Кімацеф^® (Kimacef)

Цефуроксим - 1,5 г

фармакодинаміка. Цефуроксим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, що має високу активність стосовно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, що продукують β-лактамази. Цефуроксим стійкий до дії β-лактамаз і тому відповідно виявляє активність щодо багатьох ампіцилін- або амоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії — порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано у разі наявності звернутися до місцевих даних щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Препарат високоактивний проти Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами) та коагулазонегативних стафілококів (метицилінчутливі штами), Haemophilus influenzaе, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Streptococcus pyogenes, Escherichia coli, Streptococcus mitis (viridians group), Clostridium spp., Proteus mirabilis, Proteus rettgeri, Salmonella typhi, Salmonella typhimurium та інших штамів Salmonella, Shigella spp., Neisseria spp. (включаючи штами N. gonorrhoeae, що продукують β-лактамазу), Bordetella pertussis. Препарат проявляє помірну чутливість проти Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii) та Bacteroides fragilis.
Мікроорганізми, нечутливі до цефуроксиму: Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Legionella spp., метицилінрезистентні штами Staphylococcus aureus та коагулазонегативних стафілококів.
Деякі штами таких видів також виявилися нечутливими до препарату Кімацеф: Streptococcus faecalis, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp. та Bacteroides fragilis.
In vitro цефуроксим у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками має щонайменше адитивну дію, інколи з ознаками синергізму.
Фармакокінетика
C_max цефуроксиму в плазмі крові спостерігається через 30–45 хв після в/м введення. Т_½ цефуроксиму при в/в та в/м введенні становить приблизно 70 хв. Одночасне введення пробенециду сповільнює виведення цефуроксиму та спричиняє підвищення його концентрації в плазмі крові.
Зв’язування з білками плазми крові коливається від 33 до 50%.
Протягом 24 год від моменту введення препарат практично повністю (85–90%) виділяється у незміненому стані з сечею, більша частина препарату виводиться у перші 6 год.
Цефуроксим не метаболізується і виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.
Рівень цефуроксиму в сироватці крові знижується у разі проведення діалізу.
Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості поширених патогенних мікроорганізмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній та внутрішньоочній рідинах. Цефуроксим проникає крізь ГЕБ при запаленні мозкових оболонок.

лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефуроксиму мікроорганізмами, або терапія у період до визначення збудника інфекційного захворювання.
Інфекційні захворювання дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легень, післяопераційні інфекції органів грудної клітки;
інфекційні захворювання горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти;
інфекційні захворювання сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрити, цистити, асимптоматичні бактеріурії;
інфекційні захворювання м’яких тканин: целюліти, еризипелоїд, ранові інфекції;
інфекційні захворювання кісток і суглобів: остеомієліти, септичні артрити;
інфекції в акушерстві та гінекології: інфекційно-запальні захворювання тазових органів;
гонорея, особливо у тому разі, коли протипоказаний пеніцилін;
інші інфекційні захворювання, включаючи септицемії та менінгіти.
Профілактика виникнення інфекційних ускладнень після операцій на грудній клітці та черевній порожнині, операцій на тазових органах, при васкулярних, серцево-судинних та ортопедичних операціях.
У більшості випадків монотерапія препаратом Кімацеф є ефективною, але за необхідності препарат можна застосовувати в комбінації з аміноглікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, у супозиторіях або ін’єкційно).
У разі наявної чи очікуваної змішаної аеробної та анаеробної інфекції (наприклад перитоніту, аспіраційної пневмонії, абсцесу легень, органів таза і мозку) та високої вірогідності такої інфекції (наприклад при операціях на товстому кишечнику та у гінекологічній хірургії) прийнятним є застосування препарату Кімацеф у комбінації з метронідазолом.
При лікуванні пневмонії та загострення хронічного бронхіту препарат Кімацеф можна призначати перед пероральним застосуванням цефуроксиму аксетилу, коли це необхідно.

чутливість до препарату Кімацеф відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом. За необхідності слід звернутися до місцевих даних з чутливості до антибіотика.
Ін’єкції препарату Кімацеф призначені лише для в/в або в/м введення.
Оскільки цефуроксим існує також у формі цефуроксиму аксетилу для перорального застосування, можна з парентеральної терапії препаратом Кімацеф послідовно перейти на пероральну терапію у тих випадках, коли це клінічно доцільно.
В/м однією ін’єкцією в одне місце слід вводити не більше 750 мг препарату Кімацеф.
Загальні рекомендації
Дорослі. При багатьох інфекціях достатньо 750 мг 3 рази на добу в/м або в/в. При тяжчих інфекціях дозу підвищувати до 1,5 г 3 рази на добу в/в. У разі необхідності частоту введення можна підвищити до 4 разів на добу (інтервал введення — 6 год), загальна доза на добу підвищиться до 3–6 г. За необхідності деякі інфекції можна лікувати за такою схемою: 750 мг або 1,5 г 2 рази на добу (в/в або в/м) з подальшим пероральним застосуванням цефуроксиму.
Діти (в тому числі немовлята). 30–100 мг/кг маси тіла на добу, розділені на 3–4 ін’єкції. Для більшості інфекцій оптимальною дозою є 60 мг/кг/добу.
Новонароджені. 30–100 мг/кг/добу, розділені на 2–3 ін’єкції. Необхідно враховувати, що Т_½ цефуроксиму в перші тижні життя може бути в 3–5 разів більшим, ніж у дорослих.
Гонорея. 1,5 г шляхом однієї ін’єкції або по 750 мг двома ін’єкціями в/м в обидві сідниці.
Менінгіт. Препарат Кімацеф застосовувати як монотерапію при бактеріальному менінгіті, якщо він спричинений чутливими штамами.
Дорослі. 3 г в/в кожні 8 год.
Діти (в тому числі немовлята). 200–240 мг/кг/добу в/в, розподілені на 3 або 4 дози. Таке дозування можна знизити до 100 мг/кг/добу в/в після 3 днів застосування або при клінічному покращанні.
Новонароджені. Початкова доза повинна становити 100 мг/кг/добу в/в. Можливе зниження дози до 50 мг/кг/добу у разі клінічного покращання.
Профілактика
Звичайна доза — 1,5 г в/в у стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях. Цю дозу можна доповнити додатковим в/м введенням 750 мг через 8 і 16 год.
При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах звичайна доза становить 1,5 г в/в, яку слід вводити на стадії індукції анестезії і потім доповнювати в/м введенням 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24–48 год.
При повній заміні суглоба 1,5 г порошку цефуроксиму змішувати з одним пакетом метилметакрилатного цементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.
Послідовна терапія
Пневмонія. 1,5 г препарату Кімацеф 2–3 рази на добу (в/м або в/в) протягом 48–72 год з подальшим призначенням цефуроксиму у формі таблеток у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 7–10 днів.
Загострення хронічного бронхіту. 750 мг препарату Кімацеф 2–3 рази на добу (в/м або в/в) протягом 48–72 год з подальшим призначенням цефуроксиму у формі таблеток у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.
Тривалість як парентеральної, так і пероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.
Порушення функції нирок. Цефуроксим виділяється нирками. Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам із порушеною функцією нирок рекомендується знижувати дозу препарату Кімацеф для компенсації повільнішої екскреції препарату. Немає необхідності знижувати стандартну дозу (750 мг–1,5 г 3 рази на добу), якщо рівень кліренсу креатиніну >20 мл/хв. Дорослим із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну — 10–20 мл/хв) рекомендується доза 750 мг 2 рази на добу, у тяжчих випадках (кліренс креатиніну <10 мл/хв) — 750 мг 1 раз на добу.
При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг в/м або в/в наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (зазвичай 250 мг на кожні 2 л діалізної рідини). Для пацієнтів, які перебувають на програмному гемодіалізі або високопоточній гемофільтрації у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 750 мг 2 рази на добу. Пацієнтам, які перебувають на низькопоточній гемофільтрації, потрібно дотримуватися схеми дозування як для лікування при порушенні функції нирок.
Особливості введення препарату. Для в/м введення слід додати 3 мл води для ін’єкцій до 750 мг препарату Кімацеф. Обережно струсити до утворення непрозорої суспензії.
Для в/в введення розчинити 750 мг препарату Кімацеф у не менше ніж 6 мл води для ін’єкцій, 1,5 г — у 15 мл. Для інфузій, що тривають не більше 30 хв, 1,5 г цефуроксиму можна розчиняти у 50–100 мл води для ін’єкцій. Одержані р-ни можна вводити безпосередньо у вену або у трубку крапельниці при інфузійній терапії.
Діти. Застосовувати у дітей з перших днів життя.

підвищена чутливість до цефуроксиму або до інших компонентів препарату.
Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

побічні реакції переважно поодинокі (менше 1/10 000) і загалом легкі та оборотні за своїм характером. Частота виникнення, наведена нижче, є приблизною, оскільки для більшості реакцій немає достатніх даних для такого підрахунку. Крім того, частота випадків побічних реакцій варіює залежно від показань.
Критерії оцінки частоти побічних ефектів: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та <1/10; нечасто ≥1/1000 та <1/100; рідко ≥1/10 000 та <1/1000; дуже рідко <1/10 000.
Інфекції та інвазії. Рідко — надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів, наприклад Candida.
З боку системи крові та лімфатичної системи. Часто – нейтропенія, еозинофілія. Нечасто — лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, позитивний тест Кумбса. Рідко — тромбоцитопенія. Дуже рідко — гемолітична анемія.
Цефалоспорини мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани червоних кров’яних клітин і взаємодіяти з антитілами, спричиняючи позитивний тест Кумбса, що може впливати на визначення групи крові, та дуже рідко — гемолітичну анемію.
З боку імунної системи. Реакції гіперчутливості: нечасто — шкірний висип, кропив’янка та свербіж; рідко — медикаментозна гарячка; дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, анафілаксія, шкірний васкуліт.
Шлунково-кишкові розлади. Нечасто — дискомфорт у травному тракті. Дуже рідко — псевдомембранозний коліт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Гепатобіліарні реакції. Часто — транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів. Нечасто — транзиторне підвищення рівня білірубіну. Транзиторне підвищення рівня печінкових ензимів або білірубіну виникало головним чином у пацієнтів із наявною патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже рідко — поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку сечовидільної системи. Дуже рідко — підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, азоту сечовини крові та зниження рівня кліренсу креатиніну.
Загальні розлади та реакції у місці введення. Часто — реакції у місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт. Імовірність виникнення болю у місці в/м введення більша при застосуванні вищих доз, однак це навряд чи буде причиною припинення лікування.

як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефуроксимом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефуроксиму, цефалоспоринових антибіотиків або до інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були реакції гіперчутливості до інших бета-лактамних антибіотиків.
Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозидними антибіотиками, оскільки повідомлялося про випадки небажаного впливу на функцію нирок при такому поєднанні препаратів. Функцію нирок необхідно контролювати в цій групі пацієнтів, а також у пацієнтів літнього віку або пацієнтів із нирковою недостатністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Як і при інших схемах лікування менінгіту, у кількох хворих дітей, які лікувалися цефуроксимом, зареєстровано випадки втрати слуху від середнього до тяжкого ступеня.
Як і при лікуванні іншими антибіотиками, через 18–36 год після ін’єкції цефуроксиму у СМР виявлялася культура Haemophilus influenzae. Проте клінічне значення цього явища невідоме.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (таких як Candida, Enterococci, Clostridium difficile), що може потребувати припинення лікування.
При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або виникнення абдомінальних спазмів лікування слід негайно припинити та провести подальше обстеження пацієнта.
При застосуванні препарату Кімацеф у режимі послідовної терапії час переходу на пероральний прийом цефуроксиму визначається тяжкістю інфекції, клінічним станом пацієнта та чутливістю мікроорганізму. Перехід на пероральний прийом дозволяється при покращанні загального стану пацієнта. При відсутності клінічного покращення протягом 72 год слід продовжити парентеральне введення препарату. Перед застосуванням перорального препарату слід ознайомитися з інструкцією для його медичного застосування.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococci, Clostridium difficile), що може вимагати припинення лікування.
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Даних щодо ембріотоксичної та тератогенної дії цефуроксиму не одержано, проте, як і при застосуванні інших лікарських засобів, його слід з обережністю призначати у перші місяці вагітності.
Цефуроксим проникає у грудне молоко, тому слід припинити годування грудьми на період застосування препарату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Повідомлень про вплив препарату Кімацеф на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами немає.

як і інші антибіотики, цефуроксим може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
При лікуванні препаратом Кімацеф рівень глюкози в крові та плазмі крові рекомендується визначати за допомогою глюкозооксидазної або гексозокіназної методики.
Цефуроксим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії. Цефуроксим незначною мірою може впливати на використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до хибнопозитивних результатів, як у разі застосування деяких інших цефалоспоринів.
Цефуроксим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну лужним пікратом.
Несумісність. Цефуроксим не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками. рН 2,74% р-ну бікарбонату натрію для ін’єкцій істотно впливає на колір р-ну, тому цей р-н не рекомендується для розведення цефуроксиму. Однак у разі необхідності, якщо пацієнт отримує р-н бікарбонату натрію в/в шляхом інфузії, цефуроксим можна ввести безпосередньо в трубку крапельниці.
1,5 г цефуроксиму, розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, можна застосовувати разом з ін’єкцією метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 год при температурі нижче 25 °С.
1,5 г цефуроксиму сумісні з 1 г азлоциліну (в 15 мл розчинника) або з 5 г (у 50 мл розчинника) протягом 24 год при температурі 4 °С та 6 год — при температурі до 25 °С.
Цефуроксим (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 год при температурі 25 °С у 5 або 10% р-ні ксилітолу для ін’єкцій.
Цефуроксим сумісний з р-нами, що містять до 1% лідокаїну гідрохлориду.
Цефуроксим сумісний з більшістю загальновживаних р-нів для в/в ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 год при кімнатній температурі в таких р-нах: 0,9% р-н хлориду натрію для ін’єкцій; 5% р-н глюкози для ін’єкцій; 0,18% р-н хлориду натрію з 4% р-ном глюкози для ін’єкцій; 5% р-н декстрози з 0,9% р-ом хлориду натрію для ін’єкцій; 5% р-н декстрози з 0,45% р-ом хлориду натрію для ін’єкцій; 5% р-н декстрози з 0,225% р-ном хлориду натрію для ін’єкцій; 10% р-н декстрози для ін’єкцій; 10% р-н інвертованої декстрози у воді для ін’єкцій; р-н Рінгера; р-н Рінгера лактатний; М/6 р-н натрію лактату; р-н Хартмана.
Стабільність цефуроксиму в 0,9% р-ні хлориду натрію для ін’єкцій з 5% р-ном декстрози не змінюється за наявності гідрокортизону натрію фосфату.
Цефуроксим також сумісний протягом 24 год при кімнатній температурі при розведенні у р-ні для інфузій:
– з гепарином (10 або 50 ОД/мл) у 0,9% р-ні хлориду натрію для ін’єкцій;
– з р-ном хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9% р-ні хлориду натрію для ін’єкцій.

передозування цефалоспоринових антибіотиків може призвести до розвитку симптомів подразнення головного мозку, внаслідок чого можуть виникнути судоми. Рівень цефуроксиму можна знизити шляхом проведення гемодіалізу або перитонеального діалізу.

при температурі не вище 25 °С.
Після розведення для в/в або в/м ін’єкції препарат можна зберігати до 48 год у холодильнику (4 °С) та 5 год — при температурі до 25 °С.