Лорен Поттофф (Lauren Potthoff) — доцент кафедри психіатрії, поведінкових наук та педіатрії Медичної школи Файнберга Північно-Західного університету (Northwestern University Feinberg School of Medicine), дитячий психолог, яка консультує українські благодійні організації та терапевтів по роботі з травмованими дітьми. Вона також працює психологом у дитячій лікарні Енн і Роберта Х. Лур’є в Чикаго (Ann & Robert H. Lurie Children’s Hospital of Chicago). Л. Поттофф поділилася своїм досвідом про те, як підтримати дітей, які постраждали від насильства та бойових дій.

Вона пояснила, що дорослі відіграють ключову роль у підвищенні життєстійкості та здатності дітей справлятися із ситуацією під час кризи. Але насамперед дорослим потрібно подбати про себе. Л. Поттофф зауважила, що дуже важливо, щоб батьки та опікуни практикували турботу про себе, щоб бути краще підготовленими до надання підтримки дітям. Вона рекомендує обмежувати час, що витрачається на перегляд новин чи соціальних мереж, на користь улюбленого заняття чи хобі.

Л. Поттофф розробила серію вебінарів для терапевтів в Україні, які пропонують стратегії та рекомендації щодо надання підтримки дітям та підліткам, які мають низку конкретних проблем із психічним здоров’ям внаслідок війни.

Яким є психологічний вплив війни на дітей?

Особисто, по телебаченню чи через соціальні мережі діти та підлітки, які пережили війну, майже щодня стають свідками жахливих злочинів. Ці події, ймовірно, вплинуть на їх психічне здоров’я. Крім того, діти, які переживають війну, зазнають значних особистих втрат, порушується уклад їхнього повсякденного життя.

Ці порушення не тільки негативно впливають на їх фізичний, соціальний та психологічний розвиток; вони також пов’язані з підвищеним рівнем тривоги та ризиком розвитку депресії. Важливо, що переживання та страждання при цьому не обов’язково припиняються разом із конфліктом.

Багато дітей, які залишили зону конфлікту, побоюються за благополуччя друзів і членів сім’ї в постраждалих районах, а також зазнають дискримінації, утисків, а в деяких випадках і насильства через свою етнічну приналежність, країну походження чи переконання.

Як можуть дорослі допомогти дитині зберегти психологічний добробут під час війни?

  • Забезпечити структуру та підтримувати розпорядок дня. Рутина — виконання дій за звичними шаблонами — забезпечує передбачуваність, надійність та відчуття безпеки. Регулярний розпорядок дня часто порушується під час війни. Подумайте про те, як створити розпорядок дня, аналогічний тому, що був до війни. Дотримуйтесь одного режиму сну і організуйте спільний прийом їжі.
  • Дозвольте вашій дитині відчувати почуття контролю. Наприклад, дозвольте дитині планувати їжу або вечірні заходи.
  • Заведіть сімейні традиції та/або ритуали, або слідуйте прийнятим раніше у вашій родині. Почніть (або перезапустіть) ритуал чи традицію. Прикладами ритуалів можуть бути співи спеціальної пісні, початок їжі з висловлювання подяки чи благословення, промовляння тих самих слів дитині, коли вона прокидається щоранку або лягає спати щовечора.
  • Підтверджуйте емоції. Поясніть дітям, що жодна емоція не є «неправильною» чи «поганою». Замість того, щоб говорити «не бійся!», ви можете сказати «все гаразд, якщо тобі зараз страшно».
  • Заохочуйте вираження емоцій та подавайте приклад. Діти часто здатні вловлювати емоції, які відчувають дорослі, які їх оточують. Дорослим важливо показати, як долати сильні емоції, такі як страх, гнів, печаль і горе. Діти багато чому навчаються завдяки тому, що вони спостерігають дії своїх батьків. Це допомагає їм побачити, що дорослі в їхньому житті відчувають схожі з ними почуття і що вони можуть упоратися з цими сильними емоціями, розповідаючи про них і розділяючи їх з іншими.
  • Пам’ятайте вік дитини. Діти можуть ділитися своїми переживаннями через гру, музику, мистецтво та розповідь історій. Підлітки можуть почуватися комфортніше, ділячись своїми емоціями в діалозі з дорослим, якому довіряють. Дорослі повинні пам’ятати про стадії розвитку дитини під час обговорення проблем (наприклад не розповідати подробиці маленьким дітям).
  • Профілактика — це найкраще лікування. Дуже важливо цікавитися емоціями та думками вашої дитини. Це покаже дітям, що ви доступні і готові підтримати їх, хоч би що вони відчували.

За матеріалами www.medicalxpress.com