Хто схильний до ризику сезонного афективного розладу?

Сезонний афективний розлад — це форма депресії, що розвивається в осінньо-зимовий період і пов’язана зі зниженням рівня сонячного освітлення. За даними Національного інституту психічного здоров’я (National Institute of Mental Health), сезонний афективний розлад діагностують щорічно у мільйонів дорослих жителів США. Водночас, на думку експертів, значна кількість пацієнтів із сезонним афективним розладом не знають про своє захворювання.

Симптоми сезонного афективного розладу включають:

• відчуття млявості, смутку чи пригніченості протягом більшої частини дня майже щодня;
• втрату інтересу до щоденної діяльності, у тому числі тієї, яка раніше приносила задоволення;
• порушення сну;
• зміни апетиту: або потяг до продуктів з високим вмістом вуглеводів та переїдання, або зниження апетиту;
• порушення концентрації уваги;
• збудження;
• відчуття безнадійності, власної непотрібності чи вини.

Інші типи депресії також можуть проявлятися подібними симптомами, водночас основна відмінність сезонного афективного розладу — загострення симптомів в осінньо-зимовий період.

Лікування пацієнтів із сезонним афективним розладом, крім застосування лікарських засобів та психотерапії, зазвичай включає світлотерапію.

Патофізіологічні механізми розвитку сезонного афективного розладу сьогодні не до кінця вивчені. Імовірно, відіграють роль:

• циркадні ритми;
• зниження рівня сонячної освітленості восени та взимку;
• зниження рівня серотоніну, у свою чергу зменшення кількості сонячного світла зумовлює зниження синтезу серотоніну;
• рівень мелатоніну — баланс мелатоніну може порушуватися при зміні сезонів, що потенційно призводить до порушень сну та настрою.

Сезонний афективний розлад частіше діагностують у жінок, ніж у чоловіків, і його частіше виявляють в осіб молодого віку.

Чинниками ризику розвитку сезонного афективного розладу є:

• сімейний анамнез: ризик розвитку сезонного афективного розладу є вищим в осіб, у кровних родичів яких діагностовано це захворювання чи інші форми депресії;
• великий депресивний розлад або біполярний розлад — ризик загострення цих захворювань також є вищим восени та взимку;
• географічне розташування місця проживання далеко від екватора, що пов’язано з низькою сонячною освітленістю цих регіонів у зимові місяці;
• низький рівень вітаміну D: він синтезується у шкірі під впливом сонячних променів. У дослідженнях показано, що вітамін D сприяє підвищенню активності серотоніну. Зниження сонячної освітленості та недостатнє надходження вітаміну D із продуктів харчування призводять до розвитку дефіциту цього вітаміну.

За матеріалами www.medicalxpress.com