Європейським альянсом асоціацій ревматологів (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) опубліковано оновлені критерії класифікації антифосфоліпідного синдрому.
Антифосфоліпідний синдром (АФС) — системне аутоімунне захворювання, пов’язане з персистуючими антифосфоліпідними антитілами (АФЛ). АФС може призвести до тромбозів та ускладнень вагітності, а також нетромботичних ускладнень, таких як ураження серцевого клапана.
Класифікація важлива, щоб допомогти ідентифікувати людей, які візьмуть участь у дослідженнях, та гарантує, що схожі хворобливі стани будуть включені та порівняні у дослідженнях.
Ця класифікація відрізняється від інструментів, які допомагають лікарям встановити діагноз. Критерії класифікації АФС востаннє переглядалися у 2006 р., але з того часу розуміння цього захворювання змінилося. EULAR та Американський коледж ревматології (American College of Rheumatology — ACR) спільно працювали над розробкою нової системи класифікації АФС, що базується на сучасному розумінні хвороби.
Нові критерії були опубліковані в журналі «Annals of the Rheumatic Diseases».
Після скорочень та переглядів оновлена класифікація визначає критерій включення: щонайменше 1 позитивний тест на АФЛ протягом 3 років з моменту виявлення клінічного критерію, пов’язаного з АФС. Далі слідує набір зважених критеріїв, кожен з яких оцінюється в 1–7 балів. Критерії згруповані за 6 клінічними та 2 лабораторними напрямами.
До клінічних напрямів належить макросудинна венозна тромбоемболія, макросудинний артеріальний тромбоз, мікросудинна, акушерська, серцева клапанна тромбоемболія та гематологія. Лабораторні напрями включають аналізи та тести на антитіла для підвищення специфічності критеріїв. Пацієнти, які набрали не менше 3 балів за кожним із клінічних та лабораторних показників, класифікуються як такі, що мають АФС.
Нові критерії класифікації протестовані на потенційних випадках АФС, і в результатах встановлено високу чутливість та специфічність. Фактично специфічність нової системи класифікації становила 99% порівняно з 86%, досягнутими при використанні початкових критеріїв 2006 р. Це важливо, оскільки для забезпечення одноманітності клінічних досліджень необхідна дуже висока специфічність, критерії класифікації ґрунтуються на стандартизованих та суворих визначеннях.
Експерти EULAR припускають, що ці нові класифікаційні критерії сприятимуть проведенню високоякісних епідеміологічних досліджень зі стратифікацією ризику, які зрештою стимулюватимуть розробку досконаліших методів терапії АФС.
За матеріалами www.medicalxpress.com
