Лікування та профілактика вульвовагінального кандидозу (молочниці)
Вульвовагінальний кандидоз (ВВК), або молочниця, є інфекцією, в основному викликаною дріжджовим грибом роду Candida, одним з найбільш поширених у піхві, який часто колонізує її разом з Lactobacillus (Han Y. et al., 2021).
ВВК часто діагностують у жінок у всьому світі, зазвичай він добре піддається місцевій або пероральній протигрибковій терапії. Однак у деяких жінок розвивається рецидивуючий вульвовагінальний кандидоз (РВВК), який визначається як 4 або більше епізодів протягом 12 міс. ВВК діагностується та лікується емпірично.
Кандидоз вважається другою за частотою причиною вагініту після бактеріального вагінозу. У 85–90% випадків у жінок із ВВК збудник — Candida albicans (Lopez J.E.M. et al., 2015). Згідно з результатами дослідження РВВК уражує близько 138 млн жінок у всьому світі щорічно і 492 млн жінок протягом життя (Lírio J. et al., 2019).
Причини молочниці
Candida albicans є основною причиною ВВК. Також молочницю можуть викликати Candida glabrata. Розвиток кандидозу зазвичай пов’язують із порушенням балансу вагінальної колонізації Candida внаслідок фізіологічних чи нефізіологічних змін (Gonçalves B. et al., 2015).
Non-Albicans Candida — види дріжджоподібних грибів, які викликають у пацієнтів клінічні прояви кандидозу, виявляють частіше у хворих онкологічного профілю, в основному у пацієнтів з гематологічними захворюваннями та трансплантацією кісткового мозку.
Сприятливі фактори виникнення ВЛК пов’язують із:
- вагітністю;
- замісною гормональною терапією;
- неконтрольованим цукровим діабетом І та ІІ типу;
- імуносупресією (ВІЛ);
- прийомом антибіотиків або глюкокортикоїдів;
- генетичною схильністю (поліморфізм, етнічна приналежність);
- застосуванням оральних контрацептивів;
- використанням внутрішньоматкових протизаплідних засобів, сперміцидів та презервативів;
- деякими звичками щодо гігієни, одягу (тісний або мокрий одяг та нейлонова білизна зберігають вологість піхви, що сприяє росту дріжджових грибів), сексуальної поведінки (оральний секс, частота статевих партнерів) (Lírio J. et al., 2019).
РВВК пов’язаний з кількома факторами, такими як генетичні (поліморфізм, етнічна приналежність), імунні механізми (ВІЛ, неконтрольований цукровий діабет І та ІІ типу, прийом глюкокортикоїдів, антибіотиків, замісної гормональної терапії, оральних контрацептивів), поведінкові (оральний секс, кількість статевих партнерів) та ідіопатичні (Lírio J. et al., 2019).
Симптоми молочниці
Кандидозний вульвовагініт розвивається, коли дріжджовий гриб Candida проникає у слизову оболонку піхви та викликає запальну реакцію.
ВВК характеризується:
- свербежем вульви, дискомфортом;
- іноді дизурією та диспареунією;
- набряком та еритемою вульви та піхви;
- патологічними виділеннями з піхви (виділення з піхви зазвичай нагадують сир — густі та липкі);
- рідше — больовими відчуттями при статевому контакті та початку сечовипускання.
Діагностика вульвовагінального кандидозу
Діагноз найчастіше визначається за клінічними та діагностичними ознаками.
Лікар може призначити:
- гінекологічний огляд у дзеркалах (огляд шийки матки, цервікального каналу, вагінальних склепінь, стінки піхви);
- шийка матки зазвичай нормальна і не запалена. У пацієнтки не повинно бути болючості при русі шийки матки та аномальних виділень із зіва шийки матки;
- при ВВК рН піхви зазвичай менше 5;
- мікроскопічне дослідження виділень (міцелій можна виявити під мікроскопом у 50–80% випадків);
- тест на запах, при якому до виділень з піхви додають 10% гідроксид калію, використовується для диференціації ВВК та бактеріального вагінозу. При бактеріальному вагінозі утворюється аміноподібний запах. Тест негативний у випадках ВВК.
Наслідки вульвовагінального кандидозу
Якщо жінка займається самолікуванням ВВК, захворювання може перейти в рецидивну форму. Крім того, дріжджовий гриб може поширюватися на інші органи та системи (шлунково-кишковий тракт, нігті та волосся).
Внаслідок РВВК можливі:
- ерозії шийки матки;
- безпліддя;
- цистит;
- запалення сечовивідних шляхів;
- позаматкова вагітність;
- запалення придатків.
Лікування молочниці
Лікування ВВК залежить від того, неускладнений чи ускладнений ВВК у пацієнта. Відповідно до результатів дослідження для лікування 90% неускладнених випадків ефективна короткочасна місцева терапія (протягом 2–3 днів) або одноразова пероральна терапія флуконазолом (Dovnik A. et al., 2015).
Найчастіше використовуваний режим лікування РВВК складається з 10–14-денної індукційної терапії. В якості терапії застосовують місцевий протигрибковий засіб або пероральний флуконазол у дозі 150 мг. Надалі рекомендовано приймати флуконазол у дозі 150 мг на тиждень протягом 6 міс (Lírio J. et al., 2019).
При лікуванні гострого ВВК лікар може призначати:
- флуконазол 150 мг 1 раз на добу перорально або інтравагінально;
- вагінальні супозиторії (зазвичай містять 100–200 мг похідних імідазолу (клотримазолу, міконазолу). Застосовують також натаміцин у формі вагінальних супозиторіїв, що містять по 0,1 г препарату 1–2 рази на добу 3–6 днів. Призначають 3–6, іноді до 12 днів на ніч. Супозиторій слід ввести глибоко у піхву;
- як альтернатива — клотримазол у формі крему або мазі 1% інтравагінально щодня протягом 3 днів або еконазол 150 мг у формі песарію інтравагінально 1 раз або на ніч 3 дні, або міконазол у формі гелю або крему 2% інтравагінально на ніч протягом 7 днів;
- для лікування рецидивуючого ВВК лікар може призначити як підтримувальну терапію флуконазол 150 мг перорально 1 раз на тиждень протягом 6 міс (Методики діагностики, лікування та профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом. Генітальний кандидоз).
Пробіотики зменшують кількість патогенних бактерій у вагіні шляхом колонізації піхви висхідним шляхом (пероральним).
Для лікування та профілактики вульвовагінального кандидозу застосовуються різні штами пробіотиків Lactobacillus у формі капсул (містить 2 млрд живих клітин Lactobacillus rhamnosus R0011 (95%) та Lactobacillus acidophilus R0052 (5%)) (Компендіум).
Згідно з результатами дослідження, лактобацили запобігають колонізації та надмірному зростанню патогенів за рахунок виділення побічних продуктів метаболізму та підкиснення вагінального мікросередовища. Метаболіти Lactobacillus, включаючи органічну кислоту, перекис водню, бактеріоцин та біосурфактант, можуть сприяти протигрибковому ефекту. Лактобацили підтримують рН піхви на рівні близько 4,5 або нижче та інгібують ріст та утворення Candida albicans.
Пероральне або інтравагінальне введення різних видів Lactobacillus у формі капсул збільшує кількість вагінальних Lactobacilli, що забезпечує механічний бар’єр проти Gardnerella vaginalis та запобігає адгезії збудників до вагінального епітелію (Han Y. et al., 2021).
Профілактика ВВК
Для профілактики ВВК:
- рекомендовано носити бавовняну білизну, щоб запобігти потраплянню вологи у піхву (такі матеріали, як нейлонові колготки, штани з поліестеру та мокрі купальні костюми можуть підтримувати вологість піхви);
- рекомендовано не використовувати щоденні прокладки, а якщо використовувати, змінювати їх протягом дня максимально часто;
- не рекомендовано використовувати ароматизоване мило або ароматизований порошок навколо піхви і часто приймати ванни з піною (ці засоби можуть подразнювати стінки піхви);
- не рекомендовано спринцюватися (спринцювання видаляє здорові бактерії, що захищають піхву);
- рекомендовано використовувати бар’єрну контрацепцію з новими статевими партнерами. При появі симптомів кандидозу чоловікові також необхідно пройти лікування (Pubmed).
Диференціальна діагностика ВВК
Сьогодні вагініт не є небезпечним для життя захворюванням, проте він може знижувати якість життя у жінок. Травма жіночих статевих шляхів, стороннє тіло, злоякісні новоутворення, імунні захворювання, запальні захворювання кишечнику та інфекції, що передаються статевим шляхом, можуть супроводжуватися вагінальним дискомфортом. Лікар завжди повинен проводити ретельний та повний фізикальний огляд, відповідне додаткове тестування, як описано вище, та додаткове тестування у разі неефективності лікування.