Новий препарат для профілактики гострої реакції «трансплантат проти хазяїна»

Компанія Bristol-Myers Squibb представила абатацепт — препарат для профілактики гострої реакції «трансплантат проти хазяїна» (acute graft-versus-host disease — aGvHD). Цей стан виникає, коли донорський кістковий мозок чи стовбурові клітини атакують реципієнта трансплантата.

Абатацепт схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) для застосування у поєднанні з деякими імуносупресантами.

За наявності показань абатацепт може застосовуватися у дорослих пацієнтів та дітей віком старше 2 років, які перенесли трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин від неспорідненого донора.

Це перше схвалення FDA препарату для профілактики aGvHD, яке ґрунтувалося на нових критеріях клінічної ефективності. Одним із критеріїв були «реальні докази» (real-world evidence — RWE) як один з методів оцінки клінічної ефективності лікування. RWE — інформація про переваги та ризики застосування лікарського засобу або методу лікування. Її отримують на підставі аналізу реальних даних (real-world data — RWD) — інформації про стан здоров’я пацієнта та/або надання медичної допомоги, що надходять з різних джерел, включаючи дані реєстру.

aGvHD — це потенційно небезпечне для життя ускладнення, яке іноді розвивається після трансплантації стовбурових клітин. При цьому імунні клітини донора (трансплантат) розцінюють тіло реципієнта (хазяїна) як чужорідне та запускають каскад імунних реакцій проти клітин організму реципієнта. Ризик розвитку aGvHD підвищується у разі неідеального підбору донора та реципієнта.

Абатацепт у поєднанні з терапією імуносупресантами було схвалено FDA для застосування на підставі результатів, які були отримані у 2 окремих дослідженнях за участю пацієнтів віком старше 6 років, що перенесли трансплантацію стовбурових клітин від неспорідненого донора.

У першому дослідженні GVHD-1 взяли участь 186 пацієнтів, які перенесли трансплантацію стовбурових клітин від неспорідненого донора. Учасники отримували стандартну імуносупресивну терапію, а також були рандомізовані для додаткового застосування абатацепту або плацебо.

У дослідженні оцінювали такі показники, як виживаність без aGvHD тяжкого ступеня (III–IV) (період до розвитку aGvHD), виживаність без aGvHD помірно-тяжкого ступеня (II–IV ступеня) та загальна виживаність через 6 міс після трансплантації.

Виживаність без aGvHD тяжкого ступеня незначно підвищилася у пацієнтів, які отримували абатацепт (87%) порівняно з хворими, що отримували плацебо (75%). Показник виживаності без помірно-тяжкого ступеня aGvHD у пацієнтів, які отримували абатацепт, становив 50% порівняно з 32% для осіб, які отримували плацебо. Загальна виживаність через 6 міс (з aGvHD будь-якого ступеня тяжкості) становила відповідно 97% (абатацепт) та 84% (плацебо).

Додаткові докази було отримано з клінічного дослідження GVHD-2, проведеного на основі реєстру RWD пацієнтів, які перенесли трансплантацію стовбурових клітин від неспорідненого донора. Дані було отримано від Центру міжнародних досліджень з трансплантації крові та кісткового мозку (Center for International Blood and Marrow Transplant Research). У цьому дослідженні аналізували результати лікування 54 пацієнтів, які отримували абатацепт для профілактики aGvHD у поєднанні зі стандартними імуносупресивними препаратами порівняно зі 162 хворими, які отримували лише стандартні імуносупресанти. Через 6 міс загальна виживаність (з aGvHD будь-якого ступеня тяжкості) становила 98% у групі абатацепт + імуносупресанти та 75% — у групі стандартної імуносупресивної терапії.

Найчастіші небажані ефекти абатацепту: анемія, артеріальна гіпертензія, реактивація цитомегаловірусної (ЦМВ) інфекції/інфікування ЦМВ, лихоманка, пневмонія, кровотеча з носа, зниження рівня CD4-лімфоцитів, підвищення рівня магнію в крові та гостре пошкодження нирок.

Пацієнти, які отримують абатацепт, мають перебувати під наглядом на предмет реактивації вірусу Епштейна — Барр та отримувати медикаментозну профілактику перед початком лікування та протягом 6 міс після трансплантації. Хворих також слід контролювати щодо інфікування/реактивації ЦМВ протягом 6 міс після трансплантації.

За матеріалами www.europeanpharmaceuticalreview.com