Новий підхід до лікування дітей з гіперінсулінізмом

Дослідники з Дитячої лікарні Філадельфії (Children’s Hospital of Philadelphia — CHOP) розробили новий ефективний підхід до лікування пацієнтів з гіперінсулінізмом (ГІ), генетичним захворюванням, за якого підшлункова залоза виробляє надто багато інсуліну. Результати, опубліковані в журналі «Diabetes Care», показують, що лікування може запобігти гіпоглікемії у пацієнтів з ГІ та виключити необхідність хірургічної екстирпації підшлункової залози, що на цей час є стандартом лікування при важкій дифузній ГІ.

Старший автор дослідження Діва Д. Де Леон-Крачлоу (Diva D. De León-Crutchlow) зазначила, що  існує дуже мало методів лікування хворих на ГІ, і всі вони мають обмежену ефективність та значні побічні ефекти. Вроджений ГІ є найчастішою причиною персистуючої гіпоглікемії у немовлят та дітей. Хоча близько 50% пацієнтів не є носіями будь-якого алеля, що обумовлює схильність до розвитку хвороби, найбільш поширену і важку форму ГІ викликає мутація в генах, що кодують дві субодиниці аденозинтрифосфат (АТФ)-залежного калієвого каналу β-клітин підшлункової залози, і називається КАТФГІ. У пацієнтів із цією формою захворювання виникає гіпоглікемія натще, а також після вживання їжі, багатої білком, ймовірно, через глутамін, що стимулює посилення передачі сигналів рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1) на β-клітинах.

У проведених раніше дослідженнях у CHOP було встановлено, що внутрішньовенне введення ексендину-(9-39), який блокує рецептор ГПП-1, призводить до значного підвищення рівня глюкози в крові натще у підлітків та дорослих з КАТФГІ. Експериментально встановлено, що препарат пригнічує секрецію інсуліну за такої форми захворювання. У сукупності результати показали, що пригнічення передачі сигналів ГПП-1 може бути ефективним методом симптоматичної терапії при ГІ.

У цьому дослідженні вивчали ефективність застосування ексендину-(9-39) у дітей молодшого віку з ГІ. Для дослідження було відібрано 16 пацієнтів віком 10 міс — 15 років з персистуючою гіпоглікемією внаслідок ГІ. У хворих генетично або клінічно було підтверджено форму захворювання КАТФГІ.

Пацієнтам після 12-годинного періоду голодування проводили 6-годинну внутрішньовенну інфузію трьох різних доз ексендину-(9-39), як плацебо було обрано ізотонічний розчин натрію хлориду. Протягом ще 2 днів дослідники вводили підгрупі з 8 пацієнтів або найвищу дозу ексендину-(9-39), або контрольний ізотонічний розчин натрію хлориду під час тесту на толерантність до змішаної та білкової їжі.

Встановлено, що ексендин-(9-39) знижує ризик гіпоглікемії натще на 76% у групі, що отримувала середню дозу, та на 84% — у групі, якій вводили найвищу дозу. Введення ексендину-(9-39) під час білкової провокації призвело до зниження ймовірності розвитку гіпоглікемії на 82%. Група із середньою дозою також продемонструвала підвищення рівня глюкози натще на 20%, тоді як більш висока доза призводила до підвищення рівня глюкози на 28% після вживання їжі та на 30% — після білкового навантаження. Передбачається, що вплив ексендину-(9-39) на рівень глюкози в плазмі крові натще опосередкований пригніченням секреції інсуліну, а зниження гіпоглікемії, індукованої прийомом білкової їжі, може бути пов’язане з підвищенням рівня глюкагону в плазмі крові. Таким чином, очікується відразу кілька механізмів впливу ексендину-(9-39) на рівень глюкози в плазмі крові.

За матеріалами www.medicalxpress.com