Які порушення сну є предиктором розвитку інших захворювань?

Під час огляду сплячого пацієнта в Центрі медицини сну (Center for Sleep Medicine) Ерік Сент-Луїс (Erik St. Louis), доктор медичних наук, звернув увагу на поведінку пацієнтки уві сні. Пацієнтка з обструктивним апное уві сні, жінка у віці близько 60 років, почала «бігати» під простирадлами. Вона робила рухи ногами, подібні до бігу близько 30 с і потім різко зупинилася і розплющила очі. Пізніше пацієнтка пояснила лікареві, що їй снився кошмар: уві сні її переслідували двоє чоловіків і вона тікала від них. Також вона наголосила, що цей сон періодично повторюється.

Доктор Е. Сент-Луїс, невролог, який займається порушеннями сну в клініці Мейо (Mayo Clinic), повідомив, що він чув від пацієнтів розповіді про такі сни багато разів. Відтворення сновидінь під час сну є основним проявом розладу поведінки уві сні у фазі швидкого руху очей чи парасомнії.

Доктор Е. Сент-Луїс та його колеги відзначили, що крім можливості травмування пацієнтів та їх партнерів, парасомнія може бути ранньою ознакою нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Паркінсона.

За оцінками експертів, розлад поведінки уві сні відзначають у близько 1% населення в цілому. Е. Сент-Луїс розповів, що часто парасомнію виявляють при обстеженні пацієнта щодо іншого, більш поширеного порушення сну.

У клініці Мейо проводяться дослідження розладів поведінки уві сні. Доктор Е. Сент-Луїс пояснив, що кінцева мета досліджень — провести вивчення нейропротекторного лікування, яке може запобігти розвитку хвороби Паркінсона або деменції в майбутньому.

При розладі поведінки у фазі швидкого сну наш мозок циклічно проходить через фазу швидкого сну багато разів протягом ночі, кожен цикл стає дедалі довшим і до ранку фаза швидкого сну може становити до ¹ ⁄₄ всього нічного сну.

Під час швидкого сну наші очі швидко рухаються під повіками, сни стають яскравішими та інтенсивнішими, але при цьому скелетні м’язи в нормі залишаються розслабленими. У пацієнтів же з розладом поведінки під час швидкого сну не відмічають цього м’язового розслаблення, у результаті вони можуть вночі співати, кричати, рухати та розмахувати руками, стрибати, штовхати, завдавати шкоди собі та іншим, іноді серйозно.

Так, наприклад, один пацієнт стрибнув через кімнату, щоб упіймати уявний футбольний м’яч, і вдарився головою об комод. Інший прийняв дружину за ведмедицю і почав її душити. Такі химерні епізоди розігрування сновидінь не визнавали медичним розладом до 1986 р.

У дослідженнях, проведених у клініці Мейо, виявлено, що у 50–80% осіб із парасомнією надалі розвивається нейродегенеративне захворювання. Зокрема, в осіб із парасомнією підвищений ризик розвитку захворювань, при яких у головному мозку накопичуються аномальні відкладення білка під назвою альфа-синуклеїн. Синуклеїнопатії охоплюють хворобу Паркінсона, деменцію з тільцями Леві та множинну системну атрофію. Токсичні скупчення альфа-синуклеїну, мабуть, ушкоджують частини стовбура головного мозку, відповідальні за знерухомлення наших м’язів під час сну, раніше ушкодження інших областей, що контролюють більш явну денну діяльність.

Дослідники клініки Мейо беруть участь у Північноамериканському консорціумі з продромальних синуклеїнопатій (North American Prodromal Synucleinopathy Consortium — NAPS) та дослідженні, що фінансують Національні інститути охорони здоров’я (National Institutes of Health — NIH), в якому аналізують порушення у потенційних пацієнтів.

У ході дослідження спостерігають за пацієнтами із розладом поведінки під час фази швидкого сну із США. Усім пацієнтам проводять візуалізацію головного мозку, досліджують м’язову активність, проводять аналізи крові, генетичний скринінг, нейропсихологічну оцінку та полісомнографію, або дослідження сну.

На сьогодні вчені також визначили рівень альфа-синуклеїну у спинномозковій рідині, отриманій при спинномозковій пункції, а також у невеликих нервових волокнах, отриманих при біопсії шкіри.

За оцінками дослідників, незважаючи на те, що на сьогодні не розроблені методи профілактики нейродегенеративних розладів, важливо інформувати пацієнтів про наявні в них ризики розвитку захворювань цієї групи. Так, у нещодавньому опитуванні, проведеному вченими з клініки Мейо за участю 113 пацієнтів з парасомнією, зафіксовано, що більше 90% пацієнтів хотіли б знати про індивідуальний ризик розвитку нейродегенеративних захворювань.

За матеріалами www.newsnetwork.mayoclinic.org