Стоматит: запитай свого лікаря

Стоматит — запалення слизової оболонки порожнини рота.

Захворювання ротової порожнини можуть мати різну етіологію: вірусну, бактеріальну, грибкову, травматичну, хімічну, алергічну, а також розвиватися на тлі проведення хіміо- та радіаційної терапії з приводу онкологічних захворювань.

У ряді випадків ураження слизової оболонки рота мають локальний характер та відповідні назви:

• ясен — гінгівіт;
• ясенного сосочка — папіліт;
• язика — глосит;
• піднебіння — палятиніт;
• губ — хейліт.

Які чинники зумовлюють розвиток стоматиту?

Низка факторів призводить до розвитку стоматиту, зокрема такі:

• зубні протези із вільною посадкою;
• травмування слизової оболонки ротової порожнини;
• недотримання гігієни ротової порожнини;
• куріння;
• гематологічні онкозахворювання та злоякісні новоутворення;
• зневоднення;
• вживання алкоголю;
• ксеростомія (у тому числі така, що розвивається на тлі хіміо- та променевої терапії);
• прийом деяких лікарських засобів (O’Brien C.P., 2009).

Прийом яких лікарських засобів може призводити до розвитку стоматиту?

Ризик розвитку стоматиту підвищується на фоні застосування:

• хіміотерапевтичних препаратів;
• антибіотиків;
• опіоїдів (наркотичні анальгетики);
• діуретиків (оскільки підвищують ризик розвитку зневоднення);
• антихолінергічних засобів;
• антигістамінних препаратів та деконгестантів;
• кортикостероїдних препаратів;
• антидепресантів;
• деяких антигіпертензивних препаратів (O’Brien C.P., 2009).

Які існують загальні рекомендації щодо лікування стоматиту?

Оптимально звернутися до лікаря для правильного діагностування етіології стоматиту, визначення та подальшого усунення провокуючих факторів.

Для лікування стоматиту застосовуються рідини для полоскання рота, що не містять спирту, до складу яких входять різні місцеві антисептики; нестероїдні протизапальні препарати ((НПЗП), наприклад бензидамін), місцеві анестетики (анестезин, лідокаїн), в’яжучі лікарські засоби (саліцилат вісмуту, сукральфат), у тяжких випадках — глюкокортикостероїди (тільки за призначенням лікаря!). У разі вираженого больового синдрому, який не купірується при проведенні місцевої терапії, пацієнтам можуть бути рекомендовані анальгетики та НПЗП системної дії. Залежно від етіології та тяжкості перебігу стоматиту можуть бути рекомендовані антибактеріальні, протигрибкові, противірусні лікарські засоби місцевої або системної дії. Також пацієнтам зі стоматитом слід частіше пити воду та проводити гігієнічні процедури з догляду за порожниною рота (наприклад регулярно чистити зуби та застосовувати спеціалізовані стоматологічні ополіскувачі для порожнини рота) (O’Brien C.P., 2009). Стоматит у дітей особливо часто призводить до зниження апетиту, порушення загального стану та навіть зменшення маси тіла. Для того щоб швидко вилікувати стоматит у дитини, рекомендується не тільки медикаментозна терапія, але і вживання в їжу механічно і термічно щадних продуктів з виключенням кислих (у тому числі фруктів), гострих страв.

Кандидозний стоматит

Стоматит грибкової етіології найчастіше викликається Candida albicans, C. tropicans, C. crusei. Дані мікроорганізми є представниками нормальної мікрофлори ротової порожнини і викликають патологічний процес при впливі певних провокуючих факторів, наприклад:

• дисбактеріозу на фоні застосування антибіотиків;
• мікротравматизації слизової оболонки ротової порожнини (зубними протезами, пірсингом);
• при частому блюванні;
• на фоні терапії кортикостероїдами (наприклад при застосуванні інгаляційних глюкокортикостероїдів та недотриманні рекомендацій щодо ополіскування порожнини рота після кожного застосування лікарського препарату);
• у хворих на цукровий діабет (Salerno C. et al., 2011). Особливо високий ризик розвитку кандидозного стоматиту у хворих з неконтрольованою гіперглікемією (Rodrigues C.F. et al., 2019);
• ризик розвитку кандидозного стоматиту підвищений у новонароджених внаслідок кислої реакції слини, незрілості слизової оболонки ротової порожнини, частого зригування;
• високий ризик розвитку тяжкого перебігу кандидозного стоматиту у пацієнтів зі СНІДом, онкологічними захворюваннями, які отримують імуносупресивну терапію (Vila T. et al., 2020).

Кандидозний стоматит у пацієнтів із зубними протезами є найчастішою формою кандидозу ротової порожнини (25–65%) з переважною локалізацією уражень на слизовій оболонці піднебіння (Salerno C. et al., 2011).

Кандидозний стоматит ротової порожнини описаний ще Гіппократом, який назвав це захворювання «хворобою хворих» (Vila T. et al., 2020).

Основний симптом кандидозу слизової оболонки ротової порожнини (молочниці) — білий, сирний, крупинчастий або плівчастий наліт, який легко знімається.

Чим лікувати кандидозний стоматит? Для лікування кандидозу слизової оболонки ротової порожнини зазвичай застосовуються місцеві протигрибкові засоби (ністатин, флуконазол, клотримазол). У тяжких випадках при поширенні запального процесу може бути рекомендовано застосування системних протигрибкових препаратів.

Як знизити ризик розвитку стоматиту при носінні зубних протезів?

Ризик розвитку кандидозного стоматиту значно підвищений в осіб, які мають зубні протези, порівняно з популяцією загалом. Для зниження ризику його розвитку експерти рекомендують:

• регулярно чистити зубні протези зубною щіткою після кожного прийому їжі;
• регулярно проводити чищення протезів за допомогою хімічних засобів, рекомендованих стоматологом (можуть відрізнятися залежно від типу протеза/матеріалу виготовлення);
• знімати протез на нічний час;
• після проведення очищення та дезінфекції залишати протез сухим.

Кандидозний стоматит зубних протезів, навіть якщо він має безсимптомний перебіг, слід лікувати, оскільки він може бути резервуаром для поширення інфекції. Також кандидозний стоматит зумовлює резорбцію альвеолярної кістки. Експерти наголошують, що основою профілактики та терапії кандидозного стоматиту в осіб із зубними протезами є усунення та контроль мікробного нальоту (Salerno C. et al., 2011).

Гострий герпетичний (афтозний) стоматит

Герпетичний стоматит викликається вірусом простого герпесу і характеризується появою болісного везикулярного висипу на слизовій оболонці порожнини рота. Потім везикули лопаються з утворенням афт — виразок. Найчастіше афтозний стоматит діагностується в дітей раннього віку (у віці 6 міс — 3 років). Шляхи передачі вірусу — повітряно-краплинний, контактний. Інкубаційний період становить 4–8 днів. Виділяють 4 періоди захворювання: інкубаційний, продромальний, висипу та зменшення вираженості симптомів.

Крім місцевих симптомів, при герпетичному стоматиті можуть відзначати симптоми загальної інтоксикації (головний, м’язовий біль, нудота, зниження апетиту, шкірна гіперестезія, млявість), лихоманку, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, блідість шкірних покривів, біль при ковтанні та жуванні.

Чим лікувати герпетичний стоматит?

При герпетичному стоматиті рекомендується вживати механічно, фізично та термічно щадну їжу (наприклад супи-пюре, нежирні молочні продукти в теплому вигляді). Рекомендується вживання великої кількості рідини.

При значній вираженості больового синдрому перед їдою слизову оболонку ротової порожнини слід знеболити місцевими анестетиками (наприклад новокаїном, за відсутності алергічних реакцій в анамнезі). Застосовуються місцеві антисептики. У тяжких випадках, які потребують лікування в умовах стаціонару, рекомендується застосування системних противірусних препаратів (наприклад ацикловіру) (Kiderman A. et al., 2002). У період зменшення вираженості симптомів місцево можуть бути рекомендовані масло обліпихи або масло шипшини, розчини антисептиків.

Як швидко вилікувати стоматит у дитини?

Не існує єдиних ліків від стоматиту, ефективних у всіх. При розвитку симптомів стоматиту у дитини слід звернутися до лікаря — педіатра, сімейного лікаря. Лікар допоможе підібрати ефективний лікарський засіб для лікування стоматиту, дасть рекомендації щодо харчування та гігієни порожнини рота.

Стоматит: знайти причину

Запалення слизової оболонки ротової порожнини може мати різну етіологію. Важливою є і наявність факторів ризику розвитку стоматиту. Найчастіше місцеве лікування безрецептурними препаратами виявляється неефективним. Лікування стоматиту у дорослого має починатися з визначення його етіології та провокуючих факторів. Так, наприклад, у хворого на цукровий діабет з погано підігнаними зубними протезами, особливо при недотриманні рекомендацій щодо їх очищення, стоматит буде рецидивувати. У такому разі важливою частиною лікування є контроль глікемії, правильне очищення протезів, а можливо і виготовлення нового протеза у стоматолога. Слід пам’ятати, що кандидозний стоматит у дорослих найчастіше є вторинним стосовно будь-яких інших захворювань. У разі розвитку кандидозного стоматиту (молочниці) слід пройти обстеження у лікаря. З особливою настороженістю слід поставитися до рецидивів стоматиту. Розібратися з причинами та провокуючими факторами розвитку стоматиту у конкретного хворого допоможе лікар. За потреби лікар може рекомендувати дообстеження:

• клінічний аналіз крові;
• аналіз крові на рівень глюкози;
• аналіз крові на рівень глікозильованого гемоглобіну;
• аналізи крові або експрес-тести для виявлення вірусних гепатитів, ВІЛ/СНІД;
• аналіз крові для виявлення антитіл до вірусу простого герпесу або ДНК даного вірусу (ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція) в організмі хворого та інші лабораторні, ультразвукові чи рентгенологічні методи обстеження.