Квентін Дюран-Моро (Quentin Durand-Moreau), доцент кафедри медицини праці в Університеті Альберти (University of Alberta), Канада, провів широке дослідження професійного вигорання, а також порушень психічного здоров’я, таких як депресія та посттравматичний стресовий розлад.

К. Дюран-Моро пояснив, що професійне вигорання — це синдром, що розвивається в результаті впливу хронічного стресу на робочому місці і характеризується 3 ознаками:

  • почуттям нестачі енергії чи виснаження;
  • підвищеним психічним дистанціюванням від роботи, наприклад, виникненням почуття негативу чи цинізму;
  • почуттям зниження/недооцінки особистих професійних досягнень.

Можливо, поширення професійного вигорання пов’язане з наслідками пандемії COVID-19: стирання кордонів між домом та роботою, стресом від повернення на робоче місце після роботи з дому та наявністю затяжних симптомів тривалого COVID-19, які викликають проблеми як з фізичним, так і з психічним здоров’ям працівників.

Що таке професійне вигорання?

Вигорання — це не медичний діагноз. К. Дюран-Моро зазначив, що це термін, який пацієнти можуть використовувати, щоб вказати своєму лікарю, психологу, терапевту на проблеми зі своїм психічним здоров’ям, пов’язані з роботою.

Медичний діагноз визначить лікар, і здебільшого цим діагнозом є депресія.

К. Дюран-Моро розповів, що в дослідженнях встановлено, що симптоми депресії та професійного вигорання частково збігаються: більшість випадків вигорання відповідають діагностичним критеріям депресії.

К. Дюран-Моро наголосив, що найважливішим фактором розвитку вигорання та інших проблем зі здоров’ям є надмірна тривалість робочого часу. Він розповів, що в дослідженнях, проведених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (World Health Organization — WHO) та Міжнародною організацією праці (International Labor Organization — ILO), зафіксовано, що робота понад 55 год на тиждень підвищує ризик летального наслідку від серцевого нападу на 17% та від інсульту — на 35%. Тривалий робочий день також може призвести до збільшення споживання алкоголю та розвитку пов’язаних із цією згубною звичкою проблем зі здоров’ям.

Інші фактори ризику професійного вигорання включають відсутність у співробітників достатньої підтримки і неувагу до них з боку роботодавців.

Вигорання — це ненормально, і воно може бути вкрай несприятливим.

На думку Дюран-Моро, наслідки вигорання для психічного здоров’я можуть бути серйозними. Якщо через підвищене робоче навантаження працівник приходить додому пізно і з кожним днем, тиждень за тижнем пропускає сімейні зобов’язання, це може призвести до сімейних проблем і навіть розлучення. Він додає, що для медичних фахівців важливо оцінювати рівень вигорання у пацієнтів та наявність у них суїцидальних думок.

К. Дюран-Моро наголосив, що в організаціях має проводитися профілактика професійного вигорання працівників. Він пояснив, що керівництво має усвідомлювати важливість боротьби з психосоціальними ризиками — робота має бути адаптована до працівників, а не навпаки.

К. Дюран-Моро входить до робочої групи Американського коледжу професійної та екологічної медицини (American College of Occupational and Environmental Medicine — ACOEM), що розробляє рекомендації, які допоможуть лікарям та працівникам впоратися з тривалими наслідками COVID-19 у галузі професійного вигорання та сприятимуть поверненню працівників у робоче середовище.

Він пояснив, що у пацієнтів із тривалим перебігом COVID-19 відзначали низку симптомів — зазвичай затуманення свідомості, проблеми з концентрацією уваги, втому, хронічний, м’язовий біль та задишку. Усе це не дозволяє працівникам годинами працювати за комп’ютером, виконувати монотонну роботу.

Розмиття межі домашнього та робочого життя також може викликати стрес, особливо коли житлові приміщення виконують подвійну функцію як імпровізовані офіси.

К. Дюран-Моро наголосив, що єдиний спосіб зберегти здоров’я працівників — це врегулювання умов праці та тривалості робочого дня.

За матеріалами www.medicalxpress.com