Кіста яєчника: як виявити та вилікувати?

Кіста яєчника — утворення пухлиноподібної форми з рідиною. Кісти яєчників збільшуються у розмірах пасивно за рахунок рідкого вмісту. Велика кількість оваріальних кіст може виникати самостійно і зникати через кілька місяців без медикаментозного або хірургічного лікування.

Причини появи кісти яєчника

Головною причиною появи оваріальних кіст є овуляція. На ранніх стадіях кожного менструального циклу у яєчниках розвиваються фолікули. Під час овуляції яйцеклітина вивільняється з одного із цих фолікулів. Якщо фолікул продовжує збільшуватися в розмірах і не вивільняє яйцеклітину, він називається «функціональною кістою».

Існує кілька факторів, що підвищують ризик розвитку оваріальних кіст:

• гормональні зміни;
• вагітність;
• ендометріоз (кісти при ендометріозі часто утворюються на яєчниках на пізніх стадіях захворювання);
• атипове розмноження клітин — може призвести до формування дермоїдної кісти або цистаденоми;
• запальні захворювання органів малого таза.

Класифікація

Виділяють такі типи оваріальних кіст:

• функціональні — кісти, які формуються під час менструального циклу;
• патологічні (ендометріоїдні, параоваріальні, дермоїдні) — виникають у результаті атипового росту клітин.

Кіста яєчника діаметром менше 20 мм вважається фізіологічною і представляє собою фолікул, що дозріває. Кіста понад 20 мм визначається як патологічна (Cheng Y., 2021). Функціональні кісти часто є безсимптомними та зникають самостійно протягом 2–3 менструальних циклів.

Патологічні кісти можуть формуватися в період до та після менопаузи. Вони розвиваються з фолікулярних клітин або одношарового кубічного епітелію.

Функціональні кісти

Розрізняють такі типи функціональних оваріальних кіст:

• фолікулярна кіста — формується з фолікула з яйцеклітиною, який не розривається і продовжує рости;
• кіста жовтого тіла — після того, як яйцеклітина виділилася з фолікула, він стискається і починає виробляти гормони для подальшого зачаття (естроген та прогестерон) і називається жовтим тілом. Якщо всередині нього накопичується рідина, формується кіста.

Ендометріоїдна кіста

Ендометріоїдну кісту яєчника (ендометріома) діагностують при ендометріозі. Клітини ендометрію можуть прикріпитися до яєчника та сформувати ендометріому.

Параоваріальна кіста яєчника

На поверхні яєчника може сформуватися цистаденома з водянистим або слизовим вмістом. Вона може значно збільшитися в розмірі. Серозні цистаденоми заповнені рідиною з низькою в’язкістю, а муцинозні — густою рідиною слизового типу. Параоваріальна кіста часто прикріплюється до яєчника.

Дермоїдна кіста яєчника

Дермоїдна кіста яєчника (тератома) — утворюється з репродуктивних клітин, які виробляють яйцеклітини. Тератому часто діагностують у молодих жінок, вона може досягати 15 см. Усередині неї можна виявити частинки волосся, зубів або кістки, жирової тканини, оскільки яйцеклітина може перетворитися на будь-який тип клітини. Таким чином, ці кісти можуть утворювати різні типи тканин. Тератома може передаватися по спадковості.

Патологічні кісти можуть збільшуватися у розмірах та зміщувати яєчник. При цьому можливий перекрут яєчника, що може зменшити або зупинити приплив крові до нього.

Симптоми кісти яєчника

Ознаки кісти яєчника:

• біль унизу живота;
• біль тупого характеру у нижній частині спини;
• метеоризм;
• біль під час статевого акту (диспареунія).

Яким є характер болю при кісті яєчника? У деяких жінок біль відсутній, інші відчувають дискомфорт чи переповненість, гострий чи тупий біль унизу живота. При розсмоктуванні кісти яєчника зникає тяжкість та дискомфорт унизу живота.

Симптоми при розриві кісти яєчника:

• непритомність;
• різкий біль унизу живота;
• запаморочення;
• блідість шкіри;
• артеріальна гіпотензія;
• підвищене серцебиття.

Можливі ускладнення

При оваріальних кістах можуть виникати ускладнення. До них належать:

• перекрут яєчника з характерними симптомами: раптовий сильний тазовий біль, нудота, блювання;
• розрив кісти з характерними симптомами: сильний раптовий біль, зниження артеріального тиску, підвищення серцебиття, блідість шкірних покривів. Під час обстеження — кровотеча всередині тазу. Чим більше кіста, тим вищим є ризик її розриву. Вагінальний секс підвищує таку вірогідність.

Діагностика кісти яєчника

Для діагностики оваріальних кіст проводять:

• гінекологічний огляд;
• ультразвукову діагностику матки та її придатків;
• трансвагінальне ультразвукове дослідження (ТУЗД). Скринінгова діагностика вважається позитивною (відхилення від норми та підозра на рак яєчника), якщо результати включають: об’єм яєчника більше 10 см² або об’єм кісти понад 10 см², або наявність змішаного (солідного/кістозного) компонента кістозної пухлини яєчника (Farghaly S., 2014);
• аналіз крові на визначення CA-125 (виключення злоякісного утворення яєчника);
• комп’ютерну томографію чи магнітно-резонансну томографію;
• діагностичну лапароскопію.

Скринінг раку яєчника та подальше спостереження включають аналіз крові на CA-125 та ТУЗД на початковому рівні. Потім щорічне ТУЗД протягом трьох наступних років та щорічні тести CA-125 протягом п’яти років (Farghaly S.A. et al., 2014).

Терапія

Лікування при кісті яєчника проводиться індивідуально, залежно від віку жінки, клінічних проявів та причин формування оваріальної кісти.

Якщо діагностовано функціональну кісту, лікар може запропонувати вичікувальний підхід. Скільки може тривати цей період? Лікар може направити жінку на повторне ультразвукове дослідження через кілька тижнів або місяців після першого прийому, щоб дізнатися, розсмокталася кіста чи ні. За даними Американського коледжу акушерів та гінекологів (American College of Obstetricians and Gynecologists — ACOG), прості кісти, виявлені під час ультразвукового дослідження, можна безпечно спостерігати без операції навіть у жінок під час постменопаузи. Ці кісти навряд чи є попередниками раку або маркерами підвищеного ризику його розвитку, у такому разі лікування може бути консервативним (Farghaly S.A. et al., 2014).

Хірургічне лікування

Якщо наявність кісти супроводжується клінічними проявами, вона стає більшою, пацієнту рекомендована операція з її видалення. Яким має бути розмір кісти яєчника, щоб рекомендувати хірургічне втручання? Планова операція з видалення кісти яєчника можлива, якщо розмір кісти є більшим за 10 см, а також у разі підозри на злоякісне переродження.

Найчастіше лікар проводить лапароскопію кісти яєчника з її подальшим видаленням. При великих кістах придатків зазвичай використовують поперечну чи серединну лапаротомію. Це необхідно для запобігання розривам кіст та контамінації черевної порожнини, а також для забезпечення онкологічної безпеки процедури. У літературі описано різні методи герметичної аспірації, що дозволяють безпечно проводити аспірацію великих кіст та аднексектомію через міні-лапаротомний розріз або за допомогою лапароскопії.

Описано 5-етапну хірургічну техніку, яка дозволяє проводити закриту аспірацію внутрішньокістозної рідини яєчників та аднексектомію при дотриманні онкологічної безпеки. Цей метод дозволяє безпечно виконувати лапароскопічну резекцію великих кіст яєчників, запобігаючи інтраабдомінальному витоку та контамінації.

Етапи операції:

• 1-й етап — виконання діагностичної лапароскопії, щоб унеможливити карциноматоз очеревини, після оголення кісти необхідно ретельно висушити її стінку;
• 2-й етап — помістити захисну марлю, нанести хірургічний клей на стінку кісти яєчника, а потім накласти рукавичку/мембрану (попередньо розрізати стерильну манжету рукавички, щоб підготувати квадратний шматок мембрани). Далі необхідно виконати кисетний шов через рукавичку/мембрану та стінку яєчника, щоб забезпечити подальше прилягання та запобігти витоку рідини з яєчника;
• 3-й етап — розрізати стінку яєчника, ввести аспіраційну канюлю та затягнути кисетний шов для аспірації кістозної рідини;
• 4-й етап — після завершення аспірації необхідно затягнути шов та закрити рукавичку, щоб гарантувати закритий простір та запобігти зараженню черевної порожнини;
• 5 етап — виконати лапароскопічну оваріектомію або цистектомію. Безпечно витягти видалену кісту сумкою, яка була попередньо введена через троакар (El Hajj H. et al., 2022).

Хірургічне лікування — основа терапії при ендометріозній кісті. Хірурги проводять радикальні операції: розшарування спайок, видалення кісти з її капсулою та ендометріоїдними осередками. Хірургічне втручання рекомендовано жінкам, які не можуть завагітніти. Враховуючи ризик розриву оваріальної кісти (розміром понад 4 см) або її перекруту, рекомендовано операцію (Nowak-Psiorz I. et al., 2019).

Медикаментозне лікування

Якщо немає показань до операції, при кісті яєчника призначають медикаментозне лікування. Лікар може рекомендувати препарати, що містять естрогени та гестагени, щоб зупинити овуляцію та запобігти утворенню кіст (Nowak-Psiorz I. et al., 2019).

З терапевтичною метою лікар може призначити препарат з наступних груп:

• комбіновані препарати, що містять естрогени та гестагени (дидрогестерон та естроген; дроспіренон та естроген);
• препарати, що містять гестагени та естрогени для послідовного застосування (дидрогестерон та естроген; левоноргестрел та естроген);
• гестагени (дезогестрел);
• прогестерон-вивільняюча внутрішньоматкова система (внутрішньоматкова система 20 мкг/24 год з пристроєм для введення);
• анти-гонадотропін рилізинг-гормони (ганірелікс) (Компендіум).

Профілактика хвороби

Формуванню більшості оваріальних кіст запобігти неможливо. Але регулярні гінекологічні огляди допомагають діагностувати зміни в яєчниках раніше, ніж буде досягнуто точки неповернення. Жінкам рекомендовано відстежувати свій менструальний цикл та бути уважними до його змін. Важливо визначати симптоми під час менструації, особливо якщо вони тривають більше кількох циклів.

Для профілактики оваріального рецидивного ендометріозу рекомендовано провести односторонню оваріектомію зі збереженням контралатерального яєчника. Таку процедуру слід розглядати для жінок, які не планують вагітність або у яких виявлено іншу ендометріоїдну кісту в тому ж яєчнику (Nowak-Psiorz I. et al., 2019).

Кіста яєчника та фертильність

Наявність оваріальної кісти може негативно позначитися на фертильності, особливо при ендометріоїдній кісті або синдромі полікістозних яєчників. Функціональні, дермоїдні кісти та цистаденоми не впливають на фертильність.