Резистентний туберкульоз: корекція схеми BPaL: зменшення кількості побічних ефектів без зниження ефективності?

У результаті нових досліджень продемонстровано, що у разі застосування нижчих доз лінезоліду в терапевтичній схемі BPaL (бедаквілін, претоманід і лінезолід) відзначається значне зменшення числа побічних ефектів, пов’язаних з лікуванням пацієнтів з туберкульозом (ТБ) з високою медикаментозною резистентністю, без зниження ефективності.

На конференції Міжнародного товариства зі СНІДу (International AIDS Society — IAS) були представлені результати нового дослідження. Перший автор Франческа Конраді (Francesca Conradie) з відділу клінічних досліджень ВІЛ, факультет медичних наук, Університет Вітватерсранда (Clinical HIV Research Unit, Faculty of Health Sciences, University of Witwatersrand), Йоганнесбург, Південно-Африканська Республіка, зазначає, що, за даними дослідження ZeNix, знижені дози та/або більш короткий час прийому лінезоліду характеризуються не тільки високою ефективністю, але й підвищеною безпекою.

Як повідомлялося за результатами основного дослідження Nix-TB, застосування схеми BPaL забезпечило 90% успішність лікування серед осіб з формами ТБ з високою медикаментозною стійкістю.

Однак 6-місячний курс лікування, що включає лінезолід у дозі 1200 мг, призводив до токсичних ефектів: у 81% пацієнтів у дослідженні відзначалася периферична невропатія, а мієлосупресія — у 48%. У зв’язку з розвитком цих побічних ефектів часто потрібно знижувати дозу або переривати терапію.

Корекція дози лінезоліду в новому дослідженні ZeNix знизила частоту розвитку периферичної невропатії до 13% і мієлосупресії — до 7% без значного зниження відповіді на лікування.

Важливо відзначити, що результати були однаковими серед пацієнтів з ВІЛ і без нього. Це важливий факт, оскільки ТБ є основною причиною смерті серед пацієнтів з ВІЛ.

За даними Ф. Конраді, у дослідженні ZeNix тільки 20% пацієнтів були ВІЛ-інфікованими, але в дослідженні Nix-TB були інфіковані 30%, тому зараз отримано клінічний досвід ведення близько 70 інфікованих пацієнтів, причому результати терапії не відрізняються.

Експерти відзначають, що отримані результати представляють собою важливий поворот у вирішенні складного завдання лікування високорезистентного ТБ.

На думку Хендріка Стріка (Hendrik Streeck, MD), доктора медицини, співголови IAS і директора Інституту вірусології та Інституту дослідження ВІЛ в Боннському університеті (Institute of Virology and the Institute for HIV Research at the University Bonn), Бонн, Німеччина, отримані результати можуть сприяти зміні рекомендацій щодо лікування високорезистентного ТБ.

Дослідження ZeNIX

До ІІІ фази дослідження ZeNix було включено 181 пацієнта з високорезистентним ТБ з Південно-Африканської Республіки, Росії, Грузії та Молдови. Середній вік пацієнтів становив 37 років; 67,4% були чоловіками, 63,5% — представниками європеоїдної раси і 19,9% були ВІЛ-позитивними.

Усі пацієнти отримували лікування протягом 6 міс бедаквіліном 200 мг щодня протягом 8 тиж, потім бедаквіліном 100 мг щодня протягом 18 тиж, а також проломанідом 200 мг щодня.

Пацієнти були випадковим чином розділені для прийому однієї з чотирьох добових доз лінезоліду: 1200 мг протягом 6 міс (вихідна доза з дослідження Nix-TB; n = 45) або 2 міс (n = 46), або 600 мг протягом 6 або 2 міс (по 45 пацієнтів).

Відсоткове співвідношення пацієнтів з ВІЛ було однаковим у чотирьох групах — близько 20% в кожній.

Первинна контрольна точка — розрішення клінічного захворювання і негативний статус посіву через 6 міс — спостерігалася в усіх групах. Показник успішної терапії становив 93% для тих, хто отримував 1200 мг протягом 6 міс, 89% — для учасників, що отримували 1200 мг протягом 2 міс, 91% для тих, хто приймав 600 мг протягом 6 міс і 84% для учасників, які приймали 600 мг протягом 2 міс.

Що стосується основних побічних ефектів — периферичної нейропатії і мієлосупресії, яка проявляється у вигляді анемії — найвищі показники спостерігалися у пацієнтів, які отримували лінезолід 1200 мг протягом 6 міс, 38% і 22% відповідно в порівнянні з 24% і 17,4% серед тих, хто отримував 1200 мг протягом 2 міс, 24% і 2% серед тих, хто отримував 600 мг протягом 6 міс, і 13% і 6,7% серед тих, хто отримував 600 мг протягом 2 міс.

Чотири випадки оптичної невропатії були виявлені у пацієнтів, які отримували 1200 мг лінезоліду протягом 6 міс; у всіх випадках невропатія була транзиторною.

Пацієнти, які отримували 1200 мг лінезоліду протягом 6 міс, потребували найбільшої кількості змін дози лінезоліду; 51% пацієнтів потребували змін, які включали зменшення тривалості, переривання або припинення прийому, у порівнянні з 28% серед тих, хто отримував 1200 мг протягом 2 міс, і по 13% в двох інших групах.

На підставі цих результатів, на думку Ф. Конраді, встановлено, що 600 мг лінезоліду протягом 6 міс, швидше за все, є кращою стратегією лікування високорезистентного ТБ.

Нові підходи до лікування

Пайам Нахід, доктор медицини, магістр охорони здоров’я (Payam Nahid, MD, MPH), директор Центру туберкульозу Каліфорнійського університету в Сан-Франциско (University of California, San Francisco, Center for Tuberculosis), прокоментував, що результати дуже обнадійливі з точки зору ефективності та переносимості лінезоліду в схемі BPaL.

Дослідження ZeNix спрямоване на вирішення ключової проблеми безпеки і переносимості 6-місячного прийому лінезоліду в дозі 1200 мг/добу в рамках схеми BPaL, яка важлива як для лікарів, так і для пацієнтів. Нижча доза лінезоліду значно розширює можливості застосування режиму BPaL у всьому світі.

П. Нахід також зазначив, що включення у дослідження пацієнтів з ВІЛ мало важливе значення. Це означає, що будь-які зміни схеми BPaL, розглянуті ВООЗ та іншими особами, які приймають рішення, будуть включати дані про цю ключову групу населення.

Дослідники відзначають, що необхідні додаткові дані щодо безпеки, переносимості та ефективності BPaL в цілому. На теперішній час проводяться міжнародні когортні дослідження і демонстраційні проєкти, які розширять уявлення про застосування схеми у пацієнтів з ВІЛ та інших категорій пацієнтів.

За матеріалами www.medscape.com