Терапія при артеріальній гіпертензії: хлорталідон чи гідрохлоротіазид?

У нещодавньому дослідженні було проведено порівняння ефективності гідрохлоротіазиду та хлорталідону. Результати представлено на наукових сесіях Американської кардіологічної асоціації (American Heart Association) 2022 р. За даними експертів Американської кардіологічної асоціації, підвищений артеріальний тиск є основною причиною розвитку серцево-судинних захворювань та діагностується у близько 50% дорослого населення США.

У дослідження було включено 13 500 учасників з артеріальною гіпертензією.

Під час порівняння ризику розвитку летального наслідку в учасників, які приймали хлорталідон або гідрохлоротіазид, не виявлено статистично значущих відмінностей.

Хлорталідон та гідрохлоротіазид є діуретиками. Обидва лікарські засоби застосовують у кардіологічній практиці вже понад 50 років і належать до препаратів першої лінії терапії при артеріальній гіпертензії.

Для оцінки ефективності хлорталідону та гідрохлоротіазиду дослідники розробили Проєкт порівняння діуретиків (The Diuretic Comparison Project), а також впливу препаратів на ризик серцево-судинних подій та летального наслідку в клінічних умовах.

Ареф Ішані (Areef Ishani), доктор медицини, директор Міннеаполіської спільноти комплексного медичного обслуговування первинної та спеціалізованої допомоги (Minneapolis Primary Care and Specialty Care Integrated Care Community) та директор мережі охорони здоров’я Середнього Заходу штату Вірджинія (VA Midwest Health), автор дослідження, пояснив, що участь у випробуванні не порушувала звичний спосіб життя учасників. Учені отримували необхідні дані з електронних медичних карток. Крім того, важливо, що близько 50% учасників дослідження мешкали в сільській місцевості.

Так, дослідження включало понад 13 500 жителів США віком від 65 років, які отримували медичну допомогу від 4120 фахівців первинної медико-санітарної допомоги у 500 клініках. Учасниками були переважно чоловіки (97%), з них 77% — представники європеоїдної раси, 93% мали неіспаномовне походження. Середній систолічний артеріальний тиск хворих на момент включення до дослідження становив 139 мм рт. ст. Учасників було рандомізовано в одну з двох груп: пацієнти 1-ї приймали гідрохлоротіазид у дозі 25 або 50 мг/добу, 2-ї — еквівалентну дозу хлорталідону 12,5 або 25 мг/добу.

У дослідженні оцінювали частоту розвитку нападів нестабільної стенокардії/інфаркту міокарда, інсульту, серцевої недостатності або смерті внаслідок раку. Період спостереження загалом становив 2,5 року.

Під час аналізу отриманих даних було визначено, що:

• частота розвитку серцево-судинних захворювань та летального наслідку у групі хлорталідону (9,4%) та гідрохлоротіазиду (9,3%) були порівнянними;
• не було виявлено відмінностей у частоті виникнення вторинних серцево-судинних наслідків (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт, серцева недостатність);
• у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та інсультом, інфарктом або нестабільною стенокардією в анамнезі ризик розвитку серцево-судинних захворювань та летального наслідку при прийомі хлорталідону знизився в середньому на 27%;
• у учасників, які не мали в анамнезі інфаркту міокарда/нестабільної стенокардії та інсульту, ризик їх розвитку був на 12% вищим при прийомі хлорталідону в порівнянні з учасниками, які приймали гідрохлоротіазид;
• у учасників зі зниженим рівнем калію в плазмі крові було виявлено відмінності в ризику розвитку порушень серцевого ритму: 6% при застосуванні хлорталідону та 4,4% при прийомі гідрохлоротіазиду;
• також у пацієнтів зі зниженим рівнем калію в плазмі крові ризик госпіталізації був вищим при застосуванні хлорталідону (1,5%) порівняно із застосуванням гідрохлоротіазиду (1,1%).

Автори дослідження наголосили на необхідності подальших порівняльних клінічних досліджень.

За матеріалами www.medicalxpress.com