Метопролол — це препарат із групи кардіоселективних блокаторів бета-адренорецепторів. Його дія спрямована переважно на бета1-адренорецептори, розташовані у міокарді. Препарат знижує частоту серцевих скорочень (ЧСС), навантаження на серце та зменшує потребу міокарда в кисні, а також сприяє зниженню артеріального тиску. На відміну від неселективних блокаторів бета-адренорецепторів, метопролол менше впливає на бета2-адренорецептори, які знаходяться у бронхах та периферичних судинах, таким чином ймовірність розвитку бронхоспазму та порушень периферичного кровообігу в процесі лікування є нижчою.

Діючу речовину — метопролол — випускають у 2 основних сольових формах, кожна з яких має свої особливості дії та застосування:

  • метопрололу тартрат — входить до складу препаратів з негайним вивільненням. Період напіввиведення цієї форми порівняно недовгий і становить 3–7 год, унаслідок чого для підтримки стабільного терапевтичного ефекту препарат зазвичай необхідно приймати 2–3 р/добу;
  • метопрололу сукцинат — основа блокаторів бета-адренорецепторів пролонгованої дії. У таблетці містяться мікрокапсули з гранулами діючої речовини для її поступового та рівномірного вивільнення протягом доби. Такі особливості лікарської форми сприяють підтримці стабільної концентрації метопрололу в плазмі крові протягом 24 год, забезпечуючи антигіпертензивний та антиангінальний ефекти. Основною перевагою блокаторів бета-адренорецепторів пролонгованої дії є можливість одноразового прийому на добу, що підвищує зручність лікування та сприяє кращій прихильності пацієнтів до терапії.

Лікарські форми метопрололу

В аптеках можна придбати:

  • таблетки з негайним вивільненням (метопрололу тартрат) по 25, 50 та 100 мг. Препарат швидко досягає пікових концентрацій у плазмі крові, тому слід розподілити добову дозу препарату на 2–3 прийоми для підтримки стабільного терапевтичного вікна. За необхідності таблетки можна розділяти, для цього на поверхні є особлива риска;
  • таблетки з модифікованим вивільненням (метопрололу сукцинат) — застосовується технологія контрольованого вивільнення, при якій таблетка є матрицею з сотнями мікрокапсул. Вона забезпечує «плато» концентрації активної речовини в плазмі крові без різких піків і спадів протягом 24 год;
  • розчин для ін’єкцій із концентрацією діючої речовини 1 мг/мл — призначений для внутрішньовенного введення в умовах стаціонару при гострих станах.

Показання до застосування метопрололу

Метопролол застосовують переважно при захворюваннях серцево-судинної системи. Його дія пов’язана зі зменшенням впливу адреналіну та норадреналіну на серце: препарат знижує ЧСС, потребу міокарда в кисні та стабілізує серцевий ритм.

Згідно з інструкцією, показаннями до застосування метопрололу є:

  • артеріальна гіпертензія — метопролол застосовують у лікуванні підвищеного артеріального тиску (артеріальної гіпертензії). За рахунок зниження частоти та сили серцевих скорочень, а також активності симпатичної нервової системи препарат сприяє поступовому зниженню тиску та навантаження на серце і судини. Тривалий контроль артеріального тиску важливий для профілактики ускладнень артеріальної гіпертензії — інсульту, інфаркту міокарда, серцевої недостатності та ураження нирок;
  • стенокардія (у тому числі постінфарктна) — біль за грудиною, що розвивається внаслідок недостатнього кровопостачання міокарда, є ключовою ознакою ішемічної хвороби серця. Метопролол зменшує потребу серця в кисні, оскільки:
    • уповільнює серцевий ритм;
    • знижує скоротливість міокарда;
    • знижує навантаження на серце.

У зв’язку з тим що препарат має комплексну дію, це дозволяє знизити частоту та зменшити вираженість нападів стенокардії, а також підвищити переносимість фізичного навантаження;

  • аритмії (включно з суправентрикулярною тахікардією) — метопролол зменшує вплив адреналіну на серце, завдяки чому ЧСС знижується, а ритм стає стабільнішим;
  • профілактика серцевої смерті та повторного інфаркту міокарда — препарат знижує навантаження на міокард та активність симпатичної нервової системи, яка після інфаркту часто надмірно активується;
  • тиреотоксикоз (у складі комплексної терапії) — при тиреотоксикозі в організмі підвищується чутливість тканин до адреналіну, внаслідок чого розвиваються:
    • тахікардія;
    • тремтіння в кінцівках;
    • відчуття серцебиття;
    • тривожність;
    • підвищене потовиділення.

Метопролол не впливає на причину захворювання і не знижує рівень гормонів щитовидної залози, але з його допомогою можливо контролювати серцево-судинні симптоми до досягнення ефекту основної терапії;

  • профілактика нападів мігрені — точний механізм цього ефекту не встановлено. Припускають:
    • вплив на судинний тонус;
    • зниження активності симпатичної нервової системи;
    • стабілізацію судинних реакцій.

Варто відзначити, що метопролол не зменшує вираженість нападу мігрені, що вже почався, його застосовують для зниження частоти і ступеня тяжкості нападів.

Вплив метопрололу на ЧСС

Метопролол знижує ЧСС як у стані спокою, так і при фізичній чи емоційній напрузі. Завдяки зниженню ЧСС та сили скорочень міокарда значно зменшується його потреба в кисні.

Вплив метопрололу на артеріальний тиск

На початку терапії антигіпертензивна дія зумовлена зниженням серцевого викиду. При тривалому (систематичному) прийомі підключається механізм поступового зниження периферичного загального судинного опору. Стабільний антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 2–4 тиж регулярного прийому.

Антиаритмічний ефект

Метопролол знижує автоматизм синусового вузла та пригнічує надмірний вплив симпатичної нервової системи на міокард. У результаті знижується ЧСС, стабілізується серцевий ритм, тому препарат призначають для контролю тахіаритмій та інших порушень ритму серця.

Дозування метопрололу

Таблетки метопрололу призначені для перорального прийому, розчин для ін’єкцій вводять внутрішньовенно. Лікарські форми пролонгованої дії призначають 1 р/добу у фіксований час. Добову дозу метопрололу тартрату (негайного вивільнення) розподіляють на 2–3 прийоми для підтримки стабільного терапевтичного ефекту. Прийом їжі може трохи підвищувати біодоступність метопрололу тартрату, проте при цьому спеціальної корекції режиму харчування не потрібно.

При доборі доз метопрололу дорослим враховують патологію, тяжкість стану та індивідуальну гемодинамічну відповідь пацієнта (контроль ЧСС та артеріального тиску):

  • артеріальна гіпертензія — стартова доза зазвичай становить 25–50 мг на добу. При недостатньому зниженні артеріального тиску дозу під контролем лікаря поступово підвищують до 100–200 мг на добу;
  • стенокардія та тахікардія — стандартний режим дозування — 50–100 мг 2 р/добу (для форм негайного вивільнення) або еквівалентна доза пролонгованої форми (сукцинату) одноразово вранці;
  • при гіпертиреозі добова доза становить 200 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту її поступово знижують;
  • профілактика нападів мігрені — доза варіює в межах 100–200 мг.

Максимальна добова доза в більшості випадків не перевищує 200 мг, проте при певних станах (наприклад при тяжких формах аритмій) її можна підвищити до 400 мг.

У педіатричній практиці:

  • метопрололу тартрат протипоказаний до застосування у дітей;
  • описано дослідження, у якому метопрололу сукцинат у дозах від ≥1 мг/кг маси тіла застосовували при есенціальній артеріальній гіпертензії у дітей віком 6–16 років. При мінімальних дозах препарат більше впливав на систолічний артеріальний тиск, для зниження діастолічного артеріального тиску на 5 мм рт.ст. необхідні більш високі дози.

Курс лікування та правила відміни метопрололу

Курс лікування метопрололом при хронічних патологічних станах серцево-судинної системи зазвичай тривалий. При артеріальній гіпертензії, ішемічній хворобі серця та інших станах препарат часто призначають довічно, чим забезпечують стабільний контроль гемодинаміки та профілактику ускладнень.

Скасовують метопролол поступово, під лікарським контролем. Різке припинення прийому викликає розвиток синдрому відміни, який проявляється:

  • рефлекторною тахікардією (прискореним серцебиттям);
  • нестабільністю та різкими стрибками артеріального тиску;
  • обтяженням нападів стенокардії;
  • підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда та раптової серцевої смерті.

Рекомендації щодо відміни метопрололу:

  • процес повинен займати щонайменше 14 днів;
  • дозу препарату знижують ступінчасто (зазвичай 2 рази на кожному етапі) до досягнення мінімальної дози 12,5 мг;
  • фінальну дозу (12,5 мг) необхідно приймати протягом як мінімум 4 діб до припинення прийому;
  • якщо на тлі зниження дози симптоми основного захворювання поновлюються, темп скасування слід сповільнити.

Протипоказання до застосування метопрололу

Перед початком терапії дуже важливо виключити стани, при яких застосування блокаторів бета-адренорецепторів становить загрозу для здоров’я:

  • порушення провідності та ритму — атріовентрикулярна блокада (АВ-блокада) II та III ступенів, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла;
  • гемодинамічні показники — виражена брадикардія (ЧСС у стані спокою <45–50 уд./хв) та артеріальна гіпотензія;
  • гострі та декомпенсовані стани — кардіогенний шок, декомпенсована серцева недостатність, що супроводжується набряком легень або гіпоперфузією;
  • патологія судин та органів дихання — тяжкі порушення периферичного кровообігу (з ризиком розвитку гангрени), тяжка форма бронхіальної астми або хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ);
  • ендокринні порушення — нелікована феохромоцитома (застосування можливе лише поєднано з блокаторами альфа-адренорецепторів);
  • індивідуальна непереносимість — гіперчутливість до метопрололу, інших блокаторів бета-адренорецепторів або допоміжних речовин (наприклад лактози, якщо вона входить до складу конкретної форми).

З обережністю та під ретельним лікарським контролем препарат призначають при цукровому діабеті (можливе маскування симптомів гіпоглікемії), псоріазі, депресивних розладах в анамнезі, а також при виражених порушеннях функції печінки та нирок.

Побічні ефекти від застосування метопрололу

Побічні ефекти метопрололу найчастіше носять минущий характер, виявляються на початку терапії або в період титрації (підбору) дози і поступово нівелюються при адаптації організму до лікування:

  • серцево-судинна система — найчастіше фіксують брадикардію (уповільнення пульсу), ортостатичну гіпотензію (запаморочення при різкому вставанні (зміні положення тіла)), відчуття похолодання кінцівок. У поодиноких випадках можливе тимчасове збільшення вираженості симптомів серцевої недостатності або порушення провідності;
  • центральна нервова система — підвищена стомлюваність, головний біль та запаморочення. Рідше пацієнти відзначають порушення сну (безсоння, яскраві сновидіння), порушення концентрації уваги або емоційну лабільність;
  • дихальна система — у схильних осіб та пацієнтів з обструктивними захворюваннями можливий бронхоспазм. Незважаючи на кардіоселективність препарату, ризик зберігається, особливо при застосуванні високих доз;
  • травний тракт — можливі диспептичні явища (нудота, біль у животі, зміни характеру випорожнень (діарея або закреп), сухість у роті);
  • метаболічні показники — важливо враховувати здатність препарату маскувати клінічні симптоми гіпоглікемії (зокрема тахікардію та тремор) у пацієнтів із цукровим діабетом. Також можлива незначна зміна ліпідного профілю (підвищення рівня тригліцеридів);
  • інші реакції — свербіж шкіри, кропив’янка, фотосенсибілізація, в поодиноких випадках — зниження секреції слізної рідини (важливо при використанні контактних лінз).

Передозування метопрололом

Передозування метопрололом — критичний стан, при якому потрібна негайна госпіталізація. Токсичність препарату індивідуальна: у дорослих доза 1,4 г може спричинити інтоксикацію середнього ступеня, а 7,5 г — стати причиною смерті.

Перші ознаки можуть проявитися в інтервалі 20 хв — 2 год після прийому надмірної дози:

  • з боку серця — виражена брадикардія, різке зниження артеріального тиску (артеріальна гіпотензія), АВ-блокада І–ІІІ ступеня, у тяжких випадках — асистолія та зупинка кровообігу;
  • з боку дихання — бронхоспазм, ціаноз (синюшність шкіри), пригнічення та зупинка дихання;
  • з боку нервової системи — значна стомлюваність, сплутаність свідомості, судоми, втрата свідомості та кома;
  • інші симптоми — нудота, блювання, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіпокаліємія.

Лікування при передозуванні метопрололом

Зменшити негативний вплив (шкоду) метопрололу на організм при передозуванні можливо за допомогою:

  • зменшення всмоктування лікарського засобу — якщо препарат прийнято нещодавно — промивання шлунка та прийом активованого вугілля. Перед промиванням доцільним є введення атропіну для запобігання вагусній стимуляції серця;
  • медикаментозної підтримки — внутрішньовенне введення атропіну, глюкагону, допаміну або добутаміну;
  • моніторингу електрокардіографії (ЕКГ), підтримки функції нирок та рівня глюкози. У важких ситуаціях показано тимчасову кардіостимуляцію та штучну вентиляцію легень.

Метопролол у період вагітності та годування грудьми

Метопролол у період вагітності призначають у випадках, коли користь для матері переважає потенційний ризик для плода. Лікарський засіб проникає через плацентарний бар’єр, внаслідок чого можливі:

  • погіршення плацентарного кровотоку;
  • внутрішньоутробна загибель плода;
  • затримка зростання плода;
  • передчасні пологи.

Застосовувати метопрололу в період годування грудьми не рекомендується. Препарат потрапляє в грудне молоко, і хоча при дотриманні терапевтичних доз ризик впливу на дитину оцінюється як низький, необхідне постійне моніторування стану немовляти щодо ознак бета-блокади (уповільнення пульсу, млявості). У разі необхідності призначення високих доз блокаторів бета-адренорецепторів від годування грудьми слід відмовитися.

Сумісність метопрололу з алкоголем

Поєднувати метопролол із алкоголем є фармакологічно небезпечним. Етанол здатний непередбачувано змінювати метаболізм препарату у печінці, викликаючи різкі коливання його концентрації у плазмі крові.

Взаємне потенціювання (посилення) ефектів може викликати:

  • критичне зниження артеріального тиску;
  • виражене запаморочення;
  • брадикардію;
  • втрату свідомості.

У період лікування метопрололом рекомендується повністю утриматися від споживання спиртних напоїв.

Взаємодія метопрололу з іншими лікарськими засобами

Перед початком лікування необхідно перевірити сумісність метопрололу з іншими групами лікарських засобів, які приймає пацієнт, оскільки в результаті лікарських взаємодій можлива зміна концентрації як метопрололу, так і препаратів інших груп у плазмі крові (як підвищення до токсичного рівня, так і зниження з повним нівелюванням терапевтичного ефекту):

  • антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем) — одночасне застосування пов’язане з високим ризиком розвитку тяжкої форми брадикардії, різкого зниження артеріального тиску та АВ-блокади. внутрішньовенне введення верапамілу на тлі прийому блокаторів бета-адренорецепторів суворо протипоказане внаслідок загрози зупинки серця;
  • інші антигіпертензивні засоби — при поєднаному застосуванні з діуретиками, гідралазином або блокаторами симпатичних гангліїв розвивається взаємне посилення гіпотензивного ефекту;
  • при поєднаному застосуванні з клонідином відміну препаратів проводять поетапно — спочатку припиняють прийом метопрололу, і лише через кілька днів — клонідину, щоб уникнути гіпертонічного кризу;
  • антиаритмічні препарати (аміодарон, пропафенон, хінідин) — підвищують ризик пригнічення провідності та скоротливості міокарда. Пропафенон та хінідин також можуть значно підвищувати концентрацію метопрололу у плазмі крові;
  • нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — можуть послаблювати антигіпертензивну дію метопрололу внаслідок затримки натрію та пригнічення синтезу простагландинів;
  • інсулін та пероральні гіпоглікемічні засоби — метопролол може посилювати та пролонгувати дію препаратів, що призначаються при цукровому діабеті. При цьому він маскує тахікардію та тремор — ключові симптоми гіпоглікемії, тому необхідний регулярний контроль рівня глюкози;
  • інгібітори ферменту CYP 2D6 (пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб) — антидепресанти та деякі протизапальні засоби можуть підвищувати рівень метопрололу в плазмі крові в кілька разів, тому необхідне зниження його дози;
  • симпатоміметики (у тому числі епінефрін) — можливе взаємне пригнічення терапевтичного ефекту. Введення епінефрину на тлі прийому блокаторів бета-адренорецепторів може спричинити парадоксальне підвищення артеріального тиску;
  • барбітурати та психотропні препарати-барбітурати (фенобарбітал та ін.) прискорюють метаболізм метопрололу, знижуючи його ефективність, тоді як нейролептики можуть посилювати гіпотензивну дію.

Корекція терапії метопрололом

Самостійна заміна метопрололу на аналог або інший блокатор бета-адренорецепторів неприпустима, оскільки навіть лікарські засоби з однаковою діючою речовиною можуть відрізнятися за тривалістю дії, біодоступністю та іншим критеріям. Наприклад, при переході з метопрололу тартрату на метопрололу сукцинат без корекції дози та режиму прийому препарату можливий недостатній терапевтичний ефект або, навпаки, надмірне зниження ЧСС та артеріального тиску.

Крім того, різні блокатори бета-адренорецепторів мають різну селективність до бета-адренорецепторів, відрізняються впливом на судинний тонус, провідну систему серця і бронхи. Неправильно підібраний лікарський засіб може стати причиною погіршення перебігу серцево-судинного захворювання, викликати виражену брадикардію, артеріальну гіпотензію, порушення ритму, слабкість, запаморочення або бронхоспазм у схильних пацієнтів.

Саме тому будь-які зміни схеми терапії, корекція дози або перехід на інший препарат повинні здійснюватися виключно лікарем після оцінки клінічної картини, супутніх захворювань, показників гемодинаміки та індивідуальної переносимості лікування.

Часті питання

  1. Чи можна приймати метопролол при ішемічній хворобі серця?

Так, метопролол часто застосовують при ішемічній хворобі серця. Він знижує навантаження на міокард, зменшує потребу серця в кисні та допомагає запобігати нападам стенокардії.

  1. Як часто можна приймати метопролол?

Частота прийому препарату залежить від його лікарської форми. Метопрололу тартрат зазвичай приймають 2–3 р/добу, а метопрололу сукцинат — 1 р/добу завдяки пролонгованій дії.

  1. Як швидко діє метопролол?

Препарат починає діяти через близько 15–60 хв після прийому. Максимальний ефект розвивається за кілька годин, а стабільний результат при тривалому лікуванні формується поступово.

  1. Що буде при відміні метопрололу?

При різкій відміні препарату можливий розвиток синдрому відміни: підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу, збільшення вираженості стенокардії та погіршення роботи серця, тому припиняти прийом лікарського засобу без консультації лікаря не слід.

  1. Як відмінити метопролол?

Метопролол необхідно відміняти поступово, повільно знижуючи дозу протягом декількох днів або тижнів. Використовуючи таку схему, можна уникнути різких змін артеріального тиску та порушень серцевого ритму.