Серцева недостатність є потенційним ускладненням у осіб із вродженою вадою серця. Найчастіше відмічають гіподіагностику та, відповідно, недостатнє лікування серцевої недостатності в осіб із вродженою вадою серця.

У нещодавньому дослідженні, проведеному вченими з клініки Мейо (Mayo Clinic), зафіксовано, що ризик летального наслідку та/або розвитку серцево-судинних ускладнень підвищений у осіб молодого віку з вродженою вадою серця після госпіталізації внаслідок серцевої недостатності.

При цьому в дослідженні встановлено, що ризик летального наслідку був нижчим у осіб, які отримували кардіологічну допомогу до госпіталізації.

Результати дослідження опубліковані в журналі «Journal of the American Heart Association».

Кардіолог клініки Мейо та перший автор дослідження доктор Люк Берчілль (Luke Burchill) пояснив, що 61% дорослих пацієнтів із вродженою вадою серця не звертаються до кардіолога. У той же час ці пацієнти відчувають гостру потребу в індивідуальному догляді, щоб покращити якість їхнього життя та контролювати такі проблеми зі здоров’ям, як серцева недостатність.

Раніше в дослідженнях виявлено, що кількість госпіталізацій через серцеву недостатність серед дорослих із вродженими вадами серця в США різко зросла з 1998 до 2011 р. Щоб краще зрозуміти цю тенденцію та її вплив на пацієнтів та лікарняні ресурси, доктор Л. Берчілль та його колеги проаналізували національні дані для ретроспективного вивчення когорти дорослих із вродженою вадою серця, госпіталізованих в останнє десятиріччя. Так, частка госпіталізацій внаслідок серцевої недостатності осіб із вродженою вадою серця значно збільшилася: з 6,6% у 2010 р. до 14% у 2020 р.

З більш ніж 26 000 госпіталізованих пацієнтів із вродженим пороком серця у 22% діагностовано серцеву недостатність, а у 78% — ні.

У пацієнтів, які госпіталізовані із серцевою недостатністю, виявлений більш високий ризик летального наслідку, розвитку інших серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та повторної госпіталізації, ніж у пацієнтів без серцевої недостатності. Пацієнтам молодшого віку (віком молодше 45 років) з вродженою вадою серця також частіше була потрібна додаткова медична або підтримувальна допомога після виписки з лікарні. Ризик повторної госпіталізації також був вищим у осіб віком до 45 років з вродженими вадами серця та серцевою недостатністю.

При цьому у пацієнтів, які відвідали кардіологічну клініку протягом 30 днів до госпіталізації, ризик летального наслідку з будь-яких причин був нижчим через 90 днів та 1 рік після госпіталізації.

Лікар додав, що пацієнти з вродженою вадою серця часто не сприймають серйозно симптоми, пов’язані із серцем. Це призводить до пізнього встановлення та лікування серцевої недостатності.

Л. Берчілль підкреслив, що на сьогодні існує безліч нових можливостей терапії серцево-судинних захворювань, як медикаментозних, так і із застосуванням пристроїв, що імплантуються, і малоінвазивних втручань. Він пояснив, що довічний кардіологічний моніторинг дозволяє значно знизити ризик розвитку ускладнень та летального наслідку у пацієнтів із вродженою вадою серця.

За матеріалами www.newsnetwork.mayoclinic.org