Дона
Базисна терапія
1-ї лінії в лікуванні
остеоартриту
колінного суглоба1
  • 1Єдиний глюкозамін,
    рекомендований ESCEO1
  • -0,29Найбійльш ефективний
    в довгостроковому зниженні болю2
  • -0,32Єдиний покращює функцію
    в довгостроковому періоді2
  • -0,42В 2 рази більш ефективний ніж
    хондроїтин сульфат в сповільненні звуження суглобової щілини2
  • -48%Зменшення необхідності
    в анальгетиках та НПЗП3
  • -57%Зниження необхідності
    в повній заміні суглоба4

ДОНА® (DONA®)

Склад і форма випуску

порошок для орального розчину 1500 мг саше № 20
Ціни в аптеках
порошок для орального розчину 1500 мг саше № 30
Ціни в аптеках
Глюкозаміну сульфат
1500 мг
Допоміжні речовини: аспартам (е951), сорбіт (e 420), кислота лимонна безводна, макрогол 4000.
Склад: 1 саше містить кристалічного глюкозаміну сульфату 1884 мг, що еквівалентно 1500 мг глюкозаміну сульфату та 384 мг натрію хлориду;
допоміжні речовини: аспартам (Е 951), сорбіт (Е 420), кислота лимонна безводна, макрогол 4000..
№ UA/0878/01/01 від 28.05.2019
За рецептом
Ціни в аптеках
Глюкозаміну сульфат
400 мг
Склад:
діюча речовина: 2 мл розчину (ампула А) містить кристалічного глюкозаміну сульфату 502,5 мг; еквівалентного глюкозаміну сульфату 400 мг, та натрію хлориду 102,5 мг;
допоміжні речовини: лідокаїну гідрохлорид, вода для ін’єкцій;
розчинник (ампула В) містить:
допоміжні речовини: діетаноламін, вода для ін’єкцій..
№ UA/4178/01/01 від 30.11.2020
За рецептом
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє собою сіль аміномоносахариду глюкозаміну, який за фізіологічних умов наявний в організмі людини і використовується разом з сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.

Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульфату полягає у стимуляції синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін чинить протизапальну дію та пригнічує процес руйнування суглобового хряща головним чином завдяки можливим проявам власних метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну-1 (IL-1), що, з одного боку, впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого — потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгострокових клінічних досліджень.

За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є недостатнім при остеоартриті, сприяє фіксації іонів сірки при синтезі глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хряща.

Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує синтез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатних руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагенази та фосфоліпази А2. Означена дія спричиняє помірний протизапальний ефект, який відмічають в моделях на тваринах in vivo, в тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення ЦОГ, на відміну від НПЗП.

Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболічних і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених у патогенез остеоартриту, з наступним пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозаміну сульфат при концентрації в плазмі крові та синовіальній рідині, описаній у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібувати індуковану IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів у тканинах суглобів, а також продегенеративних ферментів у хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи агреканази. Можливий потенціальний вплив іонів сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.

Усі перераховані вище властивості чинять сприятливий вплив на дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остеоартриту, а також на клінічну картину захворювання.

Короткострокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкозаміну сульфату відносно симптомів остеоартриту виявляється вже через 2–3 тиж після початку його застосування.

З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними анальгетиками і НПЗП, оптимальна після курсу безперервного застосування протягом 6 міс або після курсу застосування протягом 3 міс з очевидним ефектом післядії протягом 2 міс після відміни.

Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протягом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджується за допомогою рентгену.

Глюкозаміну сульфат продемонстрував хорошу переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетативну або ЦНС не виявлено.

Фармакокінетика. Дослідження, проведені на людях та тваринах, показали, що після прийому 14С-глюкозаміну перорально радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктується на системному рівні. У людини всмоктується близько 90% радіоактивно міченої дози препарату. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально становила 26% внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що виявлена у щурів, тобто 20–30%.

У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозаміну сульфату в дозі 1500 мг/добу рівноважна Cmax у плазмі крові (Cmax,ss) становила 1602±425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 год (медіана — 3 год) після введення (tmax). У рівноважному стані показник AUC плазматичних концентрацій відносно часу становив 14564±4138 нг·год/мл. Дані параметри були отримані при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом їжі значною мірою вплинути на всмоктування препарату.

При пероральному застосуванні після абсорбції глюкозамін в основному розподіляється в позасудинному середовищі (в тому числі в синовіальній рідині) з об’ємом розподілу, приблизно в 37 разів вищим за загальну кількість води в тілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено. Метаболічний профіль глюкозаміну не досліджувався, оскільки даний лікарський засіб як натуральна речовина, яка міститься в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хряща.

Було встановлено лише кінцевий елімінаційний Т½ глюкозаміну з плазми крові людини, виходячи з результатів дослідження рівнів глюкозаміну в плазмі крові, які вимірювали протягом 48 год після перорального прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило близько 15 год.

Після перорального застосування 14С-глюкозаміну, виділення з сечею радіоактивно мічених елементів у людини становило 10±9% введеної дози, тоді як екскреція з калом становила 11,3±0,1%. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування в середньому був низьким (близько 1% введеної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/або його метаболітів та/або продуктів його розпаду.

При багаторазовому застосуванні в дозі 750–1500 мг 1 раз на добу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, той час як при застосуванні в дозі 3000 мг рівні глюкозаміну в плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідно до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному стані не залежала від часу, без кумуляції або зниження біодоступності, порівняно з фармакокінетичним профілем, що виявлений після одноразового введення.

Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і жінок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба не встановлено. У останніх середня концентрація в плазмі крові через 3 год після прийому останньої дози 1500 мг при багаторазовому застосуванні один раз на добу становила 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, в той час як середня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25% нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика глюкозаміну не досліджувалася, оскільки, враховуючи профіль безпеки препарату, і у зв’язку з незначною участю нирок в елімінації глюкозаміну зниження дози в даних групах хворих не передбачено.

Рівноважні концентрації глюкозаміну в плазмі крові та в синовіальній рідині після багаторазового застосування один раз на добу в дозі 1500 мг знаходяться в діапазоні 10 mM і, отже, відповідають тим, для яких було продемонстровано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних моделях in vitro, що підтверджує механізм дії і клінічний ефект лікарського засобу.

Показання ДОНА

для полегшення симптомів при легкому та помірному остеоартриті коліна.

Застосування ДОНА

порошок для орального розчину. Застосовувати внутрішньо.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку: вміст 1 саше, еквівалентний 1500 мг глюкозаміну сульфату, розчинити у склянці води і приймати 1 раз на добу, бажано під час їди.

Глюкозамін не призначений для лікування гострих больових симптомів. Зменшення вираженості симптомів (особливо полегшення болю) може настати тільки після декількох тижнів застосування, а в деяких випадках — довше.

Якщо жодного зменшення вираженості симптомів не відмічено через 2‒3 міс прийому, необхідно переглянути лікування.

Діти. Не застосовувати у дітей і підлітків (віком до 18 років), оскільки безпека та ефективність препарату для таких пацієнтів не встановлені.

Розчин для ін’єкцій. Для в/м застосування! Препарат не призначений для в/в введення.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку. Перед застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин препарату 2 мл) в одному шприці.

Приготований розчин препарату вводити в/м по 3 або 6 мл (розчин А+В) 3 рази на тиждень протягом 4–6 тиж.

Наявність жовтуватого забарвлення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.

Ін’єкції препарату можна поєднувати з пероральним прийомом препарату у формі порошку для приготування розчину.

Глюкозамін не показаний для лікування гострого больового синдрому.

Зменшення вираженості симптомів (особливо больових відчуттів) може відбуватися тільки після декількох тижнів лікування, а в деяких випадках навіть через більш тривалий період.

Якщо зменшення вираженості симптомів не відмічено через 2–3 міс застосування, необхідно переглянути лікування.

Застосування у пацієнтів літнього віку. Жодних досліджень щодо кінетики препарату за участю пацієнтів літнього віку не проводилося.

Застосування у пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю. Жодних досліджень щодо кінетики препарату для даної популяції не проводилося (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Діти. Не застосовувати у дітей і підлітків, оскільки безпека та ефективність препарату для таких пацієнтів не встановлені.

Протипоказання

індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, порушення функцій печінки та нирок у стадії декомпенсації, схильність до кровотеч.

Препарат Дона не слід застосовувати у пацієнтів з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панцирів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів їх захворювання.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має наступні протипоказання: кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, знижена функція лівого шлуночка, захворювання провідності серця, атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня, тяжка брадикардія, розлади згортання крові, синдром Вольфа — Паркінсона — Уайта, синдром Адамса — Стокса, судоми в анамнезі, спричинені застосуванням лідокаїну, синдром слабкості синусного вузла, тяжкі порушення функції печінки, гіповолемія, міастенія, інфекції у місці ін’єкції, гіперчутливість до лідокаїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).

Побічна дія

критерії оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (частота не може бути оцінена за доступними даними).

З боку імунної системи: частота невідома — алергічні реакції (гіперчутливість);

з боку обміну речовин та харчування: частота невідома — негативний вплив на моніторинг рівня глюкози в крові, гіперглікемія у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози;

психічні розлади: частота невідома — безсоння;

з боку нервової системи: часто — цефалгія (головний біль), сонливість, частота невідома — запаморочення;

з боку органа зору: частота невідома — порушення зору;

з боку серця: частота невідома — аритмія серця, наприклад тахікардія;

з боку судинної системи: нечасто — почервоніння;

з боку травної системи: часто — нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шлунку та біль, диспепсія;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — еритема, висип, свербіж; частота невідома — випадіння волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка;

з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: частота невідома — БА, загострення БА;

з боку гепатобіліарної системи: частота невідома — жовтяниця;

загальні розлади та порушення в місці введення: часто — втомлюваність, частота невідома — набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення;

результати досліджень: частота невідома — підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення АТ, коливання показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Повідомлялося про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.

Ін’єкційна форма препарату містить лідокаїн. У виняткових випадках можливі побічні реакції, характерні для цього компонента:

з боку травної системи: нудота, дуже рідко — блювання;

з боку нервової системи: оніміння язика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, сплутаність свідомості, м’язові посмикування, при застосуванні у високих дозах — шум у вухах, збуджений стан, занепокоєння, парестезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія;

з боку органа зору: порушення зору, кон’юнктивіт; при застосування у високих дозах — ністагм;

психічні розлади: невідомо — порушення сну;

з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, поперечна блокада серця; невідомо — підвищення АТ; при застосуванні у високих дозах — аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль в ділянці серця;

з боку імунної системи: пригнічення імунної системи, алергічні реакції, включаючи набряк, шкірні реакції, свербіж; дуже рідко — кропив’янка, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції (в тому числі анафілактичний шок), генералізований ексфоліативний дерматит;

з боку дихальної системи: пригнічення або зупинка дихання, задишка;

інші: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія; при застосуванні у високих дозах — риніт;

місцеві реакції: поколювання шкіри в місці ін’єкції, абсцес, відчуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезувального ефекту протягом 1 хв), тромбофлебіт.

Особливості застосування

введення препарату можуть здійснювати тільки медичні працівники.

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів у крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін, у декількох випадках виявлена гіперхолестеринемія.

Слід з обережністю призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити контроль рівня глюкози в крові.

Відомі випадки загострення симптомів БА після початку прийому глюкозаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому слід з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів з БА, оскільки вони можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін з можливим загостренням симптомів захворювання. Спеціальних досліджень у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю не проводилося. Однак застосування глюкозаміну у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.

Порошок для орального розчину містить аспартам, який є похідним фенілаланіну, що становить небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Порошок для орального розчину містить сорбіт. Пацієнтам, які мають рідку спадкову непереносимість фруктози, цю фармацевтичну форму застосовувати не рекомендується.

Одна доза розчину для ін’єкцій містить 40,3 мг натрію. 1 саше містить 6,6 ммоль (151 мг) натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.

Щоб уникнути випадкового інтравазального введення препарату, рекомендується проводити аспіраційну пробу.

Безпека застосування анестетиків групи лідокаїну сумнівна для хворих, схильних до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.

Активність КФК в сироватці крові може зрости після в/м ін’єкції препарату, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.

У разі порушень діяльності синусного вузла, подовження інтервалу P–Q, розширення QRS або у разі виникнення або загострення аритмії дозу слід знизити або відмінити препарат.

Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огляду на наявність у складі лідокаїну також необхідно дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, дихальній недостатності.

Застосування у період вагітності або годування грудьми. Дані щодо застосування препарату у вагітних або жінок, які годують грудьми, відсутні, тому застосування препарату протипоказано у цієї категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами не проводилися. Під час застосування глюкозаміну можуть розвиватися запаморочення, сонливість, втома, цефалгія або порушення зору, тому слід уникати керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

слід уникати використання сумішей вмісту ампул препарату з іншими ін’єкційними лікарськими засобами.

Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводилося. Однак з огляду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості глюкозаміну сульфату, можна припустити низький потенціал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозаміну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення активності основних ферментів цитохрому P450 людини.

Фактично препарат не конкурує за механізми абсорбції, після абсорбції він не зв’язується з білками плазми крові, а метаболізується шляхом включення як ендогенної речовини в протеоглікани або розщеплюється без участі ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак відмічено підвищення показника МНВ при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за станом пацієнтів, які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Поєднане лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, підвищити концентрацію тетрациклінів у сироватці крові. Проте клінічна значимість цієї взаємодії, ймовірно, обмежена.

Препарат сумісний з НПЗП і глюкокортикостероїдами.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін виявляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном.

Слід з обережністю застосовувати інгібітори МАО, оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезувальна дія останнього.

При одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА класу (у тому числі з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом) подовжується інтервал Q–T, у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.

Послаблюється кардіотонічний ефект застосування серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні із седативними засобами заспокійливі ефекти посилюються.

Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну.

При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.

Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі, оскільки останні знижують провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.

Передозування

випадки передозування не відзначалися. У разі передозування варто провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозування лідокаїну гідрохлориду з боку ЦНС можуть бути оніміння язика і губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запаморочення, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Як зазначено в літературних джерелах, симптомами передозування, пов’язаними із лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дихальної функції можуть бути зниження АТ, колапс, AV–блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необхідно контролювати серцево-судину та дихальну функції пацієнта.

Зміна цих параметрів може вказувати на передозування препарату, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Всі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

Умови зберігання

порошок для орального р-ну — при температурі не вище 30 °C; р-ну для ін’єкцій — не вище 25 °C.

Актуальна інформація

Остеоартрит (ОА) ― найбільш поширена форма артриту, що призводить до болю, скутості та функціональних обмежень, ― симптомів, що зумовлюють не лише погіршення якості життя, але й втрату працездатності. Оскільки захворювання поширене серед осіб середнього та похилого віку, а середня тривалість життя стрімко зростає, воно стає суттєвою проблемою медицини. ОА кульшового та колінного суглоба посідають 11-те місце в переліку причин інвалідності. Тому ESCEO розробило алгоритм лікування ОА найпоширенішої локалізації — колінного суглоба. Він надає лікареві поетапні рекомендації, що придатні до використання у всьому світі (Bruyere O., 2019), причому кожному втручанню було надано категорію «сильної» або «слабкої» рекомендації. Рекомендації базувалися на комплексній оцінці минулих та поточних доказів, у тому числі величини ефекту, співвідношення його користі та шкоди для важливих клінічних результатів; якості доказів (чим вища якість доказів, тим більш ймовірна сильна рекомендація); цінності та переваг для пацієнтів; вартості лікування (навіть якщо формальна оцінка вартості членам робочої групи не надавалася), а також розташування втручання в алгоритмі.

В алгоритмі лікування ОА колінного суглоба є 4 етапи лікування.

1-й етап передбачає фонове системне медикаментозне лікування з включенням у схему симптоматичних повільно діючих препаратів для лікування ОА (хондропротекторів), топічних НПЗП, ортопедичних пристроїв (колінні шини, устілки, тростина тощо) та заходів фізіотерапії (гімнастика та ті або інші види лікувальної фізкультури, бандажі, гідротерапія тощо).

На 1-му етапі лікування спеціалісти надали «сильну» рекомендацію застосуванню рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона® та рецептурного хондроїтину сульфату як альтернативі рецептурному кристалічному глюкозаміну сульфату, причому рецептурні препарати слід відрізняти від безрецептурних засобів низької якості. Також була надана «сильна» рекомендація відмові від призначення будь-яких інших форм глюкозаміну, окрім рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона®. Альтернативним медикаментозним засобам лікування (діацереїн, похідні авокадо та сої, комбіновані препарати глюкозаміну та хондроїтину) було надано категорію «слабкої» рекомендації.

На 2-му етапі у схемах лікування збільшується питома вага НПЗП, яким надана «сильна» рекомендація, та додається внутрішньосуглобове введення кортикостероїдів (із протизапальною дією) та гіалуронової кислоти. Але ESCEO надає категорію «слабкої» рекомендації методикам внутрішньосуглобових ін’єкцій через обмежений терапевтичний ефект та короткостроковість знеболення.

3-й етап являє собою останню спробу фармакологічного лікування з додаванням до схеми лікування слабких опіоїдів (короткочасно). Як альтернатива опіоїдам пропонується дулоксетин. Але робоча група ESCEO надає категорію «слабкої» рекомендації засобам 3-го етапу, оскільки їх ефект не перевершує ефект НПЗП у питаннях поліпшення функції суглоба та знеболення ― це пов’язано із центральною сенситизацією у пацієнтів.

На 4-му етапі лікування залишається лише хірургія (повне чи часткове протезування колінного суглоба), а за наявності протипоказань до неї ― опіоїдні анальгетики. Тотальне ендопротезування колінного суглоба належить до категорії «сильна» рекомендація ESCEO, оскільки вирішує проблеми хронічного болю та порушення функції суглоба.

Таким чином, відповідно до рекомендацій ESCEO стартове лікування ОА має починатися з препаратів рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона® ― за даними метааналізу визначено однозначні докази ефективності фонової терапії цією речовиною на ранніх стадіях ОА. Отже, препарат Дона® призначений саме для довготривалого фонового лікування ОА, переважно на 1-му етапі, коли деструктивні зміни у кістковій та хрящовій тканині ще зворотні.

Склад та лікувальні ефекти

Препарат Дона® є монокомпонентним препаратом, дія якого реалізується за рахунок кристалічного (стабільного) глюкозаміну сульфату. Кристалічний глюкозаміну сульфат являє собою складну напівсинтетичну речовину ― аміносахарид, який має стабільно високу біодоступність та досягає плазмової концентрації, що забезпечує клінічний ефект. Механізм дії препарату полягає в тому, що він є субстратом для синтезу ланцюгів глюкозаміногліканів, зокрема суглобових протеогліканів (Reginster J.Y., 2012). Результатами цього є протизапальна дія та уповільнення процесів руйнування суглобового хряща. Таким чином, препарат затримує розвиток структурних порушень ОА і зменшує вираженість його провідних симптомів. Дослідженнями підтверджено, що величина знеболювального ефекту рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона® перевищує таку у парацетамолу (0,14) і становить 0,27, тобто є наближеною до показника знеболювання НПЗП (0,32). При призначенні рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона® в якості базисної терапії 1-ї лінії доведено вдається знизити потребу в прийомі НПЗП щонайменше на 36%. Окрім того, патентований стабільний кристалічний глюкозаміну сульфат у препараті Дона® досягає терапевтичної концентрації не лише в плазмі крові (8,9 нмоль/л), а й у синовіальній рідині (4,34 нмоль/л), що пояснює принципову різницю в ефективності порівняно з іншими формами глюкозаміну.

Базові принципи лікування ОА великих суглобів, зокрема колінного, передбачають зменшення маси тіла при її надмірності, програму фізичних вправ та медикаментозну терапію. Перевагою рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона® є те, що він вважається безпечним та не підвищує ризик розвитку побічних ефектів порівняно з плацебо.

Показання

Дона® призначається для полегшення симптомів при легкому та помірному ОА коліна (інструкція для застосування лікарського засобу Дона®, затверджена МОЗ України).

Висновок

ОА ― захворювання, прогрес якого можна значно загальмувати при коректному терапевтичному підході. Саме Дона® є унікальним сучасним препаратом, який дає можливість уповільнити розвиток структурних порушень та клінічних проявів ОА. Препарат Дона® безпечний при тривалому застосуванні та зменшує потребу в знеболювальних препаратах, завдяки чому забезпечує стабільну якість життя та тривале збереження працездатності.

References:

1. Bruyère, O. et al. (2019) An updated algorithm recommendation for the management of knee osteoarthritis from the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO). Seminars in Arthritis and Rheumatism 000: 1–14. doi:10.1016/j.semarthrit.2019.04.008.

2. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу ДОНА®, порошок для орального р-ну, саше. Реєстраційне посвідчення UA/0878/01/01, наказ МОЗ від 28.05.2019 р. № 1186.

3. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу ДОНА®, р-н для ін’єкцій, ампули. Реєстраційне посвідчення UA/4178/01/01, наказ МОЗ України від 30.11.2020 р. № 2759.

4. Rovati L.C. et al. (2016) Effects of glucosamine sulfate on the use of rescue non-steroidal anti-inflammatory drugs in knee osteoarthritis: Results from the Pharmaco-Epidemiology of GonArthroSis (PEGASus) study. Seminars in Arthritis and Rheumatism, 45(4): S34–S41. doi:10.1016/j.semarthrit.2015.10.009.

5. Bruyère O. et al. (2017) Inappropriate claims from non-equivalent medications in osteoarthritis: a position paper endorsed by the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO). Aging Clinical and Experimental Research, 30(2): 111–117. doi:10.1007/s40520-017-0861-1.

6. Gregori D. et al. (2018) Association of Pharmacological Treatments with long-term pain control in patients with osteoarthritis. JAMA; 320 (24): 2564–2579. doi:10.1001/jama.2018.19319.

Інформація для професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників.

Дата додавання: 12.06.2021 р.
© Компендіум 2020

Інструкція МОЗ

Діагнози, при яких застосовують ДОНА

Артрит МКХ M13.9
Біомеханічне порушення МКХ M99.9
Гонартроз неуточнений МКХ M17.9
Інший остеопороз з патологічним переломом МКХ M80.8
Інший первинний коксартроз МКХ M16.1
Інші вторинні гонартрози двобічні МКХ M17.4
Інші вторинні коксартрози МКХ M16.7
Інші остеопорози МКХ M81.8
Первинний артроз інших суглобів МКХ M19.0
Первинний гонартроз двобічний МКХ M17.0
Первинний коксартроз двобічний МКХ M16.0
Посттравматична контрактура МКХ M19.2
Посттравматичний артроз інших суглобів МКХ M19.1
Ураження попереково-крижових корінців МКХ G54.4
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko