Що нам відомо про стійкість до протималярійних препаратів?

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ, World Health Organization), малярія — хвороба, яку розповсюджують комарі, у 2020 р. призвела до 627 000 смертей у всьому світі.

На сьогодні, за оцінками експертів, артемізинін є найважливішим препаратом першого ряду для лікування пацієнтів з малярією у світі.

Для зниження ризику розвитку стійкості малярійного плазмодія (Plasmodium falciparum) до артемізиніну ВООЗ рекомендує з 2005 р. призначати партнерські препарати разом із цим лікарським засобом.

У новому дослідженні, проведеному спільно дослідниками з Пенсільванського університету (Penn State University), Оксфордського університету (University of Oxford) та Імперського коледжу Лондона (Imperial College London), показано, що резистентність малярійного плазмодія до препаратів-партнерів обумовлює розвиток стійкості до артемізиніну.

Мацей Боні (Maciej Boni), доцент біології, пояснив, що на цей час вивчаються механізми та фактори, що сприяють розвитку стійкості малярійного плазмодія до артемізиніну. У дослідженні показано, що для зниження поширення стійкості до препарату необхідне виявлення резистентності Plasmodium falciparum до препаратів-партнерів, які призначають разом з артемізиніном.

Дослідники використали кілька математичних моделей для прогнозування розвитку стійкості до артемізиніну в різних епідеміологічних умовах. Зокрема, в моделях вивчали різні рівні поширеності малярії та наявну лікарську стійкість препаратів-партнерів, а також різний ступінь доступності комбінованих схем лікування при малярії, включаючи дигідроартемізинін — піперахін, артесунат — амодіахін і артеметер — люмефантрин. Так, кожна модель імітувала 100 000 осіб у певних умовах передачі (поширеність малярії 1; 5; 10 або 20%) зі щоденним часовим кроком, який оновлює інфекційний статус людей, статус лікування, імунний статус хворих, частку специфічних генотипів малярійного плазмодія і клінічний стан пацієнтів. У дослідженні змоделювали різний доступ до протималярійних препаратів при пропасниці (охоплення 20; 40 або 60%). Було відзначено, що наявність вищої частоти генотипів Plasmodium falciparum, стійких до лікарських препаратів, призводить до більш раннього встановлення стійкості до артемізину малярійного плазмодія. У всіх моделях 10-кратне збільшення частоти виявлення Plasmodium falciparum, стійкого до препаратів-партнерів, у середньому відповідало втраті ефективності артемізиніном на 2–12 років раніше, ніж якби препарати-партнери діяли з повною ефективністю.

М. Боні пояснив, що раннє виявлення стійкості малярійного плазмодія до препарату-партнера дозволить розробити методи профілактики розвитку резистентності до артемізиніну. Більш високий ступінь стійкості до препаратів-партнерів має найбільший вплив, при цьому стійкість до піперахіну найбільшою мірою зумовлює ранню появу генетичних алелів, відповідальних за стійкість малярійного плазмодія до артемізиніну.

За матеріалами www.medicalxpress.com