Мігрень: гіподіагностика веде до несвоєчасного та невідповідного лікування

Мігрень є поширеним хронічним захворюванням та частою причиною зниження працездатності. Мігрень — це важлива проблема охорони здоров’я, вона зумовлює зниження якості життя, негативно впливає на соціальне життя та особисті стосунки.

Ауру відзначають у близько 20% пацієнтів з мігренню, вона може виявлятися у вигляді минущих зорових, сенсорних (таких як поколювання чи оніміння), рухових чи мовних порушень.

Підвищення поінформованості про симптоми мігрені є важливим для осіб з недіагностованою мігренню, оскільки встановлення діагнозу є першим кроком до отримання належного та ефективного лікування.

Що таке мігрень? Мігрень — це неврологічний розлад, що характеризується нападами головного болю помірної або високої інтенсивності. Біль зазвичай локалізується на одному боці голови, супроводжується нудотою або блюванням, підвищеною чутливістю до світла або звуку та порушенням звичайної фізичної активності. Мігрень може бути епізодичною (менше 15 днів з головним болем на місяць) або хронічною (15 і більше днів з головним болем на місяць протягом більше 3 міс).

Етіологія мігрені включає комбінацію генетичних, фізіологічних, екологічних та поведінкових факторів.

Мігрень пов’язана з підвищеним ризиком розвитку інших захворювань, включаючи бронхіальну астму, епілепсію та серцево-судинні захворювання. Крім того, мігрень може зумовлювати підвищення ризику розвитку проблем із психічним здоров’ям, включаючи депресію та тривогу.

У дослідженні глобального навантаження хвороб 2019 (2019 Global Burden of Disease Study) показано, що мігрень є провідною причиною непрацездатності серед жінок молодого віку. За оцінками експертів, мігрень діагностується у 11% жінок і дівчаток віком 12–29 років та близько 18% жінок віком 30–49 років. У Канаді мігрень діагностується у 4,7% чоловіків та 11,8% жінок.

Гіподіагностика мігрені пов’язана з тим, що особи з епізодичною мігренню у 51% випадків не консультуються з лікарем щодо головного болю. А більшість осіб із хронічною мігренню звертаються до лікаря. Крім того, гіподіагностика мігрені може бути пов’язана з низькою доступністю медичної допомоги, компетентністю лікаря та рівнем доходу пацієнта з мігренню.

Специфічні антимігренозні препарати застосовуються сьогодні недостатньо широко.

Канадське товариство головного болю (Canadian Headache Society) рекомендує застосовувати триптани в терапії мігрені.

У нещодавньому дослідженні показано, що більшість пацієнтів з епізодичною мігренню ніколи не застосовували специфічні антимігренозні препарати і для усунення нападів мігрені застосовують безрецептурні лікарські засоби.

У відділеннях невідкладної допомоги опіати та нестероїдні протизапальні препарати рекомендують частіше, ніж специфічну терапію мігрені. За оцінками експертів, необхідно проводити навчання лікарів для підвищення частоти рекомендацій специфічної антимігренозної терапії.

У той же час застосування препаратів із групи інгібіторів пептидів, пов’язаних з геном кальцитоніну (CGRP), ефективних у терапії мігрені, обмежено їх високою вартістю.

Що рекомендують експерти особам із підозрою на мігрень?

Заповнення спеціальних анкет/анкет в онлайн-додатках (наприклад Migraine Buddy).

Обговорити свої симптоми з лікарем, визначити тяжкість симптомів за допомогою шкали Світлофор головного болю (Traffic Light of Headache) та необхідність застосування лікарських засобів для усунення/профілактики нападів мігрені.

За матеріалами www.medicalxpress.com