Стрептодермія: причини, симптоми та терапія

Стрептодермія є висококонтагіозною інфекцією шкіри, яку викликають стрептокок або стафілокок. Найчастіше захворювання діагностують у дітей віком до 5 років.

Як передається стрептодермія? Інфекція передається контактно-побутовим шляхом через контакт зі шкірою, одягом і навіть предметами побуту, іграшками. Людина є контагіозною протягом тижня (інкубаційний період).

Класифікація стрептодермії

Класифікація стрептодермії:

• поверхнева (імпетиго, запалення нігтьового валика, папуло-ерозивна форма інфекції, бешиховий лишай, синдром стрептококового токсичного шоку) або глибока (ліподистрофія та ектима звичайна);
• гостра чи хронічна;
• первинна або вторинна;
• неускладнена чи ускладнена.

Стрептококове імпетиго поділяють на:

• небульозне (70%) — викликають S. aureus та S. pyogenes (характеризується наявністю кірок жовтого кольору на шкірі обличчя, верхніх та нижніх кінцівках):
  • первинне небульозне — бактеріальна інвазія на неушкоджених ділянках шкіри;
  • вторинне — інфекція на пошкоджених ділянках шкіри внаслідок травматичних уражень, укусів комах;
• бульозне (30%) — викликає золотистий стафілокок (Johnson M.K. et al., 2020).

Стрептококове імпетиго обох типів триває 2–3 тиж без утворення рубців, в окремих випадках найбільш серйозним ускладненням є постстрептококовий гломерулонефрит (Hartman-Adams H. et al., 2014).

При хронічній стрептодермії виникає дифузне ураження великих ділянок шкіри. Ушкодження переважно локалізуються на шкірі гомілок. Може спостерігатися при варикозній хворобі та облітеруючих захворюваннях нижніх кінцівок.

Причини стрептодермії

Головна причина стрептодермії — інфікування шкіри стрептококом.

Фактори, що зумовлюють розвиток стрептодермії:

• вік (стрептодермію частіше діагностують у дітей);
• теплі чи вологі кліматичні умови;
• наявність мацерації;
• ураження шкіри (у осіб з атопічним дерматитом можна виявити стрептодермію у 90% випадків);
• ожиріння;
• терапія глюкокортикостероїдами або хіміотерапія;
• дисглобулінемія, лейкоцитарні порушення (лейкемія та хронічна гранулематозна хвороба);
• цукровий діабет;
• недоїдання;
• вроджені або набуті імунодефіцити (СНІД) (Baptista Pereira L., 2014).

Симптоми стрептодермії

Стрептодермія характеризується появою фліктен (безболісних пустул) розміром до 1,0 см з вмістом прозорого кольору та тонкою плівкою, що утворює з часом жовту тонку кірку. Після того, як відпадають кірки, зберігаються гіперемія, лущення та пігментація шкіри, незначний свербіж.

Процес триває 3–4 дні. При поверхневій формі інфекції фліктени локалізуються на шкірі обличчя, навколо краю губ, на слизових оболонках рота, порожнини носа, бронхів і очей. За глибокої форми вони поширюються на кінцівки.

Перші ознаки стрептодермії

При поверхневій стрептодермії у дорослих та дітей діагностують макуло-папульозні ураження, які переходять у тонкостінні везикули та швидко розкриваються, залишаючи поверхневі болючі ерозії, вкриті кірочками жовтого кольору.

Як тільки кірка підсихає, ділянка, що залишилася, гоїться без утворення рубців. Відкриті ділянки шкіри обличчя та кінцівок є  ділянками, які уражаються найчастіше. Стрептодермія на обличчі поширюється навколо губ, ніздрів, на щоках та лобі. Стрептодермія на голові характеризується тим, що в ділянці висипки починає ламатися і випадати волосся.

У пацієнтів можливим є розвиток регіонарної лімфаденопатії, у тяжких випадках може спостерігатися лихоманка. Захворювання може минути спонтанно без будь-якого лікування протягом 2–3 тиж.

Бульозне імпетиго клінічно характеризується великими крихкими в’ялими буллами, які можуть розриватися та виділяти рідину жовтого кольору. Зазвичай захворювання минає протягом 2–3 тиж без рубцювання. На ерозіях, що залишилися після розриву булли, залишається тонка коричнева кірка. Більші булли утворюються внаслідок впливу ексфоліативних токсинів, які продукують штами золотистого стафілококу, що викликають втрату клітинної адгезії в поверхневому епідермісі. Інфекцію часто діагностують у немовлят (Hartman-Adams H. et al., 2014).

Для глибокої стрептодермії характерним є формування перфорованих виразок, зазвичай на ногах, часто на ділянках, де була легка травма. Зазвичай їх розмір становить 0,5–3,0 см з еритемою по периферії. Одужання відбувається повільно та з рубцюванням.

Особливості стрептодермії у дітей

У дітей бульозну стрептодермію діагностують переважно у віці до 5 років. Вона проявляється у формі виразок у ділянці порожнини носа та рота, тулуба, на кінцівках, сідницях, у місці одягання підгузків.

Лікування при стрептодермії

Інфекція зазвичай минає без лікування приблизно через 2–3 тиж. Тим не менш, часто рекомендують лікувати пацієнтів із цим захворюванням, оскільки це може скоротити тривалість хвороби приблизно до 7–10 днів і знизити ризик поширення інфекції. Що краще наносити на шкіру при стрептодермії? Лікарі часто призначають місцеві анестетики або антибактеріальні мазі.

При стрептодермії у дітей та дорослих рекомендують терапію тривалістю 5 днів:

• застосування місцевого анестетика — розчин перекису водню 1%;
• за неефективності — місцевий антибіотик — фузидова кислота 2%;
• у разі неефективності — мупіроцин 2%;
• за неефективності місцевої терапії лікар призначає системне лікування — флуклоксацилін;
• у разі алергії або непереносимості препарату можуть бути рекомендовані кларитроміцин або еритроміцин.

Пероральні антибіотики можуть бути ефективними при стрептодермії з великими буллами або коли місцева терапія є недоцільною (Hartman-Adams H. et al., 2014).

Профілактика хвороби

Підтримання чистоти шкіри — найкращий спосіб зберегти її здоровою. З метою профілактики стрептодермії при ураженні шкіри рекомендовано одразу промити порізи, подряпини, укуси комах та інші рани. Миття рук антисептичним або звичайним милом значно знижує ймовірність зараження стрептодермією (Baptista Pereira L., 2014).

Якщо у дитини чи дорослого діагностовано стрептодермію, щоб не поширювалася інфекція, рекомендовано:

• акуратно промивати уражені ділянки милом та проточною водою, а потім накривати бинтовою або марлевою пов’язкою;
• щодня прати одяг, змінювати білизну та рушник інфікованої людини;
• під час нанесення мазі з антибіотиком на шкіру використовувати рукавички;
• дитині зі стрептодермією підстригти нігті, щоб запобігти пошкодженню від подряпин;
• заохочувати ретельне миття рук та дотримання правил гігієни загалом.

Людям зі стрептодермією слід дотримуватися особистої гігієни, промивати теплою водою з милом ділянки інфікованої шкіри, видаляти виділення та кірки. Можна використовувати звичайне мило або застосовувати антисептичні речовини, такі як розчин хлоргексидину та розчин нашкірний повідон-йоду.

Ускладнення при стрептодермії

Ускладнення при стрептодермії фіксують дуже рідко, але іноді у пацієнта можливим є розвиток:

• лімфедеми;
• фіброзу;
• флебіту, тромбофлебіту;
• флегмони;
• абсцесу;
• септицемії (різновид сепсису) — бактеріального зараження крові; некрозу;
• септичного артриту;
• остеомієліту;
• постстрептококового гломерулонефриту.

Як стрептодермія впливає на організм?

У разі своєчасної терапії симптоми стрептодермії минають протягом тижня. Якщо пацієнт вчасно не розпочав лікування, інфекція може спричинити ускладнення, іноді розвивається септицемія, яка може призвести до смерті.