Підвищений рівень холестерину: коли статинотерапія не показана?

Згідно з даними Американської кардіологічної асоціації (American Heart Association) за 2020 р., близько 40 млн дорослих у США регулярно приймають статини для зниження рівня холестерину, а також ризику серцево-судинних захворювань та інсульту.

У той же час у нещодавньому дослідженні було показано, що статинотерапія за високого рівня холестерину не завжди приносить користь здоров’ю. Його було проведено під керівництвом Девіда Даймонда (David Diamond), нейробіолога та дослідника серцево-судинних захворювань на факультеті психології Університету Південної Флориди (University of South Florida). Співавторами дослідження були професор Університету Бригама Янга (Brigham Young University), Бен Бікман (Ben Bikman) та Пол Мейсон (Paul Mason), лікар з Нового Південного Уельсу, Австралія.

Д. Даймонд та співавтори провели огляд досліджень статинотерапії. Вони виділили кілька груп учасників: з підвищеним рівнем холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ); з високим рівнем ЛПНЩ, високим рівнем тригліцеридів (ТГ) та низьким рівнем ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), а також з низьким рівнем ТГ та високим рівнем ЛПВЩ. В осіб з оптимальним рівнем ТГ та ЛПВЩ відмічався переважно низький артеріальний тиск та низький рівень глюкози в плазмі крові, високий рівень фізичної активності та у них також відзначали низький ризик серцевого нападу.

Результати дослідження було опубліковано в журналі «Current Opinion in Endocrinology, Diabetes and Obesity».

Основними завданнями дослідження було визначити, чи залежить ризик розвитку серцево-судинних подій від рівня ЛПНЩ у пацієнтів з оптимальним рівнем ТГ та ЛПВЩ та чи спостерігається додаткове зниження серцево-судинного ризику у цієї категорії осіб під час проведення статинотерапії.

Так, було показано, що ізольоване підвищення ЛПНЩ мало «дуже слабкий зв’язок» з підвищенням серцево-судинного ризику. Більше того, статинотерапія в осіб з оптимальними рівнями ТГ та ЛПВЩ не знижувала ймовірність розвитку серцево-судинних подій.

Д. Даймонд підкреслив, що рівень ЛПНЩ не є найважливішим фактором серцево-судинного ризику, а включення насичених жирів до раціону, на його думку, незаслужено демонізується. Він пояснив, що основними факторами ризику розвитку серцево-судинних подій є підвищений артеріальний тиск, ожиріння, куріння та підвищений рівень глюкози в плазмі крові.

Д. Даймонд наголосив, що побічні ефекти статинів включають розвиток цукрового діабету, міопатії, порушення функції нирок та функціонування головного мозку, оскільки холестерин необхідний для формування нових міжнейронних зв’язків та спогадів.

У той же час особам з надмірною масою тіла та цукровим діабетом показана статинотерапія. Це пояснюється тим, що додатково до зниження рівня ЛПНЩ статини інгібують надмірне згортання крові та знижують рівень прозапальних цитокінів.

За матеріалами www.medicalxpress.com