Новий метод візуалізації провідної системи серця

Під час кардіохірургічних операцій існує високий ризик пошкодження провідної системи серця, оскільки на сьогодні немає методів, що дозволяють точно визначити її розташування. У разі пошкодження провідної системи серця розвиваються різні блокади проведення імпульсу та порушення серцевої скоротливості. У деяких випадках пацієнтам з пошкодженнями провідної системи серця потрібні додаткові операції та встановлення кардіостимулятора.

Ерік Фейнс (Eric Feins), доктор медичних наук, хірург відділення кардіохірургії Сімейного кардіологічного центру Бендерсона (Benderson Family Heart Center’s Department of Cardiac Surgery), розповів, що при візуалізації за допомогою досліджуваної методики було відзначено, що розташування провідної системи серця значно відрізняється у різних хворих. Визначення точної топографії розташування провідної системи серця потенційно підвищить ефективність кардіохірургічного лікування при вроджених вадах серця.

Кардіологи Елізабет ДеВітт (Elizabeth DeWitt), доктор медицини, та Едвард О’Лірі (Edward O’Leary) підкреслили, що запобігання блокаді проведення провідною системою серця внаслідок її післяопераційних рубцевих змін дозволить уникнути імплантації кардіостимулятора у значної кількості пацієнтів. Це важливо, оскільки у таких хворих потреба в кардіостимуляторі є довічною і призводить до високого ризику різних ускладнень.

Ще в 1970-х роках було здійснено перші спроби картувати провідну систему серця за допомогою електрофізіологічних методів. Однак вони не набули поширення в практичній медицині.

Дослідники для визначення розташування провідної системи серця застосували катетер з функцією сітчастого картування, який використовується електрофізіологами в терапії пацієнтів з аритмією. Цей катетер дозволяє ідентифікувати електричні імпульси, що генеруються провідною системою серця, і за ними ідентифікувати її розташування.

За останні 2 роки за допомогою цієї методики було проведено понад 150 операцій у Бостонській дитячій лікарні (Boston Children’s Hospital). У 14% пацієнтів з вродженими вадами серця, яким було проведено кардіохірургічне лікування, розвивається блокада серця. При цьому тільки у 3% дітей, у яких визначали розташування провідної системи серця за допомогою досліджуваної методики, після проведення оперативного лікування розвинулася блокада серця.

Дослідники представлять результати дослідження на щорічних зборах Американської асоціації торакальної хірургії (American Association for Thoracic Surgery).

У співпраці з інженерами Ноа Шульц (Noah Schulz) та Емілі Ейкхофф (Emily Eickhoff) дослідники створюють 3D-моделі серця та провідної системи серця кожного пацієнта з вродженою вадою серця, який взяв участь у дослідженні. Вони планують створити цифрову бібліотеку, щоб клініцисти отримали можливість аналізувати вплив особливостей анатомічної будови серця на розташування в ній провідної системи серця.

За матеріалами www.medicalxpress.com