Генетична діагностика: ключ до підбору індивідуальної схеми лікування пацієнтів з епілепсією

На щорічних зборах Американського товариства епілепсії (American Epilepsy Society) були представлені результати дослідження, в якому вивчали доцільність проведення генетичних досліджень під чаc складання індивідуальної схеми терапії хворих на епілепсію дитячого віку.

Провідний автор дослідження Ізабель Хевіленд (Isabel Haviland), невролог з Бостонської дитячої лікарні (Boston Children’s Hospital)/Гарвардської медичної школи (Harvard Medical School), повідомила, що генетичні дослідження значною мірою впливають на ефективність медичної допомоги при епілепсії, яка діагностується в дитячому віці.

За даними І. Хевіленд, причини цього захворювання не встановлені у 2/3 випадків дитячої епілепсії. Однак при проведенні генетичного дослідження у деяких пацієнтів можна діагностувати моногенну етіологію епілепсії.

Дослідники вивчили дані 602 пацієнтів Бостонської дитячої лікарні, які пройшли генетичне секвенування у період 2012–2019 р. Із них, за словами І. Хевіленд, 152 (25%) мали позитивний результат, що вказує на генетичну причину епілепсії (46% жіночої статі, середній вік початку захворювання — 6 міс (2–15 міс)). Ці пацієнти були включені в дослідження.

Встановлено, що у 72% пацієнтів результати генетичного обстеження можуть надати додаткову інформацію під час підбору схеми лікування. Генетична верифікація діагнозу може змінювати такі напрями медичної допомоги, як координація (48%), лікування (45%), консультування щодо прогнозу захворювання (28%) та у деяких випадках — зміна раніше встановленого діагнозу (1%).

Як приклади І. Хевіленд навела три випадки:

  • у пацієнта виявлено алель гена PRRT2, що викликає захворювання. Цей ген бере участь у вивільненні нейромедіаторів у головному мозку. Завдяки обстеженню хворому була призначена терапія протисудомним препаратом окскарбазепін, який часто ефективний при епілепсії, асоційованій з морбідною алеллю цього гена. Відзначався позитивний ефект від призначеного лікування, та пізніше судомні напади припинилися;
  • у пацієнта було виявлено варіацію (морбідна алель) у гені SCN1A, що викликає різні типи епілепсії. Під час верифікації діагнозу проводили клінічне дослідження препарату фенфлураміну, що рекомендується для застосування у пацієнтів з морбідними алелями SCN1A. Цей лікарський засіб пізніше був схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) для лікування хворих на епілепсію, пов’язану з геном SCN1A;
  • у результаті дослідження у пацієнта була виявлена морбідна алель у гені GRIN2A. Цей ген забезпечує передавання сигналу між нейронами. Хворому призначено мемантин — препарат, що діє на конкретний біологічний процес. Цей лікарський засіб не був би призначений без попереднього проведення генетичної діагностики, оскільки на даний час він схвалений тільки для лікування пацієнтів з хворобою Альцгеймера.

Крім того, дослідники встановили, що генетичне обстеження дозволяє оптимізувати терапевтичну схему як у пацієнтів з раннім початком епілепсії (у віці до 2 років), так і у хворих, у яких захворювання розвивається у старшому віці. Цей підхід застосовується до пацієнтів з нормальним психоемоційним розвитком та з його порушеннями (розлад аутистичного спектру, розумова відсталість та затримка розвитку).

За матеріалами www.medscape.com