Інсульт: перспективи розробки нових методів терапії

Щороку інсульт діагностують у 12 млн осіб у всьому світі.

Виділяють два типи інсультів: ішемічний (найчастіше внаслідок тромбозу) та геморагічний (крововиливи в головний мозок).

Професор Сандіп Кансе (Sandip Kanse) пояснив, що у пацієнтів, які перенесли інсульт, зазвичай розвивається пошкодження головного мозку з формуванням стійкого неврологічного дефекту. С. Кансе підкреслив, що інсульт не лише призводить до зниження якості життя хворих та їхніх родичів, які доглядають за такими пацієнтами, а й до значного збільшення економічних витрат на громадську охорону здоров’я. Також він наголосив, що ступінь ушкодження головного мозку збільшується у разі затримки з встановленням діагнозу та проведенням лікування.

Професор С. Кансе проводить дослідження білка плазми крові під назвою FSAP — фактор VII активувальна протеаза в Інституті фундаментальних медичних досліджень Університету Осло (Institute of Basic Medical Studies in the University of Oslo).

У дослідженнях було показано, що рівень білка FSAP підвищується у хворих на інсульт. Також було виявлено, що у людей з генетичною мутацією, внаслідок якої у них знижується рівень FSAP, відзначають підвищений ризик розвитку інсульту.

Професор С. Кансе пояснив, що потенційно FSAP може бути ефективним у терапії пацієнтів з інсультом. Так, у дослідженні на мишах показано, що у особин, які отримували FSAP після інсульту, об’єм ураження головного мозку був меншим, ніж у мишей, які не отримували додатково цей протеїн. Дослідження було проведено на генетично модифікованих мишах, які не мали гена, який відповідає за синтез FSAP. Потім у тварин провокували розвиток інсульту.

У мишей, які не експресують FSAP, розвивалися важчі інсульти, ніж у особин з нормальною експресією цього білка. При введенні препарату, що містить FSAP, було відзначено значне поліпшення стану мишей після інсульту та зменшення вогнища ураження.

Дослідники також оцінили ефективність застосування FSAP та тканинного активатора плазміногену (tissue plasminogen activator — TPA). Так, показано, що комбіноване лікування було ефективнішим, ніж монотерапія TPA.

Результати дослідження було опубліковано в журналі «FASEB».

Тканинний активатор плазміногену ефективний приблизно у 30% випадків ішемічного інсульту. Дозволяється застосовувати цей препарат не пізніше ніж через 4,5 год після розвитку ішемічного інсульту. У разі більш пізнього введення лікарський засіб може спричинити пошкодження головного мозку. Крім того, у близько 10% пацієнтів застосування тканинного активатора плазміногену призводить до крововиливу в головний мозок.

Альтернативою застосування тканинного активатора плазміногену є ендоскопічна тромбектомія. Однак для проведення такої операції потрібне дороге високотехнологічне обладнання.

Дослідники розробили лікарський засіб — стимулятор активності FSAP. Це пептид, що взаємодіє з N-кінцевою ділянкою FSAP. Результати досліджень стимулятора синтезу FSAP було опубліковано в журналі «ACS Chemical Biology».

С. Кансе наголошує на необхідності подальших досліджень для визначення ефективності стимулятора FSAP у терапії пацієнтів з інсультом.

За матеріалами www.medicalxpress.com