Переважний інгібітор фосфодіестерази 4В: чи ефективний при ідіопатичному легеневому фіброзі?

У ході нещодавнього дослідження було оцінено ефективність переважного інгібітора фосфодіестерази 4B у терапії пацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом.

Результати було опубліковано у виданні «The New England Journal of Medicine».

Інгібування фосфодіестерази 4 (ФДЕ4) призводить до розвитку протизапального та антифібротичного ефекту.

Ідіопатичний легеневий фіброз — це прогресуюче захворювання легень, при якому відбувається фіброзування легеневої тканини, що призводить до порушення функції зовнішнього дихання та зменшення надходження кисню до крові в альвеолах. На цей час зареєстровано два антифібротичні препарати, які уповільнюють прогресування фіброзу легень — нінтеданіб (nintedanib) і пірфенідон (pirfenidone).

У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні ІІ фази оцінювали ефективність та безпеку BI 1015550, переважного перорального інгібітора ФДЕ4B, у пацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом.

Ефективність препарату визначали за зміною форсованої життєвої ємності легень (ФЖЕЛ) через 12 тиж прийому препарату.

Для аналізу результатів дослідження застосовувався баєсівський підхід до оцінки статистичних даних (тобто оцінка ймовірності достовірності залежно від нової інформації). Ефективність препарату оцінювали в порівнянні з плацебо, а також у підгрупах пацієнтів, які отримували супутню антифібротичну терапію або не приймали антифібротичні препарати.

У дослідженні взяли участь 147 пацієнтів віком від 40 років з діагностованим ідіопатичним легеневим фіброзом з 90 медичних центрів у 22 країнах. ²/₃ пацієнтів приймали селективний інгібітор ФДЕ4В під назвою BI 1015550 у дозі 18 мг 2 рази на добу, ¹/₃ — плацебо. У дослідження не включали хворих з обструкцією дихальних шляхів, нещодавно перенесеними інфекційними захворюваннями органів дихання, загостренням ідіопатичного легеневого фіброзу протягом попередніх 4 міс, та тих, які приймають більше 15 мг преднізолону на добу або із суїцидальною поведінкою в анамнезі за останні 2 роки. Загалом 13 пацієнтів припинили терапію із застосуванням BI 1015550 через розвиток побічних ефектів. Частота їх розвитку не залежала від супутнього застосування хворим інших антифібротичних препаратів.

Найчастішим зареєстрованим у дослідженні побічним ефектом була діарея. При цьому здебільшого вона була легкого ступеня. Протягом усього дослідження проводили проспективний моніторинг суїцидальних схильностей з використанням Колумбійської шкали оцінки ризику суїциду (Columbia Suicide Severity Rating Scale — C-SSRS). Це пов’язано з тим, що ризик суїциду описано як побічний ефект неселективних інгібіторів ФДЭ4. У період спостереження в жодного пацієнта не було зареєстровано суїцидальної поведінки. Однак через 9 днів після завершення дослідження в одного пацієнта було відзначено суїцидальні думки (хворий повідомляв про бажання піти з життя).

У дослідженні було показано, що препарат BI 1015550 у якості монотерапії або в комбінації з іншими антифібротичними препаратами попереджає зниження ФЖЕЛ та функції легень у пацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом. При цьому в осіб, які отримували плацебо, було зареєстровано значне зниження ФЖЕЛ у період спостереження. Результати спірометрії централізовано перевірено на відповідність критеріям Американського торакального товариства — Європейського респіраторного товариства (American Thoracic Society — European Respiratory Society criteria).

Таким чином, потенційно BI 1015550 є ефективним препаратом для терапії пацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом. Потрібні подальші дослідження впливу цього препарату на ФЖЕЛ та оцінка безпеки застосування в довгостроковій перспективі. Також необхідно провести дослідження ефективності лікарського засобу за інших форм легеневого фіброзу, що прогресує.

За матеріалами www.nejm.org