Поговоримо про демодекоз: як розпізнати, вилікувати та не допустити рецидив?

Демодекоз — ектопаразитоз, дерматологічне захворювання, яке викликає залозниця вугрова — мікроскопічний кліщ (Demodex folliculorum і Demodex brevis). Довжина D. folliculorum становить близько 0,3–0,4 мм, а довжина D. brevis — приблизно 0,2–0,3 мм. Їх життєвий цикл — близько 14–16 днів. Кліщ отримав назву залозниці, оскільки вражає протоки сальних та мейбомієвих залоз, а також гирла волосяних фолікулів. Цікаво, що демодекоз відзначають не лише у людей, а й у тварин, наприклад собак і котів. Водночас офтальмодемодекоз виявляють лише у людей (Fromstein S.R. et al., 2018).

Кліщ Demodex — один з найпоширеніших паразитів людини. Він може виявлятися на шкірі здорових людей (Zhong J. et al., 2019).

Демодекоз: як діагностувати?

На підставі клінічної картини лікар-дерматолог може передбачити наявність у пацієнта демодекозу. Так, при демодекозі шкіри обличчя у хворих спостерігаються сверблячі висипання, акне, гіперемія ураженої шкіри, підвищення жирності, лущення шкіри. Водночас клінічний діагноз потребує обов’язкового лабораторного підтвердження: проведення зіскрібка, мікроскопії отриманого матеріалу та виявлення кліща і його яєць.

Види та класифікація демодекозу

• Демодекоз шкіри може вражати шкіру обличчя, зокрема повіки, ділянку носогубних складок та підборіддя, лоб та навіть зовнішній слуховий прохід. Рідше виявляють демодекоз на шкірі грудей та спини. Захворювання зумовлює розвиток акне, себореї та рожевих вугрів (Acne rosacea).
• Демодекоз очей: найбільш поширеними є демодекозний блефарит та блефарокон’юнктивіт.
• Поєднані форми, за яких спостерігається ураження шкіри обличчя та очей.

Причини виникнення демодекозу

D. folliculorum і D. brevis — це два види кліщів роду демодекс, що колонізують шкіру людини. D. folliculorum виявляють у волосяних фолікулах, а D. brevis — переважно в сальних та мейбомієвих залозах. Кліщі роду Demodex можуть колонізувати будь-яку ділянку шкіри, але найбільшу кількість визначають на шкірі обличчя. Зазвичай ці кліщі не викликають патологічних змін шкіри. Водночас зі збільшенням їх кількості на шкірі (≥5 кліщів/см²) розвиваються специфічні ураження. За оцінками експертів, ризик зараження кліщами є вищим у пацієнтів із себореєю та сухою шкірою (Rodrigues-Braz D. et al., 2021). Імовірність розвитку демодекозу підвищується з віком. Колонізація шкіри цими кліщами спостерігається у 84% населення загалом у віці старше 60 років і у 100% населення старше 70 років, але дуже рідко відзначається у здорових дітей віком до 16 років (Li J. et al., 2021). За оцінками експертів, демодекоз переважно розвивається в осіб з ослабленим імунітетом, тяжкими хронічними захворюваннями. Крім того, його часто виявляють у реципієнтів трансплантатів паренхіматозних органів та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Водночас, за оцінками експертів, демодекоз може виникати і в імунокомпетентних пацієнтів педіатричного профілю (Akçınar U.G. et al., 2018).

Чи можна заразитися демодекозом?

При тісному контакті з людиною, яка має демодекоз, використанні заражених предметів гігієни та косметики передається сам кліщ. Водночас для розвитку захворювання — демодекозу — однієї колонізації недостатньо. Так, демодекоз розвивається за зниження загальної реактивності організму, уже наявної патології шкіри, імунодефіциту тощо.

Демодекоз у дитячому віці

Демодекоз у дітей розвивається рідко. Переважно патологія у пацієнтів цієї вікової групи виникає при імунодефіциті, на тлі тяжких соматичних захворювань. Тому, якщо у дитини відзначають симптоми демодекозу, необхідно пройти ретельне обстеження у лікаря-педіатра.

Симптоми демодекозу

• Акне

Одним з проявів демодекозу є розвиток акне.

Акне — захворювання, що є однією з найчастіших причин звернення до дерматолога. Це багатофакторна патологія, етіологія якої сьогодні до кінця не вивчена. Етіологічні фактори включають гіперандрогенію, порушення функції сальних залоз, гіперкератоз сально-волосяних протоків, закупорку усть фолікулів, проліферацію бактерій, таких як Propionibacterium acnes та Staphylococcus epidermidis, та ураження кліщами роду Demodex. Водночас демодекоз може бути не тільки причиною акне, але й вторинним щодо нього (Akçınar U.G. et al., 2018).

• Рожеві вугрі (Acne rosacea)

Розацеа — хронічне запальне захворювання, що вражає шкіру обличчя. Це багатофакторна хвороба, патогенез якої остаточно не вивчений. Одним з етіологічних факторів розвитку рожевих вугрів є ураження кліщами роду Demodex. Розацеа переважно вражає центральну частину шкіри обличчя (щоки, підборіддя, ніс та центральну частину чола). Симптоми патології включають гіперемію, пустульозний або папульозний висип, телеангіектазії, а також ураження очей (почервоніння, подразнення очей, синдром сухого ока, пошкодження рогівки аж до розвитку неоваскуляризації рогівки, перфорації та виразок рогівки, що призводять до втрати зору).

За оцінками експертів, ураження кліщами Demodex (D. folliculorum і D. brevis) може як зумовлювати розвиток рожевих вугрів, так і у формі вторинного інфікування посилювати шкірні та очні симптоми розацеа. У дослідженнях показано, що кількість кліщів у біоптатах шкіри хворих з рожевими вуграми є більшою у 5–7 разів, ніж у здорових осіб. За оцінками експертів, тяжкі форми розацеа найчастіше пов’язані з колонізацією D. folliculorum. У дослідженнях продемонстровано, що кліщі Demodex індукують розвиток запального цитокінового каскаду, хемотаксис нейтрофілів, а полісахарид хітин, що міститься в екзоскелеті кліща, зумовлює розвиток інфламасоми. Інший патогенетичний механізм може бути пов’язаний з механічною блокадою волосяних фолікулів та сальних залоз кліщем та продуктами його життєдіяльності, що призводить до пошкодження тканин. Запальна реакція може посилюватися резидентними бактеріями, такими як Bacillus oleronius (Rodrigues-Braz D. et al., 2021).

У дослідженнях показано, що у пацієнтів з офтальмологічною розацеа з ураженням рогівки значно збільшена кількість кліщів D. brevis у порівнянні з особами без таких уражень (Rodrigues-Braz D. et al., 2021).

• Офтальмодемодекоз

Демодекоз очей зазвичай супроводжується випаданням або аномальним розташуванням вій та хронічним запаленням мейбомієвої залози, що призводить до дефіциту ліпідів сльози, а це, у свою чергу, зумовлює розвиток кон’юнктивіту та кератиту. Також виявлено зв’язок між колонізацією кліщами роду Demodex та виникненням блефариту. Симптоми демодекозу очей також включають нечіткість зору, відчуття втоми та подразнення очей, світлобоязнь (Li J. et al., 2021). Одним із симптомів ураження очей кліщем є розвиток циліндричної лупи на віях (Zhong J. et al., 2019). При офтальмодемодекозі виникає дисфункція мейбомієвих залоз, що найчастіше призводить до розвитку халязіону, у тому числі рецидивного (Li J. et al., 2021). У дослідженнях показано, що кліщі Demodex виявляють у близько 70% дорослих і 38% дітей з рецидивним ячменем (халязіоном). Так, учені рекомендують проводити дослідження вій для виявлення кліщів Demodex усім пацієнтам з рецидивним ячменем, особливо при його зовнішній локалізації, множинних ураженнях та супутньому блефариті (Sung Y.J. et al., 2021). Експерти наголошують, що демодекоз необхідно диференціювати з низкою інших офтальмологічних захворювань, наприклад, герпетичним кератитом (Fromstein S.R. et al., 2018).

Лікування при демодекозі

Лікування при демодекозі має проводити лікар-дерматолог та лікар-офтальмолог (окуліст) — у разі офтальмодемодекозу. Важливо, щоб терапія була комплексною, із застосуванням як місцевих лікарських засобів, так і препаратів системної дії. Схема лікування при демодекозі може включати як місцеві, так і системні препарати.

• У терапії пацієнтів з розацеа, у тому числі асоційованим з ураженням кліщами роду Demodex, широко застосовують топічні та системні препарати метронідазолу (Forton F.M.N., 2020). Також метронідазол використовують при офтальмодемодекозі.
• Бензилбензоат має акарицидну дію. Згідно з інструкцією МОЗ України у формі емульсії цей препарат можна застосовувати при демодекозі. Так, у дослідженнях показано ефективність бензилбензоату в терапії пацієнтів із цією патологією. Бензилбензоат зменшує щільність колонізації шкіри кліщами роду демодекс та сприяє зменшенню вираженості клінічної симптоматики (Forton F.M.N., 2020).
• У низці досліджень показано ефективність застосування івермектину як у монотерапії, так і у складі комплексних схем лікування (з азелаїновою кислотою, доксицикліном) при демодекозі (Forton F.M.N., 2020). Також продемонстровано, що івермектин виявляє не лише акарицидну, а й протизапальну дію. Так, при місцевому застосуванні 1% івермектину відзначалося значне зменшення вираженості як шкірних, так і очних симптомів демодекозу, а також зниження рівня прозапальних цитокінів: LL-37, IL-8 та TLR-2 (Rodrigues-Braz D. et al., 2021).
• Перметрин проявляє акарицидну дію та сприяє зменшенню вираженості еритеми та телеангіектазії при розацеа, асоційованій з демодекозом (Forton F.M.N., 2020).
• Азелаїнова кислота є прямоланцюжковою дикарбоновою кислотою. Вона не проявляє токсичності, тератогенності та мутагенності. При цьому азелаїнова кислота характеризується антимікробною дією та сприяє зменшенню вираженості гіперкератозу.
• Препарати сірки (наприклад проста сірчана мазь).
• Препарати, що містять олію чайного дерева.
• У комплексній терапії при офтальмодемодекозі застосовують сльозозамінні препарати.
• Антибактеріальні препарати (наприклад фторхінолони, тетрацикліни) застосовують для ерадикації патогенної флори як при розацеа та акне, так і при офтальмодемодекозі.
• При рецидивному халязіоні, асоційованому з офтальмодемодекозом, може бути рекомендоване хірургічне лікування. Водночас для попередження рецидивів розвитку халязіону (ячменю) низка експертів рекомендує препарати, що містять олію чайного дерева, пілокарпін та івермектин (Sung Y.J. et al., 2021).

Як вилікувати демодекоз назавжди?

За наявності характерної висипки на обличчі або ураження очей необхідно звернутися до лікаря. При демодекозі не можна займатися самолікуванням. Косметичні засоби та процедури у косметолога можуть тимчасово замаскувати проблему та призвести до подальшого прогресування захворювання. Лікар призначить обстеження, можливо, порекомендує консультації суміжних фахівців (імунолога, гастроентеролога та ін.), індивідуально підбере комплексне лікування як з урахуванням місцевих симптомів, так і загального стану здоров’я пацієнта. На початковій стадії демодекозу можлива лише місцева терапія. Водночас, те, яка мазь є найкращим вибором у конкретному клінічному випадку, визначить лікар. Для попередження рецидивів демодекозу може знадобитися лікування з приводу супутніх захворювань, курс вітамінотерапії, загартовування, зміна способу життя та гігієнічних звичок. Так, часто необхідно викинути всі косметичні засоби, якими людина користувалася в період захворювання, оскільки вони надалі можуть бути джерелом повторного зараження кліщами.