Як впливає патологія щитоподібної залози на якість життя пацієнтів?

Встановлення діагнозу при патології щитоподібної залози — лише початок тривалого шляху до контролю симптомів захворювання для більшості пацієнтів.

Так, у нещодавньому дослідженні показано, що понад 90% дорослих пацієнтів із патологією щитоподібної залози відзначають наявність симптомів захворювання після встановлення діагнозу та отримання лікування.

За оцінками експертів, патологія щитоподібної залози відзначається у 1 із 20 жителів Великобританії. Її діагностують у жінок у 6 разів частіше, ніж у чоловіків. Так, це захворювання призводить до порушень загального самопочуття, когнітивної та емоційної сфери, підвищення ризику розвитку тимчасової непрацездатності та сталого зниження працездатності.

Дослідження проведено вченими з Абердинського університету (University of Aberdeen), Великобританія, у співпраці з Центром досліджень ринку праці бізнес-школи (Business School’s Centre for Labour Market Research), Британським фондом щитоподібної залози (British Thyroid Foundation), благодійним фондом Thyroid Trust, незалежною організацією Thyroid Patient Advocacy UK, групою Improve Thyroid Treatment Group та благодійною організацією Miscarriage Support (MISS).

Вченими проаналізовано дані 1200 пацієнтів з моменту появи симптомів до діагностування патології щитоподібної залози і надалі в процесі лікування. 95% учасників були жінками.

У дослідженні виявлено, що від перших симптомів захворювання до встановлення діагнозу в середньому минає 4,5 року. При цьому діагностика гіпотиреозу займає більше часу, аніж іншої патології щитоподібної залози.

Найчастіше (близько ²/₃ пацієнтів) для верифікації діагнозу потребувалося кілька візитів до фахівця, і діагноз було встановлено після підвищення інтенсивності симптомів. Цікаво, що стать медичного працівника також важлива. Пацієнти зазначили, що відчували себе більш залученими у процес діагностики та лікування, якщо їх консультувала жінка-лікар.

Навіть після початку лікування пацієнти відзначали наявність таких симптомів, як:

• втома та повільність (79%);
• когнітивні порушення (64%);
• м’язовий біль та слабкість (62%).

У той же час пацієнти відзначали поліпшення різних аспектів повсякденного життя після початку лікування:

• 46% учасників почали більше займатися фізичними вправами;
• 32% вели активніше соціальне життя;
• 28% більше брали участь в активній соціальній/культурній/політичній діяльності;
• 47% відзначили поліпшення особистого та/або сімейного життя.

Однак покращення в аспектах участі на ринку праці, таких як перспективи працевлаштування, можливості кар’єрного зростання та розвитку навичок після лікування, були набагато обмеженішими. Тільки близько 10% респондентів повідомили про позитивні зміни у професійному плані, тоді як у більшості учасників (близько 60%) поліпшення не виявлено, а близько 30% відзначили погіршення. Близько 78% респондентів, які працювали на момент діагностування патології щитоподібної залози, повідомили про це свого роботодавця. У 23% цих випадків роботодавець не виявляв співчуття.

Професор Олександрос Зангелідіс (Alexandros Zangelidis) зазначив, що захворювання щитоподібної залози створюють серйозні проблеми для життя пацієнтів, з несприятливими та довгостроковими наслідками для їх благополуччя, здатності брати участь у соціальній діяльності та працездатності. При цьому пацієнти часто не відчувають достатньо уваги з боку медичних працівників та того, що самі впливають на перебіг обстеження та подальше лікування.

Існує відносно мало даних щодо впливу дисфункції щитоподібної залози на благополуччя та професійну реалізацію пацієнтів, підкреслила професор Катя Монтанья (Catia Montagna).

Дане дослідження показало, що необхідний цілісний підхід з урахуванням як медичних, так і соціальних аспектів щодо пацієнтів із патологією щитоподібної залози.

За матеріалами www.medicalxpress.com