Виявлено новий біомаркер тяжкості сепсису

Сепсис — основна причина летальних наслідків у пацієнтів, госпіталізованих до відділень реанімації та інтенсивної терапії, є системною запальною відповіддю організму на інфекцію та може призвести до пошкодження різних органів та розвитку поліорганної недостатності.

Дослідники з Медичного університету Південної Кароліни (Medical University of South Carolina), США, виявили новий біомаркер тяжкості перебігу сепсису. Потенційно цей біомаркер може сприяти зміні підходу до терапії сепсису.

Результати дослідження опубліковані у журналі «Frontiers in Immunology».

Дослідники виявили, що тяжкість сепсису можна визначити за вмістом мембранних структур — так званих позаклітинних везикул, які виділяються різними клітинами в кровотік. Залежно від тяжкості сепсису протоколи лікування можуть бути індивідуалізовані та адаптовані до потреб конкретного пацієнта.

Хункуан Фань (Hongkuan Fan), доктор філософії, доцент Медичного коледжу (College of Medicine), який вивчає судинну дисфункцію при сепсисі, наголосив, що важливою проблемою є розвиток поліорганної недостатності при сепсисі. Гостра ниркова недостатність (ГНН) та гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) є ускладненнями тяжкого сепсису. ГРДС зазвичай викликає дихальну недостатність у пацієнтів у критичному стані.

Команда дослідників проаналізувала вміст позаклітинних везикул, що виділяються лейкоцитами та тромбоцитами під час сепсису. Позаклітинні везикули містять білки та РНК і можуть негативно впливати на функціонування інших клітин, які їх уловлюють. При сепсисі підвищується проникність судин, відповідно, модифіковані клітини проникають через стінки кровоносних судин і можуть призводити до розвитку запального процесу та пошкодження різних органів.

Доктор Х. Фань та Пенфей Лі, доктор філософії, провідний автор та науковий співробітник відділу патології та лабораторної медицини, зазначили, що залежно від вмісту позаклітинних везикул можна класифікувати пацієнтів із сепсисом. На їхню думку, завдяки цьому можна буде визначити можливі порушення функції органів у пацієнтів із сепсисом.

Статистична обробка отриманих даних виконана у співпраці з Інститутом клінічних та трансляційних досліджень Південної Кароліни (South Carolina Clinical & Translational Research Institute — SCTR). Дослідники виявили, що при сепсисі позаклітинні везикули містили більш високий рівень певних ферментів та нижчий рівень однієї конкретної молекули РНК порівняно із вмістом цих речовин у критично хворих пацієнтів без сепсису та здорових добровольців.

П. Лі зазначив, що необхідні подальші дослідження, і наголосив, що вміст позаклітинних везикул може бути динамічним маркером сепсису. Для визначення складу позаклітинних везикул пацієнту необхідно провести рідинну біопсію — забір крові.

За матеріалами www.medicalxpress.com