Міома матки: причини, діагностика, лікування

Що таке міома матки?

Міома матки (лейоміома, або фіброматоз) є моноклональним доброякісним новоутворенням, яке розвивається з гладкої мускулатури міометрія з великим компонентом позаклітинного матриксу, що містить колаген, протеоглікан і фібронектин (Ierardi A.M. et al., 2021). Фіброматоз — поширене захворювання, діагностується у 20% жінок віком від 30 років та у 40% пацієнток віком від 40 років. Враховуючи естроген-залежність міоми матки, ризик розвитку хвороби підвищується під час вагітності або при застосуванні оральних контрацептивів та знижується після настання менопаузи (Ierardi A.M. et al., 2021).

Якими є перші симптоми міоми матки?

Симптоми міоми матки:

• рясні кров’янисті виділення або тривалі менструальні кровотечі (більше 7 днів), які можуть призвести до залізодефіцитної анемії;
• збільшена у розмірі матка може провокувати здуття живота, біль у нижній частині живота, шлунково-кишкові симптоми (діарею чи закреп) та симптоми з боку сечовивідних шляхів (часте сечовипускання, затримку сечі або ніктурію);
• багато жінок можуть не відчувати жодних симптомів незалежно від розміру міоми;
• порушення фертильності (Tinelli A. et al., 2021).

Міоми зазвичай діагностують випадково під час клінічного обстеження чи візуалізації. Клінічні симптоми більш характерні для підслизових міом, ніж для невеликих субсерозних або інтрамуральних міом. Більш виражені ознаки частіше спостерігаються при великих інтрамуральних або субсерозних міомах (Contegiacomo A. et al., 2021).

Причини виникнення міоми матки

Точні причини розвитку міоми матки до кінця не вивчені. Виникнення фіброматозу може бути пов’язане з факторами ризику, генетичними механізмами.

Згідно з результатами дослідження, підвищення рівнів естрогену та прогестерону призводить до збільшення мітотичної активності (підвищена інтенсивність поділу клітин), що зумовлює соматичні мутації. Збільшену кількість рецепторів естрогену виявлено у непухлинних ділянках міометрія міоматозної матки.

Існує теорія, що патогенез міоми матки подібний до реакції на травму із синтезом позаклітинного фіброзного матриксу. Ішемічне пошкодження міоми може бути пов’язане з посиленням синтезу судинозвужувальних речовин під час менструації. З іншого боку, пошкодження судин, що забезпечують фіброматоз, призводить до гіперекспресії основних факторів зростання фібробластів при лейоміомах.

Згідно з епідеміологічними даними, існує зв’язок між ростом міоми та факторами ризику, такими як вік, раса, ожиріння, спадковість, репродуктивні фактори, статеві гормони, артеріальна гіпертензія та інфекція. Що ж небажано вживати при міомі матки? Соя та соєве молоко, м’ясо, риба, алкоголь, молочні продукти мають потенційну здатність впливати на захворювання, пов’язані з гормонами, і, таким чином, можливо, також на утворення та зростання міоми (Tinelli A. et al., 2021).

Стадії та класифікація міоми матки

Міоми можна класифікувати залежно від їх розташування на:

• субмукозні або підслизові (розвиваються у міометрії);
• інтрамуральні (розвиваються в тілі матки, можуть збільшуватися та розтягувати матку);
• субсерозні (формуються на зовнішній стороні матки, що називається серозною оболонкою);
• міоми на ніжці;
• міоми шийки матки (розташування вузлів у шийці матки).

Інтрамуральні міоми — найпоширеніші, тоді як субмукозні — менш поширений тип (Contegiacomo A. et al., 2021).

Стадії розвитку лейоміоми:

0-ва стадія — формування, які не проростають у ендометрій;

1-ша стадія — вузлова міома матки починає проростати в міометрій;

2-га стадія — вузли проростають у матку більш ніж наполовину;

3-тя стадія — вузли повністю зрощені з ендометрієм.

Діагностика хвороби

Для діагностики фіброматозу лікар проводить:

• гінекологічний огляд (лікар може відчути неправильну форму матки);
• трансвагінальне або трансабдомінальне ультразвукове дослідження малого тазу;
• магнітно-резонансну томографію малого тазу;
• гістероскопію — через піхву направляється невелика камера, іноді використовується для того, щоб заглянути всередину матки, де можуть розташовуватися міоми (при субмукозних формах міоми);
• гістеросальпінгографія — дослідження прохідності маткових труб за допомогою рентгену або ультразвукового дослідження з додаванням контрастних речовин.

Терапія при міомі матки

У жінок з клінічними симптомами фіброматозу тактика лікування вибирається залежно від стану хворої, розміру та локалізації міоми, віку та бажання пацієнтки зберегти фертильність або матку (Contegiacomo A. et al., 2021).

Медикаментозне лікування

Методи лікування при фіброматозі: консервативне чи хірургічне. Основна терапія — гормональні препарати:

• комбіновані препарати, що містять естрогени та гестагени (дідрогестерон та естроген; дроспіренон та естроген);
• лікарські засоби, що містять гестагени та естрогени для послідовного застосування (дідрогестерон та естроген; левоноргестрел та естроген);
• гестагени (дезогестрел);
• естрогени та гестагени у фіксованих комбінаціях (левоноргестрел та етинілестрадіол; дезогестрел та етинілестрадіол; гестоден та етинілестрадіол; дроспіренон та етинілестрадіол; норельгестромін та етинілестрадіол; хлормадінон та етинілестрадіол);
• антигонадотропні засоби та подібні препарати: сухий екстракт плодів прутняка звичайного;
• анти-гонадотропін рилізинг гормони (ганірелікс) (Компендіум).

Коли потрібно проводити операцію?

Вибір лікування при міомі матки визначається віком пацієнтки та бажанням зберегти фертильність або уникнути радикальних операцій, таких як гістеректомія. У жінок, які раніше мали вагітність, при міомах матки в основному використовують радикальну гістеректомію, тоді як консервативні стратегії є кращими для пацієнток, які бажають зберегти фертильність. Міомектомія, емболізація маткових артерій та видалення міоми є альтернативними методами лікування для збереження матки.

В останні роки потреба в альтернативах операції зумовила розвиток інших підходів, особливо методів термічної абляції, які включають високоінтенсивний сфокусований ультразвук, радіочастотну абляцію та черезшкірну мікрохвильову абляцію. Ці нові методи все частіше використовують для мінімально інвазивного лікування при симптоматичних лейоміомах (Ierardi A.M. et al., 2021).

Раніше часто виконували відкриту міомектомію (ВМ), проте лапароскопічна міомектомія (ЛМ) останнім часом стала більш поширеною. Тим не менш, фіброматоз може рецидивувати після ЛМ та ВМ. Згідно з результатами дослідження, після ЛМ відзначають більш високу частоту рецидивів, ніж після ВМ, ймовірно, у результаті ручного видалення міоми при ОМ, яке є більш вичерпною екстракцією міоматозних утворень меншого розміру, ніж при ЛМ. Іншими словами, менша кількість залишкових міоматозних мас після ВМ сприяє більш низькій частоті післяопераційних рецидивів (Yasushi Kotani et al., 2018).

Емболізація міоми матки є безпечним та ефективним органозберігальним методом лікування за наявності симптомів, пов’язаних з міомою, на підставі широкого спектра опублікованих даних, включаючи рандомізовані контрольовані дослідження. Емболізація міоми матки полягає в ендоваскулярній інфузії емболічних агентів у судинну ділянку матки з метою зменшення кровопостачання міоми, що викликає інфаркт доброякісного утворення та зменшення його об’єму за збереження кровотоку в нормальному міометрії та ендометрії (Contegiacomo A. et al., 2021).

Профілактика хвороби

Низьке споживання фруктів та зелених овочів пов’язане з вищим ризиком утворення міоми. Крім того, дефіцит вітаміну D асоціюється з підвищеним ризиком розвитку фіброматозу. Серед жінок віком 35–49 років у групі з нормальним рівнем вітаміну D ймовірність виникнення міоми була на 32% нижчою, ніж у групі з дефіцитом цього вітаміну. У пацієнток із фіброматозом відзначали значно нижчу концентрацію вітаміну D у порівнянні зі здоровими жінками. Крім того, вітамін А має антипроліферативну дію на міому матки (Tinelli A. et al., 2021).

Згідно з результатами досліджень, для жінок, які споживають чотири порції фруктів чи овочів на день, характерний нижчий ризик розвитку міоми матки порівняно з пацієнтками, які вживають лише одну порцію фруктів чи овочів на день.

Які продукти харчування впливають на міому матки? Екстракти деяких видів овочів та фруктів містять фітохімічні речовини, що володіють in vitro ефективністю щодо проліферації міоми матки (броколі, білокачанна капуста, китайська капуста, помідори, яблука, полуниця), тому їх можна використовувати при цій патології (Tinelli A. et al., 2021 ).

Міома матки та вагітність

У період вагітності в організмі жінки збільшується вироблення естрогену та прогестерону. Фіброми можуть розвиватися та швидко рости під час виношування дитини. У вагітних ймовірність розвитку міоми, як і раніше, є нижчою, ніж у невагітних. Згідно з результатами досліджень, міома вражає 20–40% усіх жінок та лише 0,1–3,9% вагітних.