Синдром подовженого інтервалу Q–T: нові перспективи лікування

При синдромі подовженого інтервалу Q–T порушені процеси реполяризації в міокарді. Це небезпечно насамперед високим ризиком розвитку аритмій, зокрема тахікардії по типу «пірует». При цьому синдромі значно підвищується ризик раптової серцевої смерті порівняно з популяцією загалом.

У недавньому дослідженні, проведеному на стовбурових клітинах пацієнтів із синдромом подовженого інтервалу Q–T, було показано, що безрецептурний протикашльовий препарат потенційно може знайти застосування в терапії пацієнтів із цим синдромом.

Результати дослідження було опубліковано в журналі «Nature Cardiovas Research».

Доктор Масаюкі Ядзава (Masayuki Yazawa), доцент кафедри реабілітації та регенеративної медицини Коледжу лікарів та хірургів Колумбійського університету (Columbia University Vagelos College of Physicians and Surgeons), застосував технологію зі стовбуровими клітинами, з яких були вирощені клітини міокарду людини.

Ще кілька років тому М. Ядзава зазначив у своїх лабораторних дослідженнях, що під час інгібування певного ферменту у клітинах міокарда відновлюється нормальний серцевий ритм. Але препарати, що застосовуються для інгібування цього ферменту, також мали серйозні побічні ефекти, наприклад, були гепатотоксичними.

М. Ядзава розповів, що було вирішено розпочати пошук альтернативних препаратів.

Команда дослідників під керівництвом М. Ядзави вивчила опубліковані результати досліджень та встановила, що фермент можна інгібувати за допомогою внутрішньоклітинної молекули-посередника, що називається SIGMAR1 (сигма-неопіоїдний рецептор-1). Надалі вони з’ясували, що декстрометорфан, засіб кашлю, впливає на SIGMAR1.

У дослідженні показано, що декстрометорфан ефективний для нормалізації серцевого ритму як при синдромі Тімоті (генетичне захворювання, одним із проявів якого є синдром подовженого інтервалу Q–T), так і при інших формах синдрому подовженого інтервалу Q–T.

М. Ядзава попереджає, що передчасно застосовувати декстрометорфан для лікування пацієнтів із подовженим інтервалом Q–T: препарат має короткий період напіввиведення, що означає необхідність частого застосування, також невідомо, які побічні ефекти будуть розвиватися при застосуванні в дозах, ефективних для корекції серцевого ритму. Проте М. Ядзава вважає, що отримані результати є дуже важливими. Вони демонструють, що препарати, націлені на SIGMAR1, можуть бути ефективними при лікуванні пацієнтів із синдромом подовженого інтервалу Q–T.

Еммануель Пассеге (Emmanuelle Passegué), доктор філософії, професор генетики та розвитку, директор Колумбійської ініціативи стовбурових клітин (Columbia Stem Cell Initiative), вважає, що дослідження є чудовим прикладом застосування репрограмованих стовбурових клітин, отриманих від пацієнтів (або індукованих плюріпотентних стовбурових клітин) для дослідження нових методів терапії при тяжких і таких, що раніше вважалися невиліковними, захворюваннях.

За матеріалами www.medicalxpress.com