечі.
Основний фармакологічний ефект — інгібування утворення простагландинів і тромбоксанів. Знеболювальний ефект є додатковим, він спричинений інгібуванням ферменту ЦОГ. Протизапальний ефект пов’язаний зі зменшенням кровотоку, викликаним інгібуванням синтезу PGE2.
Ацетилсаліцилова кислота необоротно інгібує синтез простагландинів G/H, її вплив на тромбоцити триває довше, ніж ацетилсаліцилова кислота знаходиться в організмі. Вплив ацетилсаліцилової кислоти на біосинтез тромбоксану у тромбоцитах та на час кровотечі продовжується тривалий час після припинення лікування. Дія припиняється тільки після появи нових тромбоцитів у плазмі крові.
Саліцилова кислота (активний метаболіт ацетилсаліцилової кислоти) має протизапальну дію, а також впливає на процеси дихання, стан кислотно-лужного балансу та слизову оболонку шлунка. Саліцилати стимулюють дихання, головним чином здійснюючи пряму дію на кістковий мозок. Саліцилати здійснюють непрямий вплив на слизову оболонку шлунка шляхом інгібування її вазодилататорних та цитопротекторних простагландинів та підвищують ризик виникнення виразок.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після прийому внутрішньо ацетилсаліцилова кислота швидко всмоктується із ШКТ. Після перорального застосування абсорбція неіонізованої форми ацетилсаліцилової кислоти відбувається у шлунку та кишечнику. Швидкість абсорбції знижується з прийомом їжі та у пацієнтів з нападами мігрені, підвищується — у пацієнтів з ахлоргідрією або у пацієнтів, які приймають полісорбати або антациди. C_max у плазмі крові досягається через 1–2 год.
Розподіл. Зв’язування ацетилсаліцилової кислоти з білками плазми крові становить 80–90%. Vd для дорослих становить 170 мл/кг маси тіла. При підвищенні концентрації в плазмі крові відбувається насичення активних центрів білків, що призводить до збільшення Vd. Саліцилати екстенсивно зв’язуються з білками плазми крові і швидко розповсюджуються по організму. Саліцилати проникають у грудне молоко та можуть проникати через плацентарний бар’єр.
Метаболізм. Ацетилсаліцилова кислота гідролізується до активного метаболіту — саліцилової кислоти в стінці шлунка. Після абсорбції ацетилсаліцилова кислота швидко перетворюється на саліцилову кислоту, але протягом перших 20 хв після перорального застосування є домінуючою у плазмі крові.
Виведення. Саліцилова кислота зазнає метаболізму переважно в печінці. Таким чином, C_ss саліцилової кислоти в плазмі крові підвищується непропорційно прийнятій внутрішньо дозі. У дозі 325 мг ацетилсаліцилової кислоти виведення відбувається за участю кінетики реакції першого порядку. Т_½ становить 2–3 год. При високій дозі ацетилсаліцилової кислоти Т_½ збільшується до 15–30 год. Саліцилова кислота також виводиться в незміненому вигляді з сечею. Виведений об’єм саліцилової кислоти залежить від дози та рН сечі. Приблизно 30% саліцилової кислоти дози виводиться із сечею, якщо реакція сечі лужна, тільки 2% — якщо кисла. Виведення через нирки відбувається завдяки процесам клубочкової фільтрації, активної секреції ниркових канальців та пасивної трубчастої реабсорбції.

– гостра та хронічна ІХС;
– профілактика повторного тромбоутворення;
– первинна профілактика тромбозів, серцево-судинних захворювань, таких як гострий коронарний синдром у пацієнтів віком від 50 років, у яких наявні фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи: АГ, гіперхолестеринемія, цукровий діабет, ожиріння (індекс маси тіла >30), спадковий анамнез (інфаркт міокарда у пацієнтів віком до 55 років, принаймні у одного з батьків або брата чи сестри).

препарат призначений для перорального застосування.
Гостра та хронічна ІХС.
Рекомендована початкова доза — 150 мг на добу. Підтримуюча доза — 75 мг на добу.
Гострий інфаркт міокарда. Нестабільна стенокардія.
Рекомендована доза становить 150–450 мг, застосовувати якомога швидше після появи симптомів.
Профілактика повторного тромбоутворення.
Рекомендована початкова доза – 150 мг на добу. Підтримуюча доза — 75 мг на добу.
Первинна профілактика тромбозів, серцево-судинних захворювань, таких як гострий коронарний синдром у пацієнтів віком від 50 років, у яких присутні фактори розвитку серцево-судинних захворювань.
Рекомендована профілактична доза — 75 мг на добу.
Таблетки ковтають цілими, за необхідності запивають водою. Для забезпечення швидкого всмоктування, таблетку можна розжувати або розчинити в воді.
Порушення функцій печінки. Препарат не застосовують пацієнтам із тяжкими порушеннями функцій печінки. Корекція дозування може бути необхідною пацієнтам із порушенням функцій печінки.
Порушення функцій нирок. Препарат не застосовувати для лікування хворих із тяжкою нирковою недостатністю (рівень клубочкової фільтрації <0,2 мл/с (10 мл/хв)). Корекція дозування може бути необхідною пацієнтам із порушенням функцій нирок.
Діти. За зазначеними показаннями (див. ЗАСТОСУВАННЯ) препарат Кардіомагніл не застосовують дітям.
Застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям віком до 15 років може спричинити тяжкі побічні ефекти (у тому числі синдром Рея, одною з ознак якого є постійне блювання).
Детальну інформацію див. у розділі ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.

препарат Кардіомагніл протипоказаний при таких станах/захворюваннях:
- відома або підозрювана гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів, НПЗП або до будь-якого компонента препарату.
- схильність до кровотеч (дефіцит вітаміну К, тромбоцитопенія, гемофілія).
- гострі пептичні виразки.
- ниркова недостатність тяжкого ступеня (рівень клубочкової фільтрації <0,2 мл/с (10 мл/хв)).
- печінкова недостатність тяжкого ступеня.
- серцева недостатність тяжкого ступеня.
- ІІІ триместр вагітності (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).

найпоширенішими несприятливими подіями є розлади з боку ШКТ.
Несприятливі події зазвичай залежать від дози та тривалості лікування.
Наведена інформація про побічні реакції базується на спонтанних постмаркетингових повідомленнях про побічні реакції під час застосування всіх лікарських форм та дозувань ацетилсаліцилової кислоти (включаючи пероральне застосування упродовж короткого та тривалого курсу лікування).
Несприятливі події за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 і <1/10), нечасто (>1/1 000 і <1/100), рідко (>1/10 000 і <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000).
Дослідження.
Дуже часто: збільшення часу кровотечі.
Рідко: підвищення рівня показників трансамінази та лужної фосфатази.
З боку крові та лімфатичної системи.
Дуже часто: інгібування агрегації тромбоцитів.
Часто: подовження часу кровотечі.
Нечасто: окультні кровотечі.
Рідко: анемія з тривалим лікуванням, гемоліз при вродженому дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Дуже рідко: гіпопротромбінемія (високі дози), тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія, агранулоцитоз, апластична анемія.
З боку нервової системи.
Часто: головний біль.
Нечасто: запаморочення, сонливість.
Рідко: внутрішньомозкові кровотечі.
З боку вуха та лабіринту.
Нечасто: шум у вухах.
Рідко: пов’язана з дозою оборотна втрата слуху та глухота (з більш низькими концентраціями саліцилатів в плазмі крові).
З боку респіраторної системи.
Часто: бронхоспазм у хворих на БА (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Нечасто: задишка, алергічні реакції (риніт, закладення носа).
З боку ШКТ.
Дуже часто: печія, кислотний рефлюкс, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль.
Часто: ерозивно-запальні ураження верхнього відділу ШКТ, нудота, диспепсія, блювання і діарея.
Нечасто: виразкова хвороба та кровотеча верхнього відділу ШКТ, гематемезис і мелена.
Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може асоціюватися з ризиком розвитку кровотеч, подовженням часу кровотечі. Спостерігались такі кровотечі, як періопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен.
Рідко: серйозні кровотечі верхніх відділів ШКТ, такі як геморагії¹ ШКТ, церебральні геморагії (особливо у пацієнтів із неконтрольованою гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які в поодиноких випадках могли потенційно загрожувати життю, перфорація.
Дуже рідко: стоматит, езофагіт, токсичні ураження нижнього відділу ШКТ з виразками, стриктурами, колітом або загостренням запального захворювання кишечнику.
З боку нирок та сечовивідних шляхів.
Рідко: порушення функції нирок, розвиток гострої ниркової недостатності.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Нечасто: алергічні реакції (кропив’янка, набряк, свербіж, ангіоневротичний набряк²).
Дуже рідко: геморагічний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).
З боку ендокринної системи.
Рідко: гіпоглікемія
З боку судинної системи.
Рідко: геморагічний васкуліт.
З боку імунної системи.
Нечасто: анафілактичні реакції.
З боку гепатобіліарної системи.
Дуже рідко: пов’язаний з дозою легкий оборотний токсичний гепатит при деяких вірусних захворюваннях (грип А, В та вітряна віспа). Саліцилати можуть бути факторами розвитку синдрому Рея у дітей (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Повідомлялося про транзиторну печінкову недостатність із підвищенням рівня трансаміназ та лужної фосфатази сироватки крові.
Психічні розлади.
Часто: безсоння.
¹Геморагії можуть призвести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії/ залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія.
²Ангіоневротичний набряк розвивається частіше у пацієнтів, схильних до алергії.

для запобігання ризику виникнення побічних реакцій не рекомендується тривале застосування препарату Кардіомагніл у комбінації з іншими НПЗП.
Не рекомендується тривале застосування препарату літніми пацієнтами для лікування болю, запалення, гарячки чи ревматичних захворювань через ризик шлунково-кишкових кровотеч. Зважаючи на ризик шлунково-кишкових кровотеч у літніх пацієнтів, слід з обережністю застосовувати низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для лікування гострої або хронічної ІХС, інсульту, профілактики інсульту або ІХС.
Препарат Кардіомагніл застосовують з обережністю у таких ситуаціях:
– захворювання слизової оболонки ШКТ;
– схильність до диспепсії;
– одночасне лікування антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К та гепарин (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
– гіперчутливість до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також наявність алергії на інші речовини;
– виразки ШКТ, включаючи хронічні та рекурентні виразки ШКТ або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
– одночасне застосування антикоагулянтів;
– порушення функції нирок або порушення серцево-судинного кровообігу (наприклад, патологія судин нирки, застійна серцева недостатність, гіповолемія, обширні операції, сепсис або сильні кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота може також збільшити ризик порушення функції нирок та гострої ниркової недостатності;
– тяжка недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки ацетилсаліцилова кислота може викликати гемоліз або гемолітичну анемію;
– особливо за наявності факторів, які можуть збільшити ризик гемолізу (високі дози препарату, гарячка або гострий інфекційний процес);
– порушення функції печінки.
Ібупрофен може зменшити інгібіторний ефект ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів. У разі застосування препарату Кардіомагніл перед початком прийому ібупрофену як знеболювального засобу пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.
Ацетилсаліцилова кислота може обумовлювати розвиток бронхоспазму або нападу БА чи інші реакції підвищеної чутливості. Фактори ризику включають астму в анамнезі, сінну лихоманку, поліпоз носа або хронічне респіраторне захворювання, алергічні реакції (наприклад шкірні реакції, свербіж, кропив’янку) на інші речовини в анамнезі.
Через інгібіторний ефект ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів, який зберігається упродовж кількох днів після прийому, застосування препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити ймовірність посилення кровотечі при хірургічних операціях (включаючи незначні хірургічні втручання, наприклад видалення зуба).
При застосуванні малих доз ацетилсаліцилової кислоти може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може призвести до нападу подагри у схильних до неї пацієнтів.
Не слід застосовувати препарати, які містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям та підліткам із гострою респіраторною вірусною інфекцією (ГРВІ), яка супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла, без консультації з лікарем. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі А, грипі В і вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою, що потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються постійним блюванням, це може бути проявом синдрому Рея.
Якщо ризик посилення кровотечі перевищує ризик ішемії, слід розглянути можливість тимчасового припинення лікування низькими дозами препарату Кардіомагніл за кілька днів до запланованої операції.
Фертильність. Застосування ацетилсаліцилової кислоти може знизити фертильність, тому не рекомендується застосовувати препарат жінкам, які бажають завагітніти. Припинення прийому ацетилсаліцилової кислоти слід розглядати для жінок, що не можуть завагітніти або обстежуються з причин безпліддя (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).
Застосування у період вагітності або годування груддю. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними зв’язок між прийомом ацетилсаліцилової кислоти і підвищеним ризиком викидня не підтверджено.
Наявні епідеміологічні дані щодо виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу на ранніх термінах вагітності (1–4-й місяць) за участю приблизно 14800 пар жінка-дитина не вказують на будь-який зв’язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій.
Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.
Під час І і ІІ триместру вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які можуть бути вагітними або у І і ІІ триместрах вагітності, доза препаратів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
– серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);
– порушення функцій нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.
На жінку і дитину в кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:
– можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після дуже низьких доз;
– гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки або подовження тривалості пологів.
Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час ІІІ триместру вагітності.
Саліцилати і їх метаболіти проникають у грудне молоко в невеликих кількостях.
Оскільки не було виявлено шкідливого впливу на дитину після прийому препарату жінкою у період лактації, переривати годування груддю, як правило, не потрібно. Однак у разі регулярного застосування або при застосуванні високих доз годування груддю необхідно припинити на ранніх етапах.
Фертильність. Ацетилсаліцилову кислоту не слід застосовувати жінкам, які бажають завагітніти, оскільки інгібітори синтезу простагландинів знижують фертильність.
Якщо є необхідність застосування ацетилсаліцилової кислоти, тривалість лікування повинна бути якомога коротшою, а доза повинна бути якомога нижчою. Вплив на фертильність є оборотним.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Кардіомагніл не впливає або незначно впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та іншими механізмами.

протипоказання для одночасного застосування
Метотрексат. Застосування ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозах 15 мг/тиж і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).
Інгібітори АПФ. Інгібітори АПФ у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти спричиняють зниження клубочкової фільтрації внаслідок інгібування вазодилататорного ефекту простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.
Ацетазоламід. Можливе підвищення концентрації ацетазоламіду може призвести до проникнення саліцилатів з плазми крові в тканину та спричинити токсичність ацетазоламіду (втома, млявість, сонливість, сплутаність свідомості, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз) і токсичність саліцилатів (блювання, тахікардія, гіперпное, сплутаність свідомості).
Пробенецид, сульфінпіразон. При застосуванні пробенециду і високих доз саліцилатів (>500 мг) пригнічується метаболізм обох препаратів та може знижуватися екскреція сечової кислоти.
Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю
Клопідогрел, тиклопідин. Комбіноване застосування клопідогрелу і ацетилсаліцилової кислоти має синергічний ефект. Таке комбіноване застосування проводять з обережністю, оскільки це підвищує ризик виникнення кровотечі.
Антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон). Можливе зменшення продукції тромбіну, в результаті чого здійснюється непрямий вплив на зниження активності тромбоцитів (антагоніст вітаміну К) та підвищується ризик виникнення кровотеч.
Абсиксимаб, тирофібан, ептифібатид. Можливе інгібування глікопротеїн IIb/IIIa-рецепторів на тромбоцитах, що призводить до підвищення ризику виникнення кровотеч.
Гепарин. Можливе зниження продукції тромбіну, у результаті чого здійснюється непрямий вплив на зниження активності тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику виникнення кровотеч.
Якщо дві або більше з вищезазначених речовин застосовуються разом із ацетилсаліциловою кислотою, це може призвести до синергічного ефекту посилення інгібування активності тромбоцитів і, як результат, посилення геморагічного діатезу.
НПЗП та інгібітори ЦОГ-2 (целекоксиб). Одночасне застосування підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових розладів, що може призвести до шлунково-кишкових кровотеч.
Ібупрофен. Одночасне застосування ібупрофену інгібує незворотну агрегацію тромбоцитів, зумовлену дією ацетилсаліцилової кислоти. Лікування ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком впливу на серцево-судинну систему може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.
Пацієнти, які приймають ацетилсаліцилову кислоту 1 раз на добу з метою профілактики серцево-судинних захворювань та час від часу застосовують ібупрофен, повинні приймати ацетилсаліцилову кислоту принаймні за 2 год до прийому ібупрофену.
Фуросемід. Можливе інгібування проксимальної канальцевої елімінації фуросеміду, що призводить до зниження сечогінного ефекту фуросеміду.
Хінідин. Можливий адитивний вплив на тромбоцити, що призводить до подовження тривалості кровотечі.
Спіронолактон. Можливий модифікований ефект реніну, що призводить до зниження ефективності спіронолактону.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Одночасне застосування підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових розладів, що може призвести до шлунково-кишкових кровотеч.
Вальпроат. При одночасному застосуванні з вальпроатом ацетилсаліцилова кислота витісняє його зі зв’язку з протеїнами плазми крові, підвищуючи токсичність останньої (пригнічення ЦНС, розлади ШКТ).
Системні ГКС (виключаючи гідрокортизон, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона) знижують рівень саліцилатів у крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування.
Протидіабетичні препарати. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та протидіабетичних препаратів підвищує ризик виникнення гіпоглікемії.
Антациди. Можливе збільшення ниркового кліренсу і зниження ниркової абсорбції (у зв’язку з підвищенням рН сечі), що призводить до зниження ефекту ацетилсаліцилової кислоти.
Вакцина проти вітряної віспи. Одночасне застосування підвищує ризик розвитку синдрому Рея.
Гінкго білоба. Одночасне застосування з гінкго білоба перешкоджає агрегації тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотеч.
Дигоксин. При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього в плазмі крові підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.
Алкоголь сприяє пошкодженню слизової оболонки ШКТ і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти і алкоголю.
Метамізол. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та метамізолу може знизити клінічно значущий рівень агрегації тромбоцитів. Тому комбінацію препаратів які містять ацетилсаліцилову кислоту та метамізол, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають низькі дози аспірину для кардіопротекції.

токсичність
Небезпечна доза. Дорослі: 300 мг/кг маси тіла. Діти: разова доза 150 мг/кг чи більша ніж 100 мг/кг на добу більше 2 днів.
Хронічне отруєння саліцилатами може мати прихований характер, оскільки ознаки і симптоми його неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм відмічають, як правило, тільки після повторних прийомів високих доз.
Симптоми хронічного отруєння середнього ступеня (результат тривалого застосування високих доз препарату): запаморочення, вертиго, глухота, посилене потовиділення, гарячка, прискорене дихання, шум у вухах, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, млявість, помірне зневоднення, головний біль, сплутаність свідомості, нудота і блювання.
Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який може відрізнятися залежно від віку і тяжкості інтоксикації. Найчастішим його проявом у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не може бути оцінена лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв’язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку або в разі прийому препарату у формі таблеток, вкритих кишково-розчинною оболонкою.
Симптоми тяжкого та гострого отруєння (внаслідок передозування): гіпоглікемія (переважно у дітей), енцефалопатія, кома, артеріальна гіпотензія, набряк легенів, судоми, коагулопатія, набряк головного мозку, порушення серцевого ритму.
Гостре отруєння саліцилатами (більше 300 мг/кг) часто викликає гостру ниркову недостатність, а доза 500 мг/кг може бути летальною.
Більш виражений токсичний ефект спостерігається у пацієнтів із хронічним передозуванням або зловживанням лікарським препаратом, а також у пацієнтів літнього віку або дітей.
Лікування. У випадку гострого передозування необхідне промивання шлунка та прийом активованого вугілля. При підозрі вживання дози вищої ніж 120 мг/кг маси тіла застосовувати активоване вугілля повторно.
Рівень саліцилату в сироватці крові має вимірюватися принаймні кожні 2 год після прийому дози, поки рівень саліцилату буде незмінно знижений та відновлений кислотно-лужний баланс.
Протромбіновий час і/або міжнародне нормалізоване відношення повинні бути перевірені, зокрема якщо є підозра на кровотечу.
Необхідно відновити баланс рідини та електролітів. Ефективними методами видалення саліцилату з плазми крові є лужний діурез та гемодіаліз. Гемодіаліз слід застосовувати у випадку тяжкої інтоксикації, так як цей метод значно прискорює виведення саліцилату та відновлює кислотно-лужний та водно-сольовий баланси.
Через комплексні патофізіологічні ефекти отруєння саліцилатами прояви і симптоми/результати аналізів можуть включати:

при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.